Рішення № 86937464, 15.01.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/8046/18

Провадження № 2/0182/632/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

15.01.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Багрової А.Г.

за участю секретаря

судового засідання - Снєгульської В.М.

відповідача - ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про стягнення заборгованості неустойки за прострочення сплати аліментів та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам за період з 08.08.2017 року по 01.08.2018 рік в розмірі 11293,70 грн. та неустойки по сплаті аліментів.

Заяви по суті справи.

Позивач звернулась до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 та просить стягнути на її користь неустойку за прострочення сплати аліментів в розмірі 3659,95 грн. за період з 08.08.2017 року по 01.08.2018 рік.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти на двох спільних дітей в розмірі 1\3 частина від його заробітку та доходів починаючи з 08.08.2017 року і до досягнення дітьми повноліття відповідно судового наказу від 01.09.2017 року. Однак відповідач аліменти сплачує не в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість станом на 01.08.2018 рік в розмірі 11293 грн. 70 коп. ОСОБА_1 добре відомо про обов`язок сплачувати аліменти на утримання дітей та про наявність заборгованості, але він умисно ухиляється від їх сплати. Заборгованість відповідач не погашає та на вимоги державного виконавця не реагує.(а.с.1-3)

Відповідач подав відзив на позовну заяву та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки він постійно сплачував та сплачує аліменти на утримання дітей у розмірі, якому йому повідомив державний виконавець. Він постійно відвідував державного виконавця та станом на 01.01.2018 року заборгованість по аліментам була відсутня. З січня 2018 року у нього утворилась заборгованість зі сплати аліментів, оскільки піднявся мінімальний середній заробіток. Загальна сума заборгованості станом на 01.08.2018 рік становила 7069,09 грн. Він вирішив, що поступово ліквідує заборгованість шляхом сплати щомісячних платежів у більшому розмірі. 28.08.2018 року позивач звернулась зі скаргою до державного виконавця, який зробив перерахунок і заборгованість склала станом на 01.08.2018 рік вже 11293 грн. 70 коп.. Про перерахунок заборгованості в бік збільшення йому стало відомо 04.12.2018 року, коли він отримав суду повідомлення про відкриття провадження за позовом ОСОБА_2 до нього про стягнення неустойки за прострочення спалити аліментів. Фактично заборгованість виникла з вини державного виконавця, який невірно здійснював нарахування йому розміру аліментів до сплати. Про виявленні невірності в розрахунках державний виконавець не по ставив його до відома, не викликав на прийом, не повідомив письмово. Крім того ІНФОРМАЦІЯ_1 в нього народився син ОСОБА_3 . Дитина перебувала в тяжкому стані в м. Дніпрі разом з матір`ю - ОСОБА_4 . На лікування дитини щоденно витрачались значні кошти з листопада та по грудень 2018 року ним вже було витрачено 20235,48 грн. Дитину продовжують лікувати і ще протягом тривалого часу приблизно також сума коштів ним буде витрачатись. Зазначає, що заборгованість виникла не з його вини, а народження дитини, яка потребує тривалого лікування ставить його у скрутне матеріальне становище і перешкоджає сплаті заборгованості по аліментам (а.с.46-70).

Відповідач подав зустрічний позов та просить суд з тих підстав, що зазначено у відзиві звільнити його від сплати заборгованості по аліментам за період з 08.08.2017 року по 01.08.2018 рік в розмірі 11293,70 грн. та неустойки по сплаті аліментів (а.с.24-42).

Позивач подала відзив на зустрічну позовну заяву просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог, оскільки надані докази про понесені витрати на лікування дитини мають велику кількість придбаного товару, який не має відношення до лікування дитини. Самі по собі чеки не надають можливості встановити , що лікарські засоби купувались саме для лікування дитини і саме відповідачем. Наявність у ОСОБА_1 дружини та дитини не позбавляє його від виконання свого обов`язку утримувати їх спільних дітей та сплачувати аліменти у визначеному розмірі. Зазначає, що будь-яких наявних причин для звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості ним не зазначено та не доведено належними та допустимими доказами(а.с. 82-84).

ОСОБА_1 подав відповідь на відзив до зустрічного позову та зазначив, що від не ставить в своєму позові питання про звільнення від сплати аліментів взагалі, а лише просить звільнити його від сплати заборгованості, оскільки має поважні причини через які заборгованість сплати не має змоги. Крім того він також сплачує аліменти на утримання ОСОБА_2 до досягнення дітьми трьох років, хоча вона працює та отримує дохід. Зазначив, що надав належні документи, що свідчать про його скрутне становище у зв`язку з життєвими обставинами, та які є підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментам та неустойки за прострочення їх сплати. (а.с.97-99).

Позивач ОСОБА_2 14.03.2019 року подала позовну заяву про збільшення позовних вимог, просить суд стягнути з ОСОБА_1 пеню за несплату аліментів в розмірі 14934 грн. 12 коп.(а.с.111-112), оскільки станом на 01.03.2019 року заборгованість зі сплати аліментів збільшилась та складає 14934 грн. 12 коп.

Інших заяв та клопотань по суті справи учасники не подавали.

Процесуальні дії у справі.

Справа перебувала в провадженні судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Тихомирова І.В.(а.с. 12)

13.11.2018 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін(а.с.15)

21.01.2019 року ухвалою суду постановлено прийняти зустрічну позовну заяву та продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження(а.с.77-78), призначено підготовче судове засідання.

14.08.2019 року згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено Багрову А.Г., у зв`язку зі звільненням у відставку судді Тихомирова І.В . (а.с.123)

19.08.2019 року справу прийнято до провадження суддею Багровою А.Г. та призначено підготовче судове засідання (а.с.124).

19.08.2019 року ухвалою суду витребувано копію виконавчого провадження(а.с.126), а також відомості про доходи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с.125).

26.09.2019 року справу відкладено через нявку позивача (а.с.203-205).

21.11.2019 року по справі постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, витребувано відомості про перетинання кордону позивачем ОСОБА_2 (а.с. 226-227).

В судове засідання 15.01.2020 року позивач не з`явилась, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити (а.с.236)

Відповідач в судовому засіданні 15.01.2020 року просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову та звільнити його від сплати заборгованості та неустойки за прострочення сплати аліментів.

Судом встановлено.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5-6)

Сторони перебували у шлюбі з 16.09.2009 року по 25.06.2018 рік(а.с.4,7)

Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом з матір`ю ОСОБА_2 .

Згідно судового наказу від 01.09.2017 року з ОСОБА_8 стягнуто на утримання двох дітей аліменти в розмірі 1\3 частина від його заробітку та доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 08.08.2017 року (а.с. 8).

14.09.2017 року відкрито виконавче провадження (а.с.149)

26.09.2017 року ОСОБА_1 з`явився на виклик державного виконавця, який повідомив йому про сплату щомісячно аліментів в розмірі 1719 грн.(а.с.151)

Згідно розрахунку державного виконавця про заборгованість по аліментам станом на 01.08.2018 року визначено заборгованість по аліментам в розмірі 7069,09 грн. (а.с.157)Згідно цієї ж довідки встановлено, що ОСОБА_1 щомісячно сплачував аліменти на утримання дітей в розмірі 1719 грн. починаючи з вересня 2017 року по серпень 2018 року.

12.09.2018 року державним виконавцем вчинено інший розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, в якому визначено зовсім інші суми , що підлягали до сплати та станом на 01.09.2018 року визначено заборгованість 12661,70 грн.(а.с.16)

Також в матеріалах виконавчого провадження наявна ще одна довідка про заборгованість боржника , згідно якої станом на 01.08.2018 року вона становить 11293 грн. 70 коп.(а.с.177)

Станом на 01.03.2019 року заборгованість по аліментам ОСОБА_1 становить 14934,12 грн. (а.с.180).

Станом на 25.07.2019 року заборгованість по аліментам ОСОБА_1 становить 17184,75 грн. (а.с.180).

При цьому матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 постійного місця роботи не мав, перебував на обліку в центрі зайнятості та нетривалий час лише був працевлаштований на роботу.

Не зважаючи на обставини відсутності роботи відповідач щомісячно сплачував аліменти на утримання дітей, а також на утримання дружини до досягнення дітьми трьох років(а.с.196), постійно звертався до державного виконавця та надавав відомості про сплачені аліменти та отримані доходи.

При цьому суд звертає увагу, що державний виконавець протягом спірного періоду постійно змінював розрахунки та розмір аліментів, що підлягав до сплати та не інформував учасників виконавчого провадження про такі зміни та наявність заборгованості у боржника.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 51 Конституції України обов`язок кожного громадянина України піклуватися про дітей.

Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття (ч. 2, 4ст. 194 СК України).

Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а в разі спору - судом (ч. 4ст. 195 СК України).

Як встановлено судом, станом на 25.07.2019 року у відповідача існує заборгованість по аліментам після досягнення повноліття донькою в розмірі 17184,75 грн., яка учасниками виконавчого провадження на даний час не оскаржена(а.с.196).

У відповідності до ч. 1ст. 196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

В п. 22 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 р. № 3 зазначено, що передбачена ст. 196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, виходячи зі змісту норм ст. 196 СК України суд відповідно до вимог ст. 214 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішення суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки.

Згідно частин 1-3статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, N 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Відповідно до наданих відповідачем письмових доказів судом встановлено, що відповідач сплачував аліменти щомісячно на утримання дітей у визначеному розмірі 1719 грн., який йому було повідомлено державним виконавцем, не отримуючи при цьому будь-яких доходів та виплат.

Як вбачається з копії виконавчого провадження державним виконавцем визначався різний розмір аліментів боржнику за один і той же період та у більшому розмірі ніж було сплачено відповідачем. При цьому судом встановлено, що будь-яких повідомлень від державного виконавця про нараховану заборгованість та визначений щомісячний розмір аліментів на утримання дітей на адресу відповідача не було направлено, що підтверджується копією виконавчого провадження (а.с. 136-199).

Таким чином судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не ухилявся від виконання свого обов`язку щодо утримання дітей, щомісячно сплачував аліменти на їх утримання в повідомленому державним виконавцем розмірі, хоча і не мав будь-якого доходу, а про визначений державним виконавцем розмір аліментів не був повідомлений , не був боржник повідомлений державним виконавцем також і про наявність заборгованості зі сплати аліментів, яка йому нарахована за період , що є предметом спору.

Отже, враховуючи пояснення сторін, досліджені письмові доказі, які додані сторонами до матеріалів справи судом не встановлено наявності вини відповідача у простроченні сплати аліментів у визначеному державним виконавцем розмірі, а тому на платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, оскільки заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. Таким чином у позивача відсутнє право на стягнення неустойки з відповідача.

Інші надані докази та пояснення сторін судом не було взято до уваги, оскільки вони не містять будь-яких фактів, що стосуються предмету заявленого позову.

Враховуючи вище викладене, позовні вимоги позивача про стягнення неустойки зі сплати аліментів задоволенню не підлягають.

Наявність у позивача ще одної малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який потребує лікування, та непрацездатної дружини не є підставою для звільнення від сплати заборгованості по аліментам, оскільки ці обставини не є істотними і зазначена заборгованість виникла не у зв`язку з тяжкою хворобою ОСОБА_1 , а тому зустрічні позовні вимоги за зустрічним позовом задоволенню не підлягають.

На підставі ст.ст. 180,194,196,197 СК України, керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 76, 78, 89, 263-265, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.

Судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. компенсувати за рахунок держави.

Відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам за період з 08.08.2017 року по 01.08.2018 рік в розмірі 11293,70 грн. та неустойки по сплаті аліментів.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду ( м. Кривий Ріг) протягом тридцяти днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.

Повне рішення складено до 16.01.2020 року.

Дані про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , НОМЕР_1 , місце реєстрації - не значиться, останнє відоме зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 (а.с.212)

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації - АДРЕСА_2 (а.с.14).

Третя особа - Нікопольський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) ( ЄДРПОУ 35004297, місце знаходження: 53200, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Отоманська, буд. 2)

Суддя: А. Г. Багрова