Рішення № 86937737, 13.01.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5437/17

2-а/215/9/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю секретаря - Зоріної А.В.

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача, адвоката - Залюбовськог В.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі №1 в спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання права,-

ВСТАНОВИВ:

05.12.2017 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду даним позовом.

В обґрунтуванні своїх позовних вимог позивач вказує, що 13.11.2017 він в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради з заявою-запитом про: 1) надання йому довідки ВВК для можливості використовувати соціальне таксі для перевезення до медичних закладів; 2) надання документів Голові ОНКОлогічного МСЕК №2 для внесення в індивідуальну програму реабілітації інваліда ОСОБА_3 ортопедичних сулинаторів, інвалідної коляски з електроприводом; 3) надання документів Голові ОНКОлогічного МСЕК №2для внесення в індивідуальну програму реабілітації інваліда ОСОБА_3 смартфона МЕДИА у зв`язку з обмеженим її доступом до спілкування; 4) вжиття системи заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин не надання індивідуальних реабілітаційних засобів для інвалідів а саме інвалідної коляски, ортопедичних сулинаторів, смартфона МЕДИА, звернувшись до відповідних державних установ та надання копії цих звернень позивачу для ознайомлення; 5) надання ОСОБА_3 для амбулаторного лікування лікарські засоби безоплатно,а не як інваліду за 50% від їх вартості і це внести в індивідуальну програму реабілітації.

Оскільки відповідач відмовився надати позивачу зазначені ним документи та виконати його вимоги викладені в заяві від 13.11.2017, а також не отримав відповідь від відповідача щодо результатів розгляду його заяви, позивач ОСОБА_1 просить; 1) визнати протиправною бездіяльність Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради яка виявилась у ненаданні належної відповіді на запит від 13.11.2017, а саме: - яка не надала довідку ВВК для можливості використовувати соціальне таксі для перевезення до медичних закладів; - яка не надала документ голові ОНКОлогічного МСЕК №2 для внесення в індивідуальну програму реабілітації інваліда ОСОБА_3 ортопедичних супінаторів, інвалідної коляски; - яка не надала документи голові ОНКОлогічного МСЕК №2 для внесення в індивідуальну програму реабілітації інваліда ОСОБА_3 смартфона МЕДИА у зв`язку з обмеженим її доступом до спілкування; - яка не надала ОСОБА_3 для амбулаторного лікування лікарські засоби безоплатно, а не як інваліду за 50% від їх вартості і це не внесла в індивідуальну програму реабілітації; - яка не вжила системи заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин не надання індивідуальних реабілітаційних засобів для інвалідів, а саме інвалідної коляски, ортопедичних супінаторів, смартфона МЕДИА, не звернулася до відповідних державних установ, копії звернень не надала позивачу для ознайомлення; 2) зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» протягом 15-ти днів надати, відповідно до законодавства, належну обґрунтовану відповідь та документи на запит позивача від 13.11.2017, а саме: - надати довідку ВВК для можливості використовувати соціальне таксі для перевезення до медичних закладів; - надати документи голові ОНКОлогічного МСЕК №2 для внесення в індивідуальну програму реабілітації інваліда ОСОБА_3 ортопедичних супінаторів, інвалідної коляски; - надати документи голові ОНКОлогічного МСЕК №2 для внесення в індивідуальну програму реабілітації інваліда ОСОБА_3 смартфона МЕДИА у зв`язку з обмеженим її доступом до спілкування; - надати ОСОБА_3 для амбулаторного лікування лікарські засоби безоплатно, а не як інваліду за 50% від їх вартості і це не внесла в індивідуальну програму реабілітації; - вжити системи заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин не надання індивідуальних реабілітаційних засобів для інвалідів, а саме інвалідної коляски, ортопедичних супінаторів, смартфона МЕДИА, не звернулася до відповідних державних установ, копії звернень не надала позивачу для ознайомлення.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, який підтримав в судовому засідання в якому зазначає, що 14.11.2017 за вихідним №1752 на ім`я позивача на його адресу була направлена відповідь про розгляд звернення в якій чітко і повністю викладено роз`яснення по всім питанням (а.с.140-141).

Позивач відповідь на відзив не надав, в судовому засіданні давав аналогічні пояснення, які викладені в обґрунтування його позовних вимог, позов підтримав в повному обсязі (а.с.30).

Заслухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.11.2017 позивач ОСОБА_1 в інтересах матері ОСОБА_3 звернувся з заявою-запитом до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради про надання зазначених документів, вжиття системи заходів, спрямованих на усунення правових, соціальних та інших причин не надання індивідуальних реабілітаційних засобів для інвалідів а саме інвалідної коляски, ортопедичних сулинаторів, смартфона МЕДИА, звернувшись до відповідних державних установ та надання копії цих звернень позивачу для ознайомлення та надання ОСОБА_3 для амбулаторного лікування лікарські засоби безоплатно,а не як інваліду за 50% від їх вартості і це внести в індивідуальну програму реабілітації (а.с.31).

14.11.2017 за вихідним №1752 Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради надано відповідь на порушені у заяві від 13.11.207 ОСОБА_1 питання з наведенням відповідних мотивів та посиланням на норми закону (а.с.88-89, 119-121), яку останній отримав власноручно 24.11.2017, що підтверджується журналом вихідної документації (а.с.152-153).

За приписами ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових осіб і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про звернення громадян», звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Порядок розгляду звернень у формі заяв та скарг, встановлений статтями 15,16 Закону України «Про звернення громадян».

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені у них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства, забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Частиною 4 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про звернення громадян», орган державної влади, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому, загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів - ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що громадяни України наділені правом звернення з відповідними заявами, скаргами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, засобів масової інформації, їх посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків, а на органи державної влади, органи місцевого самоврядування покладений обов`язок по розгляду таких звернень, заяв і скарг у місячний строк від дня їх надходження.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся із скаргою до відповідача 13.11.2017, відповідачем відповідь була надана 14.11.2017 за вих. №1752 (а.с.88-89, 119-121), яку останній отримав власноручно 24.11.2017 (а.с.152-153).

Отже, відповідачем у строки, встановлені ст.20 Закону України «Про звернення громадян» була надана відповідь на скаргу позивача від 13.11.2017.

Крім того, з наданої позивачу відповіді видно, що йому було детально роз`яснено підстави використання соціального таксі та надання ортопедичних супінароторів, апарату смартфон «МЕДОК» та коляски з електроприводом, а також надана відповідь щодо отримання пільгових рецептів (а.с.88-89, 119-121).

Отже, у даному випадку, при розгляді заяви позивача від 13.11.2017, судом не встановлено бездіяльності відповідача, а, навпаки, при розгляді вказаної заяви-запиту позивача відповідачем були вжиті активні дії, направлені на її розгляд у строки, визначені чинним законодавством, за результатами такого розгляду заяви, позивачу була надана вмотивована відповідь у формі листа-відповіді за вих. №1752 від 14.11.2017.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, на позивача покладено обов`язок довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Однак, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів, які свідчили б про бездіяльність відповідача при розгляді його заяви-запиту від 13.11.2017 з урахуванням того, що відповідачем була надана мотивована відповідь на неї за вих. №1752 від 14.11.2017 у терміни, встановлені ст.20 Закону України «Про звернення громадян».

В той же час, відповідачем на адресу суду надано належні докази, які свідчать про надання вмотивованої відповіді позивачеві на його скаргу від 13.11.2017, а тому вищенаведені докази спростовують бездіяльність відповідача при розгляді заяви-запиту позивача від 13.11.2017, на які позивач посилається у позові.

Судом відхиляються посилання позивача на те, що його заява розглянута з порушенням Закону України «Про звернення громадян» з огляду на неповідомлення його про день, час і місце розгляду та за його відсутності без урахування його думки, оскільки як передбачено ст.19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади, місцевого самоврядування зобов`язані на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу. Позивач у своїй заяві не зазначав про своє бажання бути присутнім при її розгляді, тому рішення за результатами розгляду заяви приймалось за відсутності позивача.

Відповідно до ч.2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.3 статті 79 КАС України відповідач повинен подати суду докази разом із поданням відзиву.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З вищевикладеного вбачається, що оцінка судом доказів, поданих сторонами, відбувається тільки за внутрішнім переконанням і лише на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Тобто, суд не може, зокрема тільки на вимогу однієї із сторін, надавати перевагу одному доказу, виключаючи доказ, поданий протилежною стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, перевіривши правомірність дій (бездіяльності) відповідача при прийнятті відповідачем письмової відповіді при розгляді заяви позивача від 13.11.2017 згідно з вимогами ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача не допущена, а прийняте у формі письмової відповіді листа відповідача за вих. №1752 від 14.11.2017 за заявою позивача від 13.11.2017 прийнято у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, суд враховує факт звільнення позивача від сплати судового збору, а тому судові витрати відповідно до ст.139 КАС України слід компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.241-243, 245, 250, 255 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та визнання права - відмовити.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу на протязі тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 16.01.2020.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Криворізької міської ради адреса: Дніпропетровська область, 500890, м. Кривий Ріг, вул. Маршака, 1а, ЄДРПОУ 37861828.

СУДДЯ: