Рішення № 8697140, 29.01.2010, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа № 2-88/2010 рік

2-644/2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2010 року смт.Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Моніча Б.С.

при секретарі: Юрченко Т.Р.

з участю прокурора Жука С.В.

представника позивача Проценка С.М.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Черняхові цивільну справу за позовом прокурора Черняхівського району в інтересах комунального підприємства «Черняхів-добробут» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по квартплаті та комунальних послугах в сумі 465 грн. 45 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Черняхівського району звернувся до суду з позовною заявою в інтересах КП «Черняхів-добробут», в якій вказав, що КП «Черняхів-добробут» з відповідачем по справі мав бути укладений договір про надання послуг по водопостачанню, водовідведенню та утриманню будинків. Відповідач договір не уклав, однак користувався цими послугами. За надані комунальні послуги відповідач не здійснював оплату, внаслідок чого допустив порушення умов договору, прострочивши оплату та заборгувавши КП «Черняхів-Добробут» кошти в сумі 465 грн. 45коп. В зв'язку з цим, прокурор просив стягнути з відповідача на користь КП «Черняхів-добробут» заборгованість по квартплаті та комунальних послугах в сумі 465 грн. 45коп.

Прокурор та представник позивача Проценко С.М. в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених в позовній заяві, просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та суду пояснив, що КП «Черняхів-Добробут» здійснює свою діяльність неналежним чином. З приводу якості надання комунальних послуг неодноразово звертався зі скаргами до керівництва підприємства, однак безрезультатно. В договорі «Про надання населенню послуг з водопостачання, водовідведення та утримання житла і обслуговування прибудинкової території», який позивач запропонував йому укласти, взагалі відсутні дані про надання послуг по водопостачанню, водовідведенню, обслуговуванню житлового будинку та прибудинкової території. Підприємство фактично пропонувало та здійснювало послуги лише по вивезенню сміття. В звязку з цим він відмовився підписувати договір з підприємством. Незважаючи на повну бездіяльність КП «Черняхів-Добробут», він регулярно вносив плату за надані комунальні послуги на рахунок підприємства, квартплату не вносив лише за період, за який нарахована заборгованість. Також пояснив, що його квартира приватизована з 1994 року, має індивідуальне опалення та водопостачання, тому відмовляється сплачувати кошти за нараховану квартирну плату та комунальні послуги. На підставі викладеного, просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи із наступного.

Пунктом 1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» п.8 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.1992 року передбачено обовязок позивача укласти договір про надання житлово-комунальних послуг. В судовому засіданні встановлено, що позивач такого договору не уклав.

З матеріалів справи вбачається, що незважаючи на невиконання вимог закону позивачем мешканцям будинку, де проживає відповідач, надаються та надавалися такі послуги. За змістом позовних вимог, що не оспорював відповідач, з усіх житлово-комунальних послуг йому надається лише послуга з вивезення сміття. Про стягнення будь-яких коштів за надання інших послуг в позовній заяві не йдеться.

Допитані в судовому засіданні свідки-мешканці будинку, де проживає відповідач, підтвердили, що позивачем забезпечено можливість винесення сміття у контейнери, розташовані поблизу будинку. Разом з тим, з пояснень відповідача та показів цих же свідків слідує, що такі контейнери розміщені недостатньо близько до будинку. Ця обставина не може слугувати підставою для звільнення відповідача від сплати комунальних послуг, оскільки ці ж свідки підтвердили, що сміттєзбірники розташовані на такій відстані в силу того, що мешканці будинку не бажають мати їх біля своєї осели з санітарно-гігієнічних міркувань та виходячи з відчуттів нюху.

Відповідачем в судовому засіданні робилися посилання на те, що своє сміття він утилізує самостійно на спеціально відведених територіях або закопує на території свого іншого домогосподарства. Суд вважає ці доводи непереконливими, оскільки позивачем не надано до суду жодного доказу про те, що він дійсно утилізує сміття самостійно. Натомість він не заперечував, що його дружина притягувалась до адміністративної відповідальності за винос сміття у невстановленому місці.

Вищевикладене дає суду можливість прийти до твердого внутрішнього переконання, що відповідач користується послугами з вивозу сміття, які йому надає позивач, внаслідок чого останній зазнає додаткових витрат. Виходячи з наведеного суд стягує з відповідача заборгованість з наданих послуг в повному обсязі.

З представлених позивачем та оглянутих судом документів вбачається, що витрати по наданню цих послуг не покриваються в повному обсязі і позивач зазнає більших збитків, ніж вартість комунальних послуг. Разом з тим, суд стягує їх вартість у заявленому розмірі, оскільки порядок формування тарифів на такі послуги чітко врегульований відповідним законодавством про житлово-комунальні послуги. Правомірність цих тарифів стверджена відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування, розрахунком (а.с.2-10, 13, 23), ухилення відповідача від укладення договору стверджена текстом цього договору (а.с.11-12), факт надання йому послуг стверджено також актом (а.с.24).

Суд враховує, що дані відносини сторін мають регулюватися на договірній основі, однак сам факт непідписання договору не свідчить про те, що такого договору між сторонами не існує. Навпаки своїми діями (викидання сміття в контейнер, або ж у місця, звідки його вивозить позивач) відповідач дає формальну згоду на надання йому таких послуг, а отже і на їх оплату.

Задовольняючи позов, суд стягує з відповідача судові витрати судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн., оскільки вони при зверненні до суду не сплачувалися.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст.67, 68 ЖК України, п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», іншими нормами законодавства, наведеними вище, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2, прож.смт.Черняхів, АДРЕСА_1 на користь комунального підприємства «Черняхів-добробут» (р/р 2600312749 в ЖФ Райффайзен банк «Аваль», МФО 311528, код ЄДРПОУ 34546877) заборгованість по квартплаті та комунальних послугах в сумі 465 (чотириста шістдесят пять) грн. 45 коп.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 51 (пятдесят одна) грн. в прибуток держави та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на розрахунковий рахунок 31211259700604, отримувач УДК у Черняхівському районі, код 2206244, МФО 811039, банк отримувача ГУ ДКУ у Житомирській області на користь ТУ ДСА України в Житомирській області.

Р ішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

При відсутності заяви та апеляції рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий-суддя: (підпис) Б.С.Моніч

Копія вірно:

Суддя: