Рішення № 86950841, 16.01.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5321/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Петросян К.Є., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління ДПС у Луганській області, відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 776-25 від 07.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 05 грудня 2019 року приватний підприємець ОСОБА_1 отримала вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 776-25 від 07.11.2019, видану ГУ ДПС у Луганській області щодо сплати суми заборгованості (недоїмки) з єдиного соціального внеску на суму 41 571,07 грн. На думку позивача, вказана вимога є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 23.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача 11 січня 2020 року через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує проти задоволення вимог з огляду на наступне (а.с.18,19).

Сума боргу з єдиного внеску зазначена в оскаржуваній вимозі у загальному розмірі 41 571,07 грн відповідно до розрахунку складається із зобов`язань по коду КБК 71040000 (фізичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування) в розмірі 38588,79 грн, в тому числі, 2958,01грн - зобов`язання за II - IV квартали 2014 року, 5293,88 грн - зобов`язання за 2015 рік, 3797,64 грн - зобов`язання за 2016 рік, 8448,00 грн - нарахування за 2017 рік, 7371,54 грн - зобов`язання за 2018 рік, 8262,54 грн - нарахування за І-ІІІ квартали 2019 рік та по КБК 71010000 (нарахування роботодавцями на суми заробітної плати) в розмірі 2982,28 грн, в тому числі, 0,76 грн - зобов`язання за травень 2014 року, 993,84 грн - зобов`язання за червень 2014 року, 993,84 грн - зобов`язання за липень 2014 року, 993,84 грн - зобов`язання за серпень 2014 року. Враховуючи зазначене, станом на 31.10.2019 у платника існувала заборгованість з з єдиного внеску на загальну суму 41571,07 грн, у зв`язку з чим ГУ ДПС у Луганській області було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-776-25 на суму заборгованості 41 571,07 грн.

На думку відповідача, ним на законних підставах та в межах повноважень сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 №Ф-776-25.

Доповнення розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 пунктом 9-4 щодо звільнення певного кола платників внеску від виконання обов`язків, визначених ч. 2 ст. 6 Закону України №2464, втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Зазначена норма проіснувала в Законі № 1669 з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року, внаслідок її виключення згідно із Законом №911.

Відповідач вважає, що у даному випадку існує законодавча неточність, що виникла внаслідок внесення зміни до закону про внесення змін до нього, замість внесення змін до оригінального закону.

Так, п.28 розділу І Закону України від 28.12.2015 № 911 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2016 року, виключено п.п. 8 п. 4 ст.11 Закону України від 02.09.2014 №1669 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким вносились зміни до Закону України від 08.07.2010 N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в частині доповнення розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" п.9.3, який з часом вважається пунктом 9.4, яким свого часу надавались пільги з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція.

З метою усунення такої законодавчої неточності в частині виключення п.9.4 із розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зареєстровано проект Закону України №6019 від 03.02.2017 «Про внесення зміни до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідач вважає, що метою внесених змін було позбавлення пільг з єдиного внеску на територіях населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Таким чином, на думку відповідача, недодержання в даному випадку правил законодавчої техніки при внесенні змін до Закону, не може бути єдиною підставою для звільнення платників єдиного внеску від його сплати та відповідно визнання протиправними та скасування вимог контролюючого органу.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не прибули у судове засідання, просили розгляд справи проводити без їх участі.

Згідно з частиною третьою статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи положення статті 194 КАС України, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована як фізична особа – підприємець 25.04.2005 за №23830000000000976 виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради, місце проживання фізичної особи - підприємця: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку як платник єдиного внеску в Сєвєродонецькому управлінні Головного управління ДПС у Луганській області, що не заперечують сторони по справі (а.с.8,9,30,31).

ФОП ОСОБА_1 у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 є платником єдиного внеску.

Згідно відомостей інтегрованої картки платника зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.10.2019 заборгованість позивача становить 41571,07 грн (а.с.21-25).

ГУ ДФС у Луганській області на підставі даних інтегрованої картки сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-776-25, згідно якої заборгованість зі сплати єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 становить 41571,07 грн, яка складається з недоїмки у загальній сумі – 41571,07 грн. Вказана вимога отримана позивачем 04.12.2019 (а.с.6,33).

З розрахунку боргу вбачається, що залишок непогашеної заборгованості станом на 31.10.2019 складається:

із зобов`язань по коду КБК 71040000 (фізичні особи, які обрали спрощену систему оподаткування) в розмірі 38588,79 грн, у тому числі: 2958,01 грн - зобов`язання за II - IV квартали 2014 року, 5293,88 грн - зобов`язання за 2015 рік, 3797,64 грн - зобов`язання за 2016 рік, 8448,00 грн.- нарахування за 2017 рік, 7371,54 грн - зобов`язання за 2018 рік, 8262,54 грн - нарахування за І-ІІІ квартали 2019 року;

із зобов`язань та по КБК 71010000 (нарахування роботодавцями на суми заробітної плати) в розмірі 2982,28 грн, у тому числі: 0,76 грн - зобов`язання за травень 2014 року, 993,84 грн - зобов`язання за червень 2014 року, 993,84 грн - зобов`язання за липень 2014 року, 993,84 грн - зобов`язання за серпень 2014 року (а.с.26-28).

14.08.2019 позивач зверталась до відповідача з заявою щодо звільнення її від обов`язку своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (а.с.7).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (далі – Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (частина п`ята);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята).

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

З вищевикладеного слідує, що за загальними правилами контролюючий, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Однак, особливістю даної справи є те, що на час виникнення спірних правовідносин, зокрема: II - IV квартали 2014 року, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, І-ІІІ квартали 2019 року, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону №2464-VI необхідно застосовувати з урахуванням пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, відповідно до якого платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (далі – Закон № 1669-VII) період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно з абзацом 3 пункту 5 статті 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1669-VII перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” та від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м.Сєвєродонецьк.

З огляду на вищевикладене судом встановлено, що, як на час виникнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і на час формування спірної вимоги про сплату боргу, позивач перебував на обліку як платник єдиного внеску в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції.

Отже, у періоди: II - IV квартали 2014 року, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, І-ІІІ квартали 2019 року, позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а отже є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464.

З огляду на дію зазначеної норми судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

30.03.2018 Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.

При цьому судом встановлено, що оскаржувана позивачем вимога від 07.11.2019 № Ф-776-25 про сплату боргу (недоїмки) охоплює період, а саме: II - IV квартали 2014 року, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, І-ІІІ квартали 2019 року, у якому позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, тому за цей період орган доходів і зборів не мав повноважень формувати та направляти позивачу вимогу про сплату боргу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 справа К/9901/188/17 (812/505/17).

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.

Пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464 щодо виключення (або викладення в новій редакції) цієї норми не вносились.

З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями абзацу другого пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 достатньо факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Крім того, слід зазначити, що оскаржуване рішення контролюючим органом прийнято з посиланням на статтю 25 Закону № 2464-VI, абзацом 2 частини першої якої визначено, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Оскільки позивач на період проведення антитерористичної операції звільнений від виконання обов`язків платника єдиного внеску, орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника за період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI.

Наявність заборони у застосуванні до позивача заходів впливу та стягнення, визначених статтею 25 Закону № 2464-VI, за невиконання обов`язків платника єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції, унеможливлює й формування та направлення позивачу вимоги про сплату боргу за цей період.

Відповідно до пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI платник єдиного внеску має подати таку заяву не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. При цьому, антитерористична операція триває, тому граничний строк подання заяви про звільнення від обов`язків платника єдиного внеску ще не настав та позивач має право звернутися з такою заявою до контролюючого органу за місцем обліку у будь-який час.

Щодо відсутності у позивача сертифікату Торгово-промислової палати України, суд зазначає, що подання такого сертифікату не є обов`язковою умовою для звільнення від обов`язків платника єдиного внеску, а є умовою для списання недоїмки, що не є тотожними поняттями у розмінні п. 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464.

За таких обставин, судом встановлено, що вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-776-25 щодо сплати недоїмки в сумі 41571,07 грн за періоди: II - IV квартали 2014 року, 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік, 2018 рік, І-ІІІ квартали 2019 рік, не відповідає критеріям правомірності, закріпленим у частині другій статті 2 КАС України, та підлягає скасуванню, відповідно позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправною та скасування вказаної вимоги.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин першої, сьомої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представник позивача через канцелярію суду заявою від 16.01.2020 повідомив суд, що ним будуть подані докази на всю суму витрат, пов`язаних з правничою допомогою.

Отже, питання щодо розміру витрат на правничу допомогу буде вирішено судом у разі надходження відповідної заяви та доказів.

Крім того, в матеріалах справи знаходиться квитанція про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн, які згідно статті 139 КАС України необхідно стягнути з відповідача на користь позивача (а.с.3).

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 132, 139, 205, 241-246, 250, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу головного управління ДПС у Луганській області про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2019 № Ф-776-25 на суму 41571,07 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області судові (код ЄДРПОУ 43143746, 93401, Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул.Енергетиків, 72) витрати зі сплати судового збору в розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.Є. Петросян