Рішення № 86948393, 15.01.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Бабенко Ю. П.

Справа № 645/2295/19

Провадження № 2/644/62/20

15.01.2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова в складі: головуючого - судді Бабенко Ю.П., за участю секретаря - Бойчук Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Форза» до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

В позовній заяві представник позивача просить суд визнати дійсним договір між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019010651 від 04.01.2019 року та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за цим договором у розмірі 29 500 грн. та судові витрати у розмірі 3 842 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.01.2019 року між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019010651. Даний договір було укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет-сайті позивача і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення договору. Позивачем на картковий рахунок відповідача було перераховано позику у розмірі 10 000 грн. Однак відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала та станом на 11.04.2019 року має заборгованість 29 500 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином. У своїх заявах на адресу суду проти позову заперечувала, посилалась на те, що кредитний договір взагалі не укладався, у виписці з банку відсутня інформація про те, що саме від ТОВ «ФК «Форза» надходили кошти. У заяві від 26.11.2019 року просила відмовити в задоволенні позову, визнати договір нікчемним на підставі того, що при укладенні договору про надання позики на умовах фінансового кредиту, для якого законом визначена обов`язкова письмова форма та який є недійсним за законом у разі недотримання такої форми, не була дотримана письмова форма та позивачем не доведена одночасна наявність всіх необхідних обставин для визнання його дійсним в розумінні ч.2 ст. 218 ЦК України.

В заяві від 26.11.2019 року відповідач просить розглядати справу за її відсутності.

Судом встановлено, що представником позивача надано суду копію договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019010651 від 04.01.2019 року між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 у сумі 10 000 грн. строком з 04.01.2019 року по 02.02.2019 року з відсотковою ставкою 1,5 % з можливістю пролонгації та дострокового повернення. Виконання зобов`язань клієнта перед товариством забезпечується неустойкою, а саме пенею у розмірі 2,5 % за кожен день прострочення та процентною ставкою за кожен день у разі прострочення у розмірі 2,5 %. В копії договору мається позначення про те, що ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом ( а.с. 14-16).

Згідно до розрахунку представника позивача, сума заборгованості відповідачки перед позивачем станом на 11.04.2019 року складає 29 500 грн., а саме: тіло кредиту - 10 000 грн., відсотки за користування кредитом - 4 500 грн., прострочені % - 10 000 грн., пеня - 5000 грн. (а.с. 17).

Актом Нацкомфінпослуг № 343/16-5/15 від 27.03.2019 року про правопорушення, вчинені ТОВ «ФК «Форза» на ринку фінансових послуг встановлено, що ТОВ «ФК «Форза» надало фінансову послугу ОСОБА_1 не на підставі договору, що є порушенням ч.1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ( а.с. 21-23).

Крім того, представник позивача у якості доказу у справі просив суд долучити роздруківку оригінала Log file за підписом керівника ТОВ «ФК «Форза» щодо договору № 00019010651 від 04.01.2019 року, в якій вказано точний час здійснення обома сторонами договору кожного етапу укладення електронного договору.

Представником позивача надано суду копію звернення ОСОБА_1 до Нацкомфінпослуг щодо кредитного договору № 00019010651 від 04.01.2019 року, де ОСОБА_1 вказує, що вона не в змозі погасити заборгованість за кредитом, просить Нацкомфінпослуг здійснити перевірку вказаного договору на відповідність законодавству України.

На дане звернення Нацкомфінпослуг надала ОСОБА_1 відповідь, що ТОВ «ФК «Форза» порушено вимоги законодавства про фінансові послуги, а саме порушено п.5 ч.3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», який встановлює, що несправедливим є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації ( понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання зобов`язань за договором ( а.с. 56-57).

Згідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до пунктів 1, 11 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, а договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами по справі склалися правовідносини з приводу укладання та виконання договору споживчого кредиту в електронному вигляді в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

Особливості укладання договору споживчого кредиту в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

За ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію» ідентифікація особи за допомогою електронного підпису, визначеного статтею 12 цього Закону, має здійснюватися під час кожного входу в інформаційну систему суб`єкта електронної комерції.

Згідно із ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

З аналізу ч. 2 ст. 218 ЦК України можна зробити висновок, що укладений усно, з порушенням вимог закону щодо обов`язкової письмової форми правочин, може бути визнаний дійсним виключно за одночасного існування таких обставин: 1) вказаний правочин укладений, тобто у випадку, коли таким правочином є договір - відповідно до ст. 638 ЦК України сторони мають погодити всі істотні умови такого договору; 2) одна із сторін вчинила дію щодо виконання такого правочину; 3) інша сторона підтвердила вчинення такої дії, зокрема шляхом прийняття виконання правочину, тобто вчинила певні активні дії щодо підтвердження договору або прийняття його виконання.

За відсутності хоча б однієї з перерахованих вище обставин неможливо визнати такий недійсний за законом правочин дійсним.

