Рішення № 86949853, 12.11.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року Справа № 160/4295/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя - Букіна Л.Є.,

за участю: секретаря судового засідання Носаль П.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Скороход А.О.,

представника відповідача - Воловоденко Н.В.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Раївської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Раївської сільської ради (місцезнаходження: 52523, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с.Раївка, вул. Центральна, 36; код ЄДРПОУ 04339474), у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Раївської сільської ради від 15 лютого 2019 року №485-34/ VII «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Раївську сільську раду повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

В обґрунтування позову посилався на протиправність оскарженого рішення, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Новогнідського старостинського округу № 7 в с. Новогніде. На думку позивача, надані ним документи у сукупності з раніше отриманим дозволом на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є достатніми для реалізації конституційного права на отримання земельної ділянки у власність, тоді як оскарженим рішенням відповідач такої можливості безпідставно позбавляє. З підстав викладеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Вказана справа перебувала у провадженні судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Барановського Р.А.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративна справа № 160/4295/19 передана на розгляд судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіній Л.Є.

Ухвалою від 30.09.2019 року прийнято позовну заяву до провадження та вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

У судовому засіданні позивач та представники сторін підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені у заявах по суті.

Від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в яких останній у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що запитувана позивачем земельна ділянка, що розташована на території Новогнідського старостинського округу № 7 в с. Новогніде, знаходиться в межах населеного пункту (с. Новогніде Синельниківського району Дніпропетровської області), відповідно до генерального плану не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, у зв`язку з чим вважає, що сільська рада, приймаючи оскаржене рішення, діяла у спосіб, передбачений законодавством України.

Заслухавши пояснення позивача та представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що рішенням Новогнідської сільської ради від 27.02.2012 року позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнованою площею 2 га, що розташована на території Новогнідського старостинського округу № 7 в с. Новогніде) у власність для ведення особистого селянського господарства, проте проект землеустрою не був виготовлений позивачем.

Рішенням Раївської сільської ради від 11.05.2017 року № 145-15/VII вирішено об`єднатися з територіальними громадами сіл, у тому числі, село Новогідне Новогнідської сільської ради (а.с.97).

17.12.2019 року позивач звернувся до Раївської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнованою площею 2 га. (а.с. 71).

Рішенням Раївської сільської ради від 15 лютого 2019 року №485-34/VII позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з відсутністю на території вищевказаного населеного пункту земель сільськогосподарського призначення відповідно до генерального плану с. Новогніде Синельниківського району Дніпропетровської області.

Вважаючи, що вказаним рішенням відповідач безпідставно позбавляє права на безоплатне отримання земельною ділянки у власність, позивач звернувся до суду із цим позовом до суду.

При вирішені спору суд виходить із того, що частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 2 ст. 14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами ч. 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Положеннями п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Отже, законом чітко визначено, що за результатами розгляду клопотання відповідний орган виконавчої влади повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, або надати вмотивовану відмову в його наданні.

При цьому, підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, у тому числі: генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць,

Таким чином, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Як слідує з оскарженого рішення, відповідачем відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з відсутністю на території вищевказаного населеного пункту земель сільськогосподарського призначення відповідно до генерального плану с. Новогніде Синельниківського району Дніпропетровської області.

Так, із наданих суду доказів встановлено, що запитувана позивачем земельна ділянка, що розташована на території Новогнідського старостинського округу № 7 в с. Новогніде, знаходиться в межах населеного пункту с. Новогніде Синельниківського району Дніпропетровської області, які відповідно до Генерального плану с. Новогніде Синельниківського району Дніпропетровської області від 1994 року, оригінал якого оглянуто у судовому засіданні, відноситься земель житлової та громадської забудови в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування (а.с. 27, 102-103).

Отже, запитувана позивачем земельна ділянка відповідно до Генерального плану, не відноситься до земель сільськогосподарського призначення, а відтак, визначена відповідачем у оскарженому рішення відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідає вимогам земельного законодавства України.

Доводи позивача, що йому раніше вже надавався такий дозвіл стосовно запитуваної земельної ділянки судом до уваги не приймаються, оскільки при вирішенні цього спору суд не надає правову оцінку іншим рішенням, які не стосуються предмету спору та приймалось іншим суб`єктом владних повноважень. Крім того, надання такого дозволу у минулому не є автоматичною підставою для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у майбутньому.

З підстав викладеного, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржене рішення про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з підстав відсутності у межах населеного пункту земель сільськогосподарського призначення, відповідач діяв з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 22 листопада 2019 року.

Суддя Л.Є. Букіна