Рішення № 86950700, 15.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року № 320/5790/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м.Києві у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ТОВ «Текссол-С» до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Текссол-С» з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110032/2 від 24.04.2019.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту), заявлено цей показник у відповідній митній декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2019/407568 від 23.04.2019, до якої були надані усі необхідні документи для підтвердження ціни. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів.

Позивач зазначив, що до митного контролю були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням МК України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечує, оскільки під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Органом доходів і зборів направлено декларанту позивача відповідне електронне повідомлення з письмовою вимогою надати протягом 10 календарних днів додаткові документи, перелік яких визначено в електронному повідомленні.

Представник відповідача також зазначив, що позивачем не надано на вимогу митниці належних каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. Відтак дії посадових осіб митного органу є правомірними, так як основні та додаткові документи, подані декларантом, не містили об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості товарів і належним чином не були підтверджені, як наслідок, прийняте Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110032/2 від 24.04.2019 є законним та не порушує права позивача.

На підставі статей 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, ТОВ «Текссол-С» (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 22, ідентифікаційний код 35892372) зареєстроване як юридична особа 09.04.2008, номер запису 1 073 102 0000 015361 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як слідує з матеріалів справи, між Mumtaz & Co, компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі - продавець), та ТОВ «Текссол-С» 18.06.2012 був укладений контракт №РК/20120608/UK (далі - контракт), відповідно до якого продавець, продає позивачу товари власного виробництва.

Продавець та позивач 17.06.2014 уклали додаткову угоду №170614 до контракту продовжили строк дії контракту до 18.06.2017.

Продавець та позивач 16.06.2017 уклали додаткову угоду №16062017 до контракту, якою, зокрема продовжили строк дії контракту до 31.12.2019.

Продавець та позивач 04.03.2019 уклали додаток №74 до контракту (далі - додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець поставив позивачу, а позивач прийняв наступний товар (далі - товар), а саме: рушники махрові, 100% бавовна, щільністю 450 г/м2, без канту, 24/2, в кількості 4 129 шт., 1 384,67 кг, за ціною 4,00 долара США за 1 (один) кг, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан; рушники махрові, 100% бавовна, щільністю 500 г/м2, без канту, 12/1, в кількості 7 991 шт., 2 648,79 кг, за ціною 4,00 долара США за 1 (один) кг, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан; рушники махрові, 100% бавовна, щільністю 420 г/м2, з кантом, 12/1, в кількості 12 275 шт., 3 918,54 кг, за ціною 4,00 долара США за 1 (один) кг, виробництва: Ісламська Республіка Пакистан; коврики для ніг, щільністю 650 г/м2, 20/2, в кількості 2 412 шт., 548,73 кг, за ціною 4,00 долара США за 1 (один) кг, країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - товар №1); халати для ванни махрові, 100% бавовна, щільністю 400 г/м2, з білим коміром, розмір M, L, XL, XXL, в кількості 640 шт., 884,01 кг, за ціною 6,00 доларів США за 1 (одну) шт., країна виробництва: Ісламська Республіка Пакистан (далі - товар №2).

Відповідно до пунктів 2, 3 та 4 додатку товар продається на умовах FOB м. Карачі (Мухаммад Бін Касім), Ісламська Республіка Пакистан (Incoterms 2000).

Загальна вартість товару за інвойсом №МС/0071/2019, який виставить до сплати продавець відповідно до додатку, складає 37 842,92 долари США.

Оплата здійснюється позивачем протягом 30 (тридцяти) календарних днів після поставки товару на склад позивача. Валютою платежу є долар США. Усі витрати, пов`язані з банківським переказом за поставку товару, несе позивач.

Продавець на виконання пункту 2 додатку 05.03.2019 виставив позивачу до сплати інвойс №МС/0071/2019 (далі - інвойс) на загальну суму 37 842,92 долари США.

Позивач 18.04.2019 з метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125110/2019/445879.

Київська митниця ДФС 23.04.2019 провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA125110/2019/407326.

Позивач 23.04.2019 подав до Київської митниці ДФС митну декларацію ІМ40ДЕ №UA125110/2019/407568, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2019/407568 від 23.04.2019 загальна вартість товару складає 37 842,92 долари США, а його поставка відбувалася на умовах FOB порт Мухаммад Бін Касім, Ісламська Республіка Пакистан.

У той же час з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару (оплатив фрахт) з порту м. Карачі (Мухаммад Бін Касім), Ісламська Республіка Пакистан, до місця ввезення на митну територію України. Розмір фрахту склав 40 144,65 грн.

Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем митної декларації щодо товару 23.04.2019 - 1 053 402,87 грн. (37 842,92 долари США х 26,775371 + 40 144,65 грн.).

Позивачем до Київської митниці ДФС разом із митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2019/407568 від 23.04.2019 подано, зокрема такі документи: пакувальний лист продавця на товар від 05.03.2019 (0271); рахунок-фактура №МС/0071/2019 від 05.03.2019 (0380); коносамент №MEDUPK253839 від 14.03.2019 (0705); автотранспортна накладна №А0965782 від 19.04.2019 (0730); сертифікат про походження товару №SCCI/СО/301797 від 04.04.2019 (0861); акт Київської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA125110/2019/407326 від 23.04.2019 (1701); рахунок-фактура №СФ-0001318 від 22.04.2019, виставлений перевізником ТОВ «Олимп А. С. » (3004); документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідку ТОВ «Олимп А.С.» №1902006 від 22.04.2019 (3007); додаток (4103); додаткова угода №16062017 від 16.06.2017 (4103); додаткова угода №26032018 від 26.03.2018 (4103); контракт (4104); договір (контракт) про перевезення №120416-Д від 12.04.2016 (4301).

Після подання вказаної митної декларації 23.04.2019 декларант отримав від відповідача електронне повідомлення про надання додаткових документів та інформації про правильність зазначення митної вартості товарів (далі - запит), а саме: 1) якщо рахунок сплачено - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару; 2) інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) виписки з бухгалтерської документації; 4) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листві) виробника товару; 5) копії митної декларації країни відправлення (разом із перекладом); 6) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивачем 24.04.2019 надано додаткові документи разом із супровідним листом №2404/19-01 від 24.04.2019 (далі - лист 1), який відповідач отримав о 14 год. 47 хв.

Так, позивачем надано наступні документи:

1) щодо банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, та інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання листа 1 будь-які платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару, адже сам товар не брався на бухгалтерській облік позивача, так як він знаходився в зоні митного контролю відповідача, був невипущений у вільний обіг та був неоплаченим.

Що стосується зазначення номеру інвойсу в додатку, то позивач додатково повідомив відповідача, що продавець має можливість резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку, а такий аргумент відповідача (щодо зазначення номеру інвойсу в додатку) жодним чином, на думку позивача, не пояснює як наявність номеру інвойсу в додатку унеможливлює здійснення відповідачем перевірки числового значення складових митної вартості товару;

2) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 5 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423479 від 29.11.2018; інвойсу №MC/0067/2018 від 11.10.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної №ТЕК-000511 від 07.12.2018, складеної між позивачем та ТОВ «ТД «БКП»; податкової накладної №511 від 07.12.2018, складеної позивачем;

3) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листві) виробника товару - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання листа 1 будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) продавця щодо товару. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача;

4) щодо копії митної декларації країни відправлення (разом із перекладом) - позивач звернув увагу відповідача, що у нього була відсутня станом на день підписання листа 1 копія митної декларації країни відправлення, яка є власністю продавця. Більше того, приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання копії митної декларації країни відправлення лише за умови її наявності в позивача;

5) щодо висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача, що у нього був відсутній станом на день підписання листа 1 будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Окрему увагу відповідача позивач звернув на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання експертного висновку лише за умови його наявності в позивача.

Відповідач 24.04.2019 після проведення процедури консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110032/2, так як документи надані позивачем не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, тобто надані позивачем документи, на думку Київської митниці ДФС, не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості товару, а додатково надані документи не усунули виявлених розбіжностей, що зумовило неможливість підтвердити заявлену позивачем митну вартість товару відповідно до частини другої статті 58 МК України.

Відповідач зазначив, що згідно з додатком до контракту вказано, що оплата в розмірі 37 842,92 долари США здійснюється на підставі інвойсу №МС/0071/2019, однак даний додаток був підписаний раніше (04.03.2019), аніж виданий інвойс (05.03.2019.), що являється, на думку відповідача, розбіжністю, яка вказує на сумнівність вчинення даних документів.

Відповідач у своєму рішенні про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110032/2 від 24.04.2019 також зазначив, що контракт на перевезення №1902006 від 22.04.2019 строком дії до 31.12.2016 з можливою пролонгацією на один рік, таким чином з 01.01.2018 дія даного контракту не підтверджена. Крім того, відповідно до пункту 10 контракту строк дії контракту два роки з моменту підписання, тобто до 18.06.2014, до митного оформлення надана додаткова угода №16062017 від 16.06.2017, відповідно до якої змінюється пункт 10 контракту та встановлюється строк дії контракту до 31.12.2019, таким чином період з 18.06.2014 по 31.12.2019 є документально непідтвердженим. Оскільки до митної декларації №UA125110/2019/407568 від 23.04.2019 приєднані лише додаткові угоди №16062017 від 16.06.2017, №26032018 від 26.03.2018, №74 від 04.03.2019 до контракту, однак позивачем не надано попередні додаткові угоди, що не дає можливості впевнитися в повноті зовнішньоекономічної операції.

Крім того, відповідачем вказано, що в додатково наданих позивачем документах відсутні банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та які передбачено пунктом 4 контракту, що передбачає оплату за товар протягом 45 календарних днів з дати CMR. CMR №0965782 від 19.04.2019. В інвойсі №МС/0071/2019 умови та термін оплати за товар не визначені. Пункт 3 додатку передбачає, що оплата здійснюється протягом 30 календарних днів після поставки товару на склад покупця. При цьому не передбачено яким чином здійснюється початок строку оплати за товар.

Відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110032/2 від 24.04.2019 зазначив, що позивачем не надано належні каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За результатами проведених консультацій, в тому числі письмових, відповідачем встановлено, що вищевикладені розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих документах, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим методом.

Щодо застосування другорядних методів визначення митної вартості: метод 2а за ціною договору щодо ідентичних товарів неможливо застосувати, тому що у митниці відсутня інформація для застосування даного методу, оскільки наявна в митниці інформація не відповідає усім критеріям, що зазначені у статті 59 МК України.

Під час проведення з декларантом консультацій (в тому числі письмових) такої інформації не надано, а тому метод за ціною договору щодо ідентичних товарів в даному випадку не може бути застосований.

Метод 2б за ціною договору щодо подібних товарів до даного товару неможливо застосувати тому, що у митниці відсутня інформація для застосування даного методу, а у листі №2404/19-01 від 24.04.2019 зазначено посилання на митну декларацію №UA125110/2018/423479 від 29.11.2018 для застосування методу 2б, однак вона не може бути прийнята за основу для застосування, оскільки кожне митне оформлення (митна декларація) розглядається митним органом окремо;

Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані.

Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації: товар №2 - 6,10 доларів США за кг (митна декларація №UА100050/2019/278023 від 04.02.2019).

Після цього митним органом відповідно до пункту 1 частини одинадцятої та частини дванадцятої статті 264 МК України відмовлено в митному оформленні (випуску) товару за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA125110/2019/407568 від 23.04.2019 у зв`язку з прийняттям рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110032/2 від 24.04.2019.

При прийнятті відмови посадовою особою митного органу - головним державним інспектором Київської митниці ДФС Повстяним Андрієм Володимировичем була заповнена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00165 від 24.04.2019, примірник якої невідкладно було вручено (надіслано) декларанту.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA125110/2019/407731 від 25.04.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 12 969,17 грн.

Водночас, відповідно до частини восьмої статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Позивач 12.07.2019, керуючись положеннями частини сьомої та восьмої статті 55 МК України та не погоджуючись із рішенням Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110032/2 від 24.04.2019, надав відповідачу листа позивача №1207/19-01 (далі - лист 2).

Так, зокрема, позивач у своєму листі 2 для підтвердження заявленої митної вартості товару в гривневому еквіваленті в розмірі 1 053 402,87 грн., що була скоригована відповідно до рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110032/2 від 24.04.2019, надав відповідачу наступні документи та інформацію:

1) щодо інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, - позивач надав відповідачу для ознайомлення на 3 аркушах фотокопії наступних документів бухгалтерського обліку позивача щодо спірного товару: прибуткової накладної №ТЕК-000064 від 25.04.2019, складеної позивачем; видаткової накладної №ТЕК-000152 від 25.04.2019, складеної між позивачем та ТОВ «ТД «БКП»; податкової накладної №152 від 25.04.2019, складеної позивачем;

2) щодо виписки з бухгалтерської документації - позивач звернув увагу відповідача, що він уже надавав відповідачу у листі 1 для ознайомлення на 5 аркушах первинні документи бухгалтерського обліку позивача, які підтверджують те, що митна вартість товару відповідає звичайному рівню цін на подібні (аналогічні) товари, які раніше ввозилися позивачем на митну територію України, а саме фотокопії: митної декларації ІМ40ДЕ №UA125110/2018/423479 від 29.11.2018; інвойсу №MC/0067/2018 від 11.10.2018, виставленого продавцем; видаткової накладної №ТЕК-000511 від 07.12.2018, складеної між позивачем та ТОВ «ТД «БКП»; податкової накладної №511 від 07.12.2018, складеної позивачем;

3) щодо каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини - позивач звернув увагу відповідача, що у нього були відсутні станом на день підписання листа 2 будь-які каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копія митної декларації країни відправлення та будь-який висновок про якісні та вартісні характеристики спірного товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Окрім того, позивач звернув увагу на те, що приписи частини третьої статті 53 МК України покладають на позивача обов`язок щодо надання вищезазначених документів лише за умови їх наявності в позивача, про що позивач уже раніше повідомляв відповідача у листі 1;

4) щодо транспортних (перевізних) документів, а також документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, в тому числі угоду на перевезення тощо - позивач додатково надав відповідачу для ознайомлення на 4 аркушах фотокопії: відповідної угоди на перевезення (договір на транспортно-експедиційне обслуговування №12416-Д від 12.04.2016, укладений між позивачем та ТОВ «Олимп А.С.»), акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00001318 від 22.04.2019, складеного між позивачем та ТОВ «Олимп А.С.»; рахунку-фактури №СФ-0001318 від 22.04.2019, виставленого ТОВ «Олимп А .С. ».

Відповідач 23.07.2019 надіслав позивачу листа №9451/1/10-70-62-47 у якому зазначив, що не вбачає підстав для визнання заявленої позивачем митної вартості товару та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110032/2 від 24.04.2019.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України від 13.03.2012 № 4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

У силу приписів частини першої статті 257 цього Кодексу декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено статтею 53 МК України.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, в силу частини другої цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.

Дана норма кореспондується з приписами статті 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає положенням пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 54 МК кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Так, згідно частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Такими додатковими документами, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, право органу доходів і зборів на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноваженої ним особи зобов`язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої-шостої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За стандартним правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Як зазначалося вище, частиною третьою статті 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Суд зазначає, що законодавцем встановлений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, який міститься, як зазначалося вище, в частині другій статті 53 МК України.

Судом встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією IM40ДЕ №UA125110/2019/407568 від 23.04.2019.

Судом також встановлено, що відповідач скоригував лише митну вартість товару №2 за митною декларацією IM40ДЕ №UA125110/2019/407568 від 23.04.2019, при цьому визнавши митну вартість товару №1 за цією ж митною декларацією.

Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Судом досліджено контракт, додаток, в пункті 2 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс №МС/0071/2019 від 05.03.2019, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB м. Карачі (порт Мухаммад Бін Касім), Ісламська Республіка Пакистан, а сама вартість товару в розмірі 37 842,92 долари США з урахуванням розміру фрахту в 40 144,65 грн., сплаченого позивачем за перевезення товару в контейнері №MEDU8531243 з м. Карачі (порт Мухаммад Бін Касім), Ісламська Республіка Пакистан, до митної території України, відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в митній декларації IM40ДЕ №UA125110/2019/407568 від 23.04.2019 в розмірі 1 053 402,87 грн. (37 842,92 долари США х 26,775371 + 40 144,65 грн.).

Відтак, суд вважає передчасними та такими, що не відповідають обставинам справи, твердження відповідача про те, що надані позивачем документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності та що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що договір на транспортно-експедиційне обслуговування №120416-Д від 12.04.2016, укладений між позивачем та ТОВ « Олимп А.С. » втратив чинність 31.12.2017, адже відповідно до пункту 9.1 цього договору вбачається, що він автоматично продовжується щороку.

Крім того, суд вважає безпідставним й твердження відповідача про те, що контракт діяв до 18.06.2017, адже відповідно до пункту 1 додаткової угоди №170614 від 17.06.2014 до контракту строк дії контракту був продовжений до 18.06.2017 та в подальшому продовжений до 31.12.2019 включно відповідно до додаткової угоди №16062017 від 16.06.2017 до контракту, яка додавалася позивачем до листа №2404/19-01 від 24.04.2019 та є в наявності відповідача.

Суд критично ставиться до твердження відповідача про те, що підставою для винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110032/2 від 24.04.2019 стало те, що позивач не надав банківських платіжних документів, оскільки позивач у листі №2404/19-01 від 24.04.2019 повідомляв відповідачу про те, що інвойс №МС/0071/2019 від 05.03.2019 був неоплаченим. При цьому відповідно до пункту 3 додатку оплата за товар здійснюється протягом 30 календарних днів після поставки товару на склад позивача. Крім того, при винесенні оскаржуваного рішення товар знаходився в зоні митного контролю відповідача, тобто був ще непоставлений на склад позивача, а відтак строк його оплати не розпочався станом на день підписання листа позивача №2404/19-01 від 24.04.2019 та винесення відповідачем оскаржуваного рішення.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Суд звертає увагу, що каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копія митної декларації країни відправлення та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Як встановлено судом, позивач своїми листами №2404/19-01 від 24.04.2019 та №1207/19-01 від 12.07.2019 повідомляв відповідача про відсутність у нього каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, копії митної декларації країни відправлення й висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Що стосується зазначення в додатку номеру інвойсу, то суд вважає за доцільне врахувати пояснення позивача, що продавець має можливість резервувати номери інвойсів наперед у своїй внутрішній системі бухгалтерського обліку.

Разом із тим, вищевказана обставина не впливає на числові значення складових митної вартості товарів та не свідчать про її фіктивність.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме: контрактом, додатком, інвойсом №МС/0071/2019 від 05.03.2019, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00001318 від 22.04.2019, складеним між позивачем та ТОВ «Олимп А.С.», рахунком-фактурою №СФ-0001318 від 22.04.2019, виставленим ТОВ «Олимп А.С.», та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо протиправності рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110032/2 від 24.04.2019.

Зі змісту оскаржуваного рішення судом також встановлено, що відповідач належним чином не обґрунтував неможливість застосування ним методу 2б визначення митної вартості товарів - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, лише зазначивши в рішенні, що надана позивачем митна декларація не може бути прийнята за основу для застосування методу 2б, оскільки не відповідає всім критеріям, що зазначені в статті 60 МК України. При цьому конкретних критеріїв, яким не відповідає така митна декларація позивача, відповідач не зазначив, що свідчить про необґрунтований характер спірного рішення відповідача.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару №2 за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митною декларацією №UA100050/2019/278023 від 04.02.2019, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної вище митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості товарів, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Судом також встановлено, що товар за митною декларацією №UA100050/2019/278023 від 04.02.2019 постачався на умовах FCA м. Радомсько, Республіка Польща, у той час, коли спірні товари позивача постачалися на умовах FOB м. Карачі (порт Мухаммад Бін Касім), Ісламська Республіка Пакистан, тобто відповідач здійснив коригування митної вартості спірного товару №2 без урахування відмінностей у маршруті поставки товарів, що впливає на митну вартість товарів.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованих товарів є необґрунтованими, а подальше коригування їх вартості на підставі митної декларації №UA100050/2019/278023 від 04.02.2019 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товарів судом не встановлено.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110032/2 від 24.04.2019 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Відповідно до частини першої статті 9, частини першої статті 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 72, частиною третьою статті 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Докази суду надають учасники справи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного, саме суб`єкт владних повноважень зобов`язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Згідно зі статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Також суд звертає увагу, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 1 921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3673 від 21.10.2019.

Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати в сумі 1 921,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110032/2 від 24.04.2019.

Стягнути на користь ТОВ «Текссол-С» (03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 22, ідентифікаційний код 35892372) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці ДФС (08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», ідентифікаційний код 39470947) судові витрати у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лапій С.М.