Рішення № 86951877, 16.01.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року Чернігів Справа № 620/3934/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо не зарахування періоду роботи позивача з 15.01.2007 по 30.09.2019 на посаді педагога-організатора Козелецького будинку творчості дітей та юнацтва до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівника освіти відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати відповідача зарахувати період роботи позивача з 15.01.2007 по 30.09.2019 на посаді педагога-організатора Козелецького будинку творчості дітей та юнацтва до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівника освіти відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу з 07.11.2019 пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до пункту «е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення», як такій, що має спеціальний стаж роботи не менше 26 років 6 місяців.

Одночасно просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та звернути рішення до негайного виконання в частині виплати суму пенсії за один місяць.

Позов мотивовано тим, що відповідач у справі протиправно не зараховує час роботи з 01.11.2006 та по 30.09.2019 у Козелецькому будинку творчості дітей та юнацтва на посаді культорганізатора та педагога-організатора до спеціального трудового стажу як працівника освіти для призначення пенсії за вислугу років, що становить 12 років 10 місяців та 29 днів. Відповідач у справі відмовляючи у призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788) у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, який становить не менше 26 років та шести місяців, віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України, що є на її думку недопустимим.

Ухвалою суду від 26.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача, в межах встановленого судом строку подано відзив на позов, в якому останній вказує, що робота позивача на посаді педагога-організатора не передбачена Переліком №909, а тому і для зарахування періоду її роботи на даній посаді немає.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

З 16.08.1989 по 31.10.2006 позивач працювала в Остерській середній школі на посаді вихователя групи продовженого дня та у Козелецькому міжшкільному навчально-виробничому комбінаті на посаді вчителя. З 01.11.2006 по 14.01.2007 позивач працювала у Козелецькому будинку творчості дітей та юнацтва на посаді культорганізатора та з 15.01.2007 була переведена на посаду педагога-організатора вказаного вище закладу позашкільної освіти.

30.09.2019 позивача було звільнено із займаної посади за угодою сторін (п.1 ст.36 КЗпП України).

Наведені обставини підтверджуються копією трудової книжки (а.с.17-18).

Після звільнення, 07.11.2019 позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного Фонду в Чернігівській області про призначення пенсії за вислугу років, втім, листом від 22.11.2019 (лист вих. № 130/03-23) відповідач повідомив про відмову у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, який становить не менше 26 років та шести місяців.

Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам, суд зазначає наступне.

В силу ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними (ст.46 Конституції України).

Отже, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Спірні відносини, які склалися між позивачем та відповідачем врегульовано положеннями Закону України від 23.05.1991 №1060 «Про освіту» (далі - Закон №1060), Законом України від 22.06.2000 №1841 «Про позашкільну освіту» (далі - Закон №1841), Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 (далі - Перелік №963), Переліком типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 №433 (далі - Перелік №433), та Законом№1788.

Так, ст.5 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно- правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону №1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 8 Закону №1058 передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно ст.55 Закону №1788 (у редакції до внесення змін Законом №911) право на пенсію за вислугу років мали, зокрема:

е) працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 01.04.2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема з 01.04.2017 по 31.03.2018 - не менше 26 років 6 місяців.

Згідно Рішення Конституційного Суду від 04.06.2019 №2-р/2019 окремі положення ст.5, зокрема п.«е» визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними.)

Таким чином, відповідно до п. «е» ст.55 Закону №1788 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Переліком №909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 №1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

За приписами ст.28 Закону №1060 система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно ст.29 Закону №1060 структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Відповідно до ст.12 Закону №1841 та п.7 Переліку №433 до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (Центр, палац, будинок, клуб художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, художньо-естетичної творчості учнівської молоді, дитячої та юнацької творчості, естетичного виховання).

Статтею 21 Закону №1841 передбачено, що право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Згідно п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону №1841 до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18.06.2007 №4- рп/2007 зазначив, що він неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 52 та 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Як встановлено з матеріалів справи, загальний страховий стаж позивача станом на 07.11.2019 становить 33 роки 11 місяців та 16 днів. При цьому, період роботи з 16.08.1989 та по 31.10.2006 в Остерській середній школі на посаді вихователя групи продовженого дня та у Козелецькому міжшкільному навчально-виробничому комбінаті на посаді вчителя, тривалістю 17 років 2 місяці та 16 днів, як такий що надає позивачу право на призначення пенсії за вислугу років відповідачем не оспорюється.

Разом з цим, на думку суду, відповідач протиправно не зараховує час роботи з 01.11.2006 та по 30.09.2019 у Козелецькому будинку творчості дітей та юнацтва на посаді культорганізатора та педагога-організатора до спеціального трудового стажу як працівника освіти для призначення пенсії за вислугу років, що становить 12 років 10 місяців та 29 днів виходячи з наступного.

Так, Козелецький будинок творчості дітей та юнацтва, відповідно до розділу 1 Статуту, затвердженого 29.04.2005, та пункту 1.2. розділу 1 Статуту, затвердженого 18.01.2018 є комплексним закладом позашкільної освіти - складовою системи позашкільної освіти, діяльність якого спрямована на організацію роботи з вихованцями, учнями і слухачами за різними напрямами позашкільної освіти.

У свою чергу, у абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України від 22.06.2000 №1841 «Про позашкільну освіту», із змінами, та Положення про позашкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №433, також встановлено, що будинки дітей та юнацтва належать до комплексних закладів позашкільної освіти, а відтак викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, є працівниками освіти та мають право отримання пенсії за вислугу років.

Згідно Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963, відносить посаду «педагог-організатор» та «культорганізатора» до педагогічних посад (абзац 3 Переліку 963).

Суд також зазначає, що Велика Палата Верховного суду у постанові від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 (провадження №11-860апп18) (справа №442/456/17) сформувала таку право позицію у справі, що складалася з приводу спорів цієї категорії, з подібним характером спірних правовідносин, предметом і категорією спору, колом учасників спірних правовідносин:

«…З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст.46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.

За таких обставин, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 25.05.2016 у справі №419/794/15-а щодо відсутності у викладачів музичних шкіл, які відносяться до закладів позашкільної освіти, права на отримання пенсії за вислугу років на підставі п. «е» ст.55 Закону №1788-ХІІ….».

Згідно з імперативними вимогами ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст.242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, висновки Великої Палати Верховного суду, що викладені у постанові від 30.01.2019 у справі №876/5312/17 (провадження № 11-860апп18) є обов`язковими для суду першої інстанції при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем.

З рахуванням викладеного, спеціальний стаж роботи позивача складає 17 років 2 місяці та 16 днів (визнаний відповідачем) та 12 років 10 місяців та 29 днів (оспорюваний за цим позовом), що є більшим ніж 26 років та шість місяців та є достатнім для призначення пенсії за вислугу років як педагогічному працівнику.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що такими діями відповідача як суб`єкта владних повноважень під час реалізації дискреційних повноважень як органу до завдань якого належить призначення (перерахунок) і виплата пенсій, допущено порушення законних прав, внаслідок чого позивача безпідставно обмежено у праві на призначення та виплаті пенсії за вислугу років як працівнику освіти, що має достатній спеціальний стаж.

Із положень Рекомендації №R (80)2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 - під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Приймаючи конкретне рішення, адміністративний орган влади має, зокрема, прагнути досягнення мети, задля якої його наділено владними повноваженнями, та послідовно і узгоджено застосовувати загальні адміністративні приписи, водночас враховуючи конкретні обставини кожної справи (Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді заступників Міністрів).

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 27.02.208 №1-р/2018).

Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська Комісія) на 86-му пленарному засіданні 25-26.03.2011 у Доповіді «Верховенство права» вказала, що основним з критеріїв розуміння верховенства права є те, що влада має здійснюватись у правомірний, справедливий та розумний спосіб, а елементами верховенства права є: законність, включаючи прозорий, підзвітний та демократичний процес введення в дію приписів права; юридична визначеність; заборона свавілля; рівність перед законом.

Таким чином, верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачати заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат.

З огляду на вказане, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягають визнанню протиправними з подальшим зобов`язанням відповідача зарахувати до стажу період роботи з 15.01.2007 по 30.09.2019 та призначити пенсію за вислугу років з 07.11.2019.

Щодо вимоги про зобов`язання подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає, що дане питання регулюється ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України та відноситься до дискреційних повноважень суду і не містить в собі імперативного обов`язку, а отже суд вільний у виборі щодо застосування заходів впливу до правопорушника. Враховуючи положення вказаної норми, підстав для зобов`язання відповідача у справі подати звіт про виконання рішення, суд не знаходить, з огляду на що, в задоволенні даної вимоги необхідно відмовити.

Щодо вимоги позивача про виконання судового рішення негайно у відповідності до п.1 ч.1 ст.371 КАСУ, то суд підстав для її задоволення не вбачає, оскільки із положень п.1 ч.1 ст.371 КАСУ випливає, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Отже, як вбачається зі змісту зазначеної норми, негайно виконуються рішення про присудження пенсії у межах суми стягнення за один місяць, тобто умовою для негайного виконання судового рішення є задоволення вимог позивача про стягнення певної суми пенсії, з якої можна виокремити її місячний розмір. Проте, позивач просить суд зобов`язати відповідача призначити пенсію з 07.11.2019, тобто за минулий час, і їм заявлено вимогу немайнового характеру. Окрім того, позивач фактично просить встановити порядок виконання рішення, шляхом виплати неотриманої суми пенсії одноразово, що відбувається на стадії виконання судового рішення.

Таким чином, позов позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії належить задовольнити частково.

Згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 15.01.2007 по 30.09.2019 на посаді педагога-організатора Козелецького будинку творчості дітей та юнацтва до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівника освіти відповідно до п. «е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 15.01.2007 по 30.09.2019 на посаді педагога-організатора Козелецького будинку творчості дітей та юнацтва до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівника освіти відповідно до п. «е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення»;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 07.11.2019 пенсію за вислугу років, як працівнику освіти, відповідно до п. «е» ст.55 Закону України від 05.11.1991 №1788 «Про пенсійне забезпечення», як такій, що має спеціальний стаж роботи не менше 26 років 6 місяців.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення згідно пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області ( вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, код ЄДРПОУ 21390940).

Повне рішення суду складено 16.01.2020.

Суддя Л.О. Житняк