Рішення № 86971147, 13.01.2020, Запорізький районний суд Запорізької області

Провадження № 2/317/54/2020

Справа № 317/1920/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2020 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого – судді Громової І.Б.,

при секретарі Коваль В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору б/н від 25.03.2013 року відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 300,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік. Банк, на підставі п.п. 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, може змінювати кредитний ліміт. АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором. Відповідач, у порушення норм закону та умов договору, свої зобов`язання належним чином не виконав. В зв`язку з чим станом на 30.04.2019 року утворилась заборгованість у розмірі 34561,45 грн., яка складається з: 526,33 грн. – заборгованість за кредитом, 28977,15 грн. – заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 2900,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією. А також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1621,97 грн., - штраф (процентна складова), які позивач і просив стягнути з відповідача, а також судові витрати в розмірі 1921,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, в позові зазначив, у разі неявки представника позивача в судове засідання просить суд розглядати справу без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлялась належним чином, відповідно до ст. 128-130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд встановив наступне:

В обґрунтування своїх позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» надало до позовної заяви: копію Анкети на надання банківських послуг в Приватбанку від 25.03.2013 року, підписану ОСОБА_1 , копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та копію Витягу Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов - позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Крім того, позивачем надано розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що за ОСОБА_1 наявна заборгованість загальним розміром 34561,45 грн., яка складається з: 526,33 грн. – заборгованість за кредитом, 28977,15 грн. – заборгованість по процентам за користуванням кредитом; 2900,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією. А також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: - 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1621,97 грн., - штраф (процентна складова).

В обґрунтування своїх вимог АТ КБ «Приватбанк» зазначено, що при оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується особою, даний підпис підтверджує, що Позичальник ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами. Позичальник підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. При укладенні Договору позивач посилається на ст. ст. 207, 634 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно до ст. 631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення.

За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Дослідивши надані докази, суд вважає, що надана АТ КБ «Приватбанк» Анкета, Умови надання банківських послуг та Тарифи, не є належним доказом укладення між сторонами кредитного договору в розумінні ЦК України та поняття «Договір».

Таким чином, позивачем не доведено факту отримання відповідачем кредитних коштів та користування ними.

Доводи позивача про те, що ОСОБА_1 погодилась з тим, що підписана нею заява разом з Умовами та Правилами та Тарифами складає між нею і банком договір, не заслуговують на увагу, оскільки при дослідженні вказаних документів судом встановлено, що вказані Умови і Правила та Тарифи не підписані відповідачем.

Позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту у зазначених у розрахунку банка розмірах, чи в межах позовної давності позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Про те, що за відсутності таких даних не можна вважати доведеними позовні вимоги за аналогічних обставин було викладено правову позицію у постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 року у справі № 6-2320 цс16, від якої на день розгляду справи не відбулося відступлення Великою Палатою Верховного Суду. Аналогічну правову позицію було викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.06.2018 року у справі № 226/3556/15-ц (провадження № 61-21373св18), яка також підлягає для застосування по цій справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) викладено правову позицію про те, що Умови та Правила надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Посилання позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України суд вважає необґрунтованими, оскільки Умови та Правила, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає вимогам, які висуваються до бухгалтерських документів у п. 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління НБУ № 566 від 30.12.1998 року щодо належних відомостей і даних про дату, місце і час складання первинного документа; про посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення банківських операцій та правильність її оформлення; посади, прізвища та підписи осіб, які складали виписку.

Наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми. Тому позовні вимоги про стягнення грошових сум згідно з умовами такого договору не підлягають задоволенню, що погоджується з позицією викладеною у постанові Верховного суду від 21.11.2019 р. (справа №621/74/19 провадження №61-17819св19).

Статтями 12, 13, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

З огляду на викладене, враховуючи той факт, що позивачем, в порушення ст. 81 ЦПК України, не надано жодних доказів про отримання саме ОСОБА_1 кредитних коштів, в матеріалах справи відсутні жодні правові підстави вважати, що кредитний договір про надання кредиту було укладено, суд не вбачає підстави для задоволення позовної заяви АТ КБ «Приватбанк».

Керуючись ст. ст. 11, 526, 527, 530, 612, 631, 1046, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 355 ЦПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.п.п. 15.5 п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя І.Б. Громова