Рішення № 86949699, 15.01.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3295/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся із позовом до Волинської митниці ДФС (далі - відповідач, митниця) про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000534/2 від 14.06.2019.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що наприкінці травня 2019 року для нього було ввезено на митну територію України транспортний засіб марки - DODGE, модель DURANGO, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2017, модельний рік виготовлення - 2017, дата першої реєстрації - 01.01.2017, тип двигуна - бензиновий, об`єм - 3604 см3, потужність двигуна -220 кВт, кузов №1C4RDJDG6HC956604, власна маса - 2405 кг, тип кузова - універсал, призначення пасажирський, категорія ТЗ-М1, тип/номер двигуна - невизначений, колір - чорний, кількість місць - 7, колісна формула - 4*4. Виробник - DODGE,СА (Канада). Торговельна марка - DODGE. Для митного оформлення даного товару декларантом було подану митну декларацію, у якій митну вартість автомобіля заявлено за резервним методом визначення митної вартості на підставі звіту про оцінку вказаного транспортного засобу від 31.05.2019 №1408/19 на рівні 12946,23 канадських доларів, що в гривневому еквіваленті становить 256489,19 грн, та у передбаченому законом порядку подано митниці необхідні документи. Однак митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості автомобіля №UA205110/2019/000534/2 від 14.06.2019 та винесено картку відмови в митному оформленні.

Позивач вважає вказане рішення неправомірним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки викладені у ньому висновки про те, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом, не відповідають фактичним обставинам. При цьому вказує, що у спірному рішенні відповідач не зазначив жодного конкретного видання, яким керувався митний орган при взятті за основу даних про ціну схожого автомобіля. Крім того, посилається на те, що законом не передбачено співставлення заявленої декларантом вартості товару із тією, що генерується АСАУР ДФС, як методу перевірки правильності визначення заявленої митної вартості.

Ухвалою суду від 12.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.1-1а).

Відповідач у поданому відзиві (а.с.105-111) адміністративний позов ОСОБА_1 не визнав, посилаючись на те, що згідно з МД №UA205100/2019/008659 митну вартість вищевказаного транспортного засобу заявлено за 6 методом визначення вартості на рівні 12946,23 CAD (канадських доларів) (256 489,19 грн). Під час опрацювання доданих до митної декларації документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. Так, встановлено, що вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що в графах 12 та 45 поданої МД декларантом заявлено митну вартість на рівні 12946,23 CAD (канадських доларів) (256 489,19 грн). При цьому згідно рахунка-фактури №б/н від 10.01.2019 вартість даного транспортного засобу становить 9535,30 CAD (канадських доларів) (графа 22, 42 МД). Відповідно до висновку Звіту №1408/19 про оцінку транспортного засобу, підготовленого оцінювачем ОСОБА_2 , вартість авто становить 9551 доларів США. В той же час у вказаному Звіті №1408/19 від 31.05.2019 міститься посилання на інформацію, якою користувався оцінювач при здійсненні експертного дослідження, а саме каталог NADA guides Value Report від 31.05.2019, відповідно до якого вартість даного транспортного засобу становить в діапазоні від 23375 - 28275 доларів США, з врахуванням пробігу.

Відповідно до Пояснень періодичного довідника N.A.D.A. rough trade-in (т/з в грубому стані) - означає транспортний засіб із значними механічними пошкодженнями, отриманими внаслідок ДТП, тобто такий, що потребує ремонту для його звичайного відновлення та експлуатації по дорогах загального користування. Вказаний автомобіль потребує суттєвого відновлювального ремонту.

Проте, при визначенні вартості транспортного засобу експертом, що проводив дослідження, за основу було взято найнижчу цінову інформацію наявну в довіднику N.A.D.A. про биті транспортні засоби із значними пошкодженнями, для використання яких є необхідним проведення відновлювального ремонту. При цьому експертом від даної найнижчої вартості транспортного засобу з значними пошкодженнями в 23375 доларів США додатково віднято вартість встановлених на транспортному засобі пошкоджень в розмірі 13824 доларів США.

Таким чином, експертом двічі додатково зменшено вартість транспортного засобу за наявні пошкодження, а тому підготовлений висновок експерта не може підтверджувати заявлену декларантом митну вартість т/з, оскільки складений з порушеннями правил оцінки колісних транспортних засобів, викладених у Методиці.

Звертає увагу суду, що згідно вимог Митного кодексу України митна вартість товару не може базуватись на довільній або фіктивній вартості. Декларант не надав витребуваних митним органом додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Вказує, що під час витребування додаткових документів щодо підтвердження рівня заявленої митної вартості на транспортний засіб марка DODGE, модель DURANGO, номер кузова - НОМЕР_1 , декларантом ПП «Прайд Сервіс» було надано договір купівлі-продажу транспортного засобу від 10.01.2019 року. Згідно п.2.1. Розділу 2 вищевказаного договору (Зобов`язання сторін) продавець зобов`язаний передати Покупцю даний транспортний засіб та документи на нього після здійснення його митного оформлення на території України, проведення ремонтних робіт і відновлювальних робіт та сертифікації транспортного засобу в органах сертифікації України з отриманим Сертифікатом відповідності. Покупець зобов`язаний розрахуватися і прийняти транспортний засіб після виконання всіх зазначених умов в п. 2.1. даного Договору (п. 2.2. Договору).

Отже, вищевказаний договір купівлі-продажу транспортного засобу повністю суперечить довідці про передачу права власності від продавця ОСОБА_3 до ОСОБА_1 від 10.01.2019 року, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу вже було проведено здійснення оплати за т/з в повному обсязі 9535,30 канадських доларів. Місце укладення вищевказаного договору - місто Ківерці (територія України), хоча т/з, згідно довідки про передачу, було передано продавцем покупцю в 6927, Cunningham Dr. Regina, sk S4X3V4.

Разом з тим, до позовної заяви було додано копію довіреності від 27.05.2019 №ННН 062722, яка не надавалася до митного оформлення разом з МД №UA205100/2019/008659 від 03.06.2019, згідно якої громадянин України ОСОБА_1 уповноважує громадянку України Бондарук Анастасію Олександрівну - бути його представником.

Також згідно з морською накладною (коносамент) від 05.05.2019 №68676198 транспортний засіб марка - DODGE, модель - DURANGO, номер кузова НОМЕР_1 , відправлено ОСОБА_1 в контейнері з Канади до порту Бременхафена (Німеччина).

За умовами коносаменту передбачено здійснення передоплати за фрахтове перевезення товару морем (FREIGHT PREPAID). При цьому згідно інвойсу фірми експедитора Global Transport INTL від 22.04.2019 №12549 слідує, що ОСОБА_1 оплатив фрахт в сумі 3300 доларів США за перевезення чотирьох т/з, в тому числі і автомобіля марка - DODGE, модель - DURANGO, номер кузова НОМЕР_1 .

Таким чином, оскільки декларантом не було подано витребуваних митницею додаткових документів, відповідач вважає рішення про коригування митної вартості №UA205110/2019/000534/2 від 14.06.2019 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими, з огляду на що просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив представник позивача вказує, що зазначені відповідачем у відзиві аргументи не спростовують обґрунтованості позовних вимог. Так, відповідачем не наведено логічного посилання на нормативно-правове обґрунтування, на підставі чого останнім було прийнято оскаржуване рішення. Крім того, зазначає, що так звані «розбіжності» в документах, сформульовані відповідачем в оскаржуваному рішенні, є надуманими й не можуть бути підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта (а.с.147-149)

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_3 придбав у компанії SGI транспортний засіб в зборі модель - DURANGO, ідентифікаційний номер (номер кузова) - НОМЕР_1 за ціною 9435,30 канадських доларів, що стверджується рахунком-фактурою/інвойсом від 07.01.2019 та квитанцією від цієї ж дати (а.с.16, 17).

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 10.01.2019 ОСОБА_3 (продавець) продав транспортний засіб марки DODGE, модель - DURANGO, номер кузова НОМЕР_1 , 2017 року випуску, об`єм 3604 см.куб. ОСОБА_1 (покупцю) за попередньо узгодженою ціною 9535,30 САD (канадських доларів) (а.с.129).

Вищевказаний транспортний засіб був ввезений на митну територію України Бондарук Анастасією Олександрівною 29.05.2019 (а.с.14), яка уповноважена позивачем ОСОБА_1 згідно з нотаріальною довіреністю від 27.05.2019 бути його представником, в тому числі з питань, пов`язаних з транспортування, декларування, розмитнення на його ім`я транспортних засобів (а.с.82).

