Рішення № 86949696, 16.01.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року ЛуцькСправа № 140/3337/19

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.02.2019 № 0002131302 та № 0002141302.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області було проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при оформленні товару за митною декларацією від 27.10.2019 № UА205090/2017/048236.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Волинській області винесено оскаржувані податкові повідомлення рішення від 01.02.2019 № 0002131302 та № 0002141302.

Позивач не погоджується із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та зазначає, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.03.2019 у справі №161/19333/19, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019, скасовано постанову у справі про порушення митних правил та закрито справу про порушення митних правил у зв`язку з відсутністю в діях гр. ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України.

Вказаним рішенням встановлено, що усі товаросупровідні документи, подані позивачем для митного оформлення транспортного засобу не містять ознак підробки та у них наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що була фактично сплачена за товар. Також суд дійшов висновку, що документи, отримані від митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил.

Враховуючи вищевикладене вважає, що висновки викладені у акті документальної невиїзної перевірки на підставі яких винесені оспорювані податкові повідомлення рішення є необ`єктивними та незаконними, відповідно оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача з даним позовом не погоджується та вважає його безпідставним, оскільки перевіркою встановлено порушення вимог Митного кодексу України та Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання на загальну суму 39953,96 грн.

Представник відповідача вказує, що за результатами аналізу електронної копії МД, інформації, що стосується товару, митне оформлення якого завершено, отриманої від Волинської митниці ДФС встановлено розбіжності щодо митної вартості товару. Зазначає, що митний орган Республіки Литва звернувся до Державної фіскальної служби України в частині надання адміністративної допомоги у проведення перевірки по факту незакінченої процедури експорту транспортного засобу марки OPEL, модель - VIVARO, номер кузова - НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2012.

Вказаний транспортний засіб експортовано згідно МД країни відправлення Республіки Литва від 16.10.2017 № 17LTKR1000EK095E58 оформленої для вивезення в Україну.

В ході проведення аналізу електронних копій МД встановлено факт оформлення ОСОБА_1 легкового автомобіля, призначеного для перевезення людей марки OPEL, модель - VIVARO, номер кузова - НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2012, що оформлений Волинською митницею за МД від 27.10.2017 №UА205090/2017/048236. Аналогічні характеристики та номер кузова автомобіля зазначені в експортній МД Литовської Республіки від 16.10.2017 № 17LTKR1000EK095E58.

Вказаний транспортний засіб експортовано з Литовської Республіки від компанії продавця UAB «GELGOTOS TRANSPORTAS» на підставі рахунку-фактури від 16.10.2017 АА № 100017415.

В результаті порівняння та співставлення відомостей із документів, отриманих від митного органу Республіки Литва, що стосуються експорту товару з території іноземної держави та митної декларації типу ІМ 40ДЕ і супровідних документів до неї, оформленою Волинською митницею ДФС, встановлено повну ідентичність транспортного засобу. Зокрема, повна відповідність номера кузова за ідентифікаційним номером та інших характеристик автомобіля із ввезеним та оформленим в Україні дає підстави однозначно ідентифікувати транспортний засіб, як повністю ідентичний товар, митне оформлення якого здійснювалося за МД, що підлягала перевірці та стверджувати, що даний транспортний засіб був оформлений в Литовській Республіці на експорт.

З отриманих відомостей випливає, що при митному оформленні транспортних засобів, їх вартісні показники в Україні були задекларовані недостовірно. Вартість транспортних засобів згідно інвойсів значно нижча, ніж задекларовані в країні відправлення - Литва до країни призначення - Україна. За даними опису товару у графі 31 МД ІМ40ДЕ №UА205090/2017/048236 від 27.10.2017, відомості про неналежний стан транспортного засобу (значні пошкодження, поломка, тощо), які б підтверджували втрату товаром своєї вартості від дати продажу/експорту в Республіці Литва та дати купівлі/продажу в Україні відсутні. Згідно експортної декларації від 16.10.2017 № 17LTKR1000EK095E58 вищевказане авто перетнуло кордон Республіки Литва 16.10.2017 із зазначеною ціною 7110,00 євро, а при митному оформленні на митному кордоні України 27.10.2017 ціна цього авто становила вже 3000,00 євро.

Крім того, зазначає, що перевіркою встановлено, що при митному оформленні товару позивачем його митна вартість в Україні була задекларована недостовірно. Вартість товару нижча, ніж задекларована в країні відправлення - Республіки Литва.

Отже, під час перевірки правильності декларування митної вартості товару після їх випуску визначено митну вартість товару вищевказаного автомобіля в розмірі 224173,50 грн.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 39953,96 грн.

Також зазначив, що посилання позивача на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.03.2019 у справі № 161/19333/18, яким позов ОСОБА_1 задоволено зазначає наступне.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Зауважує, що норми статті 78 КАС України розмежовують поняття обставин, встановлених стосовно певної особи рішенням суду, які не підлягають доказуванню та правову оцінку, надану судом певному факту, яка не є обов`язковою для суду.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених судом обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Дослідивши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, та письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що контролюючим органом проведена документальна невиїзна перевірка гр. ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт від 29.12.2018 №31465/03-20-13-02/2763306892 "Про результати документальної невиїзної перевірки гр. ОСОБА_1 дотримання вимог законодавства України з питань правильності визначення бази оподаткування, повноти нарахування та сплати митних платежів при оформленні товару за митною декларацією від 27.10.2017 №UА205090/2017/048236 (а.с. 23-29).

Документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення гр. ОСОБА_1 пункту 1 статті 49, пункту 2 частини другої статті 52, частини першої статті 257, частини першої статті 295 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI із змінами та доповненнями (далі - МК України); пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755VІ із змінами та доповненнями (далі - ПК України, у результаті чого занижено податкове зобов`язання за митною декларацією від 22.03.2018 №UА205090/2018/021047, яке підлягає перерахуванню до Державного бюджету України на загальну суму 39953,96 грн., в тому числі ввізне мито - 12485,61 грн., податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів - 27468,35 грн.

Зокрема, у акті перевірки зазначено, що митний орган Республіки Литва на підставі Угоди між Урядом України і Урядом Литовської Республіки про співробітництво у боротьбі з порушеннями митного законодавства та Меморандуму про порядок надання взаємодопомоги між Державним комітетом України та Митним Департаментом при Міністерстві фінансів Литовської республіки від 18.04.1995, що діє на період цієї Угоди, звернувся до Державної фіскальної служби України в частині надання адміністративної допомоги щодо підтвердження фактів ввезення на митну територію України та митного оформлення автомобіля марки - OPEL, модель - VIVARO, номер кузова - НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2012.

Митним департаментом Міністерства фінансів Литовської Республіки надані документально підтверджені відомості про фактичну ціну придбання транспортного засобу, що експортований на митну територію України відправником UAB «T & S MOBILE».

Під час опрацювання та порівняння документів, отриманих від митних органів Литовської Республіки та документів, на підставі яких здійснено митне оформлення на Волинській митниці ДФС за митною декларацією ІМ40ДЕ №UА205090/2017/048236 від 27.10.2017, встановлено заниження митної вартості вищевказаного транспортного засобу на загальну суму 124856,13 грн., в тому числі: автомобіль марки - OPEL, модель - VIVARO, номер кузова - НОМЕР_1 , що був оформлений на Волинській митниці ДФС за МД №UА205090/2017/048236 від 27.10.2017 на підставі інвойсу від 25.10.2017 № 351; митна вартість товару згідно МД країни імпорту - 99317,37 грн.; експортна МД від 16.10.2017 № 17LTKR1000EK095E58, інвойс країни-експорту від 16.10.2017 АА № 100017415; митна вартість товару згідно МД країни експорту - 224173,50 грн.

У результаті порівняння та співставлення відомостей, задекларованих гр. ОСОБА_1 у МД ІМ40ДЕ №UА205090/2017/048236 від 27.10.2017 і супровідних до неї документів та митній декларації, отриманій від уповноважених органів Литовської Республіки, що стосуються експорту транспортного засобу з території іноземної держави встановлено повну ідентичність транспортного засобу, а саме: автомобіль марки - OPEL, модель - VIVARO, номер кузова - НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2012, об`єм двигуна - 1995 см. куб., потужність двигуна - 84 кВт, тип кузова - легковий універсал, кількість місць включаючи водія - 9, колір - білий, колісна формула - 4/2, виробник - Німеччина, що оформлений Волинською митницею ДФС за вказаною митною декларацією. Аналогічний номер кузова та характеристики зазначені в експортній митній декларації Литовської Республіки від 16.10.2017 № 17LTKR1000EK095E58 на експорт товару в Україну.

Вказаний транспортний засіб експортовано з території Литовської Республіки від компанії продавця UAB «GELGOTOS TRANSPORTAS» на підставі завіреного рахунку-фактури від 16.10.2017 АА № 100017415.

Перевіркою встановлено, що автомобіль, вказаний в отриманих від митних органів Литовської Республіки документах, можна однозначно ідентифікувати як такий, що був оформлений за МД №UА205090/2017/048236 від 27.10.2017.

Повна відповідність номерів кузовів за ідентифікаційним номером (VIN-код - це унікальний серійний номер, що застосовується в автомобільній промисловості для індивідуального розпізнання кожного механічного транспортного засобу) та інших характеристик автомобіля (співпадають марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, тип двигуна, потужність тощо) із ввезеним та оформленим в Україні дає підстави однозначно ідентифікувати транспортний засіб, як повністю ідентичний товар, митне оформлення якого здійснювалося за МД, що підлягала перевірці та стверджувати, що проданий та оформлений в Республіці Литва на експорт для відправлення в країну призначення - Україну.

