Рішення № 86950922, 16.01.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4557/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2019 № Ф-56554-52,-

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Луганській області), в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Луганській області про сплату боргу від 21.08.2019 № Ф-56554-52 у розмірі 23785,08 грн.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що 09.10.2019 він особисто отримав в ГУ ДФС у Луганській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2019 № Ф-56554-52, згідно з якою у позивача станом на 31.07.2019 існує заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 23785,08 грн. Період, протягом якого утворився вказаний борг, у вимозі не вказаний. Позивач вважає вимогу про сплату боргу від 21.08.2019 № Ф-56554-52 такою, що суперечать чинному законодавству України та підлягає скасуванню з таких підстав.

З 06.05.2015 та по теперішній час зареєстрований як адвокат в ДПІ у м. Сєвєродонецьку ГУ ДФС у Луганській області, тобто у відповідності з підпунктом 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України є самозайнятою особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.

З посиланням на норми чинного законодавства позивач зазначив, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від обов`язків та відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо сплати єдиного внеску є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція.

На думку позивача, оскільки він перебуває на обліку в контролюючому органі, розташованому на території населеного пункту, де проводилась антитерористична операція, яка на даний час триває, тому він на період проведення антитерористичної операції є звільненим від обов`язків зі сплати єдиного внеску та від відповідальності у вигляді застосування штрафних та фінансових санкцій за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

Позивач вважає, що відповідач при винесенні на адресу позивача вимоги про сплату боргу з єдиного внеску від 21.08.2019 № Ф-56554-52, перевищив межі повноважень, визначених Законами України, та діяв необґрунтовано, чим порушив вимоги статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України, за якими органи державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою суду від 23 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху (арк. спр. 14-15).

Ухвалою суду від 11 листопада 2019 року відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 1-2).

Ухвалою суду від 27 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2019 № Ф-56554-52 залишено без руху (арк. спр. 37-38).

Ухвалою суду від 09 січня 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом до Головного управління ДФС України в Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2019 № Ф-56554-52, визнано поважними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2019 № Ф-56554-52 (арк. спр. 44-45).

Ухвалою суду від 09 січня 2020 року продовжено розгляд адміністративної справи № 360/4557/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2019 № Ф-56554-52 (арк. спр. 46).

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що 03 грудня 2019 року подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 26-27), в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що сума боргу за ОСОБА_1 у розмірі 23785,08 грн, складається з 8448,00 грн - за 2017 рік; 2457,18 грн - І квартал 2018 року; 2457,18 грн - II квартал 2018 року; 2457,18 грн - III квартал 2018 року; 2457,18 грн - IV квартал 2018 року; 2754,18 грн - І квартал 2019 року; 2754,18 грн - II квартал 2019 року. Відповідач зазначає, що станом на 31.07.2019 позивач мав заборгованість зі сплати єдиного внеску, у зв`язку з чим ГУ ДФС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.08.2019 № Ф-56554-52 на суму заборгованості 23785,08 грн.

Щодо посилання позивача на пункт 9.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 відповідач зазначив таке.

Відповідач зазначив, що доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Законом України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) пунктом 9-4 щодо звільнення певного кола платників внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України № 2464, втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначена норма проіснувала в Законі України від 02.09.2014 № 1669 «Про тимчасові захрди на період проведення антитерористичної операції» з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911. Відповідач вважає, що у даному випадку існує законодавча неточність, що виникла внаслідок внесення зміни до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону. Так, п. 28 розділу 1 Закону України від 28.12.2015 № 911 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2016 року, виключено п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України від 02.09.2014 № 1669 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким вносились зміни до Закону № 2464 в частині доповнення розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» п.9.3, який з часом вважається пунктом 9.4, яким свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. З метою усунення такої законодавчої неточності в частині виключення п. 9 4 із розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зареєстровано проект Закону України від 03.02.2017 № 6019 «Про внесення зміни до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». ГУ ДФС у Луганській області звертає увагу, що метою внесених змін було позбавлення пільг з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Таким чином відповідач вважає, що недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону, не може бути єдиною підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправними та скасування вимог контролюючого органу. За таких обставин, враховуючи, що недоїмка у позивача виникла за період 2017 року, 2018 року, І-ІІ квартал 2019 року, відповідач вважає позивач повинен сплатити нарахований внесок у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) зареєстрований адвокатом 15.04.2015 Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Харківської області, тобто як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю, перебуває на обліку у ДПІ у м. Сєвєродонецьку, Сєвєродонецькому управлінні Головного управління ДПС у Луганській області як платник податків за основним місцем обліку, платник єдиного внеску (арк. спр. 7, 8, 9, 31).

На підставі даних інтегрованої картки платника Головним управлінням ДФС у Луганській області згідно з абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачу сформовано та надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 серпня 2019 року № Ф-56554-52, яка утворилась станом на 31 липня 2019 року складає 23785,08 грн (арк. спр. 6, 30).

Вимога Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 21 серпня 2019 року № Ф-56554-52 повернута відділенням поштового зв`язку на адресу Головного управління ДФС у Луганській області 03.10.2019 (арк. спр. 30).

09 жовтня 2019 року позивачем особисто отримано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21 серпня 2019 року № Ф-56554-52, про що свідчить особистий підпис позивача на корінці вимоги (арк. спр. 30).

З розрахунку заборгованості та облікової картки платника податків вбачається, що станом на 31.10.2019 за ОСОБА_1 рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску по коду класифікації доходів бюджету 71040000 (єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців, в т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб які провадять незалежну професійну діяльність) (арк. спр. 28-29).

Так, єдиний соціальний внесок по коду класифікації доходів бюджету 71040000 нараховано:

- по строку сплати 19.04.2018 у сумі 2457,18 грн;

- по строку сплати 02.05.2018 у сумі 8448,00 грн;

- по строку сплати 19.07.2018 у сумі 2457,18 грн;

- по строку сплати 19.10.2018 у сумі 2457,18 грн.;

- по строку сплати 21.01.2019 у сумі 2457,18 грн;

- по строку сплати 19.04.2019 у сумі 2754,18 грн;

- по строку сплати 19.07.2019 у сумі 2754,18 грн;

- по строку сплати 21.10.2019 у сумі 2754,18 грн.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Статтею 9 Закону № 2464 визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п`ятої);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци перший, третій частини восьмої);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).

Абзацом першим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абзац п`ятий частини четвертої статті 25 Закону № 2464).

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464 необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669).

Зокрема, підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 було доповнено пунктом 9-3, в наступному 9-4, такого змісту: Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Стаття 25 Закону № 2464 регламентує заходи впливу та стягнення, і частиною першої цієї статті передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Саме за положеннями частини четвертої цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Спірна вимога прийнята податковим органом 21 серпня 2019 року відповідно до статті 25 Закону № 2464, яка визначає заходи впливу та стягнення.

Суд зазначає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464, якою є спірна вимога.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону №2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.

Пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464 щодо виключення (або викладення в новій редакції) цієї норми не вносились.

Відповідно до статті 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (втратив чинність), від 02 грудня 2015 р. № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Сєвєродонецьк (Сєвєродонецька міська рада) Луганської області.

Отже, у спірному періоді позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а отже є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464.

З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

При цьому, суд зауважує, що платники єдиного внеску звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції без встановлення додаткових умов, зокрема, отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України. Отримання сертифікату (висновку) Торгово-промислової палати України є додатковою умовою звільнення від відповідальності для інших зобов`язань.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

30.03.2018 Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» № 116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.

Станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.

Відповідно, позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464.

При цьому судом встановлено, що оскаржувана позивачем вимога від 21 серпня 2019 року № Ф-56554-52 про сплату боргу (недоїмки) повністю охоплює період, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску. Відповідно за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення органом доходів і зборів прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Оскільки, як вже вище вказано, позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

При розгляді даної справи суд враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, пов`язаних зі зверненням до адміністративного суду платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, за оскарженням вимог про сплату боргу (недоїмки), викладені у постанові Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 805/4655/15-а (№ рішення в ЄДРСР 80980233) та постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 805/4811/16-а (№ рішення в ЄДРСР 81478968).

Що стосується посилань відповідача на те, що доповнення розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон № 911), суд вважає за необхідне зазначити, що дійсно зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, але в повній мірі зберіглася в Законі № 2464. Більш того, пункт 9-4 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача.

З огляду на те, що позовні вимоги носять майновий характер і позов підлягає задоволенню повністю, відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України суд присуджує позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС України в Луганській області (місце знаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, код ЄДРПОУ 39591445) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 21 серпня 2019 року № Ф-56554-52, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 21 серпня 2019 року № Ф-56554-52, винесену у відношенні ОСОБА_1 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 23785,08 грн (двадцять три тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень 08 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Захарова