З метою здійснення митного оформлення даного товару декларант ПП «Прайд Сервіс» 03.06.2019 подав митному органу МД №UA205100/2019/008659, у якій визначив митну вартість транспортного засобу марки DODGE, модель - DURANGO, номер кузова НОМЕР_1 , 2017 року випуску, об`єм 3604 см.куб. за резервним методом на рівні 12946,23 САD (канадських доларів), що по курсу НБУ становить 256489,19 грн (а.с.116-117). У зазначеній декларації розраховані митні платежі, а саме: мито на товари, що ввозяться в Україну (код 121) - 25648,92 грн, ПДВ (код 128) - 58586,11 грн, акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами (код 185) - 10792,42 грн.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД №UA205100/2019/008659 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактуру від 10.01.2019 № б/н (а.с.18-19); акт про проведення митного огляду від 29.05.2019 №UA205010/2019/219908 (а.с.20-21); свідоцтво про реєстрацію т/з від 07.01.2019 №51409278 (а.с.38-39); звіт про оцінку транспортного засобу від 31.05.2019 №1408/19 (а.с.23-25); сертифікат виробника; платіжне доручення від 28.05.2019 №7804087; платіжне доручення від 03.06.2019 №7872873; фото пошкоджень автомобіля; копії паспортів та коду; договори.

За результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД №UA205100/2019/008659 та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиків, а саме: перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів; контроль правильності визначення митної вартості товарів; витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; проведення митного огляду транспортного засобу; забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки. За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN- кодами: НОМЕР_1, валюта - USD, вартість - 22900».

У зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР декларанту було направлено повідомлення, в якому запропоновано в десятиденний термін надати наступні документи: платіжні документи, які містять реквізити, необхідні для ідентифікації імпортованого товару для підтвердження заявленої митної вартості, - якщо здійснювалось страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування,- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення,- інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням) (а.с.121).

Декларантом було надано переклад документів, довідку про транспортні витрати (а.с.22), чек про оплату за товар від 07.01.2019 (а.с.17), звіт про оцінку транспортного засобу №1408/19 від 31.05.2019 (а.с.23-25).

14.06.2019 відповідач прийняв рішення №UА205110/2019/000534/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.112). У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 9551 дол. США. Також встановлено, що рахунок-фактура №б/н від 10.01.2019 не відповідає вимогам п.1.2 Наказу ДМСУ від 17.11.2005 року №1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України»: «документи, що підтверджують право власності на ТЗ: 1) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання чи консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо; 2) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів».

В обґрунтування рішення відповідач вказав, що згідно ст.54 МКУ митниця ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов`язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

У зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів, не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також в зв`язку з спрацюванням ризиків АСАУР «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1, валюта- USD, вартість- 22900,00» та згідно ст.ст.53, 54 МКУ декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати: платіжні документи, які містять реквізити, необхідні для ідентифікації імпортованого товару для підтвердження заявленої митної вартості, - якщо здійснювалось страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування,- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення,- інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням). Згідно п.6 ст.53 МКУ декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. Згідно п.2 ч.2 ст.55 МКУ дані відомості повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних. Також відповідно до ст.254 МКУ декларант повинен надати переклад документів, поданих до митного оформленню.

Декларантом було надано переклад документів, копію довідки про транспортні витрати, чек про оплату за товар від 07.01.2019, звіт про оцінку транспортного засобу №1408/19 від 31.05.2019. Однак митниця відмітила, що у вказаному звіті вказано, що вартість транспортного засобу становить 9551 дол. США, в той же час у вказаному звіті міститься інформація з використанням даних каталогу NADA guides про вартість даного транспортного засобу в діапазоні від 23375-28275 дол. США, з врахуванням пробігу.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, вимогами ч.6 ст.54 МКУ передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МКУ митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 26 (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС, відповідно до наказу ДФС №780 від 28.11.2018 «Про забезпечення моніторингу за митними оформленнями транспортних засобів, бувших у вжитку», та спрацюванням системи ризиків АСАУР: «Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення MB за VIN-кодами: НОМЕР_1, валюта-USD, вартість-22900,00». Митницею відповідно до положень ст.55 та ст.57 МКУ з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Рівень митної вартості становить 22900 дол. США. Декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 Митного кодексу. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу або в судовому порядку.

З метою випуску товару у вільний обіг представником позивача Бондарук А . О. було подано 05.07.2019 митниці заяву про випуск товару у вільний обіг, в якій зазначено, що будуть подані додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, які просить врахувати, за наслідком чого скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205110/2019/000534/2 від 14.06.2019 (а.с.42), та нову МД від 08.07.2019 №UA205090/2019/083171 (а.с.43), у якій митну вартість визначено відповідно до рішення про коригування митної вартості на рівні 30470,36 САD (канадських доларів) та вказано про надання гарантій по миту на товари, що ввозяться в Україну, (код 121) в сумі 35404,14 грн, по ПДВ (код 128) в сумі 77889,12 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

За правилами частини першої статті 54 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина перша).

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2019 декларантом подано митному органу митну електронну декларацію №UA205100/2019/008659, у якій визначено митну вартість товару за резервним методом (а.с.116-117). У графі 45 митної декларації «коригування» позивачем зазначено митну вартість товару у розмірі 256489,19 грн, що складає 12946,23 CAD (канадських доларів).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації №UA205100/2019/008659 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант згідно графи 44 надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, зокрема: рахунок-фактуру від 10.01.2019 № б/н (а.с.18-19); акт про проведення митного огляду від 29.05.2019 №UA205010/2019/219908 (а.с.20-21); свідоцтво про реєстрацію т/з від 07.01.2019 №51409278 (а.с.38-39); звіт про оцінку транспортного засобу від 31.05.2019 №1408/19 (а.с.23-25).

Як слідує з рахунку-фактури від 10.01.2019 № б/н (а.с.18-19), покупна вартість транспортного засобу марки DODGE, модель - DURANGO, номер кузова НОМЕР_1 , 2017 року випуску, об`єм 3604 см.куб. становить 9535,30 канадських доларів. Водночас відповідно до звіту №1408/19 про оцінку транспортного засобу, складеного оцінювачем ОСОБА_2 31.05.2019, вартість даного автомобіля на дату оцінки складає 9551,00 доларів США.

Відтак, з перелічених документів вбачається, що фактурна вартість транспортного засобу становить 9535,30 канадських доларів, а заявлена митна вартість транспортного засобу за резервним методом складає 12946,23 канадських доларів, що відповідає вартості автомобіля згідно з проведеною оцінкою в сумі 9551,00 доларів США, яка в перерахунку на гривневий еквівалент станом на дату подачі митної декларації 03.06.2019 становить 256489,19 грн.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки: 1) числового значення заявленої митної вартості; 2) наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) наявності в поданих документах відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

15.09.2011 Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції) (Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 №3018-VI).

Відповідно до Стандартного правила 6.4 Додатка II до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (Загальний додаток) «Митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, у тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки». Із цього правила, зокрема, випливає, що «для цільового добору конкретних операцій вибірка товарів, транспортних засобів чи документів з метою перевірки повинна ґрунтуватися на профілях ризику. Така заснована на вибірковості процедура допускає також випадковий добір на основі статистичної вибірки чи ініціативи співробітника митниці, заснованої на його досвіді чи інтуїції» (пункт 7.1 Рекомендацій до Загального додатка до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (у зміненій редакції)). Тобто наведене Стандартне правило передбачає, що поглибленій перевірці підлягають документи, стосовно яких спрацювала система управління ризиками, або документи, відібрані співробітниками митниці.

Частиною першою статті 320 МК України передбачено, що форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Згідно з частиною другою статті 361 цього ж Кодексу органи доходів і зборів застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Згідно з пунктом 3.5 Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.05.2005 №435, одним із критеріїв ризику закріплено факт того, що «заявлена митна вартість товарів значно відрізняється від ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів при їх увезенні на митну територію Україну».

За результатами оцінки ризику у конкретному випадку переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиками, що здійснюється відповідно до статті 337 МК України, митні органи обирають форми та обсяг митного контролю. При цьому формується перелік митних формальностей, визначених за результатами застосування інструментів з управління ризиками (пункт 7.1 Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками в митній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 597).

