Рішення № 86943837, 15.01.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5347/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.,

за участю секретаря Теліціної О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якому зазначила, що до 17 липня 2017 року перебувала у трудових відносинах із відповідачем по справі. 17 липня 2017 року була звільнена. На день звільнення відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року в розмірі 35608 гривень 28 копійок.

Позивач просить:

-стягнути з АТ «Українська залізниця» на її користь нараховану заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 25297 гривень 08 копійок (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів).

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності (а.с.33).

Представник АТ «Українська залізниця» в судове засідання не з`явився, надав відзив на позову заяву (а.с.43-48), в якому просив розглянути справу за його відсутності та відмовити задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами:

- АТ «Українська залізниця» підлягає звільненню від відповідальності за невиконання обов`язків, передбачених законодавством про працю у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин на підставі Науково-правового висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2;

- місце роботи позивача знаходилось на території проведення антитерористичної операції, з огляду на що та у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів (зокрема, до табелів обліку робочого часу) нарахування заробітної плати з 16 березня 2017 року припинено;

- позивачем не надано належних доказів на підтвердження заявлених позовних вимог; надані докази видані після 16 березня 2017 року невідомими особами.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, працювала старшим диспетчером диспетчерського апарату відділу перевезень структурного підрозділу «Луганська дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.9-19).

17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена із займаної посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.9-19) та наказу (розпорядження) про припинення трудового договору № 1847-ОС від 17 липня 2017 року (а.с.20) .

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 року № 938 змінено тип та найменування відповідача по справі на акціонерне товариство «Українська залізниця».

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період часу з березня 2017 року по 17 липня 2017 року позивач ОСОБА_1 надала копії розрахункових листів (табуляграм), видача яких працівнику передбачена ст.110 КЗпП України , ч.1 ст.30 Закону України «Про оплату праці» і які суд приймає як належні докази на підтвердження розміру нарахованої позивачу заробітної плати за спірний період.

З розрахункових листів вбачається, що позивачці нараховано заробітну плату за березень 2017 року - 6986 грн 56 коп (до виплати 2452 грн 65коп), за квітень 2017 року – 4209 грн 20 коп (сума до виплати – 3347грн 09коп), за травень 2017 року – 4209грн 20коп (сума до виплати – 3347грн 09коп), за червень 2017 року – 4209грн 20коп (сума до виплати – 3347грн 09коп), за липень 2017 року – 15994 грн 12коп (сума до виплати – 12803грн 16коп) (а.с.21-25).

З розрахункових листів за березень - липень 2017 року вбачається, що до нарахованої заробітної плати входить оплата простоїв (код 340).

З наказу (розпорядження) про припинення трудового договору № 1847-ОС від 17 липня 2017 року вбачається, що при припиненні трудового договору ОСОБА_1 має бути нараховано компенсацію за 14 днів відпустки, вихідну допомогу, одноразову грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку, що узгоджується із розрахунковим листом за липень 2017 року, поданим позивачкою на підтвердження заявлених позовних вимог (а.с.20,25).

Відомості, зазначені у розрахункових листах за березень-липень 2017 року відповідачем не спростовані та суду не надані докази, що ці відомості є недостовірними. Суд вважає, що розрахункові листи (табуляграми) за березень-липень 2017 року не мають суперечностей, не викликають сумнівів, щодо їх достовірності, узгоджуються із змістом наказу (розпорядження) № 1847-ОС від 17 липня 2017 року, на підставі якого внесено запис про припинення трудового договору до трудової книжки ОСОБА_1 .

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2019 року у відповідача по справі було витребувано докази стосовно нарахування ОСОБА_1 заробітної плати.

Листом від 11 грудня 2019 року відповідач по справі повідомив суд про неможливість виконання зазначеної ухвали через відсутність оригіналів первинних документів.

На виконання ухвали Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 20 серпня 2019 року (в частині витребування доказів) відповідачем надано довідку від 13 вересня 2019 року № ДН ЛугДон Філія – 425/685 (а.с.53), з якої вбачається, що ОСОБА_1 за березень 2017 року нараховано заробітну плату в розмірі 3481 грн 91коп, до виплати належить 2802 грн 94 копійок (за вирахуванням податків та обов`язкових платежів у розмірі 678 грн 97коп). З період часу з квітня по липень 2017 року заробітна плата не нараховувалась.

Відповідно до відомості про виплату грошей за березень 2017 року № 548 ОСОБА_1 12 липня 2017 року отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 2802 грн 94 коп (а.с.54-56).

З індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 Реєстру застрахованих осіб, сформованих станом на 28 серпня 2019 року (а.с.35-37), вбачається, що в березні 2017 року страхувальником – регіональна філія «Донецька залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код 40150216) ОСОБА_1 нараховано заробітну плату в розмірі 6986 грн 56коп, що узгоджується із розрахунковим листом за березень 2017 року про розмір нарахованої заробітної плати; з квітня по липень 2017 року відсутні відомості про нарахування заробітної плати.

З листа відповідача по справі від 12 вересня 2019 року № ДНЛугДонФілія-725/668 (а.с.52) вбачається, що відсутність первинних документів не дає можливості перевірити інформацію про фактичне виконання робіт працівником ОСОБА_1 , що безпосередньо впливає на можливість проведення розрахунку.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що нарахування заробітної плати ОСОБА_1 було припинено 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів, що на переконання суду суперечить вимогам діючого законодавства України - Закону України «Про оплату праці» та Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до яких обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, вести бухгалтерський, податковий облік законом покладено саме на працедавця, а не на працівника.

Будь-яких доказів про виплату на користь ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі за період з другої половини березня по липень 2017 року відповідачем не надано.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача на її користь заборгованості по заробітній платі за період з другої половини березня по липень 2017 року в розмірі 32126 грн 37 коп (35608грн 28 коп - 3481грн 91коп) з урахуванням сплаченого авансу.

Суд вважає за необхідне зауважити, що заборгованість по заробітній платі за період часу з другої половини березня 2017 року по липень 2017 року у розмірі 32126 грн 37 коп визначена без урахування обов`язкових платежів та податків і не є виходом за межі заявлених позовних вимог.

Заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 32126 грн 37коп підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до статей 14.1.180, 18, 162.1.3, 168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 до 17 липня 2017 року знаходилась у трудових відносинах з АТ «Українська залізниця», майнові вимоги позивача щодо оплати її праці, зокрема в доведеній частині заборгованості, відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського суду з прав людини.

Припинення нарахування позивачці заробітної плати з 16 березня 2017 року у зв`язку з відсутністю доступу до первинних документів, на яке посилається відповідач у відзиві, суперечить вимогам діючого законодавства та не приймається судом

Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об`єктивно впливають на її обов`язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4 КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617 ЦК України (а.с.57-73).

Зазначений висновок свідчить про відсутність вини АТ «Українська залізниця» у невиконанні своїх обов`язків перед працівниками, проте, на переконання суду, не звільняє відповідача від обов`язку виплатити ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період час з другої половини березня по 17 липня 2017 року.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача по справі.

Керуючись ст.ст. ст.ст.4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 32126 (тридцять дві тисячі сто двадцять шість) гривень 37 копійок.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" при виплаті ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі в розмірі 32126 гривень 37 копійок утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім ) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 15 січня 2020 року.

Суддя