
Справа № 629/3122/19
Провадження № 2/629/59/20
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 січня 2020 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого-судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Андрієнко С.А., розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін в залі суду в місті Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, -
в с т а н о в и в:
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, посилаючись на те, що вона з відповідачем по справі з 07 червня 2018 року перебуває у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу є дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з нею та перебуває на її повному утриманні. Відповідач участі у вихованні та розвитку дитини не приймає. На даний час позивач не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Інших джерел доходу, окрім соціальних виплат, по догляду за дитиною, вона не має. Відповідач добровільно не надає їй ніякої матеріальної допомоги на її утримання та на утримання дитини, хоча має можливість, так як він є працездатним, має задовільний стан здоров`я, аліментних зобов`язань не має. В зв`язку з цим позивач просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3000 гривень щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 08 липня 2019 року, а також просить стягнути з відповідача аліменти на своє утримання до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі 2000 гривень, щомісячно.
16 серпня 2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини визнає частково, а саме у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, а позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дружини не визнає в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначив, що на даний час він працевлаштований, 15.08.2019 року ним було підписано трудовий договір, відповідно до якого його прийнято на роботу до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на посаду робітника з комплексного обслуговування в сільському господарстві з посадовим окладом у розмірі 4173 гривні. Інших доходів у нього не має, а тому просив задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши з нього аліменти на утримання дитини, а в задоволенні позову в частині стягнення аліментів на утримання дружини просив відмовити в повному обсязі.
09 вересня 2019 року позивач надала суду відповідь на відзив в якій зазначила, що відповідач надав неправдиві відомості, а саме приховує свої доходи задля того, щоб не сплачувати аліменти на її утримання та утримання сина, влаштувався на роботу до товариша його родини, де взята мінімальна заробітна плата, для уникнення сплати гідних аліментів своїй родині. Також зазначила, що відповідач жодного разу не відвідав дитину, не цікавиться фізичним станом та станом здоров`я дитини, його розвитком, а також жодного разу не надавав матеріальної допомоги на її утримання та утримання дитини. Зазначила, що дійсно отримує соціальну допомогу, але цих коштів не вистачає на належне утримання дитини, оскільки вона на даний час не працює, не має інших джерелів доходів, знаходиться разом з сином на повному утриманні її батьків. Тому вважає, що аліменти у розмірі 1000 гривень, які пропонує сплачувати відповідач на утримання дитини, нічого не значуть.
Позивач в судове засідання не з`явилася, але надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі. Крім цього зазначила, що в разі неявки відповідача по справі в судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з`явився, але раніше надавав суду заяву в якій просив провести розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає частково з урахуванням відомостей, викладених ним у відзиві на позовну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дитини з наступних підстав.
Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
З матеріалів справи вбачається, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 07 червня 2018 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим Юр`ївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 14.06.2018 року. Від даного шлюбу в них є малолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серії НОМЕР_2 , виданим 01.02.2019 року Юр`ївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 10. З даного свідоцтва вбачається, що відповідач по справі є батьком дитини. В теперішній час відповідач добровільно постійної матеріальної допомоги на утримання сина не надає.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачається, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.
Згідно з п. 16 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 згідно з ч. 1 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. Частиною 1 ст. 189 цього Кодексу батькам надано право укласти договір про сплату аліментів на дитину, умови якого (про розмір аліментів, строки їх виплати тощо) не повинні порушувати її права. При цьому розмір аліментів сторони визначають за домовленістю між собою, але за жодних обставин він не може бути меншим від передбаченого у ч. 2 ст. 182 СК України.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року N 3 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання дитини, про що свідчить поданий до суду позов, тому кошти на його утримання (аліменти) присуджує суд.
Під час судового розгляду встановлено, що відповідач не проживає разом з позивачем та зі спільною малолітньою дитиною сторін, належну матеріальну допомогу на утримання останньої не надає, отже, він зобов`язаний сплачувати аліменти на користь дитини сторін, яка проживає разом з позивачем.
Таким чином, позовні вимоги стосовно присудження на користь позивача аліментів є обґрунтованими та суд визнає їх такими, що підлягають задоволенню.
Визначаючи розмір та порядок стягнення аліментів, суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними і той із батьків хто проживає окремо від дитини може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Стаття 182 СК України встановлює, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Як зазначено у ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є здоровим, працездатним, на обліку у лікарів не перебуває, будь-яких інших осіб на утриманні не має. Зі змісту відзиву вбачається, що відповідач ОСОБА_2 працює у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на посаді робітника з комплексного обслуговування в сільському господарстві з посадовим окладом у розмірі 4173 гривні.
Будь-яких доказів іншого, сторонами надано не було, а судом в ході розгляду справи не здобуто.
Виходячи з принципу справедливості та розумності, приймаючи до уваги принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини, виходячи із встановленого державою розміру прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку та обоюдного обов`язку батьків на їх утримання, а також обставини для необхідного рівня життя дитини, її гармонійного розвитку, суд вважає доцільним визначити розмір аліментів для утримання дитини в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, що буде відповідати інтересам дитини по її утриманню.
Визначення аліментів у такому розмірі не буде порушувати основні соціальні гарантії, закріплені Конституцією України та законами України (зокрема, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 № 2017-ІІІ, Законом України «Про прожитковий мінімум»), що включають право відповідача на достатній життєвий рівень для себе не нижчий прожиткового мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Таким чином, у разі наявності додаткових витрат на дитину, що викликані особливими потребами, сторона по справі наділена правом звернутися з відповідним позовом до суду.
Позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дружини також підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 84 Сімейного кодексу України позивач має право на утримання від чоловіка - батька дитини, до досягнення дитиною трьох років.
На підставі ст.80 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
При визначенні розміру утримання на дружину, суд враховує викладені вище обставини та встановлює такий в розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) щомісячно.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки, позивачем не доведено обставини щодо можливості ОСОБА_2 сплачувати аліменти у заявленому нею розмірі, тому суд у задоволенні решти вимог позову відмовляє.
Так, згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину та дружину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
З матеріалів справи судом вбачається, що днем пред`явлення позову позивачем є 08 липня 2019 року, що підтверджується відміткою на 1 примірнику позову.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про: стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Таким чином, суд приходить до висновку про звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Витрати по оплаті судового збору суд покладає на відповідача за позовом.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 263-268, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст. 80, 84, 166, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства", Постановою Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» 15.05.2006 року за № 3, суд, -
в и р і ш и в:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 08 липня 2019 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання, як непрацездатної дружини у зв`язку з народженням дитини, в розмірі 1/5 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, починаючи з 08 липня 2019 року і до досягнення дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 1681 гривні 60 копійок.
Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Терни, Юр`ївського району, Дніпропетровської області, громадянка України, не працює, паспорт ID -картка НОМЕР_4 , орган, що видав 1263, дата видачі 27.06.2018 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Комсомольське, Лозівського району, Харківської області, паспорт серії НОМЕР_6 , виданий Лозівським МВ ГУМВС України в Харківській області 12.06.2008 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.А. Смірнова
Судове рішення № 86948149, Лозівський міськрайонний суд Харківської області було прийнято 16.01.2020. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 629/3122/19. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: