Рішення № 86950900, 10.01.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005913

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2020 року зал судових засідань № 11

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А. Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Тронки О. В.,

представника відповідача Болюби О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

11.11.2019 до суду надійшов позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, буд. 10 (далі – відповідач), в якому позивач просить:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому достовірної, точної та повної інформації на письмовий запит від 01.11.2019;

-зобов`язати відповідача надати йому достовірну, точну та повну інформацію на письмовий запит від 01.11.2019 протягом п`яти робочих днів з дня набрання чинності рішенням суду.

Ухвалою від 18.11.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не виконав вимоги закону та не надав публічну інформацію на письмовий запит, безпідставно відмовив у задоволенні запиту на публічну інформацію, несвоєчасно надав запитувану інформацію.

04.12.2019 представник відповідача подала відповідь на відзив, в якому вказала, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на розгляд запиту позивача, а регулюється Законом України «Про звернення громадян».

Позивач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила. Просила суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.11.2019 позивач звернувся до відповідача із запитом, в якому просив на підставі вимог п. а ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» донарахувати та виплатити йому пенсію у розмірі 50% сум грошового забезпечення за 20 років вислуги, а саме за такий період: із 01.01.1992 до 01.06.1993 у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення, замість виплачених і отриманих 30% процентів пенсії; із 01.06.1993 до 01.01.2016 у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення, замість виплачених і отриманих ним 40% пенсії. Просив здійснити перерахунок та виплатити йому не виплачену пенсію за 20 років вислуги у розмірі 50% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених грошових сум, починаючи з 01.01.1992 до 01.01.2016. Не виплачену та не перераховану пенсію за вказаний період часу у розмірі 50% відповідних сум грошового забезпечення за 20 років вислуги, виплатити загальною сумою та одним платежем.

06.11.2019 відповідач надав позивачу відповідь № 30207/02.02, в якій вказав, що запит буде розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо надання достовірної, точної та повної інформації на письмовий запит, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з наступного.

Стаття 34 Конституції України гарантує право кожному вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Публічна інформація – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених вказаним Законом (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

В постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 10 (далі – постанова № 10) вказано, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях:

- уся інформація, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»);

- інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»);

- інформація, пов`язана з виконанням особами делегованих повноважень суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»);

- інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб`єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»);

- інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян;

- інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Однією із гарантій забезпечення права на доступ до публічної інформації, передбаченою ч. 1 ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є обов`язок розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації відповідно до вказаного Закону здійснюється на принципах:

1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень;

2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом;

3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Суд зазначає, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запит на інформацію має містити:

1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Згідно з п. 1.1 Постанови № 10 не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Суд встановив, що позивач звернувся до відповідача із запитом від 01.11.2019, в якому просив здійснити перерахунок та виплатити йому не виплачену пенсію. Таким чином, суд вважає, що такий запит позивача стосується перерахунку та виплати пенсії, а тому не є інформаційним запитом, оскільки для надання відповіді на нього відповідачу необхідно створити інформацію.

Суд погоджується з аргументами відповідача про те, що відносини пов`язані із наданням відповіді на запит позивача від 01.11.2019 регулюються нормами Закону України «Про звернення громадян», оскільки питання, порушені у вказаному запиті, стосуються питань пенсійного забезпечення позивача та не підпадають під визначення поняття «публічна інформація», передбаченого у ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Згідно з абз. 2 п. 3.4 Постанови № 10 одержавши запит на інформацію, який подано згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації», проте який за своїм змістом є зверненням громадянина відповідно до Закону України «Про звернення громадян», розпорядник інформації повинен відмовити у задоволенні такого запиту через невідповідність його предмета вимогам закону (пункт 2 частини п`ятої статті 19, пункт 4 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»), та з урахуванням принципів добросовісності і розсудливості розглянути запит за Законом України «Про звернення громадян». При цьому запитувача повинно бути повідомлено у п`ятиденний строк про те, що його запит на інформацію буде розглядатися як звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян».

Як встановив суд, відповідач у відповіді № 30207/02.02 вказав, що запит буде розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Суд звертає увагу на те, що запит позивача від 01.11.2019 розглянутий відповідачем в порядку Закону України «Про звернення громадян», що підтверджується наданою відповіддю від 03.12.2019 № 32729/02;02-05.

Суд відхиляє доводи позивача про несвоєчасне надання публічної інформації, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Суд встановив, що на запит позивача від 01.11.2019 відповідач надав відповідь, датовану 06.11.2019, тобто з дотриманням строку, визначеного ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому доводи позивача в цій частині є безпідставними.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач діяв у межах повноважень, передбачених Законом України «Про доступ до публічної інформації» та Законом України «Про звернення громадян», а тому відсутні підстави для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненадання позивачу достовірної, точної та повної інформації на письмовий запит від 01.11.2019 та зобов`язання відповідача надати позивачу достовірну, точну та повну інформацію на письмовий запит від 01.11.2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Судові витрати стягненню зі сторін не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 15.01.2020.

Суддя А. Г. Гулик