При декларуванні товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України, у процесі оформлення МД використовується Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, та відомчі класифікатори інформації з питань державної митної справи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011, якими, зокрема, передбачені різні форми перевірки документів та матеріалів, як-то: витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів (код митної формальності - 101-1); перевірка відповідності відомостей, які містяться в українській митній декларації, відомостям, що містяться у відповідному паперовому примірнику (електронній копії) митної декларації суміжної сторони (книжці МДП) (код митної формальності - 102-1); перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби (код митної формальності - 103-1).

Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що поглиблена перевірка документів, доданих до митної декларації, на предмет їх достовірності та правильності визначення митної вартості товару здійснюється виключно при спрацюванні системи управління ризиками або у випадках, які визначаються співробітниками митниці на основі власного досвіду чи інтуїції.

Згаданий Класифікатор митних формальностей, що можуть бути визначені за результатами застосування системи управління ризиками, передбачає, що одним із наслідків спрацювання системи управління ризиками може бути проведення такої формальності, як «витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» (код митної формальності - 106-2). Проте, митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.

Отже, правові акти суб`єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до митної декларації.

Таким чином, факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

Аналогічний підхід закріплено і у Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 11.09.2015 №689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої - четвертої статті 53 МК України здійснює запит додаткових документів. У випадках, передбачених частиною шостою статті 54 МК України та частиною першою статті 55 цього Кодексу, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, приймає рішення про коригування митної вартості товарів. Тобто, при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина 4 статті 53 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадках:

- якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності;

- не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів;

- не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Такі сумніви щодо митної вартості товару можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Як вказано у пункті 2 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками, які виявлені митним органом та які в свою чергу перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, з метою надання декларанту реальної можливості їх усунути шляхом подання додаткових документів.

Як слідує зі змісту вимоги митного органу, направленої декларанту, митниця вказала, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість на рівні 9551,00 доларів США, а також встановлено, що рахунок-фактура б/н від 10.01.2019 не відповідає вимогам п.1.2 наказу ДМСУ від 17.11.2005 №1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України»: «документи, що підтверджують право власності на ТЗ: 1) придбані (отримані) у громадян чи підприємств - засвідчені нотаріально в країні придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купівлі-продажу, міни чи дарування тощо; 2) придбані в підприємств - оформлені на відповідних бланках і завірені печатками цих осіб чи інших організацій та установ оригінали рахунків, чеків, рахунків-фактур, інвойсів, інших документів». При цьому митний орган зазначив, що надані документи для підтвердження митної вартості не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, у зв`язку з чим митниця вимагала надати платіжні документи, які містять реквізити, необхідні для ідентифікації імпортованого товару для підтвердження заявленої митної вартості, - якщо здійснювалось страхування - страхові документи, інші документи, що містять відомості про вартість страхування,- транспортні (перевізні) документи, що містять відомості про вартість перевезення,- інші додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

На вимогу митниці декларант надав договір купівлі-продажу транспортного засобу від 10.01.2019, укладений між ОСОБА_3 як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем (а.с.129), відповідно до якого попередньо узгоджена ціна транспортного засобу становить 9535,30 CAD (у гривневому еквіваленті по курсу НБУ на день складання фактури) та яким обумовлено проведення розрахунків за придбаний товар після виконання умов, визначених у п.2.1 договору, а саме: сплати митних та інших платежів (по факту), вартості ремонтних і відновлювальних робіт автомобіля, вартості сертифікату відповідності.

Окрім договору купівлі-продажу, також були надані митниці рахунок-фактура №5060673 від 07.01.2019 (а.с.15-16), якою засвідчено факт придбання Шостачком Валерієм автомобіля марки DODGE, модель - DURANGO, номер кузова НОМЕР_1 , 2017 року випуску, об`єм 3604 см.куб. у компанії SGI за ціною 9435,30 CAD, та чек від 07.01.2019 про сплату вказаної суми (а.с.17).

Водночас у листі від 03.06.2019 за №78 (а.с.22) декларант навів розрахунок митної вартості та вказав, що страхування автомобіля окремо не проводилось, оскільки у вартість перевезення контейнера з 4 транспортними засобами з Канади до Бременхафена (Німеччина), що склали 3300 доларів США, вже включена вартість страхування (з розрахунку на одиницю транспортного засобу 825 доларів США). Транспортування автомобіля з порту Бременхафена (Німеччина) до м/п Ягодин - 5750 грн або 215 доларів США. Визначена митна вартість на підставі поданих документів становить 8074,61 доларів США, де 7034,61 доларів США (вартість продажу для Шостачко Р . ) + 825 доларів США (транспортні витрати із страхуванням до порту Німеччини) + 215 доларів США (транспортні витрати з Німеччини до кордону України). Декларант зазначив, що митна вартість в розмірі 8074,61 доларів США є нижчою від вартості транспортного засобу згідно звіту №1408/19 від 31.05.2019 про оцінку транспортного засобу, а тому ним обрано резервний метод визначення митної вартості на підставі даного звіту на рівні 9551,00 доларів США. Крім того, декларант проінформував митницю про те, що оплата за транспортний засіб буде здійснена після проведення митного оформлення транспортного засобу, ремонтних і відновлювальних робіт, а також проведення сертифікації автомобіля, про що свідчить укладений договір.

Згідно з частиною першою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Частиною другою статті 64 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відтак, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

10.04.2008 року Законом України №250-VІ ратифіковано протокол про вступ України до Світової організації торгівлі та про приєднання України до угоди про Світову організацію торгівлі.

Визначення митної вартості оцінюваних товарів з використанням резервного методу має відповідати принципам та положенням статті VII ГАТТ «Оцінка товару для митних цілей» та Угоди про застосування статті VII ГАТТ.

Відповідно до статті VІІ п. 2 (а) Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних цінах.

Пунктом 2 (b) даної статті Генеральної угоди по тарифам і торгівлі 1947 року передбачено, що під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Якщо дійсна вартість може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений (пункт 2 (с)).

Відповідно до додатка 1 до статті VII формування пунктів (a) і (b) дозволяє стороні, що домовляється, одноманітно визначати вартість для митних цілей або на підставі цін окремого експортера на імпортний товар, або на підставі загального рівня цін на подібний (аналогічний) товар.

Отже, за правилами ГАТТ для цілей митного оформлення товару за резервним методом під митною вартістю товару розуміється ціна такого товару, за яку він продається чи пропонується до продажу в імпортуючій країні.

Частиною шостою статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частина перша статті 55 МК України передбачає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем зазначено про обставини щодо спрацюванням системи АСАУР «вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел» та митну вартість визначено у розмірі 22900 доларів США без жодного обґрунтування такої вартості та її числових значень. У рішенні не міститься відомостей щодо зовнішнього джерела, з якого взята інформація про ціну імпортованого товару, відомостей з системи АСАУР щодо митних декларацій, за якими ввезено такий товар та за якими митна вартість є більшою ніж заявлена позивачем, інших відомостей щодо комерційних умов поставки аналогічного чи подібного товару, дату ввезення (розмитнення) такого товару, найменування ввезеного товару, його технічних та інших характеристик (в тому числі і щодо виявлених пошкоджень, пробігу, року та кількості років перебування товару у фактичному використанні) тощо.

При цьому, судом встановлено, що митним органом не конкретизовано ні у вимозі про витребування додаткових доказів, ні в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, яких саме відомостей або даних не міститься у поданих до митного оформлення документах, які, на думку митного органу, підтвердили б задекларовану митну вартість імпортованого товару або які з поданих документів на підтвердження числового значення задекларованої митної вартості містять розбіжності, або не містять всіх відомостей чи даних, що підтверджують їх числові значення митної вартості.

Відтак, приведені митним органом в оскаржуваному рішенні відомості щодо коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу не дають підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті вимог частини другої статті 55 МК України.

При цьому суд зазначає, що подані декларантом документи підтверджують ціну продажу транспортного засобу у країні, з якої його було імпортовано, за ціною у 9435,30 канадських доларів, про що додатково свідчить лист Саксачеванського державного страхування, з якого слідує, що ОСОБА_3 придбав на аукціоні DODGE DURANGO, 2017 року випуску, VIN НОМЕР_1 згідно інвойса 5060673 на загальну суму 9435,30 канадських доларів (а.с.36-37).

Стосовно ж наведених у відзиві на позовну заяву доводів про те, що у поданому позивачем звіті про оцінку транспортного засобу №1408/19 від 31.05.2019 експертом двічі додатково зменшено вартість транспортного засобу, а також суперечливих, на думку відповідача, відомостей про оплату за транспортний засіб, які зазначені у договорі купівлі-продажу та довідці про передачу права власності, то суд не надає їм правової оцінки, оскільки вони не були покладені в основу оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Жодних доказів щодо прийняття оскаржуваного рішення саме з названих у відзиві підстав відповідачем не надано.

Більше того, при здійсненні митного оформлення товару довідка про передачу права власності від 10.01.2019, яка подана в перекладі з іноземної мови (а.с.18-19), була визначена відповідачем як рахунок-фактура №б/н від 10.01.2019, про що свідчить вимога митниці про подання додаткових документів (а.с.121), так і сам відзив відповідача.

Водночас, твердження митниці про те, що нотаріальна довіреність позивача на ім`я Бондарук А.О. від 27.05.2019 №ННН 062722 не надавалась до митного оформлення разом з МД №UA205100/2019/008659 від 03.06.2019, не відповідає дійсності, оскільки спростовується інформацією, наведеною у графі 44 вказаної МД (а.с.117).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктами 1-4 частини другої статті 55 МК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення від 14.06.2019 №UА205100/2019/000534/2 про коригування митної вартості товарів слід визнати протиправним та скасувати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як передбачено частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Щодо відшкодування витрат по сплаті позивачем судового збору, то слід зазначити таке.

Як установлено частиною першою статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до частини першої статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» від 23.11.2018 року №2629-VIII становить 1921,00 грн.

Як слідує з матеріалів позовної заяви, за подання даного адміністративного позову позивачем згідно з квитанцією від 05.11.2019 сплачено судовий збір в розмірі 3929,52 грн (а.с.2), який розрахований виходячи із суми коригування митної вартості 30470,36 CAD мінус 9535,30 CAD (ціна товару, зазначена в декларації), що становить 20935,06 CAD, в еквіваленті на курс гривні - 392951,08 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що заявлена декларантом позивача у декларації митна вартість товару становить не 9535,30 CAD, а 12946,23 CAD, про що зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів від 14.06.2019 №UА205100/2019/000534/2.

Крім того, при обрахунку суми судового збору, яка підлягає сплаті в даному випадку, суд виходить не із різниці між заявленою декларантом та скоригованою митним органом митною вартістю товару, а із різниці сплачених митних платежів відповідно до наданих гарантій, що згідно з даними МД №UА205100/2019/083171 від 08.07.2019 становить 113293,26 грн (35404,14 грн мита + 77889,12 грн ПДВ).

Отже, загальна сума судового збору, що підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань митниці, становить 1132,93 грн, а решта переплаченої суми судового збору може бути повернута позивачу відповідно до вимог частин першої та другої статті 7 Закону №3674-VI.

Щодо заявлених до відшкодування витрат за проведення судової автотоварознавчої експертизи в сумі 2512 грн, за здійснення перекладів документів в сумі 400 грн та за нотаріальне посвідчення підписів перекладача в сумі 600 грн, то суд зазначає таке.

Згідно з частинами п`ятою-восьмою статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, 16.07.2019 ПП «АС ЕКСПЕРТ» був складений висновок №1711 судової автотоварозначої експертизи, за яким вартість легкового автомобіля марки DODGE DURANGO, 2017 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України, складає 305863,90 грн, що згідно курсу валют НБУ станом на 05.07.2019 складає 11823,00 доларів США (а.с.50-81).

На підтвердження понесених витрат на підготовку експертного висновку суду надано договір №1711 на виконання експертизи від 05.07.2019, укладений між представником позивача Бондарук А.О. та ПП «АС ЕКСПЕРТ», рахунок-фактура №1711 від 05.07.2019 на суму 2512,00 грн та акт №1711 від 16.07.2019 здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (а.с.47-49).

Зазначений висновок експерта був поданий до митного органу в порядку ч.8 ст.55 МК України (в межах строку дії гарантійних зобов`язань) для підтвердження заявленої декларантом митної вартості та перегляду рішення про коригування митної вартості товарів від 14.06.2019 №UА205100/2019/000534/2, про що свідчить лист представника позивача - адвоката Бондаренка В.Г. від 06.08.2019 (а.с.83-86).

