Рішення № 86951149, 15.01.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4596/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги:

- визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради від 22.08.2019 №1218 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 , про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області (за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:011:0163) з метою передачі у власність";

- зобов`язати Глобинську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:011:0163.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2019 року ОСОБА_1 (надалі також - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Глобинської міської ради Полтавської області (надалі також- відповідач, Глобинська міська рада) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування вимог позивач зазначила, що відповідач відмовив їй у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з підстав, не передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. Позивач наголосила, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності відповідача, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 04.06.2018 № 3972-СГ та не перебуває в оренді, тому відмова відповідача є протиправною та підлягає скасуванню.

27.12.2019 до суду надійшов відзив на позов від відповідача, у якому останній заперечив щодо позовних вимог, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Наголошував на тому, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач перебуває в оренді в Приватного сільськогосподарського підприємства з орендними відносинами "Колос", а тому не може бути передана позивачу. Відтак, вважав, рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою правомірним.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі /а.с.27/.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

10.08.2019 позивач звернулася до Глобинської міської ради з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області /а.с.10/.

До заяви позивач додала: копію паспорта, копію довідки про присвоєння РНОКПП, графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки /а.с.11, 13/.

Рішенням 51 сесії 1 скликання Глобинської міської ради від 22.08.2019 №1218 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 , про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце, розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області (за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:011:0163), з метою передачі у власність" вирішено відмовити гр. ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області (за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:011:0163), у зв`язку з тим, що дана земельна ділянка перебуває в оренді /а.с. 12/.

Позивач не погодилася з таким рішенням Глобинської міської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Норми права, які підлягають застосуванню

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

Так, згідно з частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З матеріалів справи слідує, що позивач, звертаючись до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, місце, розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області (за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:011:0163), зокрема, надав до них графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера.

Таким чином, позивачем в заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір, надано необхідний та повний пакет документів, що не спростовується представником відповідача.

За приписами частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною сьомою згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17 та від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17.

Висновки щодо правозастосування

Зі змісту рішення 51 сесії 1 скликання Глобинської міської ради від 22.08.2019 №1218 суд встановив, що підставою для відмови в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою відповідач вказав перебування земельної ділянки в оренді.

Надаючи оцінку цьому аргументу відповідача для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 11.02.2010 №1878-VI "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" встановлено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно в порядку, визначеному цим Законом, здійснюється з 1 січня 2013 року.

Частиною третьою статті 3 Закону України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

З матеріалів справи, а саме з інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку та витягу з Державного земельного кадастру вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 5320686000:00:011:0163 площею 14.848 га, цільове призначення 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), віднесена до комунальної власності Глобинської міської ради /а.с. 15/.

Відповідачем не надано суду доказів реєстрації права користування чи права оренди спірної земельної ділянки за третіми особами як станом на час прийняття оскаржуваного рішення, так і станом на час розгляду даної справи судом.

Стосовно посилань відповідача щодо надання Приватному сільськогосподарському підприємству з орендними відносинами "Колос" рішенням від 26.09.2019 п`ятдесят другої сесії першого скликання Глобинської міської ради № 1388 дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) на місцевості меж земельної ділянки площею 14,0470 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Водночас в оскаржуваному рішенні не зазначено як підставу для відмови те, що Приватному сільськогосподарському підприємству з орендними відносинами "Колос" надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) на місцевості меж земельної ділянки площею 14,0470 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, суд зауважує, що передача земельних ділянок в користування передбачає проходження певної процедури з виготовлення проекту землеустрою (або технічної документації у разі надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення), його погодження компетентними органами тощо, що в подальшому є підставою для прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади (стаття 123 Земельного кодексу України).

Водночас згідно із приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у статті 126 Земельного кодексу України.

Аналіз положень статей 116, 118 Земельного кодексу України дає підстави стверджувати, що правові наслідки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є тотожними правовим наслідкам передачі вказаної земельної ділянки у власність; надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише вказує на фактичну відсутність речових прав та обтяжень щодо обраної земельної ділянки.

Відтак, спірне рішення відповідача прийняте без врахування таких обставин:

1) до моменту внесення до державного земельного кадастру запису про реєстрацію речових прав на нерухоме майно за суб`єктом щодо певної земельної ділянки, остання вважається вільною;

2) отримання дозволу на розробку проекту землеустрою з приводу відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року № 21-358а13, від 07 червня 2016 року № 21-1391а16, постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 року № 463/3375/15-а.

Також, суду не надано відомостей про прийняття міською радою на момент розгляду звернення позивача, рішень щодо встановлення (відновлення) на місцевості меж земельної ділянки, відомостей про затвердження документації із землеустрою у встановленому законом порядку щодо встановлення (відновлення) на місцевості меж земельної ділянки, та проведення державної реєстрації прав власності/користування третіх осіб на спірну земельну ділянку.

З огляду на такі обставини, у суду немає достатніх підстав вважати, що спірна земельна ділянка площею 2,0 га є обтяженою правами будь-яких третіх осіб.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимог даної статті, відповідач не надав суду належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження правомірності спірного рішення.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Глобинської міської ради від 22.08.2019 №1218 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 , про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області (за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:011:0163) з метою передачі у власність".

Вирішуючи позовну вимогу про зобов`язання відповідача винести наказ про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, суд виходить з наступного.

Верховний Суд вже розглядав подібні справи та робив висновки щодо дискреційних повноважень. Судова практика у цій категорії справ є усталеною.

Зокрема у постановах від 23.05.2018 по справі № 825/602/17, від 11.09.2019 по справі №819/570/18 Верховний Суд дійшов таких висновків.

За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення КСУ від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004).

Верховенство права, будучи одним з основних принципів демократичного суспільства, передбачає судовий контроль над неправомірним втручанням у право кожної людини.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Таким чином відповідач як суб`єкт владних повноважень не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку виходячи із фактичних обставин конкретних правовідносин є лише один варіант поведінки.

Тож у кожному конкретному випадку на підставі досліджених судом конкретних обставин у справі суд оцінює законність, обсяг, способи та межі застосування дискреційних повноважень представниками владних органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Як видно із оскаржуваного наказу, у ньому зазначені підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, не передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним та розширенню не підлягає.

Така поведінка відповідача є по суті зловживанням своїми повноваженнями та вимагає застосування судом ефективного способу відновлення порушеного права позивача.

У зв`язку із чим суд погоджується із обраним позивачем способом та вважає за необхідне зобов`язати Глобинську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:011:0163.

Таким чином позов підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки при зверненні з цим позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 768,40 грн, а позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то вказана сума підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Глобинської міської ради .

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Глобинської міської ради (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Глобинської міської ради від 22.08.2019 №1218 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 , про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області (за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:011:0163) з метою передачі у власність".

Зобов`язати Глобинську міську раду (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га, місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинського району, Полтавської області за рахунок земельної ділянки 5320686000:00:011:0163.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Глобинської міської ради (вул. Центральна, 285, м. Глобине, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 22547673) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Головуючий суддя І.С. Шевяков