Рішення № 86950799, 15.01.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/2807/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030, код ЄДРПОУ - 39767636)провизнання протиправним та скасування наказу, а також, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.10.2019 року №11-6006/14-19-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки";

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,3000 га, кадастровий номер 3521782700:51:000:0417 ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Липнязької сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.10.2019 звернувся до Відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відповідач наказом від 15.10.2019 №11-6006/14-19-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки». Позивач вважає, що Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області протиправно відмовило у наданні відповідного дозволу з непередбачених законом та надуманих підстав.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву в обґрунтування якого зазначено, що відповідачем за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 прийнято наказ від 15.10.2019 №11-6006/14-19-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки» яким повідомлено, що за результатами розгляду клопотання з матеріалами встановлено недоліки. Отримавши лист про усунення недоліків позивач їх не усунув, а звернувся до суду. Тому вважає, що позов є передчасним, так як відповідач пропонував усунути недоліки (а.с.74-77).

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та вирішено здійснювати її розгляд за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважав можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 05.06.2019 №11-2889/14-19-СГ (у редакції із змінами внесеними на підставі наказу від12.06.2019 №11-2960/14-19-СГ «Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 05.06.2019 №11-2889/14-19-СГ») Позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Липнязької сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 1,3000 га, в тому числі: 1,3000 га - землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.18).

Пунктом 5 зазначеного наказу керівника відділу у Добровеличківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області зобов`язано при надходженні погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забезпечити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

На підставі даного наказу позивачем замовлено та виготовлено ПП «І-Експерт-Сервіс» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 1,3000 га у власність громадянину для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ - 01.03) на території Липнязької сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

Відповідно до п.8 висновку експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14.08.2019 №9754/82-19, зазначено що розроблений проект не відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. У п.9 висновку було зазначено вичерпний перелік зауважень та пропозицій експерта. У зв`язку з наявністю відповідних зауважень проект не погоджено експертом (а.с47,48).

Відповідно до п. 8 висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29.08.2019 №13916/82-19, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає вимогам ст.50 Закону України «Про землеустрій». Зауваження та пропозиції до проекту - відсутні (п.9) (а.с.51).

01.10.2019 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою щодо прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, у відповідь на яку отримав наказ від 15.10.2019 №11-6006/14-19-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки» (а.с.67).

Позивач, вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17.11.2016 року, територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане є Головне управління Держгеокадастру в області. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території області (пп.13 п.4 Положення).

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частин 9, 10 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч.6 ст.186 Земельного кодексу України).

Приписами частин 1, 4, 5 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Приписами статті 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

При цьому, ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Органами, зазначеними в частинах 1-3 цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Як вбачається з матеріалів справи, п.8 висновку експерта державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 14.08.2019 №9754/82-19, зазначено що розроблений проект не відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

При цьому, п.9 висновку зазначено вичерпний перелік зауважень та пропозицій експерта. Тому, у зв`язку з наявністю відповідних зауважень проект не погоджено експертом.

Враховуючи вищевказані зауваження до проекту, розробником документації вжито заходів для їх усунення і повторно направлено проект на погодження до уповноваженого органу 19.08.2019 (а.с.49,50).

Так, п.8 висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 29.08.2019 №13916/82-19 встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає вимогам ст.50 Закону України «Про землеустрій».

Зауваження та пропозиції до проекту - відсутні (п.9).

Підсумкова оцінка проекту землеустрою - погоджується (п.10 висновку).

Відповідно до п. 7 висновку, зазначений проект не підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації (а.с.51).

Державним кадастровим реєстратором відділу у Добровеличківському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області на підставі даного проекту землеустрою, після його перевірки на предмет відповідності вимогам закону 23.09.2019 здійснено державну реєстрацію запроектованої до відведення земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера 3521782700:51:000:0417 (а.с.63-65).

За таких обставин, державна реєстрація земельної ділянки на підставі поданого проекту землеустрою ще раз підтверджує ту обставину, що даний проект землеустрою відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в протилежному випадку Державним кадастровим реєстратором було б рішення про відмову у відповідній реєстрації земельної ділянки.

Таким чином, ст.186-1 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Тобто, враховуючи наведене статтею 186-1 Земельного кодексу України не передбачено можливості направлення проекту землеустрою на доопрацювання, при цьому, без складення висновку про відмову в затвердженні проекту землеустрою листом про розгляд заяви, як це було зроблено відповідачем по справі.

Також, частиною 17 статті 186 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами (ч.18 ст.186 Земельного кодексу України).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який за результатом дослідження обов`язкових до подання документів, передбачених ст.50 Закону України "Про землеустрій", надає вмотивований висновок стосовно можливості його відведення. У разі встановлення недоліків проекту землеустрою, державний орган має надати суб`єкту звернення строк для їх усунення.

Таким чином, реалізації права особи на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства передує декілька окремих етапів (звернення до компетентного органу за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою, замовлення такого проекту, його розробка, погодження, подання на затвердження). Останнім етапом реалізації вказаного права є затвердження уповноваженим органом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Досліджуючи оскаржуваний наказ від 15.10.2019 №11-6006/14-19-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки» судом встановлено, що підставами прийняття рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є:

місце розташування земельної ділянки у витязі Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 23,09.2019 №НВ-3509935242019 не відповідає місцю розташування земельної ділянки у розробленій документації із землеустрою; додати свідоцтво про перевірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки згідно п.3.1 Вимог до технічного і технологічного забезпечення виконавців топографо-геодезичних і картографічних робіт, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №65 від 11.02.2016, а саме забезпечувати регулярність повірок засобів вимірювальної техніки відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», статті 17 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність»; долучити відомості про реєстрацію та облік апаратури супутникових радіонавігаційних систем, відповідно до пункту 6 Порядку використання топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних робіт і вишукувань та кадастрових зйомок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, стаття 18 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»; долучити відомості про інженера-геодезиста, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт, відповідно до статті 5 Закону України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність».

У свою чергу, ст.50 Закону України "Про землеустрій" містить вичерпний перелік, що включає проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зазначеною нормою не передбачено надання для затвердження проекту землеустрою тих матеріалів геодезичних вишукувань, яких вимагав відповідач по справі.

Разом з тим, ст. 50 Закону України "Про землеустрій" не містить відсилочних норм до інших нормативно-правових актів та не встановлює вимог щодо представлення матеріалів геодезичних вишукувань у проекті землеустрою.

До того ж, відповідач, відмовляючи позивачу, не звернув увагу, на те, що проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення погоджений у встановленому законом порядку.

Більш того, з норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічні правові висновок міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі №820/4149/17 (провадження № 11-759апп18) та постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №1640/2594/18 (провадження №К/9901/67463/18).

Таким чином викладені відповідачем у оскаржуваному наказі мотиви для відмови не містять, передбаченої ч.9 ст.118, ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України, підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, з підстав, що не передбачені законодавством, тому суд визнає наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.10.2019 року №11-6006/14-19-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки" протиправним та такми, що підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,3000 га, кадастровий номер 3521782700:51:000:0417 ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Липнязької сільської ради Добровеличківського району, Кіровоградської області та надання її у власність, суд зазначає наступне.

Так, зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушених прав позивачів та можливість їх захисту в обраний ними спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправним наказу про відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у затвердженні позивачам проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено, шляхом зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

VI. Судові витрати.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України суд стягує на користь позивачів всі здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі по 768,40 грн. кожному за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, ЄДРПОУ: 39767636) - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 15.10.2019 року №11-6006/14-19-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання у власність земельної ділянки".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,3000 га, кадастровий номер 3521782700:51:000:0417 ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Липнязької сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ: 39767636).

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.01.2020 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук