Рішення № 86951994, 15.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року м. Київ № 640/501/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до про Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до пільгового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період роботи позивача з 13.05.1985 по 21.08.1992, з 24.11.1994 по 11.05.2009 та з 13.05.2009 по 13.05.2014, всього 26 років 8 місяців 28 днів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 19.11.2018;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити позивачеві не отриману суму пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 19.11.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. Звернувшись до відповідача з заявою про призначення пенсії, позивач отримала відмову, яка мотивована відсутністю уточнюючої довідки про характер виконуваної роботи, про виконання робіт певним способом у певному місці, посилання на списки, первинні документи, тощо. Позивач вважає таку відмову протиправною, з огляду на те, що пільговий стаж останньої підтверджено насамперед трудовою книжкою. Акцентує увагу на тому, що діючим законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститись в інших документах, а також надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального трудового стажу, коли в трудовій книжці відсутні відповідні відомості.

Ухвалою суду від 01.02.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/501/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення 11.02.2019 відповідачеві вручено ухвалу суду від 01.02.2019, проте, у встановлений строк останнім не було подано суду відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

20.11.2018 позивач звернулась до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком за списком № 2.

26.11.2018 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом № 119845/03 повідомило позивача про відсутність підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 з підстав ненадання останньою уточнюючої довідки про характер виконуваної роботи, про виконання робіт певним способом у певному місці, посилання на списки, первинні документи тощо.

Не погодившись з відмовою відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 22 Загальної Декларації прав людини кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній і культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до статей 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно положень статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України від 05.11.1991 N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон N 1788-XII) визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 7 Закону N 1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Пунктом "б" статті 13 Закону N 1788-XII передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними, зокрема, такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років у чоловіків і не менше 22 років у жінок.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для призначення пенсії на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах позивачу, необхідним є настання наступних умов:

- досягнення 50 років;

- стаж роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах, що дають право на пільгову пенсію;

- за відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у жінок.

Наведені норми кореспондують положенням статті 114 Закону України від 09.07.2003 N 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV).

Cуд звертає увагу, що відповідач не заперечує достатність у позивача загального стажу та досягнення останньою необхідного віку.

Відмова ж у призначенні пенсії мотивована виключно відсутністю уточнюючої довідки.

Статтею 62 Закону N 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 N 637 (далі - Порядок N 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Пунктом 10 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 N 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за N 1451/11731 (далі - Порядок N 383), передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637.

Згідно з пунктом 20 Порядку N 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до записів в трудовій книжці ОСОБА_1 остання перебувала в трудових відносинах з трестом "Київспецбуд" та працювала на наступних посадах:

з 27.08.1982 - зарахована на посаду комплектувальниці другого розряду Будівельно-монтажного управління № 6 треста "Київспецбуд" Головкиївміськбуду;

з 27.08.1982 - переведена на посаду секретаря-машиніста Будівельно-монтажного управління №6 треста "Київспецбуд" Головкиївміськбуду;

з 12.01.1984 - звільнена на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП УССР за переведенням до Будівельно-монтажного управління № 3 треста "Київспецбуд";

з 12.01.1984 - прийнята на посаду слюсарем-комплектувальником третього розряду Будівельно-монтажного управління № 3 треста "Київспецбуд";

з 27.03.1984 - переведена на посаду техніка ПСГ Будівельно-монтажного управління № 3 треста "Київспецбуд";

з 13.05.1985 - переведена ізолювальницею першого розряду на ділянку ізоляції Будівельно-монтажного управління № 3 треста "Київспецбуд";

з 01.11.1985 - присвоєний другий розряд ізолювальниці Будівельно-монтажного управління №3 треста "Київспецбуд";

з 01.07.1986 - присвоєний третій розряд ізолювальниці Будівельно-монтажного управління №3 треста "Київспецбуд";

з 01.10.1987 - у зв`язку з переходом Будівельно-монтажного управління № 3 треста "Київспецбуд" на нові умови оплати праці у відповідності до Постанови Ради Міністрів СССР № 1115 від 17.09.1986 присвоєний третій розряд ізолювальниці;

з 01.06.1988 - присвоєний четвертий розряд ізолювальниці по термоізоляції Будівельно-монтажного управління № 3 треста "Київспецбуд";

з 30.06.2000 - звільнена з Будівельно-монтажного управління № 3 ВАТ "Трест Київспецбуд" за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України;

з 03.07.2000 - прийнята на посаду ізолювальниці на термоізоляції четвертого розряду Будівельно-монтажного управління № 6 ВАТ "Трест Київспецбуд";

з 01.07.2010 - звільнена у зв`язку з переведенням в Будівельно-монтажного управління №5 ВАТ "Трест Київспецбуд" на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України;

з 01.07.2010 - прийнята на посаду ізолювальниці з термоізоляції четвертого розряду Будівельно-монтажного управління № 5 ВАТ "Трест Київспецбуд";

з 01.10.2010 - звільнена з посади у зв`язку з переведенням в Будівельно-монтажного управління № 6 ВАТ "Трест Київспецбуд" на підставі пункту 5 статті 36 КЗпП України;

з 01.10.2010 - прийнята на посаду ізолювальниці з термоізоляції четвертого розряду Будівельно-монтажного управління № 6 ВАТ "Трест Київспецбуд";

з 16.08.2017 - звільнена з Будівельно-монтажного управління № 6 ВАТ "Трест Київспецбуд" за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

З матеріалів справи вбачається, що 02.08.2017 позивач звернулась до БМУ № 6 ПАТ "Трест Київспецтранс" з заявою про видачу уточнюючої довідки про підтвердження періоду роботи ізолювальницею з термоізоляції з 13.05.1985 до 30.06.2000 та з 03.07.2000 до теперішнього часу.

Листом від 04.09.2017 № 287 ПАТ "Трест Київспецбуд" повідомила ОСОБА_1 про те, що оригінали документів про проведення атестації та/або результати атестації у останнього відсутні.

Зазначені обставини зумовили звернення позивача до Подільського районного суду м. Києва з відповідним позовом до ПАТ "Трест Київспецбуд".

Так, рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07.02.2018 у справі № 758/12194/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 30.05.2018, зобов`язано ПрАТ "Трест Київспецбуд" надати ОСОБА_1 уточнюючу (пільгову) довідку про підтвердження періоду роботи на посаді ізолювальниці з термоізоляції за періоди з 13.05.1985 до 21.08.1992, з 24.11.1994 по 11.05.2009 та з 13.05.2009 до 13.05.2014 як такої, що відносить до роботи зі шкідливими та важкими умовами праці, що передбачено розділом ХХVІІ, пункт "а", позиція 27а "ізолювальники з термоізоляції, у тому числі зайняті ремонтом та виготовленням устаткування", Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

За змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні від 07.02.2018 у справі № 758/12194/17 судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в період з травня 1993 року по травень 2009 року на підприємстві проводилась атестація робочих місць за умовами праці, на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1994, чотири рази. За результатами проведених атестацій були прийняті відповідні накази:

- № 18 від 31.05.1994, згідно з яким посада ізолювальника на термоізоляції (Список №2, розділ XXVII, шифр 2290000А-12531) відноситься до посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

- № 96 від 24.11.1999, згідно з додатком № 1 якого посада ізолювальника на термоізоляції, у тому числі зайнятих на ремонті і виготовленні устаткування відноситься до посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

- № 51 від 11.05.2004, згідно з додатком № 1 якого посада ізолювальника на термоізоляції, відноситься до посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення;

- № 75 від 13.05.2009, згідно з додатком № 1 якого посада ізолювальника, відноситься до посад, які дають право на пільгове пенсійне забезпечення.

ВАТ "Трест Київспецбуд" зверталось до Головного управління Держпраці в Київській області Державної служби України з питань праці з проханням опрацювати та надати правовий висновок щодо законності проведених атестацій робочих місць у період з 1999 по 2009 роки.

Листом Головного управління Держпраці в Київській області Державної служби України з питань праці повідомлено, що надані адміністрацією ВАТ "Трест Київспецбуд" матеріали атестації робочого місця ізолювальника з термоізоляції відповідають постановам Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 "Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці"; від 11.03.1994 № 162 і від 16.01.2003 № 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах"; Методичним рекомендаціям для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених Мінпраці і МОЗ України 01.09.1992 № 41.

Наказами про результати атестації ізолювальника з термоізоляції ВАТ "Трест Київспецбуд" встановлено (підтверджено) право на пільгове пенсійне забезпечення згідно Списку № 2.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посада як ізолювальниці так і ізолювальниці з термоізоляції, яку обіймала ОСОБА_1 у визначений період часу, відносились до робіт із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті рішення про відмову у призначенні позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 не було враховано відомостей, що містяться у трудовій книжці позивача та обставин, установлених рішенням Подільського районного суду м. Києва від 07.02.2018 у справі № 758/12194/17, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 30.05.2018.

Також, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав у відповідача для зарахування до пільгового стажу роботи позивача наступних періодів роботи: з 13.05.1985 до 21.08.1992 (дати запровадження атестації робочих місць) без підтвердження атестації; з 24.11.1994 по 11.05.2009 (в межах 5-річного строку з дати видачі наказу від 24.11.1999 року № 96 та наказу від 11.05.2004 № 51 про підсумки атестації робочих місць); з 13.05.2009 до 13.05.2014 (в межах 5-річного строку з дати видачі наказу від 13.05.2009 року № 75 про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці).

Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі "Ковач проти України" від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30.10.2014).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За змістом статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Суд погоджується з доводами позивача та зазначає, що остання опинилась в ситуації, що позбавляє її можливості забезпечити належний захист своїх прав, а тому, вважає необхідним застосувати положення частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України та вийти за межі позовних вимог.

Так, позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії.

Зі змісту частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

В контексті наведених правових норм суд зазначає, що дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Натомість, у даному випадку, правові наслідки для позивача створює відмова Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладена у листі від 26.11.2018 № 119845/03.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладену у листі від 26.11.2018 № 119845/03.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачеві пенсію, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Враховуючи, що до дискреційних повноважень відповідача відноситься призначення пенсій, суд вважає, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні суду та з урахуванням пільгового стажу роботи позивача за періоди з 13.05.1985 до 21.08.1992 (дати запровадження атестації робочих місць) без підтвердження атестації; з 24.11.1994 по 11.05.2009 (в межах 5-річного строку з дати видачі наказу від 24.11.1999 № 96 та наказу від 11.05.2004 № 51 про підсумки атестації робочих місць); з 13.05.2009 до 13.05.2014 (в межах 5-річного строку з дати видачі наказу від 13.05.2009 № 75 про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) від 26.11.2018 № 119845/03 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 20.11.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 2 згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням висновків, викладених у даному рішенні суду та з урахуванням пільгового стажу роботи ОСОБА_1 за періоди з 13.05.1985 до 21.08.1992 (дати запровадження атестації робочих місць) без підтвердження атестації; з 24.11.1994 по 11.05.2009 (в межах 5-річного строку з дати видачі наказу від 24.11.1999 № 96 та наказу від 11.05.2004 № 51 про підсумки атестації робочих місць); з 13.05.2009 до 13.05.2014 (в межах 5-річного строку з дати видачі наказу від 13.05.2009 № 75 про результати чергової атестації робочих місць за умовами праці).

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 384,20 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко