Рішення № 86950639, 13.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року о 10 год. 43 хв.Справа № 280/4641/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.

представників позивача - Желтобрюхова В.В., Гончарової Ж.В.,

представника відповідача - Мєхтієвої К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління ДФС у Запорізькій області від 19.08.2019 №451-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;

поновити ОСОБА_1 на займаній посаді з 19.08.2019;

стягнути на користь позивача з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 25.09.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 23.10.2019.

В підготовчому засіданні 23.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а підготовче засідання відкладено на 26.11.2019.

26.11.2019 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 16.12.2019.

16.12.2019 в судовому розгляді адміністративної справи оголошено перерву до 13.01.2020.

13.03.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час прийняття спірного наказу про звільнення позивача порушено приписи Закону України «Про державну службу», у зв`язку з чим такий наказ підлягає скасуванню, а позивач поновленню на посаді. Так, представники позивача вказали на те, що в супереч положень Закону України «Про державну службу» в наказі від 19.08.2019 №451-о відповідач обмежився лише загальним посиланням на частину 5 статті 66 зазначеного Закону, без зазначення конкретного пункту частини другої статті 65 цього Закону, яка містить 12 видів дисциплінарних проступків. Зазначають, що в спірному наказі відповідачем наказано припинити державну службу та звільнити позивача 19 серпня 2019 року з посади головного державного інспектора сектору організаційного забезпечення Олександрівського управління у м.Запоріжжі, за прогул без поважних причин, проте, в наказі не зазначено конкретний період часу, в який позивачем здійснено прогул без поважних причин, наявність вчинення нею систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, не міститься детального опису вчиненого порушення, що свідчить про порушення вимог Закону України «Про державну службу» під час прийняття спірного рішення. Позивач вважає, що посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм, на які посилається відповідач при обранні виду дисциплінарного стягнення, не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку не може вважатися належною юридичною кваліфікацією.

Також, представники позивача звертали увагу на те, що у дисциплінарній справі відсутня інформація щодо пояснень позивача щодо вчинення нею дисциплінарного проступку. На думку позивача, відповідачем не вжито належних заходів щодо отримання від позивача пояснень щодо вчиненого дисциплінарного проступку, а також не складено належним чином актів про відмову позивача у вчиненні порушення. Представники позивача вважають, що відповідачем повторно за одне і те саме порушення притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності, а також належним чином не підтверджено відсутність позивача на робочому місці.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що оскаржуваний наказ прийнято обґрунтовано та із додержанням положень Закону України «Про державну службу». Зазначає, що службовою запискою заступника начальника управління-начальника відділу податків і зборів з юридичних осіб Олександрівського управління у м.Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області від 11.12.2018 №2470/08-01-49-01 в.о. начальника ГУ ДФС у Запорізькій області повідомлено про те, що починаючи з 06 грудня 2018 року і до теперішнього часу (11.12.2018) ОСОБА_1 не приступила до виконання обов`язків головного державного інспектора сектору організаційного забезпечення Олександрівського управління у м.Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області та на роботі не з`являється. Відповідач зазначає, що за результатами проведеного дисциплінарного провадження було видано наказ Головного управління ДФС у Запорізькій області від 14.03.2019 №1-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », яким застосовано до головного державного інспектора сектору організаційного забезпечення Олександрівського управління у м.Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області ОСОБА_1, за прогул без поважних причин, дисциплінарне стягнення у виді догани. Також вказує, що наказом від 01.07.2019 №2-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » позивача вдруге притягнуто до дисциплінарної відповідальності за прогул без поважних причин.

Відповідач зазначає, що оскільки позивач за результатами притягнення її до дисциплінарної відповідальності за прогули без поважних причин на шлях виправлення не стала, пояснень щодо відсутності на робочому місці не надала, на роботу не вийшла, то відповідачем обґрунтовано прийнято рішення про її звільнення.