Умови поставки в МД №UА205090/2017/048236 від 27.10.2017 згідно якої здійснено ввезення товару зазначені EXW Vilnius.

За інформацією бази даних ПІК АСМО «Інспектор» ІС «Перегляд пропуску через митний кордон України» ввезення товарів на митну територію України здійснено самоходом, код виду транспорту - 90 «Транспортний засіб, що переміщується своїм ходом як товар» згідно класифікатора видів транспорту, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011.

Відповідно до акту перевірки, згідно даних експортної декларації Литовської Республіки від 16.10.2017 № 17LTKR1000EK095E58 транспортний засіб - автомобіль марки - OPEL, модель - VIVARO, номер кузова – НОМЕР_1 , рік виготовлення - 2012 був оформлений на покупця - громадянина України - ОСОБА_1

За даними опису товару в гр. 31 МД, відомості про неналежний стан транспортного засобу (поломка, аварія тощо), які б підтверджували втрату у своїй вартості від дати продажу/експорту в Литві та дати купівлі/продажу в Україні відсутні.

Перевіркою встановлено, що при митному оформленні товару його митна вартість в Україні була задекларована недостовірно. Вартість товару нижча, ніж задекларована в країні відправлення - Республіки Литва.

Під час перевірки правильності декларування митної вартості товару після їх випуску визначено митну вартість автомобіля марки - OPEL, модель - VIVARO, номер кузова - НОМЕР_1 в розмірі 224173,50 грн.

Встановлені порушення призвели до заниження податкових зобов`язань по сплаті митних платежів на загальну суму 39953,96 грн., в тому числі: ввізне мито - 12485,61 грн., податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів - 27468,35 грн.

Позивач не погодившись з висновками перевірки, викладеними в акті від 29.12.2018 №31465/03-20-13-02/ НОМЕР_3 , подав 18.01.2019 письмові заперечення, однак листом ГУ ДФС у Волинській області від 30.01.2019 №220/Ж/03-20-13-02-06 висновки акту перевірки визнано такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та залишено без змін (а.с. 32-38).

На підставі акту перевірки від 29.12.2018 №31465/03-20-13-02/2763306892 ГУ ДФС у Волинській області 01.02.2019 прийняті податкові повідомлення-рішення №0002131302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на 15607,02 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 12485,61 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 3121,41 грн. (а.с.17) та №0002141302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ з ввезених на територію України товарів на 34335,44 грн., в тому числі: за податковими зобов`язаннями - 27468,35 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6867,09 грн. (а.с.18).

Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, на думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваних в даній справі податкових повідомлень-рішень, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Пунктами 23 та 29 частини першої статті 4 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини першої статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Згідно з частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості.

Пунктом 7 частини першої статті 336 Митного кодексу України передбачено, що митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 345 Митного кодексу України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів. Частиною третьої вказаної статті передбачено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо, зокрема, правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі.

Положеннями статті 272 Митного кодексу України, підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначено, що ввезення товарів на митну територію України є об`єктом оподаткування митними платежами - ввізним митом та податком на додану вартість.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 279 Митного кодексу України базою оподаткування митом товарів, що переміщуються через митний кордон України, є: для товарів, на які законом встановлено адвалорні ставки мита, - митна вартість товарів; для товарів, на які законом встановлено специфічні ставки мита, - кількість таких товарів у встановлених законом одиницях виміру.

Відповідно до статті 278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Пунктом 190.1 статті 190 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що митну вартість імпортованого товару, вказану декларантом позивача у митній декларації №UА205090/2017/048236 від 27.10.2017 визначено за резервним методом. До митної декларації позивачем подано всі документи, необхідні для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість ввезеного для здійснення митного оформлення товару.

Частиною другою статті 351 Митного кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані, зокрема, отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення (пункт 5 частини першої статті 352 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 54.4 статті 54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Таким чином, підставою для висновку про заниження суб`єктом господарювання податкових зобов`язань під час ввезення товарів на митну територію України може слугувати лише офіційна документально-підтверджена інформація від уповноважених органів іноземних держав щодо, зокрема, вартості ввезених товарів. Крім того, така інформація повинна підтверджувати або не підтверджувати автентичність поданих документів щодо ввезених товарів і стосуватись зовнішньоекономічних операцій, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Разом з тим, як встановлено судом, отримана відповідачем від Литовської Республіки інформація, а саме: експортна митна декларація від 16.10.2017 № 17LTKR1000EK095E58 стосуються інших зовнішньоекономічних контрактів, по яких позивач не є стороною правовідносин, що свідчить про безпідставність тверджень податкового органу про порушення гр. ОСОБА_1 положень митного та податкового законодавства.

Так, по експортній декларації від 16.10.2017 № 17LTKR1000EK095E58 товар поставлявся від компанії UAB «GELGOTOS TRANSPORTAS», Alexandrovo K. 68100 Marijampoles sav. LT до гр. Iurii Khikhlovskyi, Tycha 1a, Bogoluby - Lutsk.

Згідно з частиною першою статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною першою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 цього Кодексу).

Судом встановлено, що під час митного контролю уповноважені митні органи, з урахуванням поданих декларантом документів, не мали зауважень до заявленої митної вартості товару, що імпортувався гр. ОСОБА_1 . Доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, відповідачем не надано.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що в акті перевірки від 29.12.2018 №31465/03-20-13-02/2763306892 контролюючий орган встановив порушення про заниження позивачем податкових зобов`язань на суму 39953,96 грн. за МД №UА205090/2017/048236 від 27.10.2017, проте у висновку цього акту перевірки контролюючий орган зазначає про заниження позивачем податкового зобов`язання на суму 39953,96 грн. за зовсім іншою МД від 22.03.2018 №UА205090/2018/021047.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не довів належними та допустимими доказами факт порушення позивачем вимог податкового та митного законодавства в частині заниження податкових зобов`язань під час ввезення товару на митну територію України, з огляду на що прийняті за наслідками перевірки позивача податкові повідомлення-рішення від 01.02.2019 № 0002131302 та № 0002141302 слід визнати протиправними та скасувати.

Таким чином суд зазначає, що позивачем відповідно до МД ІМ40ДЕ №UА205090/2017/048236 від 27.10.2017 здійснено розмитнення ввезеного товару (автомобіля) з вірно обраним методом визначення митної вартості товарів (за резервним методом), проведено оплату коштів на користь нерезидента Rob-Car Automobile, на суму зазначену в інвойсі від 25.10.2017 № 351, а тому проведення відповідачем донарахувань з податку на додану вартість та ввізного мита є безпідставними та необґрунтованими.

При вирішенні даної справи судом враховано правову позицію в аналогічних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №820/305/17.

Крім того, приймаючи рішення у даній справі, суд також враховує ту обставину, що за наслідками розгляду постанови про порушення митних правил Волинської митниці ДФС відносно гр. ОСОБА_1 , Луцьким міськрайонним судом Волинської області прийнято рішення від 20.03.2019 у справі №161/19333/19, залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.04.2019, яким скасовано постанову у справі про порушення митних правил та закрито справу про порушення митних правил у зв`язку з відсутністю в діях гр. ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України. В даному рішенні суд зазначив, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил. Також суд зазначив, що документи надані Литовською Республікою не місять будь-яких згадок про позивача.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в розмірі 1536 грн., що сплачений відповідно до квитанції від 13.11.2019 № 13-3140363/С (а.с.2).

Що стосуються понесених витрат на професійну правову допомогу в розмірі 3000,00 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із доданих письмових доказів (договору про надання правничої допомоги від 01.11.2019, рахунку-фактури від 12.11.2019 № 1-000000100, квитанції № 1-к від 12.11.2019, акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 12.11.2019) позивач сплатив на рахунок адвоката Крючкова В.О. 3000,00 грн. на оплату правової допомоги, яка відповідно до акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 12.11.2019 складається з: ознайомлення ОСОБА_1 з його процесуальними правами та обов`язками - 1 год.; ознайомлення з документами наданими клієнтом - 2 год.; написання та подання заяви до ГУ ДФС у Волинській області - 2 год.; детальне опрацювання акта перевірки - 1 год.; складання та подання заперечення на акт перевірки - 2 год.; ознайомлення та опрацювання ППР - 1 год.; підготовка та подання позовної заяви - 4 год.; участь у судових засіданнях. Загальна вартість робіт становить 3000,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву щодо стягнення витрат на правову допомогу заперечив.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правовою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, розгляд якої відбувся без повідомлення (виклику) сторін, а тому, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн., що становить вартість послуг із написання та подання до суду позовної заяви.

При цьому, суд зазначає, що ознайомлення позивача з його процесуальними правами та обов`язками - 1 год.; ознайомлення з документами наданими клієнтом - 2 год.; написання та подання заяви до ГУ ДФС у Волинській області - 2 год.; детальне опрацювання акта перевірки - 1 год.; складання та подання заперечення на акт перевірки - 2 год.; ознайомлення та опрацювання ППР - 1 год. включається до витрат пов`язаних з підготовкою позовної заяви. Отже, решту витрат у сумі 500,00 грн. повинен понести позивач.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297, підпункту 15.5 пункту І розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 01.02.2019 № 0002131302 та № 0002141302.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 2500,00 грн. (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ 43143484).

Суддя Р.С. Денисюк