Рішення № 86949989, 16.01.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 р. Справа№200/12463/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасувати рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне. 19.09.2018 року позивач звернувся до Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 114 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На час звернення із заявою позивач мав необхідний для призначення пенсії стаж роботи. Однак відповідач рішенням від 12.03.2019 року відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком, на пільгових умовах.

Позивач не погоджується з такими висновками відповідача та просить суд визнати дії щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах протиправними, скасувати рішення Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 21.03.2019 року щодо відмови в призначенні пільгової пенсії та зобов`язати Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити пенсію на пільгових умовах з моменту подання заяви від 19.09.2018 року з урахуванням періодів: пільгового стажу роботи на «Шахті ім. Н.А. Ізотова» ДП «Артемвугілля» з 22.12.1986 р. по 28.02.1987 р., на шахті «Кіндратівка» ДП «Артемвугілля» з 15.09.1989 по 31.12.1991 р., на СП «Шахта ім. В.І. Леніна» з 28.11.1995 р. по 28.01.1996 р., з 01.02.1996 р. по 12.07.1997 р.; з 03.08.1998 р. по 11.09.1998 р., з 11.09.1998 р. по 10.03.1999 р., з 04.10.1988 по 18.06.1989 року, з 01.07.1987 по 30.09.1990 року, з 04.10.1990 по 28.05.1993 року, з 13.06.1993 по 30.10.1993 року, з 15.11.1993 по 19.05.1994 року, з 04.06.1994 по 12.10.1994 року та заробітної плати за 1986 - 1998; 2009 - 2014 р.р.

Ухвалою від 28 жовтня 2019 року суд відкрив провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою від 25 листопада 2019 року суд перейшов зі спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 16 грудня 2019 року.

Ухвалою від 16 грудня 2019 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16 січня 2020 року.

20 листопада 2019 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував наступним.

12.03.2019 року до управління звернувся ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до абз. 1 пункту 1 ч. 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до записів у трудовій книжці від 22.12.1986 року та довідок про підтвердження пільгового стажу роботи від 11.09.2018 року № 1109/01, 1109/02, 1109/05 та від 10.09.2018 року № 1009/03, 1009/04, виданих ДП «Артемвугілля» позивач працював: з 22.12.1986 року по 28.02.1987 року на посаді підземний гірник; з 15.09.1989 року по 31.12.1991 року на посаді підземний гірничий майстер; з 28.11.1995 року по 28.01.1996 року на посаді підземний гірничий майстер; з 01.02.1996 року по 12.07.1997 року на посаді підземний гірничий майстер; з 03.08.1998 року по 11.09.1998 року на посаді учень гірника з ремонту гірничих виробок; з 11.09.1998 року по 10.03.1999 року на посаді підземний гірник з ремонту гірничих виробок. ДП «Артемвугілля» перереєстровано за адресою: Донецька область м. Святогірськ, вул. Куйбишева 66. Однак підприємство не підтвердило наявність первинних документів за цією адресою. Відповідно довідок, що надходять від ДП «Артемвугілля» архівні документи знаходяться за адресою Донецька область м. Горлівка, пр.-т. Леніна 13. Виходячи з вищевикладеного відповідач зазначає, що не має можливості провести перевірку обґрунтованості та достовірності документів, наданих ДП «Артемвугілля» та зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи з 22.12.1986 по 28.02.1987 року на посаді підземний гірник, з 15.09.1989 по 31.12.1991 року на посаді підземний гірничий майстер, з 28.11/1995 по 28.01.1996 року на посаді підземний гірничий майстер, з 01.02.1996 по 12.07.1997 року на посаді підземний гірничий майстер, з 03.08.1998 по 11.09.1998 року на посаді учень гірника з ремонту гірничих виробок з 11.09.1998 по 10.03.1999 року на посаді підземний гірник з ремонту гірничих виробок. По даним індивідуальних відомостей про застраховану особу до пільгового стажу по Списку №1 зарахований період з 06.12.2007 по 03.10.2014 року. Період роботи ОСОБА_1 з 24.06.1987 по 25.06.1987 року на шахті «Олександр - Захід» не зарахований до загального стажу у зв`язку з тим, що відповідно до записів 7 - 8 у трудовій книжці НОМЕР_1 від 22.12.1986 року відсутні номер та дата наказу про звільнення з роботи. Період роботи з 01.01.1992 по 29.07.1994 року на шахті «Олександр - Захід» не зарахований до загального стажу у зв`язку з тим, що відповідно до записів 13 - 14 у трудовій книжці НОМЕР_1 від 22.12.1986 року виправлена дата звільнення з роботи. Враховуючи вищевикладене, страховий стаж ОСОБА_1 складає 19 років 05 місяців 15 днів, в тому числі пільговий стаж по Списку № 1 - 06 років 09 місяців 26 днів. На момент звернення у позивача відсутній необхідний пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ст.. 114 п. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування».

13 грудня 2019 року позивач надав через канцелярію суду уточнену позовну заяву відповідно до якої просив зобов`язати відповідача призначити пенсію на пільгових мовах з моменту подання заяви від 19.09.2018 року з урахуванням періодів пільгового стажу роботи на «Шахті ім. Н.А. Ізотова» ДП «Артемвугілля» з 22.12.1986 р. по 28.02.1987 р., на шахті «Кіндратівка» ДП «Артемвугілля» з 15.09.1989 по 31.12.1991 р., на СП «Шахта ім. В.І. Леніна» з 28.11.1995 р. по 28.01.1996 р., з 01.02.1996 р. по 12.07.1997 р.; з 03.08.1998 р. по 11.09.1998 р., з 11.09.1998 р. по 10.03.1999 р.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .

03 вересня 2018 року позивач взятий на облік внутрішньо переміщених осіб за адресою проживання: АДРЕСА_2 , про що свідчить довідка № 0000608389 від 03.09.2018 року.

19 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до рішення від 12.03.2019 року позивачу було відмовлено в призначені пенсії по Списку № 1 відповідно до п.1 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з тим, що при розгляді документів встановлено, що ДП "Артемвугілля" здійснило перереєстрацію юридичної адреси у місто Слов`янськ, Святогірськ згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань але пільгові довідки не були надані так як архів знаходяться на непідконтрольній території. Таким чином позивачу не були зарахованиі періоди роботи з 22.12.1986 по 28.02.1987., з 15.09.1989 по 31.12.1991 р., з 28.11.1995 по 28.01.1996 р., з 01.02.1996 по 12.07.1997 р., з 03.08.1998 по 11.09.1998 р., з 11.09.1998 по 10.03.1999 р.

Згідно трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 вбачається, що він з 22.12.1986 по 28.02.1987 року працював на Шахті ім. Ізотова на посаді підземний гірник, з 15.09.1989 по 31.12.1991 на шахті «Кіндратівка» на посаді підземний гірничий майстер, з 28.11.1995 по 28.01.1996 року на СП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля» на посаді підземний гірничий майстер, з 01.02.1996 по 12.07.1997 року на посаді підземний гірничий майстер, з 03.08.1998 по 11.09.1998 року на посаді учень гірника з ремонту гірничих виробок, з 11.09.1998 по 10.03.1999 року на посаді підземний гірник з ремонту гірничих виробок, з 06.12.2007 по 28.11.2014 року на ДП «Артемвугілля» Шахта ім. К.А. Румянцева на посаді підземний гірничий майстер, в матеріалах справи містяться довідки про підтвердження наявного трудового стажу.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Згідно приписів ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( далі - Закон № 1058).

Відповідно до статті 26 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.

Пунктом 1 абзацу 2 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються положення Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 114 Закону № 1058, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Згідно преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення", цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Оцінюючи спірні відносини, суд виходить з того, що відповідно до ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі відсутності відповідних записів у ній, для визначення права на пенсію на пільгових умовах органи Пенсійного фонду України приймають уточнюючі довідки підприємств і організацій, оформлені відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ №637 від 12.08.1993 р. У зазначених довідках має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи: розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їхні номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видано довідку. Крім цього має бути зазначено, чи виконувалась робота протягом повного робочого дня та результату атестації робочих місць. Під повним робочим днем слід вважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками.

Відповідно до п.1 Наказу Міністерства праці і соціальної політики України "Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" від 18.11.2005 № 383 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсії призначаються за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за умови досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Відповідно до п.2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення, про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення, відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.09.1993 року № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно якого у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючи довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, вказаної в листі від 14 серпня 2008 р., для підтвердження стажу роботи, яка дає право на пільгове пенсійне забезпечення, приймаються показання свідків, які працювали з позивачами на даному підприємстві та уточнюючі довідки підприємств або організацій.

У практиці Міжнародного суду ООН сформувались "Намібійські винятки". Згідно ним, документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать" При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначив ЄСПЛ у справі. Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.

У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Трудовою книжкою позивача НОМЕР_1 підтверджується періоди роботи з 22.12.1986 по 28.02.1987 року на Шахті ім. Ізотова на посаді підземний гірник, з 15.09.1989 по 31.12.1991 на шахті «Кіндратівка» на посаді підземний гірничий майстер, з 28.11.1995 по 28.01.1996 року на СП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Артемвугілля» на посаді підземний гірничий майстер, з 01.02.1996 по 12.07.1997 року на посаді підземний гірничий майстер, з 03.08.1998 по 11.09.1998 року на посаді учень гірника з ремонту гірничих виробок, з 11.09.1998 по 10.03.1999 року на посаді підземний гірник з ремонту гірничих виробок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача є неправомірними, а рішення від 12.03.2019 року про відмову в призначені пенсії є таким, що порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» суд зазначає наступне.

Статтею 58 Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.

Проте, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вбачає за можливе з метою належного та ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №1) відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення.

Відповідно до статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В зв`язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Скасувати рішення Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 12.03.2019 про відмову в призначенні пільгової пенсії.

Зобов`язати Костянтинівсько - Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах із урахуванням періодів пільгового стажу роботи на «Шахті ім. Н.А. Ізотова» ДП «Артемвугілля» з 22.12.1986 р. по 28.02.1987 р., на шахті «Кіндратівка» ДП «Артемвугілля» з 15.09.1989 по 31.12.1991 р., на СП «Шахта ім. В.І. Леніна» з 28.11.1995 р. по 28.01.1996 р., з 01.02.1996 р. по 12.07.1997 р.; з 03.08.1998 р. по 11.09.1998 р., з 11.09.1998 р. по 10.03.1999 р.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400, 84205, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ціалковського, буд. 25) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Повний текст рішення складено та підписано 16 січня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков