Рішення № 86950120, 15.01.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 р. Справа№200/10817/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В., за участю секретаря судового засідання Синкової А.О.

за участі:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: Вэдь А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, щодо нарахування та виплати заборгованості із страхових виплат, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, щодо нарахування та виплати заборгованості із страхових виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є громадянином України, пенсіонером та отримувачем страхових виплат як особа з інвалідністю, позивач є внутрішньо переміщеної особою. З червня 2014 року по жовтень 2017 року позивач не отримував страхові виплати від управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує конституційні права.

Просив суд визнати бездіяльність відповідача щодо відмови та не виплаті страхових виплат з червня 2014 року по жовтень 2017 року протиправною, зобов`язати відповідача нарахувати та виплати позивачу страхові виплати за вест період з з червня 2014 року по жовтень 2017 року та допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати страхових виплат за один місяць.

Ухвалою від 19 вересня 2019 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

22 жовтня 2019 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивував наступним.

Потерпілий на виробництві ОСОБА_1 звернувся до Торецького міського відділення Фонду з заявою про продовження раніше призначених страхових виплат, як внутрішньо переміщена особа 02.11.2017.

Торецьким міським відділенням Руссову П.В.. як внутрішньо переміщеній особі, було продовжено раніше призначені страхові виплати з 01.11.2017.

В заяві про продовження страхових виплат потерпілий на виробництві зазначив, що він раніше отримував страхові виплати у м. Луганськ, Антрацитівського району, Інформація щодо підстав припинення страхових виплат у м. Луганськ, Антрацитівського району потерпілому на виробництві ОСОБА_1 відсутня.

Згідно ч. З розділу VII прикінцевих та перехідних положень »Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999. №1105-XIV, особливості надання соціальних послуг та витрати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо перемішеним особам (громадянам України, які переселились з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації), які визначаються Кабінетом Міністрів України. Такими актами Кабінету Міністрів України є:

- Постанова Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних витрат внутрішньо переміщеним особам»

- Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509:

- Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2014 року №531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»;

- Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 595;

- Постанова Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (даті по тексту - Порядок №365).

Вищезазначеними нормативно-правовими актами не передбачено здійснення нарахування та виплата страхових виплат потерпілим (особам, які мають право на виплати), які не виразили свою волю та не перемістилися на територію, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

З листопада 2014 по листопад 2017 позивач не звертався до жодного відділення Фонду на території України за продовженням страхових виплат, як внутрішньо переміщена особа. Лише 02.11.2017. позивач звернувся до Торецького міського відділення з заявою про продовження страхових виплат, як внутрішньо переміщена особа. Відповідно до положення Постанови Кабінету Міністрів № 335 від 25.04.2018 «Про внесення змін до постанови № 365 від 08.06.2016 орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

На цих підставах відповідач вважає, що він не має законних підстав для виплати заборгованості по страховим виплатам, до визначення Кабінетом Міністрів України окремого порядку для виплати заборгованості за минулий період та вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 (а.с.13-14).

Згідно з Довідкою від 09.10.2017 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно з актом про нещасний випадок № 51 по формі Н-1 від 19.11.2003 року ОСОБА_1 отримав виробничу травму (а.с.18).

Відповідно до акту по формі П-4 від 09.09.2004 року ОСОБА_1 отримав професійне захворювання - силікоз 1 ст. (а.с.19).

Згідно з довідкою до акту огляду МСЕК № 0077759 зазначено, що ОСОБА_1 має третю групу інвалідності (а.с.20-21).

Постановою про продовження раніше призначеної щомісячної страхової виплати від 05.02.2018 року № 0508/51432/514432/1 Торецьким міським відділенням було продовжено виплати раніше призначеної щомісячної грошової суми (а.с.49).

Згідно відповіді управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Луганській області від 09.12.2019 року №5935/02-1 ОСОБА_1 було нараховане, але не виплачено суму страхових виплат за період з 01.06.2014 року по 30.11.2014 року в сумі 4826,82 грн. Нарахування та виплату страхових виплат потерпілім у відділенні припинено з 01.12.2014 року (а.с.75-76)

Встановлені судом обставини сторонами не є спірними та сторонами визнаються.

