Рішення № 86950615, 18.12.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 грудня 2019 року Справа № 280/4818/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправними та скасування податкових вимог про сплату боргу (недоїмки),-

ВСТАНОВИВ:

02.10.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 13 березня 2018 року №Ф-464-52 на суму 10003,03 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 25 червня 2019 року №Ф-464-52 на суму 22585,93 грн.;

- визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14 серпня 2019 року №Ф-464-52 на суму 25340,11 грн.;

- визнати протиправним та скасувати нарахування з єдиного соціального внеску у розмірі 10003,03 грн.;

- визнати протиправним та скасувати нарахування з єдиного соціального внеску у розмірі 22585,93 грн.;

- визнати протиправним та скасувати нарахування з єдиного соціального внеску у розмірі 25340,11 грн.;

- зобов`язати ГУ ДФС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків з оскаржуваної податкової вимоги, шляхом виключення суми 10003,03 грн. з ІКП;

- зобов`язати ГУ ДФС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків з оскаржуваної податкової вимоги, шляхом виключення суми 22585,93 грн. з ІКП;

- зобов`язати ГУ ДФС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків з оскаржуваної податкової вимоги, шляхом виключення суми 25340,11 грн. з ІКП.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в червні 2019 року ним отримано податкові вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області № Ф-464-52 від 13.03.2018 на суму 10003,03 грн. та № Ф-464-52 від 25.06.2019 на суму 22585,93 грн., а також 17.08.2019 отримано податкову вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області № Ф-464-52 від 14.08.2019 на суму 25340,11 грн. про нарахування недоїмки, на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та з урахуванням норм ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, за несплату єдиного соціального внеску, у встановленому порядку. Вважає, що контролюючий орган мав законних підстав для формування та направлення оскаржуваних вимог, оскільки він звільнений від обов`язку сплачувати єдиний внесок, так як 29.08.2016 підписав контракт строком на 3 роки про проходження військової служби у лавах Збройних Сил України. Так, з 13.05.2018 по 29.07.2019 безпосередньо брав участь у антитерористичній операції в населених пунктах Донецької та Луганської областей. Просить задовольнити заявлені позовні вимоги.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 27.11.2019 надавши до суду відзив (вх.№49893), в якому зазначає, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості позивача станом на 01.08.2019 року становить: 25340,11 грн. Зазначає, що положення п. 9 прим. 2 ч. 2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не містять норми щодо звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичних осіб-підприємців, прийнятих на військову службу за контрактом. З огляду на зазначене, просить відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Ухвалою суду від 07.10.2019 позовну заяву у справі №280/4818/19 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Позивачем недоліки позовної заяви усунені у визначений судом строк.

Ухвалою суду від 30.10.2019 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/4818/19 та призначено підготовче судове засідання на 27.11.2019.

Ухвалою суду від 27.11.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.12.2019.

18.12.2019 до суду від позивача надійшло клопотання за вх.№53624, в якому останній просить суд розглянути справу в порядку письмового провадження. Просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача до суду не прибув. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 3 ст. 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За правилами, встановленими ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження.

На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , 13.07.2005 зареєстрований Розівською районною державною адміністрацією Запорізької області як фізична особа-підприємець (запис №20950000000000138), та перебував на обліку, як фізична особа підприємець до 31.07.2019.

29.08.2016 ОСОБА_1 підписав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України. Контракт укладено строком на 3 роки.

Згідно з довідкою № 911 від 29.07.2019 про безпосередню участь в антитерористичній операції, в період з 13.05.2018 по день видачі довідки, тобто по 29.07.2019 ОСОБА_1 брав участь у антитерористичній операції в населених пунктах Донецької та Луганських областях.

27.01.2017 отримав посвідчення учасника бойових дій серії № 123844.

Згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості позивача, станом на 01.08.2019 становить: 25340,11 грн.

13.03.2018 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-464-52, яка станом на 31.01.2018 складала суму 10003,03 грн.

25.06.2019 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-464-52, яка станом на 31.05.2019 складала суму 22585,93 грн.

14.08.2019 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-464-52, яка станом на 31.07.2019 складала суму 25340,11 грн.

Не погоджуючись з одержаними вимогами про сплату боргу (недоїмки) та вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктом 2 ст. 6 Закону №2464-VI встановлено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок зокрема, та визначено інші обов`язки платника.

Поряд з цим, 08.06.2014 набрав чинності Закон України від 20.05.2014 №1275-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» (далі - Закон №1275-VII), яким розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-2, відповідно до якого під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якщо вони не є роботодавцями.

Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації. Якщо демобілізована фізична особа - підприємець перебуває на лікуванні (реабілітації) у зв`язку з виконанням обов`язків під час мобілізації, заява і копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, подаються протягом 10 днів після закінчення її лікування (реабілітації).

Законом №1275-VII встановлено, що цей пункт застосовується з першого дня мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 17.03.2014 №303 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», та протягом усього особливого періоду.

Аналогічні норми містяться і в інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженій наказом Міністерства фінансів України» від 20.04.2015 №449.

Зокрема, п. 7 розділу ІV вказаної Інструкції визначено, що протягом особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», платники, визначені підпунктами 3 та 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, які призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, якщо вони не є роботодавцями.

При цьому, зазначені платники звільняються від виконання обов`язків платника єдиного внеску, якщо вони не є роботодавцями, з першого календарного дня місяця призову на військову службу під час мобілізації платника до останнього календарного дня місяця, в якому платника було демобілізовано або завершено його лікування (реабілітацію).

Отже, за змістом п. 9-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для настання передбачуваних наслідків, а саме: звільнення від виконання обов`язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначальним є те, що особа призвана на військову службу під час мобілізації або ж залучена до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, при цьому не є роботодавцем.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 29.08.2016 підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Контракт укладено строком на 3 роки.

Листом від 22.08.2019 № 7165/0/99-99-13-02-01-14 ДФС України повідомило позивача про те, що відповідно до п. 9 прим. 2 ч. 2 р. 8 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08.07.2100 №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» платники єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначені ст. 4 Закону №2464, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених п. 2 ст. 6 Закону №2464, якщо вони не є роботодавцем.

Також, під час особливого періоду, визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для платників єдиного внеску, визначених у ст. 4 Закону №2464, призваних на військову службу під час мобілізації або залучених до виконання обов`язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їхньої військової служби зупиняється застосування норм ст. 25 Закону №2464.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для звільнення позивача від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з моменту мобілізації.

Посилання відповідача на те, що фізичні особи-підприємців, прийняті на військову службу за контрактом, не звільняються від сплати ЄВ за себе, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, є безпідставним, оскільки наведеними законодавчими нормами передбачено, що особи, які призиваються під час мобілізації, на особливий період, в тому числі, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, можуть виконувати обов`язки військової служби як з укладенням контракту так і без нього. Така правова ситуація як укладення контракту, не змінює статусу осіб, які виконують обов`язки військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Факт перебування позивача у лавах Збройних Сил України підтверджується наявними в матеріалах справи довідкам про проходження позивачем військової служби безпосередньо брав участь у антитерористичній операції в населених пунктах Донецької та Луганських областях.

Питання щодо наявності особливого періоду в державі поза часом проведення мобілізації вже було предметом судового розгляду.

Зокрема, Вищий адміністративний суд у постанові від 16.02.2015 (справа №800/582/14), виходячи з системного аналізу норм Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зазначив, що закінчення періоду мобілізації не є підставою для припинення особливого періоду.

З матеріалів справи вбачається, що до оскаржуваної вимоги відповідача включені суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за ті періоди коли позивач проходив військову службу за контрактом під час особливого періоду, тобто ті періоди, коли позивач не здійснював підприємницьку діяльність і був звільнений від сплати податку та платежів.

Таким чином, оскаржувані вимоги є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а відтак задоволенню підлягають і вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити коригування індивідуальної картки платника податків з оскаржуваних податкових вимог, шляхом виключення сум 10003,03 грн., 22585,93 грн., 25340,11 грн. з ІКП

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головне управління ДФС у Запорізькій області, як суб`єкт владних повноважень, не довело правомірності своїх вимог про сплату боргу, а відтак позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України).

Відповідно до правил ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправними та скасування податкових вимог про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 13 березня 2018 року №Ф-464-52 на суму 10003,03 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 25 червня 2019 року №Ф-464-52 на суму 22585,93 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області про сплату боргу (недоїмки) від 14 серпня 2019 року №Ф-464-52 на суму 25340,11 грн.;

Визнати протиправним та скасувати нарахування з єдиного соціального внеску у розмірі 10003,03 грн.

Визнати протиправним та скасувати нарахування з єдиного соціального внеску у розмірі 22585,93 грн.

Визнати протиправним та скасувати нарахування з єдиного соціального внеску у розмірі 25340,11 грн.

Зобов`язати ГУ ДФС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків з оскаржуваної податкової вимоги, шляхом виключення суми 10003,03 грн. з ІКП.

Зобов`язати ГУ ДФС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків з оскаржуваної податкової вимоги, шляхом виключення суми 22585,93 грн. з ІКП.

Зобов`язати ГУ ДФС у Запорізькій області здійснити коригування індивідуальної картки платника податків з оскаржуваної податкової вимоги, шляхом виключення суми 25340,11 грн. з

ІКП Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1536,80 грн. (одну тисячу п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних коштів Головного управління ДФС в Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 18.12.2019.

Суддя М.С. Лазаренко