Ухвала суду № 86949896, 15.01.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

15 січня 2020 р. Справа №200/13351/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши в письмовому провадженні заяву відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій, стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (87517, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Нахімова,86), надісланий на адресу суду 14 листопада 2019 року, в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії ГУНП в Донецькій області щодо несвоєчасної виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні;

- стягнути з ГУНП в Донецькій області на користь ОСОБА_1 коштів за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 06.08.2019 по 28.08.2019 у розмірі 13933,86.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив залишити позов без розгляду. В обґрунтування зазначеного, відповідач посилається на те, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду оскільки фактичний розрахунок з ним було здійснено 29.08.2019, а позов підписано лише 13.11.2019. Зазначає, що середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні не є складовою заробітною плати, а тому на нього не розповсюджуються вимоги ч.2 ст.233 КЗпП України. Вказує, на те, що з матеріалів справи не вбачається, що позивачем здійснювались дії щодо забезпечення своєчасного звернення до суду та, що пасивна поведінка позивача не може вважатися поважними обставинами пропуску строку. На підставі викладеного просив суд залишити позовну заяву без розгляду.

Розглянувши заяву представника відповідача про залишення без розгляду позовних вимог по адміністративній справі, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У відповідності до ч.ч.3-4 ст.123 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то, для звернення до адміністративного суду, встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Згідно частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - «КЗпП України») працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 КЗпП України роз`яснив, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

У цьому рішенні Конституційний Суд України також зазначив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Отже, для встановлення початку перебігу тримісячного строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Судом встановлено, що відповідно до змісту позовної заяви та відзиву відповідача, доданих до них документів, фактичний розрахунок з позивачем проведено 29.08.2019, даний адміністративний позов до суду позивач подав 14.11.2019.

Отже, позиція представника відповідача щодо подання позивачем даного позову до суду з пропуском строку звернення до адміністративного суду - є помилковою, обставини, на яких ґрунтується ця позиція - не відповідають фактичним обставинам справи зі спірного питання.

Враховуючи та на підставі наведеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 122, 240, 243, 248, 256, 294 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі №200/13351/19-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання протиправними дій, стягнення коштів за час затримки розрахунку при звільненні- відмовити.

Повний текст ухвали виготовлено 15.01.2020.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Т.В.Загацька