Ухвала суду № 86970007, 16.01.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3602/19

Провадження № 4-с/242/3/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року м.Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Коліщук З.М.,

секретаря судового засідання Фоміної Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Селидове в режимі відеоконференції, скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича, стягувач: ОСОБА_1 ; третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні відповідача: ДП «Селидіввугілля»,

за участю представника ОСОБА_1 – адвоката Сакуна В.А.,

представників ДП «Селидіввугілля» Головенко А.О., Лукашкова В.О.,

встановив:

19.11.2019 року до Селидівського міського суду Донецької області надійшла скарга Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на дії державного Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича.

У обґрунтування своєї скарги заявник посилався на те, що рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 21.10.2019 року у справі № 242/3602/19 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме: скасовано наказ Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12 грудня 2018 року № 119-к/к, яким ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення 12 грудня 2018 року генерального директора ДП «Селидіввугілля»; поновлено з 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 на посаді генерального директора ДП «Селидіввугілля»; стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 446 377 грн. 71 коп.; стягнуто з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8900 грн.; стягнуто з Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на користь держави судовий збір 4463 грн. 70 коп.

01.11.2019 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості України була подана апеляційна скарга. 06.11.2019 року отримано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2019 ВП № 60513105. Вважає дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка О.С. неправомірними, оскільки на дату відкриття виконавчого провадження рішення суду не набрало законної сили.

Крім того, зазначив, що поновлення ОСОБА_1 має бути вчинене за адресою місцезнаходження ДП «Селидіввугілля»(вул.К.Маркса, б.41, м.Селидове, Донецької області) Селидівським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, а тому вважає, що державним виконавцем порушено правила підвідомчості виконавчих проваджень.

Також, зі змісту постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2019 року ВП № 60513105 не можливо встановити, що було підставою для відкриття виконавчого провадження; чи дотримано державним виконавцем строків для відкриття виконавчого провадження.

У зв`язку з цим, просить визнати дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2019 року ВП № 60513105 неправомірними; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2019 року ВП № 60513105.

Скаржник, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги на 16 січня 2020 року, у судове засідання не з`явився. Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду даної скарги.

Стягувач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник стягувача ОСОБА_2 в судовому засіданні скаргу не визнав і просив залишити без розгляду.

Представники ДП «Селидіввугілля» в судовому засіданні підтримали скаргу у повному обсязі та просили задовольнити.

Головний державний виконавець Кузьменко О.С. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав відзив на скаргу, в якому зазначив, що відповідно до ч.1 ст.5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби(державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно пункту 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5( у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5) відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими боржниками є: Апарат Верховної ради України, Адміністрація Президента України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада правосуддя, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи; сума зобов`язання становить п`ятдесят та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

На виконання до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява ОСОБА_1 про примусове виконання виконавчого листа Селидівського міського суду Донецької області від 21.10.2019 року № 242/3602/19 про поновлення з 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 на посаді генерального директора ДП «Селидіввугілля». Боржником за виконавчим листом визначено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України. У виконавчому листі зазначено, що допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

06.11.2019 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Цією постановою зобов`язано боржника невідкладно виконати рішення суду про поновлення на роботі, про що письмово повідомити протягом 3 днів. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження. Міністерством енергетики та вугільної промисловості України зазначена постанова отримана 06.11.2019 року за вхідним № 2/16/19590-19.

Вважає, що дії державного виконавця вчинені відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та просив відмовити у задоволенні скарги.

Суд, заслухавши думку представника стягувача, представників ДП «Селидіввугілля», дослідивши матеріали справи, відзив на скаргу, відповідь на відзив, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги заявника, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч.1 ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Судом встановлено, що за рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 21.10.2019 року у справі № 242/3602/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, третя особа: ліквідаційна комісія ДП «Селидіввугілля» про визнання наказу незаконним та поновлення на роботі, видано виконавчий лист, з якого вбачається, що суд вирішив: поновити з 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 на посаді генерального директора Державного підприємства «Селидіввугілля». Звернути до негайного виконання. Боржником у виконавчому листі зазначено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, стягувачем ОСОБА_1 (арк. справи 21-22).

31.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, виданим Селидівським міським судом Донецької області 21.10.2019 року у справі № 242/3602/19 (арк. справи 20).

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком О.С. ВП № 60513105 від 06.11.2019 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 242/3602/19, виданого 21.10.2019 року Селидівським міським судом Донецької області про поновлення з 12 грудня 2018 року ОСОБА_1 на посаді генерального директора Державного підприємства «Селидіввугілля». Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі (арк. справи 24-25).

Сторонам виконавчого провадження Міністерству енергетики та вугільної промисловості України та ОСОБА_1 направлено постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2019 року(арк. справи 23).

Міністерство енергетики та вугільної промисловості України листом від 11.11.2019 року повідомило Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що Міненерговугілля 1 листопада 2019 року направило до Донецького апеляційного суду апеляційну скаргу на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 21.10.2019 року у справі №242/3602/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про скасування наказу та поновлення на роботі(арк. справи 30).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог п.4) ч.4 ст. 4 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання).

Згідно положень ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - «Закон») примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 13 Закону, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону в тому числі і за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 28 Закону, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

У частині першій статті 65 Закону зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.

За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження ( ч.1 ст. 63 Закону).

У пункті 4 частини 1 статті 430 ЦПК України зазначено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Згідно ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, як це передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно, з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 року у справі № 760/9521/15-ц.

На підставі викладеного, суд не бере до уваги посилання скаржника на те, що судове рішення не набрало законної сили, так як рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню та є обов`язковим для виконання незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися, а тому державний виконавець не мав підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

З таких підстав, суд дійшов висновку, що головним державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи скаржника про те, що державним виконавцем порушено правила підвідомчості виконавчих проваджень, суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень і рішень інших органів» систему примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

У пункті 3 розділу І Інструкції з організації з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 вбачається, що органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві); відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України.

Згідно пункту 4 зазначеної Інструкції Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:

боржниками є Апарат Верховної Ради України, Офіс Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада правосуддя, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи, а також розташовані у місті Києві територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

Оскільки боржником за виконавчим листом є орган державної влади України – Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, то відповідно до законодавства України, дане виконавче провадження підвідомче Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

З наведених підстав, суд не вбачає протиправних дій приватного виконавця та порушення прав скаржника.

Згідно з положеннями частин 2 і 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що порушень прав Міністерства енергетики та вугільної промисловості України не відбулося, а дії державного виконавця Кузьменка О.С. відповідають вимогам закону, а тому підстав для задоволення вимог скаржника щодо визнання неправомірними дій державного виконавця та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, суд не вбачає.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що скарга Міністерства енергетики та вугільної промисловості України не підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 260, 354, 447-451 ЦПК України, суд, -

постановив:

У задоволенні скарги Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду через суд, який постановив ухвалу, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено і підписано 17 січня 2020 року.

Суддя З.М. Коліщук