Рішення № 86950065, 18.12.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2019 р. Справа№200/11584/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Кудрявцеві О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення з 1 квітня 2017 року виплати пенсії позивачу;

- у разі встановлення судом наявності відповідного рішення (розпорядження) про зупинення позивачу виплати пенсії з 1 квітня 2017 року - визнати протиправним та скасувати таке рішення (розпорядження);

- зобов`язати відповідача відновити з 1 квітня 2017 року виплату пенсії позивачу;

- зобов`язати відповідача сплатити позивачу недоотримані суми пенсій за період з 1 квітня 2017 року по 31 жовтня 2018 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, проживає у м. Маріуполь, Донецької області, має місце постійної реєстрації у м. Шахтарськ, Донецької області, перебуває на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.

До квітня 2017 року він отримував пенсію за віком як внутрішньо переміщена особа, проте з 1 квітня 2017 року виплату пенсії позивачем було припинено.

Після звернення до відповідача ОСОБА_1 отримав відповідь, згідно якої підставою для зупинення йому виплати пенсії стало отримання інформації від відповідних органів щодо його повернення на тимчасово окуповану територію України, що у відповідності до вимог діючого законодавства є підставою для припинення виплати йому пенсії.

Також відповідача повідомлено, що його довідку внутрішньо переміщеної особи скасовано та йому необхідно знов ставати на облік як внутрішньо переміщена особа, підтверджувати це відповідними документами та отримувати нову довідку.

3 травня 2018 року позивач отримав нову довідку тимчасово переміщеної особи, яку надав відповідачу.

Виплату пенсії йому було поновлено з вересня 2018 року, проте за вересень та жовтень 2018 року він отримував пенсію не в повному обсязі.

Виплату пенсії у повному обсязі позивачу було поновлено лише з листопада 2018 року.

Позивач зазначає, що будь-яке офіційне рішення чи розпорядження про зупинення йому виплати пенсії йому не надходило, тому він оскаржує саме дії відповідача.

Проте, позивач зазначає, що у разі встановлення судом наявності такого рішення, він просить суд визнати протиправним та скасувати таке рішення.

Позивач вважає дії відповідача щодо зупинення виплати йому пенсії з 1 квітня 2017 року та невиплати йому пенсії за період з 1 квітня 2017 року по 31 жовтня 2018 року протиправними. Зазначає, що звертався до відповідного органу Пенсійного фонду України та відповідно усної відповіді відповідача зробив висновок, що підставою для зупинення виплати йому пенсії було встановлення факту відсутності його, як внутрішньо переміщеної особи, за фактичним місцем проживання, на підставі чого комісією УЗСН було винесено відповідне рішення та направлено відповідну інформацію до органу ПФУ. Позивач зазначає, що будь-яке офіційне рішення чи розпорядження про зупинення виплати пенсії йому не надходило, тому позов подано саме з приводу оскарження дій відповідача. Але у випадку встановлення судом наявності відповідного рішення (розпорядження) про зупинення виплати пенсії позивачу з 1 квітня 2017 року, ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним та скасувати таке рішення (розпорядження).

На переконання позивача, дії відповідача щодо припинення з 1 квітня 2017 року виплати йому пенсії є порушенням гарантованого Конституцією України права громадянина на соціальний захист, яке включає, зокрема, і право на матеріальне забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової працездатності, а також в старості та в інших випадках, передбачених законом. Позивач вважає, що виплату йому пенсії було припинено з підстав, що не передбачені ст. 49 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а тому пенсія повинна бути йому виплачена за минулий час без обмежень будь-яким строком (а.с. 4-6).

У наданому до суду відзиві на позов відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, оскільки управління діяло в межах своїх повноважень та у спосіб, визначений законом.

Щодо виплати пенсії за спірний період зазначає, що відповідно до абз. 18 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2019 року № 637 суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с. 28).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 1-2).

Ухвалою суду від 30 жовтня 2019 року судом вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 27 листопада 2019 року (а.с. 33).

Ухвалою суду від 27 листопада 2019 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 18 грудня 2019 року (а.с. 36).

18 грудня 2019 року позивач до судового засідання не з`явився, про місце, дату та час проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином. Одночасно з позивними вимогами позивач просив розглянути справу за його відсутності (а.с. 11).

Відповідач 18 грудня 2019 року до судового засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду Управління повідомлялось судом належним чином; заяв та клопотань на адресу суду не надіслало, про причини не явки представника у судове засідання суд не повідомило.

Згідно ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене вище суд вважає за можливе розглянути справу без участі позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 . Є пенсіонером за віком та внутрішньо переміщеною особою (а.с. 13-17, 22).

Відповідач, Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42171861, місце знаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелинського, 27-А, є органом державної влади та суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України, який здійснює у спірних правовідносинах владні управлінські функції та відповідно до КАС України є належним відповідачем у даній справі (а.с. 24-26).

Як встановлено судом на підставі пояснень позивача та матеріалів справи (а.с. 18, 28-29) позивач знаходиться на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного Фонду України Донецької області як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію шляхом її перерахування на відповідний рахунок ПАТ «Державний ощадний банк України».

З 1 квітня 2017 року виплату пенсії відповідачем припинено (призупинено), що підтверджується випискою з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (зв. бік а.с. 29).

За поясненням позивача після припинення (призупинення) виплати йому пенсії він звернувся із відповідним запитом до відповідача та отримав відповідь, що виплата пенсії припинена (призупинена) з підстав отримання інформації від відповідних органів щодо повернення позивача на тимчасово окуповану територію України, що відповідно до пп.1 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 365, є підставою для припинення виплати пенсії. Також позивачу було повідомлено, що його довідку як тимчасово переміщеної особи скасовано, у зв`язку із чим йому необхідно знов ставати на облік як внутрішньо переміщена особа, підтверджувати це відповідними документами, та отримувати нову довідку внутрішньо переміщеної особи (а.с. 4, 18).

3 травня 2018 року позивачем отримано нову довідку № 0000336349 тимчасово переміщеної особи, яку він надав відповідачу (а.с. 17).

16 травня 2018 року ОСОБА_1 особисто звернувся до управління із заявою про поновлення виплати пенсії та зміною фактичного місця проживання відповідно нової довідки про реєстрацію його як внутрішньо переміщеної особи (абз. 4 а.с. 19).

17 травня 2018 року ОСОБА_1 було включено до реєстру № 462 (вих. 13813/02), який було направлено до Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради щодо проведення перевірки фактичного місця проживання та винесення відповідного рішення (абз. 5 а.с. 19).

4 червня 2018 року до відповідача надійшов протокол комісії № 23 від 25 травня 2018 року Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради щодо призначення ОСОБА_1 соціальної виплати внутрішньо переміщеній особі. Після чого заява позивача про поновлення пенсії та документи були передані на подальше опрацювання до відділу призначення та виплати пенсії (абз. 6 а.с. 19).

Виплату пенсії позивачу у належному розмірі поновлено з вересня 2018 року, що також підтверджено випискою з ІКІС ПФУ: Підсистема призначення та виплати пенсії (зв. бік а.с. 29).

Разом із цим за вересень 2018 року та жовтень 2018 року позивач отримував пенсію не в повному обсязі - за поясненням відповідача це відбулось у зв`язку із тим, що пенсійна справа позивача потрапила до списку некоректно опрацьованих та потребувала додаткового відпрацювання у зв`язку з уточненням розміру пенсії (а.с. 19).

Виплату пенсії у належному розмірі позивачу поновлено лише з листопада 2018 року.

Як зазначив відповідач, недоотримана позивачем пенсія за період з 1 квітня 2017 року по 31 серпня 2018 року та за період з 1 вересня 2018 року по 31 жовтня 2018 року облікована управлінням та виплачуватиметься згідно і на умовах окремого порядку у відповідності до п. 15 постанови Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 № 365, із змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 (а.с. 19).

Суд зазначає, що доказів на підтвердження прийняття відповідачем розпорядження (протоколу, рішення) про припинення (призупинення) виплати позивачу пенсії з 1 квітня 2017 року суду не надано.

Будучи не згодним з припиненням виплати йому пенсії з 1 квітня 2017 року та невиплатою пенсії в повному обсязі за період вересень - жовтень 2018 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом.

При прийнятті рішення по суті спору суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг передбачено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно ст. 5 цього Закону цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 1788-ХІІ, Закон України «Про пенсійне забезпечення») пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII, Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"), який набрав чинності 22 листопада 2014 року, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Статтею 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509.

Згідно з п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 1 жовтня 2014 року (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 352 від 8 червня 2016 року, далі - Порядок № 509), довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та абз. 6 цього пункту.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на час припинення виплати пенсії позивачу (1 квітня 2017 року) довідка, яка підтверджувала статус ОСОБА_1 як переселенця була скасована.

Крім цього, суд зазначає, що питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії врегульовано статтею 49 Закону № 1058-IV, частиною першою якої передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року № 136, яка набрала чинності 4 березня 2016 року, затверджено Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Порядок № 136).

Згідно з п. 9 Порядку № 136 у разі виявлення під час здійснення верифікації та моніторингу невідповідності інформації, на підставі якої призначено (продовжено), нараховано або здійснено державну виплату, Мінфін надсилає розпоряднику бюджетних коштів та/або іншому органу, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, рекомендацію щодо зупинення або припинення таких виплат відповідним реципієнтам або групі реципієнтів.

Відповідно до п. 12 Порядку № 136 розпорядник бюджетних коштів та/або інший орган, який здійснює виплати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, на підставі отриманої від Мінфіну рекомендації щодо зупинення або припинення державних виплат приймає рішення щодо зупинення або припинення, продовження виплат реципієнту, про що повідомляє Мінфіну протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення.

8 червня 2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14 червня 2016 року, пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 цього Порядку установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Також цією ж постаново визначено, що суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, як вже зазначено судом вище, частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, яка містить в собі перелік випадків, у випадку настання яких здійснюється припинення виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, передбачає крім перерахованих в ній конкретних випадків ще й «інші випадки, передбачені законом».

За загальним правилом закон - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури виключно парламентом (Верховною Радою України) та регулює найважливіші суспільні відносини.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Проаналізувавши наведені вище нормативно-правові приписи та встановлені обставини справи, враховуючи, що відповідачем не доведено існування «інших випадків, передбачених законом», ніж ті, які перераховані у ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для припинення (призупинення) виплати пенсії позивачу з 1 квітня 2017 року.

Відповідно, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати пенсії з 1 квітня 2017 року підлягають задоволенню.

Також судом встановлено, що за вересень - жовтень 2018 року позивачу було нараховано до виплати 18 875,90 грн (по 9 437,95 грн щомісячно), але виплачено було 10 141,54 грн (по 5 070,77 грн щомісячно) (а.с. 29).

За поясненням відповідача зазначене мало місце у зв`язку із «некоректним опрацюванням справи» (а.с. 19).

Враховуючи, що підставою невиплати пенсії законом не зазначено такий чинник як «некоректним опрацюванням справи» (або інші технічні проблеми), суд вважає, що недоплата пенсії позивачу за вересень - жовтень 2018 року була також протиправною.

Відповідно до приписів ст. 245 КАС України, беручи до уваги висновок суду щодо протиправності припинення виплати пенсії позивачу з 1 квітня 2017 року, а також висновок про протиправність недоплати пенсії позивачу за вересень - жовтень 2018 року, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з пенсії, яка виникла за період з 1 квітня 2017 року по жовтень 2018 року - такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача відновити виплату позивачу пенсії з 1 квітня 2017 року, суд зазначає, що відновлення виплати означає відновлення процедури нарахування та виплати пенсії, яке відбувається в передбаченому законодавством порядку (через періодичні щомісячні платежі).

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що дії з нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії поновлені - позивачу нараховується та сплачується належна йому пенсія; разом із цим судом встановлено, що відповідачем був порушений встановлений законом порядок виплати пенсії за період з 1 квітня 2017 року по 31 жовтня 2018 року, в результаті чого виникла заборгованість з виплати пенсії, у зв`язку із чим судом зроблено висновок про необхідність відновити порушене право позивача шляхом зобов`язання відповідача сплатити ОСОБА_1 виниклу заборгованість.

Отже, позовні вимоги позивача про відновлення виплати пенсії з 1 квітня 2017 року задоволенню не підлягають.

Щодо клопотання позивача про необхідність допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати пенсії в межах суми пенсії за один місяць, суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць, а клопотання позивача підлягає задоволенню.

Щодо клопотання позивача про встановлення судом відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналізуючи вказані нормативно-правові приписи суд дійшов висновку, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком судом.

Враховуючи характер спірних правовідносин та склад учасників адміністративної справи, беручи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження обґрунтованості вірогідності невиконання відповідачем даного судового рішення, суд вважає, що підстави для зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення у справі відсутні.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що ухвалою суду від 30 вересня 2019 року позивачу відстрочено сплату судового збору в розмірі 768,40 грн до вирішення справи по суті, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму судового збору на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-4, 6, 9, 12, 14, 19, 72-78, 90, 94, 132, 139, 205, 244-246, 255, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171861, місце знаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелинського, 27-А) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення з 1 квітня 2017 року виплати пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, яка виникла за період з 1 квітня 2017 року по 31 жовтня 2018 року.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов`язання Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області виплати ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42171861, місце знаходження: 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелинського, 27-А на користь Державного бюджету України стягувач - ДержавнасудоваадміністраціяУкраїни) за наступнимиреквізитами: рахунок - UA798999980000031211256026001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ 22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення складені та підписані 18 грудня 2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно приписів підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення Донецького окружного адміністративного суду подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений та підписаний 28 грудня 2019 року.

Суддя Н.П. Волгіна