Рішення № 86950622, 27.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 грудня 2019 року Справа № 280/4548/19 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Державної служби України з безпеки на транспорті (юридична адреса: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845)

про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (далі- третя особа), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову №127207 від 11.06.2019 про накладення на ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на приписи Закону України «Про автомобільний транспорт» та зазначає, що ОСОБА_1 є дійсно власником автомобілю Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , однак 01.01.2017 між позивачем та ФОП ОСОБА_2 був укладений договір оренди-найму транспортного засобу, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю тимчасове володіння та користування вказаний вантажний автомобіль, на виконання умов якого 01.01.2017 сторонами підписаний також акт приймання-передачі автомобіля. Цей договір укладено строком до 31.12.2019. Посилається на приписи ст. 1, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» та вважає, що саме перевізник має нести відповідальність за виявлені порушення регулюючих норм, а не власник автомобіля, проте, оскаржуваною постановою позивача притягнуто до відповідальності за проступок, вчинений іншою особою - перевізником ФОП ОСОБА_2 , а тому просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване рішення відповідача.

Ухвалою суду від 19.09.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 16.10.2019. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 16.10.2019 подовжено року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче судове засідання на 27 листопада 2019 року.

Суд зазначає, що у встановлений судом строк відповідачем не було подано відзив на позовну заяву, при цьому будь-яких доказів поважності причин не подання відзиву також не надано.

Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Враховуючи неподання відзиву на позов без поважних причин, суд розцінює зазначене як визнання позову.

Разом з цим, пояснення щодо позову від третьої особи також не надходили.

Ухвалою суду від 27.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 грудня 2019 року.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 08.08.2002 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, види діяльності: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автомобільних засобів, 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, 46.34 Оптова торгівля напоями, 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, 73.11 Рекламні агентства, 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

10.05.2019 працівниками Укртрансбезпеки у Донецькій області, проведено перевірку транспортного засобу марки Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 , який належить на праві власності позивачу (водій ОСОБА_3 ), за результатами якої складено Акт №118213 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатами перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», надання послуг по перевезенню вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: під час надання послуг з перевезення вантажів згідно з ТТН від 10.05.2019 №004, ТЗ, який обладнаний аналоговим тахографом без оформлення документів, перелік яких визначений ст..48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до ТЗ, передбаченого п.3.3 Наказу МТЗУ №385 від 24.06.2010.

11.06.2019 в.о. начальника управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області розглянуто матеріали перевірки (Акт №118213 від 10.05.2019) та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №127207, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов`язано сплатити штраф в розмірі 1 700,00 грн. (відповідальність передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу позивач зверталась із скаргою до Державної служби України з безпеки на транспорті від 12.07.2019, до яких позивачем було також додано копії договору оренди-найму автомобіля від 01.01.2017, копія акту-приймання-передачі від 01.01.2017, однак результатів розгляду зазначеної скарги матеріали справи не містять.

Вважаючи вищезазначене рішення відповідача протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду про його скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення №103), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 «Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби України з безпеки на транспорті» утворено територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, до якого входить управління Укртрансбезпеки у Дніпропетровській області та Укртансбезпеки у Запорізькій області.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2344-III), відповідно до абз. 18 статті 1 якого, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Частинами 14-17 ст. 6 Закону №2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на рік. Орган державного контролю не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку проведення планової перевірки письмово повідомляє про це автомобільного перевізника, якого буде перевіряти.

Позапланові перевірки проводяться лише на підставі заяви (повідомлення в письмовій формі) про порушення автомобільним перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт уповноваженими особами органів, яким надано право здійснення державного контролю, з метою перевірки наведених фактів та виконання припису про порушення зазначеного законодавства.

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 6 Закону №2344-III, постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 було затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1567, державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Абзацом 1, 11 пункту 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, виключно, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону №2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. (абз.3 п.20 Порядку №1567).

Пунктом 21 Порядку №1567 встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області під час огляду транспортного засобу, який належать позивачу, встановлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в частині надання послуг по перевезенню вантажу без оформлення протоколу перевірки адаптації тахографа до транспортного засобу, чим порушено наказ №340 від 07.06.2010 та статтю 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо встановленого порушення позивачем вимог статті 48 Закону №2344-III суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначений статтею 48 Закону №2344-III. Так, частиною 1 цієї статті встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно із ч. 2 ст. 48 Закону №2344-III документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, виходячи зі змісту цієї норми Закону, перелік документів, які повинні мати водій для здійснення внутрішніх вантажних перевезень, зазначений у статтею 48 Закону №2344-III не є вичерпним, до таких документів належать також інші документи, передбачені законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №340 від 07.06.2010, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за №811/18106, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення №340), відповідно до пунктів 1.2, 1.3 якого Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 6.1 частини VI Положення №340, зокрема, визначено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Згідно із пунктом 6.3 Положення №340 до набрання чинності пунктом 6.1 цього розділу водій, який керує ТЗ, що зазначений у пункті 6.1 цього розділу та не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія, згідно додатку 3 Положення.

24 червня 2010 року Міністерством транспорту та зв`язку України, на виконання вимог законодавства про автомобільний транспорт, видано Наказ №385 про затвердження Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385), яка визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, та поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).

Пунктом 1.4 Інструкції №385 встановлено, що контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Пунктом 3.3 Інструкції №385, зокрема, передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв).

Згідно із пунктом 3.5 Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Окрім того, відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Зі змісту Акту перевірки №118213 від 10.05.2019 вбачається, що у водія під час перевірки були відсутні протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.

Разом з цим, абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Однак позивач у своєму позові зазначає, що не має ніякого відношення до перевезення, яке здійснював автомобіль Mersedes-Benz, номерний знак НОМЕР_2 , тобто не був автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 січня 2017 року між ФОП ОСОБА_1 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) укладено Договір оренди-найму транспортного засобу, відповідно до умов якого Орендодавець відповідно до Цивільного кодексу України передає в орендне користування Орендареві автомобілі, зокрема, Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 з метою використання в господарській діяльності орендаря. Відповідно до пункту 4.1 Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року (а.с.14).

На виконання умов зазначеного Договору, сторонами 01.01.2017 підписано Акт приймання-передачі майна, зокрема, Mersedes-Benz, державний номер НОМЕР_2 (а.с.14 зворот).

В акті перевірки №118213 від 10.05.2017 не зазначено про те, що перевізником є ОСОБА_1 , як і не надано копії видаткової накладної відповідачем суду не надано як і жодних інших доказів того, шо саме позивач в даному випадку є перевізником.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Проте, доказів, які б свідчили, що позивач є перевізником та використовував даний автомобіль як суб`єкт господарювання, відповідачем суду надано не було і таких доказів судом в ході розгляду справи не встановлено.

Крім того, суд зазначає, що позивачем до скарги на постанову від 11.06.2019 №127207 на адресу Укртрансбезпеки надано Договір оренди транспортного засобу від 01.01.2017 та Акт прийому-передачі майна від 01.01.2017.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Управлінням Укртрансбезпеки у Запорізькій області оскаржувану постанову прийнято необґрунтовано, без врахування всіх обставин у справі, а тому така постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Доказів зворотнього відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги я є такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина перша статті 143 КАС України).

Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В даному випадку до позовної заяви додано копію договору про надання правової допомоги від 02.09.2019 між адвокатом Пузієм О.В. та ОСОБА_1., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №981, ордер на надання правової допомоги серія АР№1002971, копію меморіального ордеру №@2PL149216 від 12.09.2019 на 1 500,00 грн.

Ознайомившись з вказаними документами, суд не вважає їх достатніми для вирішення питання про присудження до стягнення за рахунок відповідача понесених витрат на правничу допомогу, а саме: позивачем не надано суду актів прийому-передачі виконаних робіт, що є підтвердженням обсягу виконаних робіт саме у цій справі.

Враховуючи вищезазначене та подані документи позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що вказані документи не можуть слугувати належними та допустимими доказами для підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу у справі № 808/4548/19, а тому суд не знаходить підстав для їх стягнення.

Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250,255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області (69063, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 14)- задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області №127207 від 11.06.2019 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн. (одну тисячу п`ятсот гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 27 грудня 2019 року.

Суддя М.С. Лазаренко