Ухвала суду № 86946326, 16.01.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 16.01.2020

Справа № 320/5987/19

Провадження № 1-кп/937/358/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонним суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

прокурора – Фурманенко М.В.,

обвинувачених – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисника обвинувачених Лук`яненка К ОСОБА_3 , ОСОБА_2 – адвоката Анашкіної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140001439 від 27 травня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080140001439 від 27 травня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

У судовому засідання прокурор заявив клопотання про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 діб та про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_2 строком на 60 днів, мотивуючи це тим, що судовий розгляд кримінального провадження не закінчений та на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченим запобіжних заходів.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник – адвокат Анашкіна С.В. не заперечували проти клопотання прокурора про продовження ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Анашкіна С.В. проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 заперечували, просили суд змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

Суд заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 листопада 2019 року продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 на строк 2 (два) місяці, але не більше 60 (шістдесяти) днів, тобто з 18 листопада 2019 року по 17 січня 2020 року, включно.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 листопада 2019 року продовжено термін дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_2 з забороною покидати місце реєстрації: АДРЕСА_1 , у період часу з 20 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин, наступного дня, без застосуванням засобів електронного контролю, строком на 60 днів, тобто з 18 листопада 2019 року по 17 січня 2020 року, включно. Покладено на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки: не відлучатись з м. Мелітополь без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання; не відвідувати розважальні заклади; з`являтися за першою вимогою суду або прокурора; утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками по кримінальному провадженню.

Відповідно до вимог ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно, за який Кримінальним кодексом України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років. Крім того, являється особою, яка раніше неодноразово засуджена за вчинення злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, що свідчить про те, що на шлях виправлення обвинувачений ОСОБА_1 не став, покладені на нього зобов`язання не виконав та продовжує злочинну діяльність. Таким чином, є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Крім того, перебуваючи на волі, він може вчинити інші кримінальні правопорушення. Також, встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_1 відоме місце проживання потерпілої у кримінальному провадженні та є ризик того, що він буде незаконно впливати на потерпілу з метою уникнення від кримінальної відповідальності, тим самим перешкодить встановленню істини в кримінальному провадженні. Все вище зазначене, свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, тому суд вважає, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Анашкіної С.В., про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого з тримання під вартою на домашній арешт слід залишити без задоволення.

Таким чином, суд вважає, за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 строком на 60 діб.

Також, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у сховище, за попередньою змовою групою осіб, вчиненого повторно, за який Кримінальним кодексом України, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до шести років. Крім того, являється особою, яка раніше неодноразово засуджений за вчинення злочинів проти власності, судимість за які не знята та не погашена у встановленому законом порядку, що свідчить про те, що на шлях виправлення обвинувачений ОСОБА_4 не став, покладені на нього зобов`язання не виконав та продовжує злочинну діяльність. Таким чином, є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_2 з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду. Все вище зазначене, свідчить про наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

З урахуванням викладеного, суд вважає, за необхідне задовольнити клопотання прокурора та продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту з забороною покидати місце реєстрації: АДРЕСА_1 , у період часу з 20 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин, наступного дня, без застосуванням засобів електронного контролю, строком на 60 днів, а також покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: не відлучатись з м. Мелітополь без дозволу прокурора або суду; повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання; не відвідувати розважальні заклади; з`являтися за першою вимогою суду або прокурора; утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками по кримінальному провадженню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 369-372, 392 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Фурманенко М.В. про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 (шістдесят) днів, тобто з 16 січня 2020 року до 15 березня 2020 року, включно.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Анашкіної С.В., про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт – залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Фурманенко М.В. про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_2 – задовольнити.

Продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з забороною покидати місце реєстрації: АДРЕСА_1 , у період часу з 20 години 00 хвилин до 07 години 00 хвилин, наступного дня, без застосуванням засобів електронного контролю, строком на два місяця, тобто з 16 січня 2020 року до 16 березня 2020 року, включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 такі обов`язки:

-не відлучатись з м. Мелітополь без дозволу прокурора або суду;

-повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

-не відвідувати розважальні заклади;

-з`являтися за першою вимогою суду або прокурора;

-- утримуватися від спілкування з потерпілою та свідками по кримінальному провадженню.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_2 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в його житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Копію ухвали надіслати на адресу Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області та Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор» – для виконання, іншим учасникам справи – для відома.

Ухвала, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13 червня 2019 року, може бути оскаржена лише в частині продовження строку тримання під вартою – в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Мелітопольський міськрайонний суду Запорізької області протягом 7 (семи) днів з дня її оголошення.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