Ухвала суду № 86945567, 16.01.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 1-кп/303/74/20

303/4098/19

У Х В А Л А

16 січня 2020 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого – судді Морозової Н. Л.

секретар судового засідання Галас Л. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачеві клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого в об`єднаному кримінальному проваджені №12019070040000876 внесеному до ЄРДР 20.04.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Донецьк, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, засудженого вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.03.2019 року за ч.2 ст.185, 75 КК України до 1 рік 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,

- у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених: ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 – ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 та ч.2 ст.190 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

сторони обвинувачення - прокурора Годованець І.Ф.

сторони захисту - обвинуваченого: ОСОБА_1

- захисника: (адвоката) Волошин В.В.,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених: ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 – ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 та ч.2 ст.190 КК України.

У судовому засіданні, прокурор подав суду клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 04 грудня 2019 року.

Клопотання прокурора мотивовано тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених: ч.2 ст.185 КК України - тобто крадіжка, таємне викрадення чужого майна, вчинена повторно; ч.3 ст.15 - ч.2 ст.185 КК України, - тобто крадіжка, незакінчений замах та таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно; ч.2 ст.190 КК України, тобто шахрайство, заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживанням довірою, вчинене повторно; та ч.2 ст.186 КК України, тобто грабіж, відкрите викрадення чужого майна, вчинене повторно, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів. Пред`явлені обвинувачення ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України, ч.3 ст.15 – ч.2 ст.185 КК України, ч.3 ст.185 КК України, ч.2 ст.186 КК України та ч.2 ст.190 КК України, обґрунтовується сукупністю здобутих в ході досудового розслідування доказів у межах даних об`єднаний кримінальних проваджень. ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин та злочини середньої тяжкості, будучи раніше неодноразово судимим, під час випробувального терміну, характеризується негативно, як особа схильна вчиняти нові злочини, постійного джерела доходів не має, майна у власності не має, та попередньо вже порушував умови запобіжного заходу застави, вчиняючи під час даного запобіжного заходу вищевказані кримінальні правопорушення, та беручи до уваги те, що він є уродженцем іншої області, а саме міста Донецьк та не має місця реєстрації, всі ці дані дають стороні обвинувачення підстави стверджувати, що обвинувачений ОСОБА_1 перебуваючи на волі може продовжити злочинну діяльність, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 5) ч.1 ст. 177 КПК України. Усвідомлення тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у випадку визнання його винним, може спонукати обвинуваченого до вчинення дій, спрямованих на перешкоджання повному і об`єктивному судовому провадженню, що вказує на наявність, ризиків, передбачених: п.1), п.3), та п.5) ст.1 77 КПК України, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих і свідків, у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення. Наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які не втратили своєї актуальності на даний час, оскільки судовий розгляд триває, свідки, потерпілі та обвинувачений не допитані, дає підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який, не пов`язаний з позбавлення волі.

Захисник обвинуваченого – адвокат Волошин В.В. в судовому засіданні просила змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на більш м`який, оскільки відсутні ризики, на які вказує прокурор. Вважає, що обвинувачений не може впливати на потерпілих та свідків, ухилятися від суду наміру немає, тому йому слід зміни запобіжний захід на більш м`який запобіжний захід.

Потерпілі в судове засідання не з`явилися, однак раніше подавали до суду заяви про проведення судового засідання без їх участі в зв`язку з відсутністю можливості відвідування судових засідань.

Заслухавши позицію прокурора з приводу заявленого клопотання, думку обвинуваченого, його захисника, дослідивши клопотання, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав:

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 04 грудня 2019 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених: ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 – ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 та ч.2 ст.190 КК України.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до абзацу другого частини 3 статті 331 КПК України, до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України (ч.2 ст.331 КПК України).

Судом встановлено, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого та середньої тяжкості злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 6 років.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою суддя виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати встановленню істини у справі іншим чином.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зв`язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.

Згідно правової позиції Європейського суду у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів щодо обвинуваченого, суд бере до уваги п.2 ч.4 ст.183 КПК України та враховує те, що згідно обвинувальних актів, ОСОБА_1 інкриміновано тяжкий та середньої тяжкості злочини, за які передбачена відповідальність виключно у виді позбавлення волі, а отже він усвідомлює неминучість покарання, що може спонукати його впливати на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни ними показів та переховуватись від суду, перешкоджати судовому провадженню. Суд приходить до переконання, що жоден із інших - альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не в змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 та виконання ними процесуальних рішень суду.

Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченому на більш м`який, а тому клопотання захисника з цього приводу не підлягають задоволенню.

Суддя вважає, що продовження строку утримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Відтак, є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому строк тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів.

Керуючись: ст. ст. 331, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , задоволити.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених: ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 – ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.186 та ч.2 ст.190 КК України, по 15 березня 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року N 4-р/2019.

Копію ухвали направити учасникам судового провадження для відому.

Головуючий Н.Л. Морозова