Ухвала суду № 86965175, 17.01.2020, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/60/20

Номер провадження 1-кс/559/20/2020

УХВАЛА

про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

"17" січня 2020 р. місто Дубно Рівненська область

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі:

слідчого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Крушняк О.С.

з участю:

прокурора Гандзілеського Н.А.

захисника адвоката Федоряк А.В.

слідчого Вовтонюка Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно клопотання слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області Вовтонюка Н.О., яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури Гандзілевським Н.А. за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020180040000039 від 14 січня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, про застосування відносно підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червоноград, Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодноразово судимого, останній раз вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 30.06.2006 року за ч.3 ст.185, ч.4 ст.187, ч.2 ст.121, ч.4 ст.296 КК України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 ,

- запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-

В С Т А Н О В И В:

Клопотання обґрунтовується наступними доводами. Досудовим розслідуванням, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020180040000039 від 14 січня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Червоноград, Львівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, не працюючий, неодноразово судимий, останній раз вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 30.06.2006 року за ч.3 ст.185, ч.4 ст.187, ч.2 ст.121, ч.4 ст.296 КК України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 раніше неодноразово судимий, а саме: 20.07.2004 Червоноградським міським судом Львівської області за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.185, ст.15 КК України; 30.06.2006 Червоноградським міським судом Львівської області за вчинення злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.187, ч.2 ст.121, ч.4 ст.296 КК України, разом із тим, на даний час Залізничним районним судом міста Львова розглядається по суті обвинувальний акт у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12015140150002318 від 03.12.2015, який скеровано до суду 06.05.2016, за обвинуваченням ОСОБА_1 та інших осіб, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.5 ст.185, ч.3 ст.186 КК України, на шлях виправлення не став, висновків для себе не зробив, у той час, коли відповідно до вимог ст. ст. 88, 89 та ст. 90 КК України судимість не була погашена або знята у встановленому законом порядку, повторно вчинив новий умисний, корисливий злочин проти власності.

Встановлено, що в період часу з 09 год. 30 хв. по 15 год. 00 хв. 14 січня 2020 року, ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу будинку №47 по вул. Мирогощанська, що в м. Дубно Рівненської області, керуючись корисливим мотивом вирішив вчинити крадіжку матеріальних цінностей із квартири, що знаходиться в будинку АДРЕСА_3 .

Реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, в період часу з 09 год. 30 хв. по 15 год. 00 хв. 14 січня 2020 року ОСОБА_1 , скориставшись відсутністю нагляду за його діями з боку власника та інших сторонніх осіб, відчинив замок вхідних дверей квартири АДРЕСА_4 , шляхом застосування, заздалегідь підготовлених відмичок, після чого проник до приміщення вказаної квартири, звідки таємно, умисно, повторно викрав планшет марки «Samsung» моделі «Galaxy Tab E», вартістю 4499 гривень 00 копійок, мобільний телефон марки «Nokia» моделі «X2-00», вартістю 399 гривень 00 копійок та грошові кошти в сумі 3010 гривень, які належить ОСОБА_2 .

Перевівши викрадені, вказані вище речі та грошові кошти, у своє протиправне володіння, ОСОБА_1 покинув приміщення квартири ОСОБА_2 , що по АДРЕСА_5 , та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 7908 гривень 00 копійок.

Таким чином, в ході кримінального провадження встановлена наявність достатніх доказів для підозри ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно та поєднаному з проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

16 січня 2020 року ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Підозра ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_2 яка розповіла, про обставини вчинення відносно неї кримінального правопорушення; показаннями свідка ОСОБА_3 , який розповів про обставини втечі ОСОБА_1 від працівників поліції, фактом, змістом та результатом проведеного огляду ділянки місцевості, що знаходиться між с. Шлях та с. Михайлівка Острозького району, Рівненської області, в ході проведення якого оглянуто покинутий ОСОБА_1 автомобіль марки «BMW 328», р.н. НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_1 ; фактом, змістом та результатом проведеного обшуку автомобіля марки «BMW 328», р.н. НОМЕР_1 , в ході проведення якого було вилучено виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Nokia X2-00» imei: НОМЕР_2 , який було викрадено 14.01.2020 з приміщення квартири по АДРЕСА_5 та який потерпіла ОСОБА_2 впізнала як належний їй та речі щодо яких існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вони є доказами злочину; фактом, змістом та результатом проведеного обшуку приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_2 , в ході проведення якого було вилучено виявлено та вилучено речі щодо яких існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що вони є доказами злочину.