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності невиплати такого виду страхової виплати, як пенсія.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. При цьому основи соціального захисту, а також форми і виді пенсійного забезпечення, визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).

Зокрема, з огляду на положення статті 4 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов`язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Разом з цим, положення частини 1 статті 27 цих же основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов`язків щодо загальнообов`язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Отже, Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення таких страхових виплат, як страхові виплати, не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII).

Питання виплати страхових виплат врегульовані Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

У відповідності до вимог ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» № 1105, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України: 2) на весь час. протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого: 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку: 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми: 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно із ч.4 ст.47 Закону 1105, виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.

Також суд звертає увагу на те, що у будь-якому випадку, хоча припинення страхових виплат могло мати місце й в інших випадках, передбачених іншим законом, воно можливе виключно на підставі рішення Фонду соціального страхування або за рішенням суду.

Суд зазначає, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи, в силу положень статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб". Проте будь-яких положень щодо незастосування до внутрішньо переміщених осіб Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у собі не містить, а положення Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та Закону України "Про боротьбу з тероризмом" не містять вказівок про те, що ці закони є спеціальними по відношенню до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Суд констатує, що Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та Закон України "Про боротьбу з тероризмом" не визначає жодної спеціальної підстави для припинення виплати особі будь-якого виду соціальної виплати, у тому числі і страхові виплати, як і не наділяє органи фонду соціального страхування України правом не приймати рішення у випадку наявності підстави для припинення страхових виплат, як це прямо встановлено Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і тим більше, не встановлює права вчинити це автоматично на підставі інформації, отриманої від управління праці та соціального захисту населення, Держприкордонслужби або іншого державного органу про відсутність внутрішньо переміщеної особи за місцем проживання чи про її повернення до покинутого місця проживання і не повернення назад.

Положеннями статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені саме Конституцією та законами України.

Разом з тим реалізація прав позивача (на отримання заборгованості по страховим виплатам) була обмежена положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365, що не відповідає та суперечить Конституції України.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді страхових виплат, суд вважає таким, що не мало ознак "законності". Тому, суд не бачить необхідним перевіряти дії фонду соціального страхування на предмет того чи переслідували вони легітимну мету: публічні або ж суспільні інтереси, а також чи було втручання у право на мирне володіння своїм майном пропорційним поставленій меті. Встановлення судом відсутності "законності втручання", тобто вчинення дії не у спосіб, що встановлений законом, є окремою підставою, яка вказує на те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

З урахуванням вище викладеного, для відновлення порушеного права позивача на отримання страхових виплат, слід зобов`язати відповідача відновити нарахування та виплатити щомісячні грошові суми з червня 2014 року по жовтень 2017 року.

Суд зазначає, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Щодо вимог позивача про звернення до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст. 4 Закону № 1105 Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд, якщо інше не передбачено законами України, не може займатися іншою діяльністю, крім тієї, для якої його створено, та використовувати свої кошти на цілі, не пов`язані з цією діяльністю. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються тільки за цільовим призначенням.

Враховуючи вищевикладене та те, що Фонд є некомерційною самоврядною організацією кошти якого не включаються до складу Державного бюджету України, звернення стягнення невиплачених страхових виплат у межах суми стягнення за один місяць не відповідають закону з огляду на положення п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач звільнений від сплати судового збору, тому це питання не вирішується.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, щодо нарахування та виплати заборгованості із страхових виплат задовольнити частково.

Визнати бездіяльність управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Торецького міського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України щодо не виплати страхових виплат перед ОСОБА_1 з червня 2014 року по жовтень 2017 року, протиправною.

Зобов`язати управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області (Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свободи, буд. 5) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) страхові виплати за період з червня 2014 року по жовтень 2017 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті та його вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 15 січня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 16 січня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков