Ухвала суду № 86965466, 14.01.2020, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/22690/19

УХВАЛА

14 січня 2020 року м..Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

при секретарі судового засідання Ющук О.С.,

з участю:

представника скаржника ОСОБА_1 ,

представника відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області – Якобчука П.

особи, бездільність якої оскаржується, старшого державного виконавця відділу Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області – Коженова С.С.,

боржників - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне скаргу ОСОБА_4 про визнання незаконними дії та скасування постанов старшого державного виконавця Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Коженова Сергія Сергійовича, -

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2019 року ОСОБА_4 звернулась до суду зі скаргою на незаконними дії та скасування постанов старшого державного виконавця Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Коженова Сергія Сергійовича, у якій просить визнати неправомірними дії державного виконавця щодо винесення постанов від 30.10.2019 року про закінчення виконавчого провадження № 38095737 та № 38095740, та скасувати вказані постанови.

Свою скаргу заявник обґрунтовує тим, що 30.10.2019 року старшим державним виконавцем Коженовим С.С. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 38095738 з примусового виконання виконавчого листа №2-4135/11 від 23.04.2013 року виданого Рівненським міським судом та постанову від 30.10.2019 року про закінчення виконавчого провадження № 3809540 з примусового виконання виконавчого листа №2-4135/11 від 23.04.2013 року виданого Рівненським міським судом, з підстави, передбаченої п. 9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, посилаючись на те, що дії державного виконавця щодо винесення вказаних постанов є неправомірними, оскільки останній у порушення вимог закону визнав документи достатньою підставою для закінчення виконавчих проваджень, які не підтверджують факту виконання рішення суду, внаслідок чого були відсутні правові підстави для винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень, а тому заявник вважає, що вказаними діями та рішенням державного виконавця були порушені його права, у зв`язку з чим звернувся до суду з даною скаргою.

У судовому засіданні представник скаржника, адвокат Мушкеєв В.В., скаргу підтримував, просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі.

Старший державний виконавець Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Коженов С.С. та представник Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області в судовому засіданні заперечували щодо задоволення скарги, вказуючи, що при винесені оскаржуваних постанов було вчинено всіх необхідних дій в межах чинного законодавства.

Боржники в судовому засіданні погодилися з тим, що скарга є обґрунтована та підлягає до задоволення, оскільки рішення Рівненського міського суду по справі №2-4135/11 не виконане.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на виконанні Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-4135/11 від 23.04.2013 року виданого Рівненським міським судом Рівненської області про солідарне стягнення із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТОВ „ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором в розмірі 46263,40 дол. США та 652 762,57 грн., боржником за виконавчим провадженням №38095738 являлася - ОСОБА_2 , а за ВП №3809540 - ОСОБА_3 .

07.06.2019 року скаржник - ОСОБА_4 набула прав кредитора за зобов`язаннями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03.09.2019 року судом замінено стягувача з примусового виконання виконавчих листів № 2-4135/11 виданих Рівненським міським судом Рівненської області на виконання рішення суду від 18 березня 2013 року за позовом ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість по кредитних договорах в розмірі 46263долари США 40 центів та 652762 гривні 57 копійок на ОСОБА_4 .

Крім того, судом встановлено, що старшим державним виконавцем Коженовим С.С. винесено постанову від 30.10.2019 року про закінчення виконавчого провадження № 38095738 з примусового виконання виконавчого листа №2-4135/11 від 23.04.2013 року виданого Рівненським міським судом та постанову від 30.10.2019 року про закінчення виконавчого провадження № 3809540 з примусового виконання виконавчого листа №2-4135/11 від 23.04.2013 року виданого Рівненським міським судом.

Старший державний виконавець Коженов С.С. в обох постановах вказує, що при їх винесенні він керувався вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження", підставою для винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень державний виконавець вказує судові повістки по справі №2-4135/11 із заявою боржника, з якої вбачається, фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, на підтвердження чого було надано розписку стягувача про повне погашення заборгованості.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Звертаючись до суду з даною скаргою, заявник, як на підставу для її задоволення посилається на неправомірність дій державного виконавця щодо винесення постанов від 30.10.2019 року про закінчення виконавчого провадження № 38095738 та № 38095740, а також відповідно й на неправомірність вказаних постанов, оскільки державний виконавець у порушення вимог закону визнав документи достатньою підставою для закінчення виконавчих проваджень, які не підтверджують факту виконання рішення суду, внаслідок чого були відсутні правові підстави для винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Разом з тим, положеннями ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Відповідно до приписів п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Пунктом 21 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2832/5 передбачено, що закінчення виконавчого провадження здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 39 Закону.

У разі надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника, виконавець після підготовки розпорядження державного виконавця, передбаченого пунктом 13 розділу VII цієї Інструкції, виносить постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону.

Судом встановлено, що у державного виконавця були відсутні підстави для винесення оскаржуваних постанов про закінчення виконавчих проваджень з примусового виконання виконавчих листів №2-4135/11 від 23.04.2013 року, виданих Рівненським міським судом, оскільки:

1)на рахунок органу державної виконавчої служби не надходили кошти стягнуті з боржників достатніх для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів;

2)у виконавця були відсутні належні докази виконання рішенняРівненського міського суду Рівненської області по справі №2-4135/11.

Крім того, суд вважає, що документи, які виконавець визнав достатньою підставою для закінчення виконавчих проваджень не підтверджують факту фактичного виконання рішення суду та не відповідають Національному стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003»

Що узгоджується з позицією Верховного Суду від 23.10.2019 року стосовно недопустимості доказів й посилається на порядок такого засвідчення, який міститься у п. 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003 «ДСТУ 4163-2003».

Суду не було надано належних та допустимих доказів фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, доказів надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнутих з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), достатніх для задоволення вимог стягувача.

Відповідно до положень ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Відповідно до ч. 5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 ч. 3 ст.129 Конституції України визначено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість рішень суду.

Згідно з ч.1, 2 ст. 14ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Рада України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Як наголошує Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 28 січня 2013 року № 24-152/0/4-13 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі», при розгляді скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця суд має враховувати те, що принципом цивільного судочинства є виконуваність рішення суду, а у статті 14 ЦПК України визначені ознаки обов`язковості судових рішень. Виконання рішення суду є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року та ч.1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених випадках - на приватних виконавців.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців відповідно до ч.1 ст. 3 цього Закону є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи те, що підставою для винесення постанов про закінчення виконавчих проваджень державний виконавець вказав судові повістки по справі №2-4135/11 із заявою боржника, з якої вбачається, фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, які судом не було досліджено, суд вважає, що дії державного виконавця щодо винесення постанов від 30.10.2019 року про закінчення виконавчого провадження № 38095738 та № 38095740 є неправомірними, й такими, що порушують права заявника на судовий захист, а тому приходить до висновку про необхідність визнання неправомірною та скасування оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 259-261, 268, 352-355, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_4 про визнання незаконними дії та скасування постанов старшого державного виконавця Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Коженова Сергія Сергійовича - задовольнити.

Визнати незаконними дії старшого державного виконавця Рівненського міського відділу ДВСГоловного територіального управління юстиції в Рівненській області Коженова С.С. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 38095738 від 30.10.2019 року з примусового виконання виконавчого листа №2-4135\11 від 23.04.2013 року виданого Рівненським міським судом та застосовані наслідків завершення виконавчого провадження №38095738.

Визнати незаконними дії старшого державного виконавця Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Коженова С.С. при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження № 3809540 від 30.10.2019 року з примусового виконання виконавчого листа №2-4135\11 від 23.04.2013 року виданого Рівненським міським судом та застосовані наслідків завершення виконавчого провадження №38095738.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Коженова С.С. про закінчення виконавчого провадження № 38095738 від 30.10.2019 року з примусового виконання виконавчого листа №2-4135/11 від 23.04.2013 року виданого Рівненським міським судом та застосовані наслідків завершення виконавчого провадження №38095738.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області Коженова С.С. про закінчення виконавчого провадження № 3809540 від 30.10.2019 року з примусового виконання виконавчого листа №2-4135/11 від 23.04.2013 року виданого Рівненським міським судом та застосовані наслідків завершення виконавчого провадження №38095740.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Рівненського апеляційного суду через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Н.Г. Кучина