Рішення № 86952147, 16.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року м. Київ № 640/21341/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Балась Т.П., розглянувши у м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач або ФОП ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві № 79690-17 від 13.02.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДФС у місті Києві №485/26-15-13-21-26/2651615664 від 26.06.2019 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку з тим, що позивачем помилкового сплачено суми єдиного податку не за належними реквізитами, відповідачем необґрунтовано та без належних на те правових підстав нараховано позивачеві податковий борг та виключено позивача з реєстру платників єдиного податку.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскільки за даними інтегрованих карток на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у ФОП ОСОБА_1 наявний податковий борг з єдиного податку, посадові особи контролюючого органу діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а оскаржувані податкова вимога та рішення є обґрунтованими.

Позивач надав відповідь на відзив, у якому вказував, що відповідачем не спростовано обставин, викладених у позовній заяві, а також не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження своєї позиції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.11.2019 відкрито провадження у справі № 640/21341/19, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 11.02.2009 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_5 (а.с. 15).

Позивач є платником єдиного податку, про що свідчить копія Свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_4 (а.с. 16).

13 червня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо порушення умов застосування спрощеної системи оподаткування.

Результати перевірки оформлені актом від 13.06.2019 № 379/26-15-13-21-11/2651615664 (а.с. 17).

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено умови застосування спрощеної системи оподаткування, а саме абз. 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів).

Стверджуючи в акті перевірки про порушення позивачем вимог податкового законодавства при застосуванні спрощеної системи оподаткування, контролюючий орган виходив з того, що станом на 01.06.2019 за позивачем обліковується борг по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 6161,48 грн.

На підставі акта перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві було прийняте спірне рішення від 26.06.2019 № 485/26-15-13-21-26/2651615664, яким ФОП ОСОБА_1 виключено з реєстру платників єдиного податку (а.с.23).

Позивач стверджував, а відповідач не заперечував, що 08.07.2019 ФОП ОСОБА_1 було отримано:

- податкову вимогу від 13.02.2019 № 79690-17, відповідно до якої станом на 13.02.2019 сума податкового боргу платника податків по сплаті єдиного податку з фізичних осіб становить 2823,08 грн. та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки становить 6,09 грн.;

- рішення про опис майна у податкову заставу № 79690-17 від 13.02.2019;

- рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 № 485/26-15-13-21-26/2651615664 від 26.06.2019.

З матеріалів справи убачається, що позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних рішень контролюючого органу, 17.07.2019 звернувся до Державної податкової служби України зі скаргою № 29634/6, у якій просив скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві від 13.02.2019 № 79690-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 13.02.2019 №79690-17.

За результатами розгляду вказаної скарги Державною податковою службою України було прийнято рішення від 12.09.2019 № 1635/6/99-00-10-05-15, у якому зазначено, що податковий борг ФОП ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та з єдиного податку з фізичних осіб погашено за рахунок надходження коштів до бюджету. Відтак, за даними ІС «Податковий блок» станом на 12.08.2019 податковий борг у фізичної особі-підприємця ОСОБА_1 відсутній. З огляду на відсутність предмета оскарження податкова вимога від 13.02.2019 № 79690-17-17 вважається відкликаною, а рішення про опис майна у податкову заставу від 13.02.2019 № 79690-17 таким, що втратило правові наслідки, тому скаргу позивача залишено без задоволення (а.с. 38-39).

Вважаючи, що рішення про опис майна у податкову заставу хоч і втратило силу за результатами розгляду скарги, проте фактично стало підставою для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, що призвело до порушення його прав, а факт відкликання податкової вимоги не призвів до поновлення прав позивача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 41.2 статті 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

В силу положень пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно з підпунктом 89.1.2 пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу

Пунктом 89.2 Податкового кодексу України встановлено, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг (пункт 89.3 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

Реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 цього Кодексу.

Так, згідно з підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Виходячи з системного аналізу зазначених вище норм, суд приходить до висновку, що однією з обов`язкових умов (підстав) для надсилання (вручення) контролюючим органом платнику податків податкової вимоги, а також для виникнення права податкової застави, та для анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу є наявність у такого платника податків податкового боргу, при цьому для анулювання реєстрації платника єдиного податку такий податковий борг повинен бути наявним на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Як убачається з акта перевірки від 13.06.2019 № 379/26-15-13-21-11/2651615664, підставою для виключення позивача з реєстру платників єдиного податку слугувало наявність у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що сума боргу позивача на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів становила: станом на 01.01.2019 - 1988,48 грн., 01.02.2019 - 2823,08 грн., 01.03.2019 - 3657,68 грн., 01.04.2019 - 4492,28 грн., 01.05.2019 - 5326,88 грн., 01.06.2019 - 6161,48 грн.

Як вказує відповідач, заборгованість у позивача виникла у зв`язку з відсутністю інформації в інтегрованій картці платника про сплату авансових внесків єдиного податку: вересень 2018 року - 744,60 грн., жовтень 2018 року - 744,60 грн., листопад 2018 року - 744,60 грн., грудень 2018 року - 744,60 грн., січень 2019 року - 834,60 грн., лютий 2019 року - 834,60 грн., березень 2019 року - 834,60 грн., квітень 2019 року - 834,60 грн., травень 2019 року - 834,60 грн., червень 2019 року - 834,60 грн.