Крім того, представник відповідача вказувала на те, що дійсно позивач оскаржувала в судовому порядку правомірність її переведення на посаду головного державного інспектора сектору організаційного забезпечення Олександрівського управління у м.Запоріжжі ГУ ДФС у Запорізькій області, проте, оскарження позивачем наказу про її переведення жодним чином не скасовувало її обов`язку щодо виходу на роботу та виконання покладених обов`язків до вирішення спору в судовому порядку.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала позицію викладену в письмових поясненнях та просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв`язку, встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 04.12.2018 №793-о «Про переведення працівників» наказано перевести з 04.12.2018 ОСОБА_1 на рівнозначну посаду головного державного інспектора сектору організаційного забезпечення Олександрівського управління у м.Запоріжжі, з посадовим окладом 4800 грн. на місяць, одночасно звільнивши з посади головного державного ревізора-інспектора організаційно-аналітичного сектору управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Запорізькій області (а.с.120, т.1).

Крім того, відповідно до наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 06.12.2018 №802-о «Про оголошення наказу», наказано, у зв`язку із перебуванням на лікарняному з 03.12.2018 по 05.12.2018, ОСОБА_1 вважати такою, що приступила до роботи з 06.12.2018 на посаді головного державного інспектора сектору організаційного забезпечення Олександрівського управління у м.Запоріжжі (а.с.120 зворот, т.1).

Наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 14.03.2019 №1-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », у зв`язку із відсутністю головного державного інспектора сектору організаційного забезпечення Олександрівського управління у м.Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області ОСОБА_1 без поважних причин на робочому місці з 06.12.2018 по 05.02.2019 та враховуючи подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11.03.2019, до головного державного інспектора сектору організаційного забезпечення Олександрівського управління у м.Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області ОСОБА_1, за прогул без поважних причин, застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани (а.с.142, т.1).

18.06.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області, на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22.02.2019, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.05.2019 у справі №280/70/19, видано наказ №343-о «Про скасування наказів», яким скасовано абзац 1 наказу від 04.12.2018 №793-о «Про переведення працівників», та від 06.12.2018 №802-о «Про оголошення наказу» (а.с.166 зворот, т.1).

Наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 01.07.2019 №2-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », у зв`язку із відсутністю головного державного ревізора-інспектора організаційно-аналітичного сектору управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Запорізькій області ОСОБА_1 без поважних причин на робочому місці з 06.02.2019 по 20.03.2019 та враховуючи подання Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Головного управління ДФС у Запорізькій області від 25.06.2019, до головного державного ревізора-інспектора організаційно-аналітичного сектору управління внутрішньої безпеки територіальних органів ДФС у Запорізькій області ОСОБА_1, за прогул без поважних причин, застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани (а.с.209, т.1).

Також, судом встановлено, що наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 12.08.2019 №436-о «Про втрату чинності наказу», у зв`язку із набранням законної сили постанови Верховного Суду від 09.08.2019 №280/70/19, наказано визнати таким, що втратив чинність наказ від 18.06.2019 №343-о «Про скасування наказів». Крім того, наказано відновити з 12.08.2019 дію наказу від 04.12.2018 №793-о «Про переведення працівників» в частині переведення ОСОБА_1 на рівнозначну посаду головного державного інспектора сектору організаційного забезпечення Олександрівського управління у м.Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області, та дію наказу від 06.12.2018 №802-о «Про оголошення наказу» (а.с.225, т.1).

Крім того, 19.08.2019 ГУ ДФС у Запорізькій області видано наказ №451-о «Про звільнення ОСОБА_1 », яким наказано припинити державну службу та звільнити 19 серпня 2019 року ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора сектору організаційного забезпечення Олександрівського управління у м.Запоріжжі, за прогул без поважних причин (а.с.228 зворот, т.1).

Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття оскаржуваного наказу про звільнення, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що Закон України «Про державну службу» визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях (далі - Закон №889).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону №889, державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно п.п.1-3 ч.1 ст.4 Закону №889, державна служба здійснюється з дотриманням таких принципів:

1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави;

2) законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

3) професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону №889, відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом (ч.3 ст.5 Закон №889).

Згідно ч.1 ст.8 Закону №889, державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

Державні службовці виконують також інші обов`язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах.

