Рішення № 86951153, 15.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/3387/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

В С Т А Н О В И В:

09 вересня 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавського обласного військового комісаріату (надалі за текстом - відповідач, Полтавський ОВК), третя особа: Міністерство оборони України про визнання протиправним рішення комісії Міністерства оборони України від 14.06.2019 № 78 щодо відмови у доплаті одноразової грошової допомоги, зобов`язання Полтавського обласного військового комісаріату доплатити до одноразової грошової допомоги; стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що право на отримання доплати одноразової грошової допомоги згідно з Порядком №284 у нього виникло з моменту встановлення ІІ групи інвалідності, а саме з 05.04.2018, незалежно від часу, що минув після отримання ІІІ групи інвалідності, оскільки на час встановлення ІІІ групи інвалідності був чинний Порядок №284. А відтак, у відповідача не було підстав для застосування до спірних правовідносин правової норми, якою визначено, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку зі змінами що відбулися, не здійснюється.

Крім цього, позивач наполягав на стягненні з відповідача моральної шкоди, оскільки внаслідок неправомірних дій останнього, він пережив негативні емоції та душевні переживання, що порушили звичайний спосіб життя та вплинули на стан його здоров`я.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); залучено до участі у справі в якості другого відповідача Міністерство оборони України.

01 жовтня 2019 року до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначав, що оскільки зміна групи інвалідності відбулася після спливу дворічного строку, визначеного пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, а тому рішення Міністерства оборони України, що викладене у протоколі №78 від 14.06.2019, щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, а тому відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача доплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІ групи.

Разом з тим відповідач заперечував стосовно стягнення з нього моральної шкоди з огляду на те, що позивачем не надано доказів, що б підтверджували спричинення йому такої шкоди саме Полтавським ОВК . Крім цього, наголошував, що позивач не обґрунтував причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та заподіяною шкодою /а.с.26-27/.

Відповідно до приписів статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

16.08.2006 при первинному огляді позивача визнано інвалідом ІІІ групи, захворювання пов`язане з проходженням військової служби /а.с.29/.

У подальшому у 2008, 2010 роках при повторних оглядах позивачу підтверджували ІІІ групу інвалідності /а.с.30,

31.01.2014 при повторному огляді ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності з 27.01.2014, а також вказано, що захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії /а.с.31/.

30.01.2015 ІІІ група інвалідності з таким формулюванням позивачу підтверджена з 22.01.2015, про що свідчить довідка МСЕК №0187200 від 02.02.2015 /а.с.32/.

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області у справі №541/1961/16-а від 21.11.2016, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017, зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву позивача щодо призначення грошової допомоги, як інваліду III групи, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 року №284, та прийняти відповідне рішення.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19.12.2017 у справі №541/1917/17, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2018, визнано протиправними дії щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ; зобов`язано Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затвердженого Постановою КМУ від 21.02.2007 року №284, а саме у розмірі 48-місячного грошового забезпечення.

ОСОБА_1 у позовній заяві підтверджено, що Міністерством оборони України було виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 10 175,42 грн (у розмірі 48-місячного грошового забезпечення).

05.04.2018 позивачу встановлено другу групу інвалідності. Причина інвалідності - захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджено наданою позивачем копією довідки серії АВ №0564790 /а.с.33/.

05.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського обласного військового комісаріату із заявою з доданими документами про доплату до одноразової грошової допомоги у розмірі 1271,92 грн у зв`язку зі зміною групи інвалідності.

Листом Полтавського обласного військового комісаріату від 30.10.2018 №12/2649 позивача повідомлено про те, що зміна групи інвалідності ОСОБА_1 відбулася понад дворічний термін, що згідно частини четвертої статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, не дає підстав для здійснення доплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною групи інвалідності.

Не погодившись з листом Полтавського обласного військового комісаріату від 30.10.2018 №12/2649, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 по справі №440/309/19, що набрало законної сили 16.04.2019, позов ОСОБА_1 до Полтавського обласного військового комісаріату, третя особа: Міністерство оборони України про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди задоволено частково, визнано протиправною та скасовано відмову Полтавського обласного військового комісаріату, оформлену листом від 30.10.2018 №12/2649, зобов`язано Полтавський обласний військовий комісаріат скласти висновок щодо виплати ОСОБА_1 доплати до одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 та направити даний висновок на розгляд комісії Міністерства оборони України, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити /а.с.15-18/.

На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 по справі №440/309/19, Полтавським обласним військовим комісаріатом складено та подано до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 /а.с.28/.