Згідно аналізу положень статей 1046, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» істотними умовами договору фінансового кредиту є розмір кредиту, строк та порядок його повернення, розмір процентів за користування ним, відповідальність сторін за невиконання зобов`язань, передбачених договором.

Крім того з урахуванням особливостей Договору, щодо виконання якого виник спір, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача, необхідною умовою для його укладання є також підтвердження ідентифікації особи, яка прийняла пропозицію та укладала Договір.

Так, частиною 4 ст. 8 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що фізична особа (споживач) послуг у сфері електронної комерції повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

З аналізу положень п. 6, 12 ч. 1 ст.3, ст. 11, 12, ч. 4 ст. 14 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» та роз`яснень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, слід дійти висновку, що клієнт має бути ідентифікований одразу при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

Матеріали справи не містять даних про те, що особа відповідача ОСОБА_1 була належним чином ідентифікована при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Форза» відповідним електронним підписом. Зазначення в розпечатаному договорі (а.с.14-16) на електронний підпис:63075189, не спростовують висновків суду, так як відповідачка не підтверджує вказані обставини і суду не надано докази того, що вказаний електронний підпис належить саме відповідачці. В разі неможливості надання зазначеного доказу, представник позивача не клопотав перед судом про витребування даного доказу.

Також суд встановив, що договір фінансового кредиту № 00019010651 від 04.01.2019 року не відповідає вимогам частин 6, 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки відсутні передбачені зазначеними нормами докази підтвердження прийняття пропозиції про укладення договору, що саме відповідач надсилала позивачу електронне повідомлення, підписане в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, заповнювала формуляр заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, який підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону. На підтвердження зазначених обставин представник позивача надав суду роздруківку оригінала Log file за підписом керівника ТОВ «ФК «Форза». Однак вказана роздруківка, підписана керівником позивача, який є зацікавленим в розгляді справи, не є достовірним доказом, на підставі якого можна встановити дійсні обставини справи. Вказана роздруківка лише в хронологічному порядку відображає послідовність дій установи та споживача, але не свідчить що вказані дії дійсно мали місце, не конкретизує зазначені дії. Тобто не зазначено, якого змісту заява була направлена фінансовій установі, якого змісту оферта була направлена споживачеві, чи направляв споживач електронне повідомлення чи заповнену заявку (формуляр) про прийняття оферти. При цьому суд бере до уваги, що відповідачка не визнає обставини, на які посилається представник позивача.

Позивачем також не доведено факт перерахування коштів відповідачці. Враховуючи, що відповідачка не підтверджує факт отримання коштів, представник позивача не надав суду докази того, в який час і на який рахунок було перераховано кредитні кошти. Надана представником позивача картка рахунку 3611 не може вважтися належним доказом отримання відповідачкою грошових коштів від позивача, оскільки цей документ не може вважатися первинним документом як такий, що не відповідає вимогам, визначеним ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктам 1.10, 4.2, 4.3, 4.8, 4.10, 4.11 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 р. № 254. Зокрема, цей документ не містить відомостей про переказ таких коштів на відповідний рахунок з конкретним номером, відкритий на ім`я відповідача, назви банку одержувача та платника.

Встановивши вказані вище обставини, які свідчать про недотримання вимог щодо порядку укладання Договору, щодо досягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов договору, щодо виконання позивачем умов договору шляхом перерахування відповідачу кредитних коштів, суд на підставі повно та всебічно досліджених в їх сукупності та взаємозв`язку доказів, надавши їм належну правову оцінку дійшов висновку, що відсутні передбачені ч. 2 ст. 218 ЦК України підстави для визнання Договору дійсним.

В зв`язку з викладеним суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнати дійсним договору між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019010651 від 04.01.2019 року.

Позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 00019010651 від 04.01.2019 року у розмірі 29 500 грн. задоволенню не підлягають, так як суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про визнання вказаного кредитного договору дійсним. Дані позовні вимоги обґрунтовуються позивачем саме фактом укладення кредитного договору і надання кредитних коштів, однак позивачем не доведений факт укладання сторонами договору фінансового кредиту. Також, як раніше зазначалось в даному рішенні, суду не надано належні і допустимі докази того, що відповідачці були перераховані кредитні кошти в розмірі 10000 грн. Зважаючи на викладене суд відмовляє в позові про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми 29 500 грн.

Зважаючи на те, що суд відмовляє в задоволенні всіх позовних вимог, у відповідності до ст.141 ЦПК України, судові витрати позивача на оплату судового збору і витрат на правову допомогу відносяться на рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 12-13, 77-84, 133, 141, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 207,218, 1054,1055 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», - суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Форза» до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019010651 від 04.01.2019 року, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 00019010651 від 04.01.2019 року в розмірі 29500 грн., про стягнення судових витрат, - ВІДМОВИТИ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.

СУДДЯ: