Рішення № 86949861, 15.01.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 р. Справа№200/13701/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративний позов Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська, 59, м Маріуполь, 87515, ЄДРПОУ 43142826) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу у розмірі 19 335,78 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Головне управління ДПС у Донецькій області, звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 19 335,78 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2019 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року судом зобов`язано Головне управління ДПС у Донецькій області надати відомості про вчинення дій щодо погашення заявленого податкового боргу в сумі 19 335,78 грн.

На виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року позивачем надано пояснення, що податкова вимога форми «Ф» від 27.03.2015 року №1114-25 не оскаржувалась та зв`язку з наявністю безперервного податкового боргу - вона вважається чинною та на підтвердження надав копію скріншоту з АІС «Податковий блок».

За правилами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Відповідачу направлено за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 , та повернуто за закінченням строку зберігання, про що свідчить конверт з довідкою з відміткою про причини повернення.

Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 19 335,78 грн., а саме 13 745,24 грн. - борг виник 02.02.2017 року - нараховано пені згідно пп.129.1.1. ст. 129 Податкового кодексу України, 5 590,54 грн. - борг виник 10.03.2019 року - донараховано згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 31.01.2019 року №0002304210. У зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених податкових зобов`язань, ГУ ДФС у Донецькій області на адресу відповідача було направлено податкову вимогу форми «Ф» від 27.03.2015 року №1114-25, яка не оскаржувалась та не відкликалась. Враховуючи наведене, просить відповідно до приписів ст. 87 Податкового кодексу України стягнути податковий борг у сумі 544 119,55 грн. з відповідача.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву. Враховуючи зазначені обставини, з урахуванням положень ч. 6 ст. 162 КАС України суд дійшов висновку про вирішення справи за наявними матеріалами у справі.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішенню справи по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Позивач, Головне управління ДПС Донецької області, у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах згідно ст.43 КАС України має адміністративну процесуальну дієздатність.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Таким чином, позивач у справі - суб`єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , була зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця з 12.01.2009 року, припинена як фізична особа-підприємець 25.01.2017 року, перебувала на податковому обліку в Артемівській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з 13.01.2009 року за № 24.

Згідно розрахунку суми боргу за відповідачем рахується податковий борг у загальному розмірі 19 335,78 грн., який складається з наступного: нараховано пені на борг з 19.08.2014 по 02.02.2017 року на податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця № НОМЕР_2 від 12.05.2014 року у сумі 13 745,24 грн., та донараховані штрафні санкції за ст. 126 ПКУ за податковим повідомленням-рішенням (форми «Ш») №0002304210 від 31.01.2019 року у сумі 5 590,54 грн. (а.с. 13)

Підставою для прийняття зазначених рішень слугувало наступне.

Відповідно до пп. 129.1.1 ст. 129 ПКУ позивачу нараховано пені з 19.08.2014 по 02.02.2017 року на податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця № НОМЕР_2 від 12.05.2014 року у розмірі 13 745,24 грн.

Крім того, відповідно до акту про результати камеральної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати єдиного податку з 1-4 квартали 2016 року на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 встановлено за результатами перевірки несвоєчасну сплати суми єдиного податку за 1 квартал 2014 року - по строку сплати 20.05.2015 року (податкова декларація №1400006160) - фактично сплачено 02.02.2017 року, що є порушенням п. 295.3 ст. 295 Податкового кодексу України. (а.с. 17)

Зазначений акт направлено відповідачу за адресою реєстрації та складено акт від 25.01.2019 року №14 «Про неможливість вручення акту камеральної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питання своєчасності сплати єдиного внеску» про те, що 21.12.2018 року направлено рекомендований лист з актом камеральної перевірки та зазначене поштове відправлення повернулось до Бахмутської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області 25.01.2019 року з причини «за закінченням встановленого строку зберігання», про що у журналі реєстрації отриманих поштових відправлень вчинено запис від 25.01.2019 року №250119. (а.с. 18-19)

Відповідно до акта №1180/05-99-42-10/2948902948 від 20.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.01.2019 року №0002304210 та зобов`язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 5 590,54 грн. за затримку на 989 календарних днів сплати грошового зобов`язання у сумі 27 952,70 грн. (а.с. 20)

Рішення направлено рекомендованим листом, який повернутий за терміном зберігання, та не оскаржувалось. (а.с. 21)

Доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень відповідачем не надано.

Контролюючим органом 27.03.2015 року сформовано податкову вимогу форми «Ф» №1114-25 про сплату суми податкового боргу в розмірі 30 626,96 грн., яку направлено рекомендованим листом, який повернутий за терміном зберігання. Доказів оскарження зазначеної вимоги відповідачем не надано. (а.с. 14).

Враховуючи зазначене, станом на час розгляду справи, ОСОБА_1 має податковий борг у розмірі 19 335,78 грн., який позивач просить стягнути в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податку або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 14.1.137 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

На підставі п. 157 ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що за позивачем обліковується податковий борг в розмірі 19 335,78 грн., що підтверджується, в тому числі, інтегрованою карткою відповідача. (а.с. 16)

Відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

З метою погашення податкового боргу ГУ ДФС у Донецькій області на адресу відповідача в установленому законом порядку було направлено податкову вимогу форми «Ф» №1114-25 від 27.03.2015 року, яка повернулась за терміном зберігання. (а.с. 14).

Прийняті заходи податковим органом не призвели до погашення податкового боргу.

Доказів оскарження вказаної податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень в адміністративному чи судовому порядку суду не надано, а тому вони є чинними та підлягають виконанню.

Як зазначено у п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з п.87.1,87.2 ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених вказаною статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених вказаним Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 110.1 статті 110 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема: фінансову відповідальність (пп. 111.1.1 п. 111.1 ст. 111 ПКУ).

Відповідно до п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з Податковим кодексом України та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПКУ).

На підставі ч. 11 ст. 87 Податкового кодексу України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов`язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Щодо стягнення заборгованості з особи після припинення реєстрації в якості фізичної особи-підприємця суд зазначає наступне.

Крім того, питання стягнення податкового боргу з фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, врегульоване Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 22.04.2014 року № 462 (далі - Порядок).

Так, у відповідності до пп. 4 п. 11.32 Порядку державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Згідно з пп. 5 п. 11.32 Порядку у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрації у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності) погашення грошових зобов`язань та/або податкового боргу здійснюється за рахунок майна зазначеної особи. Особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, є така фізична особа.

Положеннями пп. 6 п. 11.32 Порядку також передбачено, що після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник

податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Доказів погашення податкової заборгованості станом на день винесення судом даного рішення, матеріали справи не містять. Відзив на позовну заяву, сплату узгодженої суми податкової заборгованості у добровільному порядку або оскарження її відповідачем надано не було, жодних доказів на спростування позиції контролюючого органу відповідачем також не надано.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги ст.ст. 72-79, 90 КАС та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги контролюючого органу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 14, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська, 59, м Маріуполь, 87515, ЄДРПОУ 43142826) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу у розмірі 19 335,78 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) податковий борг в розмірі 19 335 (дев`ятнадцять тисяч триста тридцять п`ять) грн. 78 коп. на р/р № UA598999980000031410699005055, код платежу: 18050400, отримувач: Бахмутське УК/м. Бахмут/18050400, код отримувача 37868870, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) 15 січня 2020 року. Повний текст судового рішення складено та підписано 15 січня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя О.В. Троянова