Вирок № 86970790, 17.01.2020, Василівський районний суд Запорізької області

Справа №311/3455/19

Провадження №1-кп/311/87/2020

17.01.20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.

за участю секретаря судового засідання Листопад В.І.

прокурора Овчарова О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

захисника адвоката Петренка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019080190000468 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області, українця, громадянина України, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1.22 квітня 2010 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, згідно ст..ст.75, 76 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік 6 місяців;

2.21 березня 2012 року Василівським районним судом Запорізької області ч.2 ст.289, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України приєднано покарання за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 22 квітня 2010 року та призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений 14 березня 2014 року згідно ухвали Вільнянського районного суду Запорізької області від 06 березня 2014 року, умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 17 днів;

3.13 вересня 2018 року Василівським районним судом Запорізької області, за ч. 2 ст.289, ч.3 ст.185 КК України, на підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на 5 років. На підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнено з випробувальним терміном 3 роки,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України,

В С Т А Н О В И В :

21 серпня 2019 року, близько 12-00 години, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , діючи повторно, з корисливих мотивів та з прямим умислом, направленим на незаконне заволодіння чужим транспортним засобом, без дозволу власника, взяв ключі від автомобіля марки ЗАЗ 110240 «Таврія», червоного кольору, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстрований та фактично належить ОСОБА_2 .

В подальшому, продовжуючи злочинний намір, ОСОБА_1 виявив припаркований в приміщенні гаражу вищезазначений автомобіль, відкривши незамкнені водійські двері, сів до салону та, запустивши двигун, незаконно заволодів автомобілем марки ЗАЗ 110240 «Таврія», червоного кольору, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , після чого зник на цьому автомобілі з місця події, чим спричинив ОСОБА_2 майнову шкоду на суму 12 314,34 грн.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.289 КК України, що кваліфікується, як, незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

Цивільний позов в кримінальному провадженні потерпілим не заявлено.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що потерпілий ОСОБА_2 є його рідним батьком з яким він проживає за однією адресою: АДРЕСА_2 . 21 серпня 2019 року вони зранку разом з батьком поїхали до знайомого, де вживали спиртні напої. Приїхавши додому приблизно о 10.00 годині, вони продовжили з батьком вживати спиртні напої, після чого ремонтували чужу машину. Потім, належний ОСОБА_2 автомобіль марки «Таврія» червоного кольору вони загнали до гаражу, після чого приблизно з 12-ї до 13-ї години батько пішов відпочивати та заснув. Він почав шукати цигарки та запитав у батька, чи можна взяти його автомобіль, на що батько відповів ствердно. Він взяв ключі від автомобіля, коли батько спав, відчинив гараж та, завівши автомобіль, виїхав з дому. Потім на автомобілі він поїхав на ринок, де придбав цигарки. Рухаючись на автомобілі в смт. Степногірськ він зустрів знайому, якій запропонував покататися та вона погодилася і сіла до автомобілю. Рухаючись в напрямку села Григорівка на озеро, перед селом Веселянка, автомобіль зламався, після чого приїхали співробітники поліції, оскільки його батько звернувся до правоохоронних органів. Вважає, що в його діях відсутній склад злочину, оскільки батько надавав йому згоду на користування транспортним засобом.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, його вина знайшла своє повне підтвердження в досліджених в ході судового розгляду доказах, зокрема:

- первісних показаннях потерпілого ОСОБА_2 , який пояснив суду, що обвинувачений ОСОБА_1 є його сином. В один із днів літа 2019 року йому зателефонував його знайомий ОСОБА_6, щоб він забрав у нього віконну раму на дрова. Вони разом з ОСОБА_1 поїхали до нього, забрали раму та повернулися додому за місцем мешкання. Вдома вони разом із сином вживали спиртні напої та ремонтували чужий автомобіль, після чого приблизно в обідню годину він заснув. Коли прокинувся, то ОСОБА_1 не було вдома. Він запитав свою матір про те, де ОСОБА_1 , однак та не знала. Пізніше його брат повідомив, що хтось бачив його автомобіль, після чого він почав шукати автомобіль та сина по селищу, однак не знайшов та зателефонував на службу «102». Автомобіль був знайдений ввечері того ж дня. Того дня він особисто не чув, щоб ОСОБА_1 питав у нього дозволу на користування транспортним засобом. Раніше він не дозволяв ОСОБА_1 користуватися його автомобілем. На суворому покаранні не наполягав;

- показаннях свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що влітку 2019 року, коли вона знаходилася в смт. Степногірськ, до неї на автомобілі марки «Таврія» червоного кольору під`їхав її знайомий - ОСОБА_1 та запропонував покататися. Вона погодилася та спочатку вони поїхали на Каховське водосховище, а потім направилися до села Григорівки, однак не доїхали, оскільки на трасі автомобіль зламався. Приблизно через 30 хвилин до них під`їхали співробітники поліції. Свідку відомо, що автомобіль належить батьку обвинуваченого. В той день ОСОБА_1 був в стані алкогольного сп`яніння;

- показаннях свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що він працює на посаді інспектора СРПП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області. 21 серпня 2019 року він заступив на добове чергування разом з поліцейським ОСОБА_5 . Ближче до обіднього часу надійшло повідомлення про те, що в смт. Степногірськ було викрадено транспортний засіб марки «Таврія». Було встановлено, що вказаний автомобіль потрапив до ДТП. Приблизно через 30 хвилин, рухаючись в напрямку села Приморське вони виявили вказаний транспортний засіб, в якому сидів обвинувачений ОСОБА_1 та жінка. При цьому, ОСОБА_1 знаходився за кермом, а жінка сиділа на передньому пасажирському сидінні. ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння. Автомобіль був знайдений у вечірній час;

- показаннях свідка ОСОБА_5 , який пояснив, що він працює на посаді інспектора СРПП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області. Приблизно в 20-х числах серпня 2019 року надійшло повідомлення про те, що в смт. Степногірськ було викрадено транспортний засіб марки «Таврія». Приблизно о 19-й годині надійшло повідомлення, що неподалік від села Приморське сталася ДТП. Пізніше встановлено, що вказаний автомобіль знаходиться поблизу села Григорівка. Потім, неподалік вказаного села, приблизно о 19.30 год. ним спільно з поліцейським ОСОБА_4 виявлено вказаний транспортний засіб, в якому сидів обвинувачений ОСОБА_1 та ОСОБА_3. При цьому, ОСОБА_1 знаходився за кермом, а жінка сиділа на передньому пасажирському сидінні;

- витягу з ЄРДР в кримінальному провадженні № 12019080190000468, згідно якого, 22 серпня 2019 року до ЄРДР внесено відомості за фактом незаконного заволодіння ОСОБА_1 транспортним засобом ЗАЗ 110240 «Таврія», червоного кольору, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , без дозволу власника ОСОБА_2 . Заявником (потерпілим) вказаний ОСОБА_2 (а.к.п. 75-76);

- протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що ґотується від 21 серпня 2019 року, згідно якого ОСОБА_2 повідомив про те, що ОСОБА_1 незаконно заволодів транспортним засобом ЗАЗ 110240 «Таврія», червоного кольору, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , без його дозволу (а.к.п. 128);

- рапорту про подію від 21 серпня 2019 року, згідно якого ОСОБА_2 повідомив службу «102» про те, що його син, ОСОБА_1 , 21 серпня 2019 року викрав належний потерпілому транспортний засіб марки «Таврія» червоного кольору (а.к.п. № 129);

- протоколом огляду місця події від 21 серпня 2019 року та стенограмою до протоколу огляду з фототаблицею, відповідно до якого оглянуто приміщення гаражу на території домоволодіння АДРЕСА_2 . На момент огляду транспортний засіб ЗАЗ 110240 «Таврія», червоного кольору, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 в приміщенні гаражу не виявлено (а.к.п. 77, 78-79, 80-81);

- протоколом огляду місця події від 21 серпня 2019 року та стенограмою до протоколу огляду з фототаблицею, відповідно до якого оглянуто відкриту ділянку місцевості, розташовану біля а/ш «Харків-Сімферополь» на 314 км даної автодороги поблизу села Приморське Василівського району Запорізької області, на якіЙ було виявлено транспортний засіб ЗАЗ 110240 «Таврія», червоного кольору, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з механічними пошкодженнями (а.к.п. 82-83, 84-85, 86-88);