Разом з тим, суд не приймає у якості доказів наявності у ФОП ОСОБА_1 . податкового боргу по сплаті єдиного податку наданий відповідачем витяг з інтегрованої картки платника.

Приписами частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього (частина 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого наказом Держспоживстандарту від 07.04.2003 року №55 «Вимоги до оформлювання документів ДСТУ-4163-2003 встановлено, що відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів : «Згідно з оригіналом», назва посади, особистого підпису особи, яка засвідчує її копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляються нижче реквізиту 23.

Суд погоджується з твердженням позивача, що копії інтегрованої картки не засвідчені належним чином, оскільки містить в собі лише відмітку «З оригіналом згідно» і печатку ГУ ДФС у м. Києві «Для довідок» за відсутності підпису та без зазначення посади, прізвища та ініціалів особи, що засвідчувала документ.

Таким чином, при вирішення даного адміністративного позову суд не враховує зазначені документи, як письмові докази які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи, зокрема, виписку з банківського рахунку ОСОБА_1 (а.с.26-31) та платіжні доручення від 14.09.2018 № 2, від 01.10.2018 № 3 (а.с.32), від 01.11.2018 № 6, від 04.12.2018 № 8 (а.с.33), від 10.01.2019 № 14, від 06.02.2019 (а.с.34), від 15.03.2019 № 18, від 02.04.2019 № 20 (а.с.35), від 03.05.2019 № 26, 03.06.2019 № 29 (а.с.36) судом встановлено, що позивачем здійснювалась оплата сум єдиного податку кожного місяця у загальному розмірі 7986,00 грн., проте помилково у платіжних дорученнях позивачем зазначено рахунок № НОМЕР_1 , а не відповідний рахунок № НОМЕР_2 , призначений для обслуговування коштів єдиного податку з фізичних осіб ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Суд зазначає, що помилкове зазначення неправильного рахунку отримувача коштів не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк. Допущена позивачем помилка не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 826/1/16, від 21.02.2018 у справі № 813/1008/16, від 01.08.2018 у справі № 813/2487/17.

До того ж, згодом така помилка самостійно виявлена платником, який вжив відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

Так, з матеріалів справи убачається, що позивач 27.06.2019 звернувся до відповідача із заявою, в якій повідомляв про сплату єдиного податку починаючи з 14.09.2018 в сумі 7 986,00 грн. на помилковий рахунок № НОМЕР_1 та надав відповідні копії платіжних доручень, у зв`язку з чим просив перерахувати сплачені кошти в сумі 7 986,00 грн. на вірний рахунок № НОМЕР_2 (а.с.18).

Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про помилковість тверджень відповідача щодо наявності у позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме, станом на 01.01.2019 - 1988,48 грн., 01.02.2019 - 2823,08 грн., 01.03.2019 - 3657,68 грн., 01.04.2019 - 4492,28 грн., 01.05.2019 - 5326,88 грн., 01.06.2019 - 6161,48 грн., у зв`язку з чим у відповідачем було безпідставно винесено рішення №485/26-15-13-21-26/2651615664 від 26.06.2019 про виключення з реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 , з огляду на що оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги № 79690-17 від 13.02.2019, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на момент прийняття рішення суду у даній справі оскаржувана позивачем податкова вимога від № 79690-17 від 13.02.2019 на суму 2829,17 грн. відкликана відповідачем, у зв`язку з відсутністю у позивача податкового боргу.

Пунктом 60.2 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.

За правилами підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною контролюючим органом у випадку самостійного погашення платником податків або органом стягнення.

Проаналізувавши зміст викладених правових норм суд дійшов висновку, що відкликання податкової вимоги у зв`язку з погашенням податкового боргу, не може вважатися виправленням суб`єктом владних повноважень порушень, що стали підставою для звернення до суду із позовом про оскарження рішення останнього, оскільки індивідуальний акт скасований не самим контролюючим органом з підстав його протиправності, а відкликаний у зв`язку з погашенням суми податкового боргу.

Відтак, враховуючи, що порушення прав позивача відбулось з моменту прийняття спірної вимоги, яка у свою чергу призвела до виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, суд вважає за необхідне для повного відновлення законних прав та інтересів позивача також визнати протиправною та скасувати оскаржувану податкову вимогу № 79690-17 від 13.02.2019.

При цьому, суд відзначає, що в частині позовних вимог про скасування вимоги відповідачем взагалі не висловлено заперечення у відзиві на позовну заяву.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення щодо виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, а зазначення у рішенні ДПС України від 12.09.2019 про відкликання податкової вимоги ГУ ДФС у м. Києві № 79690-17 від 13.02.2019 не призвело до повного відновлення законних прав та інтересів позивача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з адміністративним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2689,40 грн., що підтверджується квитанціями № ПН777 від 15.10.2019 та № ПН952 від 13.11.2019 (а.с.5, 6).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі за рахунок відповідача.

Доказів понесення позивачем інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у м. Києві № 79690-17 від 13.02.2019.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у місті Києві №485/26-15-13-21-26/2651615664 від 26.06.2019 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку.

4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, 04116, вул. Шолуденка, буд. 33/19, м. Київ) судовий збір у розмірі 2689 (дві тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 40 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Т.П. Балась