Листом від 13.08.2019 ФОП-2226/20/03-70-19-04 Волинська митниця ДФС, розглянувши поданий висновок експерта, повідомила адвоката Бондаренка В.Г. про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів (а.с.131-134).

Разом з тим, зазначений висновок експерта не був взятий судом до уваги як доказ наявності правових підстав для скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки не підтверджує розмір митної вартості товару, визначений декларантом. Судом як докази бралися до уваги ті документи, що були подані до митного оформлення та слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення митниці.

Таким чином, оскільки висновок експерта не має доказового значення у даній справі, тому підстави для відшкодування витрат на проведення експертизи відсутні.

Крім того, суд також зазначає, що доказів проведення розрахунків за експертизу (банківська квитанція, квитанція до прибуткового касового ордеру тощо) матеріали справи не містять, у акті №1711 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.07.2019 вказано про виконання робіт по складанню висновку експерта №1710 на Honda Civic, а не на DODGE DURANGO .

Водночас суд зауважує, що переклад документів був здійснений позивачем в ході митного оформлення товару, про що зазначено у рішенні про коригування митної вартості товарів від 14.06.2019 №UА205100/2019/000534/2, відтак понесені витрати за переклад та нотаріальне посвідчення підписів перекладача не пов`язані в розглядом даної справи, а тому відшкодуванню не підлягають.

Щодо заявлених до відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 15000,00 грн, то суд приходить до таких висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Так, з матеріалів справи слідує, що 26.06.2019 між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «ГЛОБАЛ ЛІГАЛ ГРУП» був укладений договір №26-06/01 про надання правової допомоги. Вказаним договором передбачено, що адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту визначену даним договором правову допомогу щодо здійснення представництва інтересів клієнта, що пов`язані із захистом його прав та інтересів (а.с.92). Як передбачено пунктом 5.1 даного договору, розмір гонорару визначається додатковою угодою.

Згідно з додатковою угодою №1 (замовлення) до договору від 26.06.2019 адвокатське об`єднання взяло на себе зобов`язання вжити усіх можливих заходів у справі щодо скасування рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості номер UА205100/2019/000534/2 на автомобіль марки «Додж» (а.с.93). Вказаною додатковою угодою також передбачено, що вартість послуг виконавця становить 25000,00 грн, оплата послуг за надану правову допомогу здійснюється у формі попередньої оплати 15000,00 грн, решта суми виплачується по мірі виконання замовлення.

У акті приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 05.11.2019, що підписаний від імені ОСОБА_1 його представником Бондарук А.О. та керуючим партнером Адвокатського об`єднання «ГЛОБАЛ ЛІГАЛ ГРУП» Бондаренком В.Г. (а.с.94), вказано перелік наданих послуг:

1) вивчення документів та первинна консультація з питань застосування законодавства у сфері розмитнення та коригування первинно заявленої митної вартості, опрацювання наданих клієнтом документів - 3 год на суму 3000 грн;

2) підготовка та скерування на електронну адресу ПП «АС ЕКСПЕТ» адвокатського запиту щодо проведення автотоварознавчої експертизи транспортного засобу марки DODGE DURANGO - 2 год на суму 2000 грн;

3) підготовка та скерування Волинській митниці ДФС листа-аргументації із додатковими документами в порядку ч.8 ст.55 МК України - 2 год на суму 2000 грн;

4) складання проекту позовної заяви - 5 год на суму 5000 грн;

5) вартість послуг по юридичному супроводу адвокатом в суді першої інстанції - 3000 грн.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 26.06.2019 №64 адвокатом Бондаренком В.Г. отримано від ОСОБА_1 15000,00 на підставі договору про надання правової допомоги та додаткової угоди від 26.06.2019 (а.с.95).

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, зокрема, відсутності юридичного супроводу адвоката в суді у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, та приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення судових витрат, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15000 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.

Проте, з урахуванням принципу справедливості і складності справи, обсягу опрацьованого матеріалу, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 14 червня 2019 року №UА205110/2019/000534/2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці ДФС (Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, будинок 13, код ЄДРПОУ 39472698) судові витрати в сумі 6132,94 грн (шість тисяч сто тридцять дві грн 94 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій