Ухвала суду № 86947942, 16.01.2020, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа №613/1192/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2020 р. смт. Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - Каліберди В.А.,

з участю секретаря - Ніколайчик А.О.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - Колєсніка І.А. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Краснокутськ заяву Колєсніка Ігоря Анатолійовича про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, треті особи - Вінницько - Іванівська сільська рада Богодухівського району Харківської області, сектор державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, державного акту на право власності на землю, визнання незаконним та скасування розпорядження та встановлення нікчемності заповіту,

у с т а н о в и в :

В провадженні судді ОСОБА_5 перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, треті особи - Вінницько - Іванівська сільська рада Богодухівського району Харківської області, сектор державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, державного акту на право власності на землю, визнання незаконним та скасування розпорядження та встановлення нікчемності заповіту.

10 січня 2020 року до суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 - Колєсніка І.А. про відвід судді мотивуючи тим, що існують обставини, які викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді вказаної позовної заяви, а також по іншим цивільним справам.

У судовому засіданні Колєснік І.А. підтримав заяву про відвід, прохав її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні прохав відмовити в задоволенні заяви про відвід судді, вважаючи її необгрунтованою.

Суд, розглянувши заяву, вислухавши думку учасників процесу, дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з положеннями ч.4 ст.39 ЦПК України встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов`язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.

Отже, за умовами ч.3,ч.4 ст.39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, які викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Однак, як вбачається зі змісту заяви Колєсніка І.А. про відвід судді, то підставою для заявлення відвову слугувало те, що згідно із даними декларації родинних зв`язків судді ОСОБА_5 за період 2014 - 2018 року, опублікованої на веб - сайті ВККСУ, суддя є двоюрідним братом депутата Харківської обласної ради ОСОБА_6 , яка обрана за списком партії «Відродження» та при цьому також є дружиною бувшого народного депутата України Верховної Ради України VІІІ скликання (2014-2019 р.р.) ОСОБА_7 . Також в заяві зазначено, що народний депутат України ОСОБА_7 і суддя ОСОБА_5, окрім родинних зв`язків, є односельчанами, а позивач ОСОБА_1 має зв`язки з ними, оскільки він також представляє дану політичну партію, являється депутатом Богодухівської районної ради Харківської області та має тісні та депутатські зв`язки із першим номером списку та керівником депутатської групи партії «Відродження» в Богодухівській районній раді ОСОБА_9 , який був помічником народного депутата ОСОБА_7 , а тому за таких обставин сторона відповідача ОСОБА_2 вважає, що позивач ОСОБА_1 має вплив на суддю ОСОБА_5 для вирішення цих справ на свою користь, однак наведені твердження Колєснік І.А. про упередженість судді є надуманими, не підтверджені будь-якими доказами та взагалі є такими, що не відповідають дійсності, оскільки суддя ОСОБА_5 не перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_7 , у якого, по твердженню Колєснік І.А. , працював помічником ОСОБА_9 , в розумінні вимог ст. 36 ЦПК України.

Окрім цього зі змісту заяви про відвід слідує, що суддя ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є односельчанами, що також на думку Колєсніка І.А. є підствою для відводу судді, однак звертаю увагу, що суддя ОСОБА_5 здійснює свою трудову діяльність в Краснокутському районному суді, юрисдикція якого розповсюджується на територію Краснокутського району Харківської області. При цьому суддя ОСОБА_5 зареєстрований та проживає в смт. Краснокутськ та безумовно до Краснокутського районного суду Харківської області звертаються жителі смт Краснокутськ, а тому якщо слідувати логіці адвоката Колєсніка І.А., то суддя ОСОБА_5, щоб не викликати сумнів та упередженість під час розгляду таких справ повинен заявляти по всім справам заяви про самовідвід і в цій справі також, які надходять до нього в провадження від жителів смт. Краснокутськ, оскільки саме в смт. Краснокутськ він зареєстрований та проживає, бо є їх односельчанином, що є взагалі безглуздим та не є підставою для відводу (самовідводу).

Окрім цього, суддя ОСОБА_5 не належить до будь - якої політичної партії, оскільки відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках. Перебуваючи на посаді, суддя не може бути кандидатом на виборні посади в органах державної влади (крім судової) та органах місцевого самоврядування, а також брати участь у передвиборчій агітації.

Також, відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

Незалежність судді є головною умовою забезпечення верховенства права, ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.

Незалежність і недоторканість суддів гарантують ст.ст. 126, 129 Конституції України.

Реалізація гарантій незалежності здійснення правосуддя є необхідною передумовою належного виконання судом своїх конституційних функцій щодо забезпечення дії принципу верховенства права, захисту прав і свобод людини та громадянина (ст.ст. 3, 8, 55 Конституції України.

Також під час розгляду справи в обов`язок суду не входить з`ясування політичної приналежності сторін, а лише встановлення відомостей, перелічених в ст. 175 ЦПК України.

Натомість суддею ОСОБА_5 з метою дотримання вимог ст.61 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в декларації родинних зв`язків судді за 2014-2018 роки зазначено відомості про двоюрідну сестру ОСОБА_6 , яка є депутатом Харківської обласної ради, про що свідчать відомості в її декларації, яка міститься на сайті НАЗК, де було зазначено в графі «займана посада» - депутат Харківської обласної ради, без визначення будь - якої депутатської приналежності.

Також з вищевказаної декларації судді ОСОБА_5 вбачається, що він з ОСОБА_6 спільно не проживають, спільним побутом не пов`язані та у них відсутні взаємні права та обов`язки.

Також, підставою для заявлення судді ОСОБА_5 відводу адвокат Колєснік І.А. зазначає той факт, що начебто якийсь ОСОБА_9 раніше проявив зацікавленість у вирішенні справ ОСОБА_1 в Краснокутському районному суді та допустив неправомірне втручання в адвокатську діяльність Колєснік І.А. , бо через його батька просив, щоб Колєснік І.А. відмовився від ведення цих справ по ОСОБА_1 , однак яким чином вказане твердження Колєсніка І.А. стосується судді ОСОБА_5 та підтверджує його упередженість під час розгляду справи та відношення судді ОСОБА_5 до цих подій, а тому вищезазначений факт нічим не підтверджений, є голослівним та не може бути підставою для задоволення відводу.

Також ще однією з підстав відводу судді ОСОБА_5 Колєснік І.А. зазначає факт наполегливого намагання ОСОБА_1 передачі цієї та інших справ до Краснокутського районного суду шляхом заявлення відводів суддям Богодухівського районного суду Харківської області, однак як вбачається з матеріалів справи №613/1192/17 за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, треті особи - Вінницько - Іванівська сільська рада Богодухівського району Харківської області, сектор державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, державного акту на право власності на землю, визнання незаконним та скасування розпорядження та встановлення нікчемності заповіту, то саме підставою для передачі вказаної справи на розгляд до Краснокутського районного суду Харківської області було задоволення суддями Богодухівського районного суду Харківської області Шалімовим Д.В. та Харченко С.М. самовідводів шляхом постановлення по справі процесуальних документів, а саме - ухвал, як суддею Харченко С.М. так і суддею Шалімовим Д.В. та неможливість в подальшому утворити склад суду, про що свідчить розпорядження Богодухівського районного суду Харківської області від 01 березня 2018 року №02-10-14, а не з тих підстав, на які вказує Колєснік І.А .

Таким чином даний факт не може слугувати підставою для задоволення відводу.

Також в заяві про відвід, Колєснік І.А. як на підставу відведення судді від розгляду справи посилається на не реагування судді ОСОБА_5 на неналежну поведінку ОСОБА_1 під час розгляду вказаної справи та справи №613/1436/17, однак вказані твердження Колєсніка І.А. не відповідають дійсності взагалі, оскільки суддею ОСОБА_5, навпаки, під час розгляду вказаних справ неодноразово наголошувалось сторонам, а саме ОСОБА_1 та адвокату Колєсніку І.А. на їх толерантну поведінку один до одного та повагу, що підтверджується звукозаписом судового засідання.

Таким чином даний факт не може слугувати підставою для задоволення відводу.

Окрім цього ще однією із підстав заявлення відводу адвокат Колєснік І.А. посилається на рішення, яке прийняте в цивільній справі №613/1436/17 за позовом ОСОБА_12 , ОСОБА_13 до селянського (фермерського) господарства «Дон», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію, однак частиною 4 статті 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відтак, не згода сторони з прийнятим рішенням аж ніяк не може бути правовою підставою для відводу судді, при цьому, суд виходить із того, що у разі не згоди з процесуальним рішенням суду сторона справи має можливість її оскаржити у встановленому законом порядку.

Натомість, суд звертає увагу на той факт, що під час розгляду справи №613/1436/17, заявник Колєснік І.А. був представником позивачів ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та постійно приймав участь в судовому засіданні, однак жодного разу ним не був заявлений відвід судді та не довіра складу суду, а вказаний факт мав місце лише після прийняття рішення по даній справі, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , таким чином в данному випадку і вбачається саме незгода сторони з прийнятим процесуальним рішенням, що не може слугувати правовой підставою для відводу судді.

Окрім цього, в своїй заяві про відвід судді ОСОБА_5 адвокат Колєснік І.А. підставою для відводу також зазначає той факт, що 08.01.2020 року ним та ОСОБА_2 , а також іншими особами до ВРП, Територіального управління ДБР у м. Полтава подані скарга та заява про злочин, у яких ставиться питання про притягнення судді ОСОБА_5 до дисциплінарної та кримінальної відповідальності відповідно, однак як вбачається з ч.1 ст. 107 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» право на звернення зі скаргою щодо дисциплінарного проступку судді, з повідомленням про вчинення дисциплінарного проступку суддею (дисциплінарною скаргою) має будь-яка особа, а тому сам факт звернення з дисциплінарною скаргою не може слугувати правовою підставою для задоволення заяви про відвід.

Також, як вбачається з оновлених пунктів 1 та 2 рішення Ради суддів України від 08 червня 2017 року №34 подання учасником судового процесу заяви про вчинення суддею кримінального провадження за статтею 375 Кримінального кодексу України не породжує ні потенційного, ані реального конфлікту інтересів щодо розгляду конкретної судової справи. Наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя - не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної справи.

Також відповідно до ч.2 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права.

Окрім цього вказаний факт не відноситься до переліку підстав для відводу судді, визначених в ч.1 ст. 36 ЦПК України, який є вичерпний та розширеному тлумаченню не підлягає.

Інших фактів та обставин, які б могли слугувати правовою підставою для відводу судді ОСОБА_5 з підстав, що передбачені частиною 1 статті 36 ЦПК України, заява Колєснік І.А. не містить, а задоволення суддею (судом) заяви про відвід судді без належної на те правової підстави може свідчити лише про недобросовісне використання суддею (судом) такої заяви, як незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи, що може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності (підпункт «д» пункт 1 статті 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає заявлення завідомо безпідставного відводу судді, діями, що спрямовані на затягування та перешкоджання розгляду справи, що, відповідно до п.1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України, є проявами зловживання процесуальними правами з боку позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006, «Газета Україна-Центр проти України» від 15.07.2010 ЄСПЛ вказував, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду.

При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною.

Окрім цього ст.126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість судді гарантується Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь - який спосіб забороняється.

Також Законом України «Про судоустрій і статус суддів» визначено умови виконання професійних обов`язків правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних гарантій самостійності судів та незалежності суддів. Зокрема, статтею 6 Закону встановлено заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь - який спосіб, неповагу до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації в будь - якій формі з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду.

За вище наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу та вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви про відвід.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 40 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви Колєсніка Ігоря Анатолійовича про відвід судді ОСОБА_5 по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Зарябинської сільської ради Богодухівського району Харківської області, треті особи - Вінницько - Іванівська сільська рада Богодухівського району Харківської області, сектор державної реєстрації Богодухівської районної державної адміністрації, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання недійсними заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, державного акту на право власності на землю, визнання незаконним та скасування розпорядження та встановлення нікчемності заповіту - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.А.Каліберда