Відповідно до ч.1 ст.64 Закону №889, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 65 Закону №889 передбачено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до пункту 12 частини 2 статті 65 Закону №889, дисциплінарними проступками є, зокрема прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно ч.1 ст.66 Закону №889, до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби стали прогули без поважних причин.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.66 Закону №889, у разі допущення державним службовцем дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 4, 5, 12 та 15 частини другої статті 65 цього Закону, суб`єктом призначення або керівником державної служби такому державному службовцю може бути оголошено догану.

Частиною 5 статті 66 Закону №889 передбачено, що звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

Тобто, Законом №889 передбачено, можливість застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, у разі вчинення державним службовцем прогулу без поважних причин, лише у разі вчинення такого проступку систематично, тобто повторно протягом року.

З матеріалів адміністративної справи встановлено, що наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 14.03.2019 №1-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », позивача вже було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого п.12 ч.2 ст.65 Закону №889.

Також, наказом ГУ ДФС у Запорізькій області від 01.07.2019 №2-дс «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » позивача вдруге притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани, за вчинення дисциплінарного проступку передбаченого п.12 ч.2 ст.65 Закону №889.

Позивачем накази ГУ ДФС у Запорізькій області від 14.03.2019 №1-дс та від 01.07.2019 №2-дс у встановленому порядку оскаржено не було, а відтак зазначені накази на момент виникнення спірних правовідносин були чинними.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав підстави для вирішення питання про накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, у зв`язку із вчиненням дисциплінарного проступку передбаченого п.12 ч.2 ст.65 Закону №889.

Щодо посилань представників позивача на те, що відповідачем було порушено процедуру застосування стягнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.71 Закону №889, з метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.

Згідно ч.7 ст.71 Закону №889, особи, які проводять службове розслідування, мають право: одержувати пояснення від державного службовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, та від інших осіб щодо обставин справи; одержувати у підрозділах державного органу чи за запитом в інших органах необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи; одержувати консультації відповідних спеціалістів з питань, що стосуються службового розслідування.

Частиною 8 статті 71 Закону №889, державний службовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, а також відповідні документи та матеріали щодо обставин, які досліджуються; 2) порушувати клопотання про одержання і залучення до матеріалів нових документів, одержання додаткових пояснень осіб, які причетні до справи; 3) бути присутнім під час виконання відповідних заходів; 4) подавати в установленому порядку скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування.

Так, особливу увагу суду представники позивача звертали на те, що відповідачем не було належним чином запропоновано позивачу надати пояснення, а також не було належним чином зафіксовано факт відмови від надання пояснень.

Статтею 75 Закону №889 передбачено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що позивачу направлялись засобами поштового зв`язку листи від 12.07.2019, в яких позивачу було запропоновано надати пояснення щодо відсутності на робочому місці без поважних причин.

Проте, позивач до ГУ ДФС у Запорізькій області для надання пояснень не прибула, письмові пояснення засобами поштового зв`язку відповідачу не направляла, що свідчить про те, що позивач свідомо не використала право на надання пояснень в межах дисциплінарного провадження.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до положень частини 3 статті 75 Закону №889, саме відмова державного службовця від надання пояснень є підставою для складання відповідного акту, який підтверджується двома державними службовцями.

Тобто, підставою для складання Акту є активна поведінка державного службовця, яка полягає у відмові у наданні пояснень (наприклад на робочому місці, засіданні дисциплінарної комісії, тощо), проте, в даному випадку позивач не відмовився надати пояснення, а проігнорував пропозицію відповідача щодо їх надання.

В будь-якому випадку, на переконання суду, не складання акту, відповідно до ч.3 ст.75 Закону №889, не може бути підставою для скасування спірного наказу, оскільки позивач хоча і була обізнана про наявність дисциплінарного провадження, проте, правом на надання пояснень не скористалась, а відтак відповідачем не було порушено права позивача на надання пояснень.

Так само, суд відхиляє посилання представників позивача на недоліки в Актах, якими зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, оскільки основними доводами таких зауважень представників позивачів є те, що начебто відповідачем не доведено чому саме позивач повинна була перебувати у кабінетах у яких проводилась перевірка, а не в інших.

