Ухвала суду № 86968906, 17.01.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1523/16-ц

Провадження № 6/219/14/2020

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2020 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді Любчика О.В., за участю секретаря Єлісеєвої С.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах боржника ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

встановив:

ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою, в якій просить визнати виконавчий лист, виданий на підставі рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.03.2017 року по справі №219/1523/16-ц, таким, що не підлягає виконанню.В обґрунтування заяви, посилався на те що, рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2017 року у справі №219/1523/16-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» з нього було стягнуто заборгованість за кредитним договором б/н від 03 березня 2010 року: за тілом кредиту - 8164,76 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом - 7327,76 грн., у задоволені позову про стягнення заборгованості з пені у сумі 951 грн., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штрафу (процентна складова) в сумі 822,13 грн. відмовлено, також стягнуто судовий збір у сумі 1378 грн., загальна сума з урахуванням судового збору складає 16870,53 грн. Після набрання рішенням суду законної сили він в травні 2017 року звернувся до Бахмутського відділення банку з проханням добровільно сплатити суму за рішенням суду. У зв`язку з тим, що у нього не було такої суми відразу, працівники банку запропонував вносити ці суми на картку, якою він користувався при отриманні кредиту. 31 травня 2017 року він вніс на картку 950 грн., потім, кожен місяць вносив на картку гроші: 08 червня 2017 року - 700 грн., 22 червня 2017 року - 800 грн., 12 липня 2017 року - 700 грн., 24 липня 2017 року - 700 грн., 08 серпня 2017 року - 700 грн., 23 серпня 2017 року - 800 грн., в вересні 2017 року - 1700 грн. (двома платежами), 09 жовтня 2017 року - 700 грн., 30 жовтня 2017 року - 800 грн., 06 листопада 2017 року - 700 грн., 27 листопада 2017 року - 800 грн., 07 грудня 2017 року - 700 грн., 28 грудня 2017 року - 800 грн., 12 січня 2018 року - 700 грн., 22 січня 2018 року - 800 грн., 07 лютого 2018 року - 700 грн., 23 лютого 2018 року - 800 грн., 07 березня 2018 року - 700 грн., 22 березня 2018 року - 800 грн., 10 квітня 2018 року - 1000 грн., 20 квітня 2018 року - 378 грн., загальна сума, яка ним була сплачена складає 17428 грн., тобто ще було переплачено 557,47 грн. Після сплати в березні 2017 року платежів він звернувся до працівників банку, які його повідомили, що він повинен ще сплатити судовий збір і він в квітні 2017 року двома платежами 10 квітня 2018 року - 1000 грн. та 20 квітня 2018 року - 378 грн. сплатив судовий збір, після чого звернувся до працівників банку, які повідомили, що претензій не мають. В червні 2019 року з його заробітної плати було відрахована сума 1817,05 грн. На його звернення до бухгалтерій підприємства, де він працює, йому надали довідку від 13 квітня 2019 року, згідно якої в бухгалтерії знаходиться постанова державного виконавця ВП №57387852 від 09 квітня 2019 року, якою відкрито провадження на підставі виконавчого листа, виданого за рішенням суду у справі №219/І523/16-ц, а також зазначено, що утримано виконавчий збір у сумі 1687,05 грн. та витрати на проведення виконавчих дій у сумі 130 грн. 13 червня 2019 року він звернувся до державного виконавця Бахмутського МР ВДВС ГТУЮ Іванової С.О. та надав їй квитанції про сплату в повному обсязі сум, стягнутих на підставі рішення суду від 24 березня 2017 року у справі №219/1523/16-ц. Державний виконавець не долучив до матеріалів виконавчого провадження квитанцій і провадження не закрив, мотивуючи тим, що банк виконавчий лист не відзивав і вважає, що він рішення суду не виконав, так як сплачував суми не на рахунок, вказаний у рішенні суду, а на картку, і це не є виконанням рішення суду. Він в той же день, 13 червня 2019 року, звернувся до працівників банку, які пояснили, що він не правильно сплачував погашення заборгованості за рішенням суду. Вважає, що він виконав у повному обсязі рішення суду і не має значення яким шляхом, так як гроші, які він клав на картку, банком знімалися. Іншої заборгованості перед банком, крім заборгованості за рішенням суду від 24 березня 2017 року у справі №219/1523/16-ц він немає.

Представник ОСОБА_1 та боржник ОСОБА_2 , будучі повідомленими про дату та час судового засідання, в судове засідання не з`явилися.

Представником ОСОБА_1 подано заяву про розгляд заяви у його відсутності, просив врахувати що боржник сплатив борг за рішенням суду.

Представник стягувача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про проведення судового засідання у його відсутність. Надав відзив, відповідно до якого не погодився із заявою боржника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та зазначив, що на підтвердження доводів, викладених у заяві, боржник не надав доказів про укладення договору із стягувачем про реструктуризацію боргу за кредитним договором. Заява є безпідставною, оскільки заборгованість за рішенням суду не виплачена, виконавчий лист не є таким, що виданий помилково, його зміст узгоджується з резолютивною частиною рішення суду. Згідно виписки по картковому рахунку за період з 31.05.2017 по 20.04.2018 боржником внесено на рахунок банку грошові кошти у сумі 17228 гривень окремими платежами, призначення платежу: надходження готівки у погашення кредиту. Вказані кошти внесені поза межами виконавчого провадження, тобто не на виконання рішення суду. Боржник вносив кошти на погашення заборгованості за договором, але не на рахунок, вказаний судом для виконання рішення, а на рахунок, визначений сторонами при укладенні договору, звідки вони розподілялись банком у порядку ст. 534 ЦК України. Оскільки рішення суду не виконано, заборгованість не погашена, підстави для завершення виконавчого провадження відсутні, а отже і відсутні підстави для задоволення заяви боржника.

Представник Бахмутського МРВ ДВС ГТУЮ у Донецькій області повідомлений про час і місце розгляду справи, до суду не з`явився. Надав відзив, у якому зазначив, що на виконання рішення суду 09.04.2019 державним виконавцем було направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника. 25.04.2019 до Бахмутського міськрайонного відділу ДВС Курочка O.A. надав копії квитанцій про сплату заборгованості по кредиту. Проте, з наданих квитанцій не можливо угледіти на який розрахунковий рахунок було сплачено борг та чи сплачувався він взагалі. Крім того, будь - яких заяв чи повідомлень від стягувача за виконавчим провадженням щодо фактичного повного виконання рішення суду до відділу не надходило. Вважає, що дії державного виконавця проведені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, суд дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.03.2017 частково задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 03.03.2010 року в сумі 8164,77 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 7327,76 грн., а також, судовий збір в розмірі 1378 грн. У задоволені позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з пені за користування кредитом у сумі 950 грн., штрафу (фіксована частина) в сумі 500 грн. та штрафу (процентна складова) в сумі 822,13 грн. відмовлено.

08 жовтня 2018 року за заявою представника ПАТ КБ «ПриватБанк» було передано на примусове виконання виконавчий лист № 219/1523/16-ц, виданий Артемівським міськрайонним судом 26 травня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованості за кредитним договором б/н від 03 березня 2010 року, а саме: заборгованість за кредитом у сумі 8164,76 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 7327,76 грн., судових витрат у сумі 1378 грн.

09 жовтня 2018 року за вказаною заявою та виконавчим листом державним виконавцем Бахмутського МР ВДВС ГТУЮ у Донецькій області Івановою С.О. було винесено постанову ВП № 57387852 про відкриття виконавчого провадження.

09 квітня 2019 року державним виконавцем Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Івановою С.О. винесено постанову ВП № 57387852 про звернення стягнення на заробітну плату за місцем роботи боржника ОСОБА_2 ДП «Артемсіль».

З довідки №77 від 13 червня 2019 року, виданої ДП «Артемсіль», вбачається, що згідно постанови ВП № 57387852 від 09 квітня 2019 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 219/1523/16-ц від 26 травня 2017 року утримано і перераховано на користь Бахмутського МР ВДВС ГТУЮ виконавчий збір - 1687,05 грн. та витрати на проведення виконавчих дій - 130 грн.

З копії заяви ОСОБА_2 від 25 квітня 2019 року на ім`я начальника Бахмутського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Донецькій області вбачається, що він надає копії квитанцій та зазначає, що за період 2017-2018 роки він сплатив суму заборгованості 16870 грн. за рішенням суду.

З матеріалів справи, а саме з копій квитанцій (а.с.188-189), наданих боржником, вбачається, що кошти в період з 31 травня 2017 року по 20 квітня 2018 року в сумі 17428 грн. внесені ОСОБА_2 на картковий рахунок, відкритий при укладенні кредитного договору б/н від 03 березня 2010 року.

З зазначених квитанцій вбачається, що призначення платежу за цими квитанціями є: «надходження готівки за платіжними картками», «погашення кредиту».

В той час як рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2017 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором 6/н від 03 березня 2010 року, а саме: заборгованість за кредитом у сумі 8164,76 грн., заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 7327,76 грн., судові витрати у сумі 1378 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

З огляду на викладене ОСОБА_5 вносив кошти на картковий рахунок, відкритий при укладанні кредитного договору, а не на розрахунковий рахунок, зазначений в рішенні Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2017 року, для виконання вказаного судового рішення. А отже, доводи боржника ОСОБА_2 про добровільне виконання вказаного рішення суду не визнані стягувачем та державним виконавцем, спростовані матеріалами справи, тому є необґрунтованими.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що у задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню слід відмовити.

Разом з тим, слід звернути увагу на те, що суд не перевіряє розподілення (зарахування) банком внесених боржником коштів на картковий рахунок, оскільки вказані обставини не є предметом розгляду в межах заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись ст.ст. 260, 432 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах боржника ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 1 7 січня 2020 року.

Суддя О.В. Любчик