- висновком автотоварознавчої експертизи від 29 серпня 2019 року №11/1-133, згідно якого, середньо-ринкова довідникова вартість транспортного засобу - автомобіля ЗАЗ 110240 1994 року випуску, станом на момент вчинення кримінального правопорушення, а саме, 21 серпня 2019 року, може складати 12 314,34 грн. (а.к.п. 89-91);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 серпня 2019 року, згідно якого свідок ОСОБА_7 впізнала ОСОБА_1 , як особу, яка 21 серпня 2019 року без дозволу власника взяла автомобіль ЗАЗ 110240 «Таврія» (а.к.п. 92-94);

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28 серпня 2019 року, згідно якого свідок ОСОБА_3 впізнала ОСОБА_1 , як особу, яка 21 серпня 2019 року під`їхала до неї на автомобілі ЗАЗ 110240 «Таврія» червоного кольору та з яким вона їздила (а.к.п. 95-97);

- протоколу проведення слідчого експерименту від 12 вересня 2019 року з додатком за участі потерпілого ОСОБА_2 , в ході якого останній пояснив, що 21 серпня 2019 року його син ОСОБА_1 , який проживає разом з ним, без його дозволу взяв автомобіль ЗАЗ 110240 «Таврія», червоного кольору, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з приміщення гаражу та поїхав на ньому кататись (а.к.п.98-101, 102);

- протоколу проведення слідчого експерименту від 12 вересня 2019 року з додатком за участі свідка ОСОБА_7 (на час розгляду справи в суді померла), в ході якого остання пояснила, що 21 серпня 2019 року її онук, ОСОБА_1 , який проживає разом з нею та її сином ОСОБА_2 , відкрив ключем приміщення гаражу та сівши за руль автомобілю ЗАЗ 110240 «Таврія», червоного кольору, поїхав у невідомому напрямку (а.к.п.103-105, 106);

- протоколу проведення слідчого експерименту від 12 вересня 2019 року з додатком за участі свідка ОСОБА_3 , в ході якого остання пояснила, що 21 серпня 2019 року вона, разом з її знайомим ОСОБА_1 , каталась на автомобілі ЗАЗ 110240 «Таврія», червоного кольору, вживаючи при цьому разом з ним спритні напої, поки автомобіль не зламався (а.к.п.107-109, 110);

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що з досліджених в судовому засіданні доказах встановлено, що 21 серпня 2019 року, за обставин обвинувачення, визнаного судом доведеним, обвинувачений ОСОБА_1 повторно, незаконно заволодів транспортним засобом автомобілем ЗАЗ 110240 «Таврія», червоного кольору, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 .

Суд критично ставиться до пояснень обвинуваченого про те, що потерпілий ОСОБА_2 , який є його батьком, надав згоду на користування транспортним засобом, виходячи з наступного.

З досліджених судом доказів встановлено, що транспортний засіб обвинуваченому ОСОБА_1 не належав, дозволу на користування ним потерпілий ОСОБА_2 йому до 21 серпня 2019 року не надавав. В день незаконного заволодіння транспортним засобом потерпілий також згоди на користування обвинуваченому не надав, оскільки спав.

В ході судового розгляду потерпілим були змінені покази в частині того, що 21 серпня 2019 року він надавав ОСОБА_1 ключі від автомобіля для того щоб останній поїхав на ньому за цигарками, до яких суд також відноситься критично у зв`язку з нижчевикладеним.

Судом встановлено, що потерпілий ОСОБА_2 є батьком обвинуваченого ОСОБА_1 21 серпня 2019 року він особисто звертався на службу «102» із повідомлення про викрадення належного йому автомобіля його сином, обвинуваченим у справі. Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, потерпілий вказав на ОСОБА_1 , як на особу, яка 21 серпня 2019 року незаконно заволоділа його транспортним засобом. Під час проведення слідчого експерименту за участі потерпілого він пояснив, що дозволу ОСОБА_1 на користування автомобілем він не надавав.

Під час проведення слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_7 , яка на час розгляду справи в суді померла, остання пояснила, що 21 серпня 2019 року її онук, ОСОБА_1 , який проживає разом з нею та її сином ОСОБА_2 , відкрив ключем приміщення гаражу та сівши за руль автомобілю ЗАЗ 110240 «Таврія», червоного кольору, поїхав у невідомому напрямку.

Крім того, суд враховує, що незаконне заволодіння транспортним засобом відбулось з належного потерпілому ОСОБА_2 приміщення гаражу.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що часткова зміна показань потерпілим ОСОБА_2 суперечить іншим належним, допустимим та взаємопов`язаним між собою доказам у справі, зокрема, й показанням самого потерпілого, які були логічними, послідовними та надавалися ним добровільно, без будь-якого примусу та, на думку суду, є спробою потерпілого сприяти уникненню обвинуваченим кримінальної відповідності за вчинений злочин та перешкоджанням суду встановленню істини в кримінальному провадженні.

Зазначене вище в сукупності свідчить про те, що дії ОСОБА_1 були незаконними та, як наслідок, кримінально-караними.

Вказані доказі в поєднанні з первісними поясненнями потерпілого ОСОБА_2 про те, що жодній особі дозволу на користування автомобілем він не надавав, свідчить про вчинення ОСОБА_1 незаконного заволодіння транспортним засобом.

Оцінюючи показання обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає, що вони є недостовірними та повністю спростованими показаннями допитаних в судовому засіданні потерпілого та свідків та дослідженими письмовими доказами та на кваліфікацію його дій не впливають. Невизнання обвинуваченим своєї вини суд розцінює, як спосіб його захисту та намагання уникнути відповідальності за злочин.

Знаходячи обвинувачення доведеним, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в повному обсязі та кваліфікує його дії за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів проти власності та злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту, судимості за які не зняті та не погашені, відбував покарання в місцях позбавлення волі, на шлях виправлення не став та знову в період відбування покарання з випробуванням, вчинив умисний злочин проти експлуатації транспорту, який відносяться до категорії тяжких злочинів, що свідчить про схильність обвинуваченого до вчинення злочинних діянь, про стійкість його злочинного корисливого умислу та небажання ставати на шлях виправлення, а також про його підвищену суспільну небезпечність.

ОСОБА_1 ніде не працює, суспільно-корисною працею не займається, не одружений, що свідчить про відсутність сталих соціальних зв`язків, за місцем мешкання характеризується задовільно.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 , а також мета покарання, визначена ч.2 ст. 50 КК України, буде досягнута лише при призначенні обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі. При цьому, суд застосовує положення статті 71 КК України.

Обставин, які пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся.

Судові витрати у вигляді витрат на проведення судової автотоварознавчої експертизи №11/1-133 від 29 серпня 2019 року в розмірі 942 грн. 06 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого відповідно до вимог ст.ст.118, 122, 124,126 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України: мікрочастки з переднього пасажирського сидіння, мікрочастки з сидіння водія автомобіля, змив та контроль до нього з поверхні керма керування автомобіля, змив та контроль до нього з поверхні ричала КПП автомобіля, 4 сліди папілярних візерунків пальців рук з поверхні водійської двері автомобіля, змив та контроль до нього з поверхні ручки вхідних дверей гаражу, які знаходяться в камері схову речових доказів Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області - знищити; додатки до протоколів слідчих дій, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження; автомобіль ЗАЗ 110240 «Таврія» червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та ключі від запалення автомобіля, передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 під розписку від 21 серпня 2019 року - залишити в його розпорядженні.

Керуючись ст.ст.366-371, 373-376, 395, 532, КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді 5-ти (п`яти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за вказаним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2018 року, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 5-ти (п`яти) років 6-ти (шести) місяців позбавлення волі, без конфіскації майна.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання законної сили вироку суду залишити без змін - у виді тримання під вартою. Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з 13 вересня 2019 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи №11/1-133 від 29 серпня 2019 року в розмірі 942 грн. 06 коп. (одержувач: УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя/Шевч./24060300, р/рахунок № 3112115008009, код банку (МФО) - 899998, код ЄДРПОУ - 38025367, назва банку - Казначейство України (ЕАП)).

Речові докази у провадженні: мікрочастки з переднього пасажирського сидіння, мікрочастки з сидіння водія автомобіля, змив та контроль до нього з поверхні керма керування автомобіля, змив та контроль до нього з поверхні ричала КПП автомобіля, 4 сліди папілярних візерунків пальців рук з поверхні водійської двері автомобіля, змив та контроль до нього з поверхні ручки вхідних дверей гаражу, які знаходяться в камері схову речових доказів Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області - знищити; додатки до протоколів слідчих дій, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження, залишити в матеріалах кримінального провадження; автомобіль ЗАЗ 110240 «Таврія» червоного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 та ключі від запалення автомобіля, передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 під розписку від 21 серпня 2019 року - залишити в розпорядженні потерпілого ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Д.А. Задорожко