Разом з тим, суд зауважує, що такі доводи могли б заслуговувати на увагу виключно у разі якщо позивачем було б надано докази протилежного, тобто докази того, що позивач перебувала в адміністративній будівлі Олександрівського управління у м.Запоріжжя або у будівлі ГУ ДФС у Запорізькій області, проте на іншому робочому місці, у повному обсязі виконувала покладені посадові обов`язки, тощо.

В даному випадку, позивачем не спростовано, що після видання наказу про її переведення до Олександрівського управління на посаду головного державного інспектора сектору організаційного забезпечення, ОСОБА_1 припинила виходити на роботу та виконувати покладені на неї посадові обов`язки, що свідчить про вчинення позивачем дисциплінарного проступку у вигляді прогулу.

Суд зазначає, що дійсно працівник може бути не згоден з прийнятими керівництвом кадровими рішеннями щодо нього (переведення на іншу посаду, покладання додаткових обов`язків, тощо), та відповідно має право оскаржити такі рішення в судовому порядку.

Разом з тим, незгода з прийнятими рішеннями та їх оскарження в судовому порядку не є підставою для залишення співробітником робочого місця та невиконання покладених на працівника посадових обов`язків, оскільки до визнання в судовому порядку протиправними та скасування прийнятих керівництвом рішень такі рішення є правомірними.

Більш того, суд звертає увагу і на ту обставину, що постановою Верховного Суду від 09.08.2019 по справі №280/70/19, в якій позивачем оскаржувалось правомірність наказу про її переведення до Олександрівського управління, позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог, а відповідно і підтверджено правомірність дій ГУ ДФС у Запорізькій області по виданню спірного наказу, проте, навіть після остаточного рішення Верховного Суду жодних дій спрямованих на вихід на роботу не вчинила.

Щодо доводів представників позивача на те, що одним наказом на позивача накладено дисциплінарне стягнення, як на посадову особу Олександрівського управління, іншим як на посадову особу ГУ ДФС у Запорізькій області, суд зазначає, що зазначена обставина не має впливу на вирішення справи по суті, оскільки дисциплінарні стягнення передбачені статтею 66 Закону України «Про державну службу» застосовуються саме до державних службовців, а не до посад які вони обіймають. Переведення на іншу посаду не спростовує факт притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Також, суд не бере до уваги посилання представників позивачів на те, що позивача притягнуто двічі до відповідальності за один і той самий дисциплінарний проступок, оскільки з наказів про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани встановлено, що дисциплінарне стягнення застосовано за різні періоди прогулу, тобто за різні дисциплінарні проступки одного виду.

Суд зазначає, що відповідно до п.12 ч.2 ст.65 Закону №889, відсутність на службі більше трьох годин протягом одного робочого дня без поважних причин вже вважається дисциплінарним проступком та є підставою для застосування дисціплінарного стягнення, а позивач неодноразово допустив відповідне порушення.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 67 Закону №889, обставинами, що обтяжують відповідальність державного службовця, є вчинення дисциплінарного проступку повторно, до зняття в установленому порядку попереднього стягнення.

Стосовно посилань позивача на те, що те, що в спірному наказі не розписано детально періоди прогулу, підстави застосування до позивача дисциплінарного стягнення та інша інформація, яка надає змогу ідентифікувати порушення.

На переконання суду, спірний наказ містить достатньо відомостей, які дають можливість ідентифікувати підставу застосування до державного службовця стягнення у вигляді звільнення з посади, а саме зазначено - прогул без поважних причин, а також вказано на ч.5 ст.66, п.4 ч.1 ст.87 Закону №889.

Суд зазначає, що для детального встановлення змісту порушення, дати його вчинення, підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності, і існує дисциплінарне провадження та дисциплінарна справа державного службовця, в якій детально описується дисциплінарний проступок та додаються документи, що підтверджують факт вчинення порушення, з якими державний службовець за бажанням може ознайомитись, а також має право брати участь у дисциплінарному провадженні.

В свою чергу, наказ є результатом дисциплінарного провадження та результатом розгляду керівником подання дисциплінарної комісії, який з об`єктивних причин не може містити об`ємний виклад подій дисциплінарного проступку, які викладені в дисциплінарній справі.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що під час прийняття спірного наказу про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.01.2020.

Суддя І.В. Новікова