Ухвала суду № 86950938, 15.01.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

15 січня 2020 р. № 400/93/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши позовну заяву

за адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Третьої Державної нотаріальної контори, вул. Погранична, 40, м. Миколаїв, 54020 Центру надання адміністративних послуг Міськвиконкому м. Миколаєва, вул. Адміральська, 22, м. Миколаїв, 54001 Комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації", вул. Шевченко, 40, м. Миколаїв, 54030 Центру надання адміністративних послуг Ольшанської селищної ради, вул. Шкільна, 35, Ольшанське, Миколаївський район, Миколаївська область, 57113

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії; скасування рішень; відшкодування моральних та матеріальних збитків,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої виступає Маренкова Людмила Іллівна , звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду зі скаргою до Третьої Державної нотаріальної контори; Центру надання адміністративних послуг Міськвиконкому м. Миколаєва; Комунального підприємства "Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації"; Центру надання адміністративних послуг Ольшанської селищної ради в якій просить суд:

Визнати протиправними та незаконними дії державних реєстраторів ЦНАПу та Нотаріусів 3-ї державної нотаріальної контори (Фоменко С.П., Боровицька О., Железнякова А., Грачова Л.), які на протязі 2011р.-2019р. не виконують рішення судів, не вчиняють реєстраційні та нотаріальні дії, до вчинення яких їх зобов`язує Конституція України та Закони України, які вони грубо ігнорують , не виконують рішення судів за 2011 р.-2016р.

Зобов`язати Нотаріса виконати рішення судів за 2011 р-2016р. та видати свідоцтво про право на спадок єдиному спадкоємцю першої черги - ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину в 2010р.

Скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 13.07.2018 р. 42053221, прийняте державним реєстратором Іноземцевою Юлією Анатоліївною.

Скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 24.07.2018 р. 42198438, прийняте державним реєстратором Чекановським Сергієм Ігоровичем.

Скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 03.08.2018р. 42371790, прийняте державним реєстратором Постолакі Надією Костянтинівною.

Скасувати рішення про відмову у державній реєстрації від 14.11.2019р. 49670788, прийняте держеним реєстратором Гриценко Юлією Володимирівною, яка порушила строки, а потім заявила - що позивач не надала документи ( які саме ?- не вказала), відмовилась виконувати рішення судів за 2011-2016рр., домовлялась з зацікавленими особами по телефону, а посередником був Нотаріус ! Державний реєстратор також, будучи юристом, не розуміє що право власності не може скасувати будь-яка особа, окрім Суду, а також після смерті особи через багато років та при живому власнику, за життя ОСОБА_3 , який прийняв спадщину після смерті матері та по її Заповіту в 1992р.! "Тому прошу провести іспити цим державним реєстраторам та нотаріусам та забрати в них дипломи про освіту та анулювати ліцензію на право бути державним реєстраторами та нотаріусами за систематичне порушення законодавства та притягнути цих осіб до кримінальної відповідальності за ст. 382 ККУ, ст. 235-3 ККУ, ст. 190ККУ"

- Винести Постанову та забезпечити виконання рішень судів за 2011р.- 2016р. та 7 притягнути Нотаріуса 3-ї державної нотконтори та державних реєстраторів до кримінальної відповідальності за невиконання рішень судів, порушення норм законодавства, строків видачі документів за ст.ст.382, 235-3 ККУ, ст.190 ККУ.

- Відшкодувати матеріальні та моральні збитки, завдані Нотаріусом 3-ї нотконтори та державними реєстраторами за 9-ть років в розмірі вартості майна та його незаконного використання сторонніми особами, ОСОБА_4 , яких захищає Нотаріус та державні реєстратори ЦНАПу та ММБТІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження

За визначенням ст. 4 КАС України публічно-правовим спором є спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням таким суб`єктом владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За правилами ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу реалізації та захисту житлових прав позивача, а отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України") суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 року у справі № 826/7431/16.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, однією з вимог є відшкодування збитків, в розмірі вартості майна та його незаконного використання сторонніми особами.

Частиною 5 ст. 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, в адміністративному судочинстві вимоги про відшкодування шкоди є похідними від вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень і розглядаються виключно за умови наявності вимоги про вирішення публічно-правового спору.

З огляду на вищезазначене, враховуючи, що позивач просить стягнути з відповідачів збитки, дана позовна вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не пов`язана із здійсненням відповідачами владних управлінських функцій, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції.

Крім того, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п. 2 ч. 2 ст.19 КАС України).

Порядок притягнення до кримінальної відповідальності визначений виключно нормами Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) і норми КАС України на нього не поширюються.

Так, згідно ч. 1 ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Отже, адміністративний суд не вирішує спори щодо притягнення осіб до кримінальної відповідальності, тому позовна вимога про притягнення посадових осіб до кримінальної відповідальності не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки такий порядок визначений виключно КПК України.

За приписами п. 1 ч. 1, ч. 6 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому ч. 6 вказаної статті зобов`язує суд роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті.

Суд роз`яснює заявнику, що поданий ним позов має розглядатися місцевим загальним судом у порядку цивільного та кримінального судочинства.

Керуючись статтями 19, 170-171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 .

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.М. Мельник