Санкцією ч.3 ст.185 КК України встановлене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років позбавлення волі, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою до ОСОБА_1 може бути застосований.

Метою застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків.

ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років. А тому, враховуючи неодноразові судимості ОСОБА_1 та усвідомленість останнього про наслідки вчинення ще одного тяжкого корисливого злочину, вказане дає підстави вважати, що він, з метою уникнення передбаченого покарання, може ухилятися від органів досудового слідства та суду шляхом залишення місця проживання, а з мотивів попередження та позбавлення його можливості цього, слідчий вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 запобіжний захід - тримання під вартою. Таким чином, наявні достатні відомості про те, що підозрюваний ОСОБА_1 буде переховуватися від органу досудового розслідування, тобто встановлена наявність ризику, передбаченого п.1.ч.1. ст.177 КПК України. Даний ризик підтверджується також тим, що ОСОБА_1 в момент зупинки працівниками поліції автомобіля, яким останній рухався, здійснив втечу від працівників поліції цим же автомобілем, а 16.01.2020 в момент проведення обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_1 , що в АДРЕСА_2 , останній покинув приміщення вказаної квартири через вікно, однак був затриманий працівниками поліції на вулиці, тобто ще раз намагався втекти від працівників поліції, що в свою чергу ще раз підтверджує наявність ризику передбаченого п.1.ч.1. ст.177 КПК України.

Крім цього, встановлено ризик, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Даний ризик (передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 не працюючий, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонуканням його до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень також підозрюваний ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності, а саме: ОСОБА_1 , будучи раніше судимий, а саме, вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 30.06.2006 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.187, ч.2 ст.121, ч.4 ст.296 КК України до покарання у виді позбавленні волі строком на 8 років 6 місяців. На даний час Залізничним районним судом міста Львова розглядається по суті обвинувальний акт у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12015140150002318 від 03.12.2015, який скеровано до суду 06.05.2016, за обвинуваченням ОСОБА_1 та інших осіб, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.5 ст.185, ч.3 ст.186 КК України. Окрім того, 05.05.2016 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з правом внесення застави. 02.07.2016 ОСОБА_1 скористався своїм правом та вніс заставу в розмірі 43500 грн., однак, як випливає із викладеного вище, останній знехтував своїми обов`язками перебування на волі та продовжив вчиняти корисливі злочини.

Тобто, ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, продовжує вчиняти протиправні дії та нехтує законодавством України.

Крім цього встановлено ризик, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідка в даному кримінальному провадженні, так як 16 січня 2020 року в якості свідка допитаний ОСОБА_4 , з показів якого було встановлено, що ОСОБА_1 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний свідок проживає в квартирі АДРЕСА_6 будинку в якому ж проживає і ОСОБА_5 , тобто являється його сусідом, відповідно, ОСОБА_1 , з метою уникнення кримінальної відповідальності, може впливати на свідка ОСОБА_4 , щоб той змінив або відмовився від своїх показів.

Зважаючи на наведені факти та обставини, передбачені 178 КПК України, жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

До того ж, ОСОБА_1 офіційно ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонуканням його, для отримання грошових коштів та іншого майна, необхідного в побуті, до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень. Це підтверджує те, що ОСОБА_1 не зважаючи на надані йому можливості і заходи стати на шлях виправлення, належних висновків не зробив та продовжив вчиняти нові корисливі кримінальні правопорушення і це дає підстави вважати, що з метою попередження подальшого вчинення злочинів та завдання шкоди іншим громадянам, останній потребує ізоляції від суспільства шляхом застосування до нього такого запобіжного заходу як тримання під вартою.

Таким чином, з метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 процесуальних обов`язків, запобігти спробам вчинити новий злочин чи переховування від органів досудового розслідування, необхідно застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З врахуванням всіх встановлених у кримінальному провадженні обставин, є всі підстави стверджувати що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, що зазначені у клопотанні.

Беручи до уваги те, що встановлена наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, слідчий просить обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор вважає, що клопотання є обґрунтованим та просить його задоволити.

Слідчий у судовому засіданні підтримав клопотання із викладених у ньому обставин просив задовольнити.

Підозрюваний та його захисник просили застосувати запобіжний захід не пов`язаний із триманням під вартою, а саме у вигляді домашнього арешту. Захисник підозрюваного наголошував, що його підзахисний був затриманий без ухвали слідчого судді. Окрім того, ОСОБА_1 визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, просив врахувати, що він доглядає за малолітнім сином своєї співмешканки.

Вислухавши підозрюваного та його захисника, доводи прокурора, ознайомившись з матеріалами клопотання і кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого (підозрюваного) від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Крім цього, положення ст.5 Конвенції передбачають, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання. Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що достатніх гарантій з цього приводу суду не надано та не здобуто таких гарантій в ході розгляду справи.

За змістом ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Відповідно до змісту ч.3 ст.176 КПК України такий запобіжний захід як тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише тоді, коли прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів передбачених частиною першою цієї статі не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків в місці постійного проживання, у тому числі наявність постійного місця проживання, репутацію підозрюваного, його майновий стан, наявність судимостей та інше.

При цьому, наявність відповідних ризиків того, що підозрюваний може вчинити певні дії, передбачені ст. 177 КПК України є припущенням, але з певною значною долею вірогідності. Натомість сторона обвинувачення має довести можливість такого припущення не загальними міркуваннями, а конкретними фактами та обставинами, які підтверджуються відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі «Гарькавий проти України» зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до ст. 5 п. «С» Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.

Так, згідно рішення Європейського суду з прав людини в справі Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства, наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин, однак, те що можна вважати обґрунтованим , залежить від обставин.

У справі Мюррей проти Сполученого Королівства суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Слідчим у клопотанні доведено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин, покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, її зв`язки з суспільством.

При розгляді клопотання про взяття під варту слідчий суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини підозрюваного, розглядати і вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.

Всі докази перевіряються лише з точки зору обґрунтованості підозри та наявності ризиків.

Серед ризиків, які передбачені ст. 177 КПК України на які вказує слідчий та які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні встановлено:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п.1.ч.1. ст.177 КПК України). ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років, а тому, враховуючи неодноразові судимості ОСОБА_1 та усвідомленість останнього про наслідки вчинення ще одного тяжкого корисливого злочину, вказане дає підстави вважати, що він, з метою уникнення передбаченого покарання, може ухилятися від органів досудового слідства та суду шляхом залишення місця проживання. ОСОБА_1 в момент зупинки працівниками поліції автомобіля, яким останній рухався, здійснив втечу від працівників поліції цим же автомобілем, а 16.01.2020 під час проведення обшуку в квартирі за місцем проживання ОСОБА_1 , що в АДРЕСА_2 , останній покинув приміщення вказаної квартири через вікно, однак, був затриманий працівниками поліції на вулиці, тобто, ще раз намагався втекти від працівників поліції.

2) вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) - підтверджується тим, що ОСОБА_1 не працюючий, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонуканням його до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень, також, підозрюваний ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів проти власності, а саме: вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 30.06.2006 за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.4 ст.187, ч.2 ст.121, ч.4 ст.296 КК України до покарання у виді позбавленні волі строком на 8 років 6 місяців. На даний час Залізничним районним судом міста Львова розглядається по суті обвинувальний акт у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12015140150002318 від 03.12.2015, який скеровано до суду 06.05.2016, за обвинуваченням ОСОБА_1 та інших осіб, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.5 ст.185, ч.3 ст.186 КК України. Окрім того, 05.05.2016 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з правом внесення застави. 02.07.2016 ОСОБА_1 скористався своїм правом та вніс заставу в розмірі 43500 грн., однак, як випливає із викладеного вище, останній знехтував своїми обов`язками перебування на волі та продовжив вчиняти корисливі злочини. Тобто, ОСОБА_1 на шлях виправлення не став, продовжує вчиняти протиправні дії та нехтує законодавством України.

Для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведені в судовому засіданні слідчий суддя вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України», ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п.1 ст.5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

Щодо ризику, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідка в даному кримінальному провадженні, на думку слідчого судді, даний ризик не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.

Окрім того, відповідно до ст. 178 КПК України судом оцінені в сукупності та враховуються наступні обставини. ОСОБА_1 , який розуміючи наслідки вчинених ним протиправних діянь (можливе з позбавленням волі), будучи раніше судимим, наявність відносно нього у Залізничному районному суді міста Львова на розгляді по суті обвинувального акту у об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12015140150002318 від 03.12.2015, який скеровано до суду 06.05.2016, за обвинуваченням ОСОБА_1 та інших осіб, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.5 ст.185, ч.3 ст.186 КК України, все таки пішов на вчинення кримінального правопорушення. ОСОБА_1 офіційно ніде не працює, не має постійного джерела прибутку, що є однією із причин спонуканням його, для отримання грошових коштів та іншого майна, необхідного в побуті, до вчинення нових корисливих кримінальних правопорушень. Це підтверджує те, що ОСОБА_1 не зважаючи на надані йому можливості і заходи стати на шлях виправлення, належних висновків не зробив та продовжив вчиняти нові корисливі кримінальні правопорушення і це дає підстави вважати, що з метою попередження подальшого вчинення ним. злочинів та завдання шкоди іншим громадянам, останній потребує ізоляції від суспільства.

Згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.

Санкцією ч.3 ст.185 КК України встановлене покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років позбавлення волі, а тому, запобіжний захід у виді тримання під вартою до ОСОБА_1 може бути застосований.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити інше кримінальне правопорушення. На думку суду, лише запобіжний захід - взяття під варту забезпечить у подальшому виконання підозрюваним процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Окрім того, в судовому засідання доведено, що інший запобіжний захід не може бути застосований до підозрюваного. Будь-якої інформації, що свідчить про наявність в обвинуваченого ОСОБА_1 хвороб, які б перешкоджали його перебуванню в умовах ізоляції від суспільства у суду немає.

За таких обставин, вважаю, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, а тому, є необхідність в обранні щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою слід визначити в межах строку досудового розслідування та в межах строку визначеного ст. 197 КПК України.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 183 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваною обов`язків передбачених цим Кодексом.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, вважаю за необхідне визначити заставу, з урахуванням положень частини 5 статті 182 Кримінального процесуального кодексу України у сумі сімдесяти розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 141890 грн., оскільки, внесення застави у визначеному розмірі, на думку суду, може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, яка може бути ним внесена у будь-який момент, вважаю за необхідне відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт для виїзду за кордон, та у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

- уникати спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні.

За таких обставин слідчий суддя вважає, що обрання ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не достатньо для запобігання вищевказаним ризикам, та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, у зв`язку із чим, клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Дубенського ВП ГУНП України в Рівненській області Вовтонюка Н.О., яке погоджене прокурором Дубенської місцевої прокуратури Гандзілевським Н.А. за матеріалами кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12020180040000039 від 14 січня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_1 , - запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червоноград, Львівської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодноразово судимого, останній раз вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 30.06.2006 року за ч.3 ст.185, ч.4 ст.187, ч.2 ст.121, ч.4 ст.296 КК України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном 60 днів.

Строк дії ухвали - до 03:10 год. 15 березня 2020 року.

Встановити заставу у межах 70 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 141890 (сто сорок одна тисяча вісімсот дев`яносто) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок суду за наступними реквізитами: Отримувач ТУ ДСА України в Рівненській області, IBAN №UA048201720355229002000010559, ЄДРПОУ 26259988 Призначення платежу: застава за ... (П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від … (дата ухвали) по справі № …, кримінальне провадження № …, внесені … (П. ОСОБА_6 Б. особи, що вносить заставу).

За умови внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження, прокурора, суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- здати на зберігання слідчому, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні, свій паспорт для виїзду за кордон, та у разі наявності, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

- утримуватись від спілкування зі свідками та потерпілим у кримінальному провадженні.

Строк дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 15.03.2020.

Згідно з частиною 6 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора у порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.

Відповідно до частини 4 статті 202 Кримінального процесуального кодексу України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.

Роз`яснити підозрюваному, що в разі внесення застави у визначеному в ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній Установі «Рівненський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом не більше одного робочого дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Рівненський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора у кримінальному провадженні та слідчого суддю Дубенського міськрайонного суду Рівненської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали направити для виконання начальнику Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області та начальнику ДУ «Рівненського слідчого ізолятора».

Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні № 12020180040000039.

Ухвала про обрання запобіжного заходу та взяття під варту оголошена підозрюваному.

Копію ухвали вручити підозрюваному негайно після її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Р.В.Ралець