Вирок № 86939870, 16.01.2020, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/102/18

Провадження № 1-кп/499/1/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2020 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Тимчука Р.М., за участю учасників кримінального провадження: секретаря судового засідання Мельника Р.А., прокурора Ходоровського Я.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого Зубкова А. В. потерпілої ОСОБА_3 , представника потерпілого Робул А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12017160000000917 від 27.11.2017 року за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища Запрудинський Єфремівського району Тульської області, росіянина, громадянина України, з середньою технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого, інваліда 3 групи, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

27.11.2017 приблизно о 17.15 годині водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «ЗАЗ-1102», р/н НОМЕР_1 , маючи при собі посвідчення водія але не тої категорії що дає право на керування легковими автотранспортними засобами, рухався в темний час доби, в умовах незначного дощу, по асфальтованому, мокрому дорожньому покриттю проїзної частини вулиці Центральна в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області, освітленій вуличним ліхтарним освітленням, на якій організований двосторонній рух і проїзна частина має по одній смузі руху у протилежних напрямках, а максимальна швидкість руху обмежена до 40 км/год заборонним дорожнім знаком 3.29, з боку центра даного селища у напрямку села Прохорове Іванівського району Одеської області, зі швидкістю близько 40 км/год, у смузі свого напрямку руху. Наближаючись до будинку № 132 по вулиці Центральна, водій ОСОБА_1 завчасно побачив попереду - пішохода ОСОБА_4 , яка рухалася по проїзній частині, на відстані близько 1 метра від її правої межі, у попутному з автомобілем напрямку, прямолінійно, у темпі спокійного кроку.

У той самий час, у зустрічному напрямку рухався легковий автомобіль який органами досудового розслідування встановлений не був, також не було встановлено під чиїм керуванням був вказаний автомобіль. Швидкість його руху була близько 80 км/год.

Отримуючи об`єктивні ознаки можливого виникнення і розвитку аварійної ситуації, що виразилося у наявності на проїзній частині перешкоди у русі, у вигляді пішохода ОСОБА_4 , яка порушуючи вимоги Правил дорожнього руху, при наявності ґрунтового узбіччя та тротуару, рухалася по проїзній частині у невстановленому місці і була повернута спиною до попутного транспортного засобу, а також наявності зустрічного транспорту, водій якого перевищуючи допустиму швидкість рухався на відносно вузькій ділянці проїзної частини шириною всього 6,5 метрів, обвинувачений ОСОБА_1 невірно оцінив дорожню обстановку, яка склалася, будучи не уважним під час руху, не вжив заходів, що виключають дорожньо-транспортну пригоду, чим виявив злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків легковажно розраховував на їх відвернення.

Тобто, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру водій ОСОБА_1 грубо порушив пункти: 2.3. «б»; 12.3.; 13.1.; 13.3 «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які зобов`язують водія:

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) «Бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об 'їзду перешкоди»;

п. 13.1. «Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу»;

п. 13.3. «Під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху».

Своєчасно не зменшив швидкість руху керованого транспортного засобу для безпечного об`їзду перешкоди у вигляді пішохода, не переконався, що під час зустрічного роз`їзду з невстановленим слідством автомобілем, в умовах погіршення видимості проїзної частини попереду, він не створить своїми діями небезпеки у русі для інших учасників дорожнього руху, не дотримався безпечного інтервалу і, як наслідок, одразу після роз`їзду допустив наїзд передньою правою частиною автомобіля на пішохода ОСОБА_4 , під час якого відбулося закидання тіла на капот та переднє вітрове скло автомобіля «ЗАЗ-1102», р/н НОМЕР_1 із наступним падінням потерпілої на дорожнє покриття.

В результаті ДТП пішоходу ОСОБА_4 , згідно з висновком судово - медичної експертизи № 127 від 11.01.2018, заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, перебувають у прямому причинному зв`язку з її смертю, а саме: садна спини та лівого стегна, забійна рана верхньої третини лівої гомілки, масивний крововилив в м`які покриви потиличної області голови, масивна субдуральна гематома на верхньо-зовнішній поверхні правої півкулі головного мозку, вогнище забою в дільниці полюсу лівої лобової частки головного мозку, масивні вогнищеві субарахноїдальні крововиливи на передньо-нижній поверхні полюсів лівої лобової та скроневої часток, субарахноїдальний крововилив в ділянці полюсу правої потиличної частки головного мозку, пластинчатий крововилив у м`які оболонки мозочка, крововилив у м`які покриви правої лопаткової області спини, вогнищеві крововиливи в ворота легень та підтримуючу зв`язку печінки, лінійний перелом кісток склепіння та основи черепу.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП № 958-А від 29.01.2018 водій ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти ДТП, шляхом належного виконання вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, і саме його фактичні дії знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події ДТП.

Обвинувачений ОСОБА_1 , в скоєному діянні визнав себе винним повністю, підтвердив у своїх свідченнях сутність пред`явленого йому обвинувачення, та показав суду, що дійсно 27.11.2017 року він керуючи автомобілем ЗАЗ 1102 рухався по напрямку із центра смт. Іванівка в напрямку с. Прохорове. Час був приблизно 17.00-18.00 годин. Дорожнє покриття було мокре бо на вулиці йшов мілкий дощ та туман. Вулиця була освітленою. Він рухався з невеликою швидкістю. Обвинувачений показав, що він не бачив особи яка рухалась по дорозі, з правої її сторони. На відстані приблизно 200 метрів до нього рухався автомобіль. Приблизно біля дому 132 він розминався з зустрічною машиною що рухалася з ярким світлом фар. Світло від машини його засвітило і він, проїхавши декілька метрів відчув, що наїхав на щось. Бо був удар в праву передню частину автомобіля з падінням на лобове скло. Він одразу зупинився, вийшов із машини і побачив на узбіччі дороги потерпілу ОСОБА_4 викликав швидку та поліцію і залишився на місці. Поставивши запитання про допит свідків які б могли пояснити обставини скоєного ДТП обвинувачений пояснив, що вину він визнає і, тому, немає сенсу допитувати свідків. З приводу цивільного позову обвинувачений заявив, що він його визнає частково.

Стосовно допиту свідків, таку ж саму позицію підтримав і прокурор, який звернув увагу суду на правдивість показань обвинуваченого як на досудовому слідстві так і під час судового розгляду. Крім того, аналізуючи покази обвинуваченого, суд приймає до уваги та розцінює їх як цілком правдиві, оскільки вони в цілому узгоджуються з обставинами які відображені в протоколі огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.11.2017 року який було складено безпосередньо після скоєння вказаної пригоди. Крім того, його покази узгоджуються з іншими матеріалами кримінального провадження, а саме протоколами огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.11.2017 року разом з схемою ДТП від 27.11.2017 року та фототаблицями до протоколу огляду місця ДТП від 27.11.2017 року, протоколу огляду та затримання транспорту від 27.11.2017 року, проведення слідчого експерименту від 13.12.2017 року, висновками експертиз, які в свою чергу свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому діяння.

Так, з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.11.2017 року оглядом було встановлено місце дорожньо-транспортної пригоди в смт Іванівка по вулиці Центральній поблизу будинку №132, без слідів гальмування з ознаками напряму руху транспортного засобу з сторони центру населеного пункту в напрямку с. Прохорове. Також протоколом засвідчено розташування транспортного засобу. У додатках до протоколу детально робиться опис розташування транспортного засобу та долучена фото таблиця із зображеннями місця пригоди, автомобіля. Схемою до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 27.11.2017 року детально зображена відстань від автомобілю до місця зіткнення та плям крові, напрямок руху автомобіля та осип скла після зіткнення. Предмети одягу потерпілої, осколки пластмаси та скла, розташування автомобіля ЗАЗ-1102 після його зупинки.

Вказані у протоколі та додатках до нього відомості підтверджують встановлені судом обставини щодо місця дорожньо-транспортної пригоди, що в свою чергу в цілому відповідає поясненням, наданим самим обвинуваченим.

Відповідно до протоколу огляду та затримання транспорту від 27.11.2017 року вбачається, що слідчим у присутності понятих було здійснено огляд легкового автомобіля ЗАЗ 1102 білого кольору 1991 р.в. та були встановлені зовнішні пошкодження передньої частини кузова автомобіля більше з правого боку, лобового скла праворуч, що в свою чергу підтверджує факт контакту автомобіля під управлінням ОСОБА_1 з пішоходом саме передньою його частиною.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №127 від 11.01.2018, року, враховуючи результати лабораторних експертиз, у громадянки ОСОБА_4 були виявлені наступні тілесні ушкодження:садна спини та лівого стегна, забійна рана верхньої третини лівої гомілки, масивний крововилив в м`які покриви потиличної області голови, масивна субдуральна гематома на верхньо-зовнішній поверхні правої півкулі головного мозку, вогнище забою в дільниці полюсу лівої лобової частки головного мозку, масивні вогнищеві субарахноїдальні крововиливи на передньо-нижній поверхні полюсів лівої лобової та скроневої часток, субарахноїдальний крововилив в ділянці полюсу правої потиличної частки головного мозку, пластинчатий крововилив у м`які оболонки мозочка, крововилив у м`які покриви правої лопаткової області спини, вогнищеві крововиливи в ворота легень та підтримуючу зв`язку печінки, лінійний перелом кісток склепіння та основи черепу.

Вищезазначені тілесні пошкодження утворились при падінні на дорожнє покриття з приземленням на передню поверхню тіла. Описані ушкодження утворилися від дії тупого предмету, що діє з великою силою, чим могли бути деталі автомобіля, що рухається, і є характерними для автомобільної травми. Тобто могли утворитись в умовах дорожньо-транспортної пригоди, при зіткненні автотранспорту, що рухався, з пішоходом.

Причиною смерті громадянки ОСОБА_4 стала несумісна із життям сукупна травма тіла (сукупність ушкоджень), перебувають у прямому причинному зв`язку з її смертю.

При судово-медичному дослідженні крові трупа гр-нки ОСОБА_4 , етиловий спирт не виявлений. Кров від трупа належить до групи АВ (ІV) за системою АВО.

Отже, експертом було встановлено причину смерті, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених у громадянки ОСОБА_4 , що в свою чергу узгоджується з кваліфікацією дій обвинуваченого та наслідками, які настали.

Відповідно до висновку судової авто технічної експертизи від 29.01.2018 року №958-А судом вбачається, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля ЗАЗ 1102 ОСОБА_1 повинен був діяти згідно з вимогами п.12.3, Правил дорожнього руху України. Водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_4 .. У діях водія автомобіля ЗАЗ 1102 ОСОБА_1 є невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з подією, що відбулася.

Таким чином, вказаний висновок доводить порушення обвинуваченим ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що в свою чергу призвело до наслідків, викладених вище та наявну у нього можливість запобігти їх настанню, шляхом дотримання ним вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 13.12.2017 року за участі обвинуваченого ОСОБА_1 суд вбачає, що останній детально розповів про обставини подій, які мали місце 27.11.2017 року, та які відповідають його показам у суді стосовно місця розташування пішохода на проїзній частині, напрямку руху автомобіля ЗАЗ 1102 по вул.. Центральній, його швидкості та самого моменту удару автомобіля з пішоходом, що в подальшому було схематично зображено та підписано учасниками слідчого експерименту.

Встановлені обставини під час проведення слідчого експерименту цілком узгоджуються між собою, відповідають події, яка викладена в обвинувальному акті та не суперечать іншим доказам по справі, досліджених у судовому засіданні та вказаних вище.

Покази обвинуваченого щодо зустрічного транспортного засобу який міг засвітити йому видимість руху, та з яким він нібито здійснював роз`їзд і після чого було скоєно наїзд на пішохода, суд відноситься критично зважаючи на те, що органами досудового розслідування вказаний автомобіль не встановлено, немає також і показів свідків які б могли підтвердити даний факт. Крім того, і сам обвинувачений не може сказати який саме це був автомобіль, його марку чи інші родові ознаки.

Захисник обвинуваченого зазначив, що в зв`язку з тим, що обвинувачений повністю визнав вину, щиро розкаявся, злочин вчинений обвинуваченим відноситься до злочинів вчинених з необережності, тому просить суд визначити міру покарання не пов`язану з позбавленням волі.

Потерпіла, не погоджуючись з думкою захисника обвинуваченого, в судовому засіданні повідомила, що вважає, що обвинувачений ОСОБА_1 , не дивлячись на визнання своєї вини, не розкаявся в скоєному так як навіть не вибачився перед нею та її бабусею - матір`ю загиблої ОСОБА_4 . Частково не погодився з позовними вимогами. В зв`язку із чим, вважає що суд повинен обрати йому покарання пов`язане з позбавленням волі.

Судом встановлено, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення за ч.2 ст.286 КК України - тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає що вина ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України доведеною, в його діянні має місце склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, оскільки він вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, у зв`язку із чим суд вважає за можливе визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Відповідно до ст. 66 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_1 , суд визнає визнання вини в скоєному правопорушенні як обставину, що пом`якшу покарання.

Обставин які обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України судом встановлено не було.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

З урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, враховуючи думку прокурора, який вважав що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, а також інших обставин кримінального провадження в їх сукупності, суд визнає необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів призначення йому основного покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, так як відсутні передбачені законом підстави для застосування до призначеного покарання положень ст.75, 76 КК України, а також ст. 69 КК України, які б давали суду можливість прийти до висновку про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбуття покарання із випробуванням, або застосування до нього більш м`якого покарання. При цьому суд враховує принципову позицію потерпілих, яка втратила мати, та дочку, щодо призначення обвинуваченому суворої міри покарання і її пояснень, що не зважаючи на тривалий час, який пройшов з дня ДТП, обвинувачений або його родичі компенсувати їй спричинену моральну та матеріальну шкоду навіть і не намагались.

Разом з тим, зважаючи на те, що обвинувачений характеризується посередньо, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є особою середнього віку, на утриманні дітей не має, являється інвалідом третьої групи, то суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе і без призначення йому максимального строку покарання, яке передбачено санкцією статті 286 ч.2 КК України, бо ще не втрачена можливість соціальної реабілітації та виправлення обвинуваченого у більш короткий строк його ізоляції від суспільства, що також підтверджується засудженням ним своєї протиправної поведінки, яка може свідчити про дійсне прагнення стати на шлях виправлення і перевиховання.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує грубе порушення Правил дорожнього руху з боку обвинуваченого, що спричинило тяжкі наслідки, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, та те, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, в наслідок порушення правил дорожнього руху потерпіла ОСОБА_4 отримала тяжкі тілесні ушкодження, які являються небезпечними для життя на момент спричинення та спричинили її смерть, враховуючи те, що додаткове покарання має важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів обвинуваченим, суд вважає, що призначене обвинуваченому основне покарання без призначення додаткової міри покарання є необґрунтованим і таким, що не відповідає ступеню тяжкості скоєного злочину та особі винного внаслідок м`якості, і не може бути достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а отже свідчить про необхідність призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом на визначений строк.

Стосовно цивільного позову суд зазначає наступне.

За змістом положень ст.128 ч.1, 5 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого, або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 129 ч.1 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю, або частково чи відмовляє в ньому.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 та її представник підтримали цивільний позов у повному обсязі та наполягали на його задоволенні.

Обвинувачений ОСОБА_1 позов визнав частково, а саме в загальній сумі 200 000 гривень.

Цивільний відповідач ТДВ «СТДВ «Глобус» просили цивільний позов залишити без розгляду для з`ясування повного кола осіб, які мають право на отримання своєї частки моральної шкоди. У судове засідання представник ТДВ «СТДВ «Глобус» не з`явилися, просили розглядати кримінальне провадження без їх участі.

Суд, розглянувши матеріали цивільного позову прийшов до висновку, що цивільний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_6 підлягає задоволенню частково.

Щодо стягнення з цивільних відповідачів матеріальної шкоди позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а саме з цивільного відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 в якості довічного утримання підлягають стягненню щомісячні виплати у розмірі 3679,12 грн. (три тисячі шестисот сімдесят дев`ять гривень дванадцять копійок) в місяць.

У відповідності до вимог ст. 27.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає до стягнення на користь утриманця померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_6 з відповідача ТДВ «СТДВ «Глобус» страхове відшкодування 123 тисячі 200 грн. (сто двадцять три тисячі 200 грн.).

До стягнення з відповідача ТДВ «СТДВ «Глобус» на користь ОСОБА_3 підлягають витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника у сумі 38 400 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста гривень).

До стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягають витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника у сумі 29 300 грн. (двадцять дев`ять тисяч триста гривень).

Також суд приймає до уваги, що потерпілими пред`явлені позовні вимоги про відшкодування на їх користь завданої моральної шкоди з відповідача ОСОБА_1 про стягнення на користь ОСОБА_6 моральну шкоду, заподіяну смертю доньки, у сумі 161 600 грн. (сто шістдесят тисяч шістсот гривень) та на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, заподіяну смертю матері ( ОСОБА_4 ), у сумі 150 000 грн. (сто п`ятдесят тисяч шістсот гривень), які підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України вбачається, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як встановлено в судовому засіданні вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена, та в судовому засіданні встановлено, характер, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року з відповідними змінами «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» видно, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав потепілий, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Оцінюючи позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6 заявлені у розмірі 161 600 гривень моральної шкоди, та позовні вимоги ОСОБА_3 заявлені у розмірі 150 000 гривень суд, приймаючи до уваги обставини кримінального правопорушення, ступінь вини обвинуваченого, вважає за необхідне задовольнити частково, а саме у сумі по 100 тис. гривень кожному потерпілому. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить з характеру та обсягу душевних, психологічних, фізичних страждань, їх тривалості та значимості для потерпілого, водночас враховуючи стан здоров`я постраждалого, тяжкість вимушених змін в його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідних для відновлення попереднього стану.

В частині стягнення з відповідача ТДВ «СТДВ «Глобус» на користь ОСОБА_6 моральної шкоду, заподіяну смертю доньки ( ОСОБА_4 ) у сумі 38400 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста гривень) вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд вважає що, судові витрати по кримінальному провадженню в розмірах та за проведення-

Судової автотехнічної експертизи №914-А від 13.12.2017 року в розмірі 889,83 грн;

Судової транспортно-трасологічної експертизи №919-А від 13.12.2017 року на суму 4449,15 грн;

Судової автотехнічної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП №958-А від 29.01.2018 року на суму 1716 грн.00 коп;

підлягають стягненню в повному обсязі з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України. При цьому, автомобіль який був визнаний речовим доказом та арештований для забезпечення кримінального провадження, не належить обвинуваченому на праві власності, а тому повинен бути повернутий законному володільцю (власнику) після набуття вироком законної сили.

Оскільки під час судового розгляду, до обвинуваченого запобіжні заходи не застосовувались, суд вважає що початок строку відбування покарання, необхідно обраховувати після вступу вироку в законну силу, з моменту фактичного його затримання.

Керуючись ст.ст. 368,369, 370, 373-374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України призначивши йому покарання - 3 (три) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

Речові докази по справі відповідно до ст.100 КПК України - повернути володільцю (власнику).

Скасувати арешт автомобіля ЗАЗ-1102 НОМЕР_1 , який був накладений 29.11.2017 року слідчим суддею Приморського р/с м. Одеси.

Цивільний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 в якості довічного утримання щомісячні виплати у розмірі 3679,12 грн. (три тисячі шестисот сімдесят дев`ять гривень дванадцять копійок) в місяць.

Стягнути на користь утриманця померлої ОСОБА_4 - ОСОБА_6 з ТДВ «СТДВ «Глобус» страхове відшкодування 123 тисячі 200 грн. (сто двадцять три тисячі 200 грн.).

Стягнути з ТДВ «СТДВ «Глобус» на користь ОСОБА_3 витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника у сумі 38 400 грн. (тридцять вісім тисяч чотириста гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника у сумі 29 300 грн. (двадцять дев`ять тисяч триста гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду, заподіяну смертю доньки, у сумі 100000 грн. (сто тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, заподіяну смертю матері ( ОСОБА_4 ), у сумі 100 000 грн. (сто тисяч гривень).

В іншій частині позову відмовити.

Судові витрати по кримінальному провадженню в розмірах та за проведення-

Судової автотехнічної експертизи №914-А від 13.12.2017 року в розмірі 889,83 грн;

Судової транспортно-трасологічної експертизи №919-А від 13.12.2017 року на суму 4449,15 грн;

Судової автотехнічної експертизи з дослідження обставин та механізму ДТП №958-А від 29.01.2018 року на суму 1716 грн.00 коп;

підлягають стягненню в повному обсязі з засудженого ОСОБА_1 на користь держави.

Запобіжні заходи, щодо обвинуваченого не застосовувались.

Початок строку відбування покарання обраховувати після вступу вироку в законну силу, з моменту фактичного затримання.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду, через Іванівський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя Р. М. Тимчук