Згідно з копією витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №78 від 14.06.2019 встановлено, що, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 ( Полтавський ОВК ), якого 27.08.1996 звільнено з військової служби та 16.08.2006 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби (довідка МСЕК серія 7-66ТЕ №0008547 від 16.08.2006), а 28.03.2018 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (довідка МСЕК серія АВ №00564790 від 28.03.2018). Рішення про відмову мотивовано тим, що зміна групи інвалідності у заявник відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності. Допомога у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності за рішенням суду виплачена в сумі 10175,42 грн.

Не погодившись з даним рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п. 3 п. 2 Порядку № 284 грошова допомога виплачується військовослужбовцям та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби у розмірі 48-місячного грошового забезпечення - інвалідам III групи; 54-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.

У разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання грошової допомоги у більшому розмірі, її виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми (п. 3 Порядку № 284).

Згідно з ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно з ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області по справі № 541/1961/16-а від 21.11.2016 р., яка набрала законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 ІІІ група інвалідності встановлена 16.08.2006., у зв`язку з отриманням захворювання отриманого під час проходження військової служби, на нього розповсюджується дія Порядку, а тому були наявні правові підстави для виплати йому одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому п.п. 2 п. 2 Порядку № 284.

Також, вказаною постановою суду встановлено, що при повторному огляді позивачу 27.01.2014 групу інвалідності не змінено, а змінено причину інвалідності, у зв`язку з чим при призначенні одноразової грошової допомоги підлягає застосуванню п.п. 3 п. 2 Порядку № 284, у розмірі 48 - місячного грошового забезпечення.

Тобто, вказаним рішенням суду встановлено, що відповідачем при розгляді питання про призначення, нарахування та виплати позивачу вищевказаної грошової допомоги не враховано, що позивач з 16.08.2006 є інвалідом ІІІ групи, у зв`язку з чим грошова допомога повинна бути йому призначена, відповідно до п.п. 3 п. 2 Порядку № 284, а саме: у розмірі 48 - місячного грошового забезпечення.

Норма про виплату одноразової грошової допомоги з`явилася вперше у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» від 04.04.2006 № 3597-IV (набрав чинності 10.05.2006), яким Закон було викладено у новій редакції. Згодом до цього Закону неодноразово вносилися зміни.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки МСЕК від 05.04.2018 позивачу безстроково встановлено ІІ групу інвалідності з 28.03.2018, захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії /а.с. 13/.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми Закону Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 було затверджено «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

У абз. 3 пункту 2,3 Постанови зазначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 23.10.2019 у справі № 324/187/17.

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII, який набрав чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Обидві ці норми пункту 4 статті 16-3 Закону (абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності.

Судом враховує, що на час первинного встановлення інвалідності позивачеві (2006р.) правової норми, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, не було. Ця норма згодом з`явилася у пункті 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII і почала діяти з 01.01.2014.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Оскільки пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII не стосується відповідальності особи, зазначений Закон має пряму дію у часі, тобто застосовується до правовідносин, які виникли або тривають після набрання ним чинності.

Правовідносини щодо первинного встановлення інвалідності виникли до набрання чинності зазначеним Закону, тому пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII не застосовується до позивача та відповідно може бути застосований до осіб, яким первинне встановлення інвалідності відбулося після 01.01.2014.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 16-3 Закону № 2011-XII це право позивач міг реалізувати протягом трьох років з його дня виникнення.

У межах трирічного строку, позивач звернувся до ОВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 28.03.2018 внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України визнання щодо відмови у доплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 2 групи інвалідності внаслідок поранення, отриманого при виконанні обов`язків військової служби, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 14.06.2019 № 78, п.14.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи N R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право. Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум - про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачеві, оформлене пунктом 14 протоколу № 78 від 14.06.2019; зобов`язання Полтавського обласного військового комісаріату повторно направити документи позивача щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

Враховуючи положення ст.9 КАС України, суд дійшов висновку про зобов`язання Міністерство оборони України повторно розглянути документи надані Полтавським обласним військовим комісаріатом щодо призначення позивачеві одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду.

Щодо заявленої моральної шкоди слід зазначити, що відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Разом з тим, позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо стягнень моральної шкоди, не зазначено в чому полягає ця шкода, чим підтверджується факт її заподіяння, яких саме моральних (душевних/психічних) страждань він зазнав від дій відповідача, не надано детальний розрахунок моральної шкоди на суму 10 000 грн.

Отже, позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Полтавського обласного військового комісаріату (вул. Шевченка, 78 а, м. Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 07851296), Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект 6, м. Київ, 01368, код ЄДРПОУ 22990305) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , оформлене пунктом 14 протоколу № 78 від 14.06.2019.

Зобов`язати Полтавський обласний військовий комісаріат повторно направити документи ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги розпоряднику бюджетних коштів - Міністерству оборони України.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути документи надані Полтавським обласним військовим комісаріатом щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Б. Головко