Рішення № 86935474, 15.01.2020, Високопільський районний суд Херсонської області

15.01.20 Справа №652/686/19

___2020 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді - Дригваль В.М.,

за участю секретаря - Гапич В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Високопілля цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

До Високопільського районного суду Херсонської області звернулося Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зазначивши, що відповідно до укладеного договору №б/н від 04.02.2015 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 5500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо встановлення кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Відповідно до п.1.1.7.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін. Враховуючи те, що відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, а тому станом на 15.07.2019 року має заборгованість 11 410, 43 грн., яка складається з наступного: 5647,09 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1774,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 2869,06 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 366,71 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 519,54 грн. - штраф (процентна складова). Просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 11 410 грн. 43 коп. за кредитним договором №б/н від 04.02.2015 року та судові витрати в розмірі 1921,00 грн.

Представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», за довіреністю Кіріченко В.М. (а.с.27) та ОСОБА_2 (а.с.84), надали відповідь на відзив (а.с.67-71) в якому зазначили, що кредитні відносини виникли у сторін відповідно до норм чинного законодавства, відповідач на протязі тривалого часу користувався кредитними коштами. Щодо застосування строку позовної давності, заявленою відповідачем, заперечують, при цьому зазначили, що у перевипущеної кредитної картки, строк дії закінчується 09/2021, позивач же звернувся до суду з позовом 31.07.2019 року до спливу строку позовної давності. Просять суд, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Також просять суд, провести розгляд справи у відсутності представника (а.с.35).

Відповідач ОСОБА_1 , надав раніше відзив на позовну заяву в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, так як заявою анкетою від 04.02.2015 року не встановлено розмір відсотків, пені та штрафів. Жодних Умов та правил він не підписував. Також просить суд, застосувати строки позовної давності, оскільки як зазначає відповідач у своєму відзиві (а.с.52-54), згідно розрахунку заборгованості, останній платіж відповідачем для погашення кредиту здійснено 13.06.2015 року в розмірі 400,00 грн., при цьому посилаючись на правові позиції Верховного Суду України, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в зв`язку з пропуском строку позовної давності. Крім того, надав заяву про розгляд справи у його відсутності та про відмову у задоволені позову.(а.с.92).

Відповідно до ст.211 ЦПК України, ч.3. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до вимог ст.247 ЦПК України, ч.2… У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, судом встановлено:

- Із копії розрахунку заборгованості (а.с.5, 6-7) вбачається, що відповідач станом на 15.07.2019 року має заборгованість 11410,43 грн., яка складається з наступного: 5647,09 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1774,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 2869,06 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 366,71 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 519,54 грн. - штраф (процентна складова). Останній платіж за кредитом, згідно розрахунку заборгованості), відповідачем здійснено 06.06.2019 року в розмірі 600,00 грн.

- Із копії заяви позичальника №б/н від 04.02.2015 року (а.с.8) вбачається, що позивач надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 5500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо встановлення кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Факт отримання кредитної картки підтверджується довідкою про видані кредитні картки (а.с.74) де зазначено, що остання картка видана відповідачу зі строком дії до «09.2021».

- Із копії паспорту громадянина України (а.с.25-26) вбачається, що ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в селі Краснознам`янка Голопристанського району Херсонської області, зареєстрований в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Високопільської селищної ради ОТГ Високопільського району Херсонської області (а.с.41). Також, згідно довідок від 11.11.2019 року (а.с.60, 61) з`ясовано, що ОСОБА_1 станом на 11.11.2019 року не працює та на його утриманні перебувають малолітні діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3

- Із копій виписок по кредитному рахунку (а.с.72-73) вбачається, що ОСОБА_1 в період з 2015 року по червень 2019 року активно користувався кредитними коштами, оплачуючи товари та послуги, а також здійснював погашення заборгованості кредитної картки.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач, відповідно до поданої заяви №б/н від 04.02.2015 року (а.с.8), отримав від позивача кредит в розмірі 5500,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Щодо встановлення кредитного ліміту банк керується п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» (а.с.9-24), складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору, станом на 15.07.2019 року має заборгованість 11 410, 43 грн., яка складається з наступного: 5647,09 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 1774,74 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 2869,06 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 366,71 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 519,54 грн. - штраф (процентна складова). Отже заборгованість відповідно до розрахунку заборгованості становить 11 410, 43 грн. (а.с.5, 6-7).

Відповідач у своєму відзиві (а.с.52-54) не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, так як відповідач останній платіж за кредитною карткою здійснив 13.06.2015 року в розмірі 400,00 грн. З такими твердженнями відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України, передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Аналіз норм ст.266, ч.2 ст.258 ЦК України, дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252-255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Тобто за договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (с.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду України, викладені у постановах від 19.03.2014 року по справі №6-14цс14 та від 18.06.2014 року у справі №6-61цс14, що у відповідності до ст.360-7 ЦПК України, є обов`язковими для всіх судів України.

За таких обставин, твердження відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, спростовуються наданим позивачем належними доказами, а саме: розрахунком заборгованості (а.с.5, 6-7) з якої з`ясовано, що останній платіж на кредитну картку відповідачем здійснено 06.06.2019 року в розмірі 600,00 грн., а також випискою з кредитного рахунку (а.с.72-73) з якої вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою, шляхом знімання коштів та відповідно внесення коштів на погашення кредитної заборгованості в період з 2015 року до 06.06.2019 року. Крім того, як вбачається із довідки (а.с.74) відповідачу було видано кредитну картку зі строком дії до 09/2021, а позивач звернувся до суду з позовом 07.08.2019 року, тобто без порушення строків позовної давності. У зв`язку з чим, суд не може застосувати строки позовної давності, як загальну так і спеціальну, оскільки такі строки позивачем не пропущено. В зв`язку з чим, слід відмовити відповідачу у задоволені заяви про застосування строків позовної давності, оскільки такий строк позивачем не пропущено.

Разом з тим, суд погоджується із доводами відповідача про те, що при підписані заяви-анкети від 04.02.2015 року в ній не було передбачено, а ні відсоткової ставки, а ні розмір пені та штрафів за неналежне виконання кредитних зобов`язань, а також те, що відповідач не підписував жодних Умов та Правил користування кредитною карткою та не ознайомлювався з Тарифами Банку, а тому суд дослідивши наявні у справі докази приходить до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, але частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Приписами статей 626, 628 ЦК України, передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України - Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку умови договору приєднання розроблені позивачем, АТ КБ «Приватбанк», тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.1, 2 ст.551 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як доказ укладення договору з відповідачем банк надав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, витяг з умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку.

Правовим висновком Великої Палати Верховного Суду (постанова від 03.07.2019, справа №342/180/17, провадження №14-131цс19) визначено, що: «роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження №6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Анкета-заява від 04.02.2015 року не містить даних щодо домовленості сторін договору про сплату конкретних відсотків за користування кредитними коштами, сплати пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту.

Матеріали справи не містять доказів про те, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах справи, визнавались відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору, більш того зазначені документи не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 04.02.2015 року, шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Беручи до уваги вищевказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов до висновку про те, що відповідач фактично отримав та використовував кошти надані банком на кредитну картку, але не повернув їх, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої суми кредитних коштів, яка на час розгляду справи не повернута відповідачем.

Так із розрахунку заборгованості убачається, що станом на 15.07.2019 року заборгованість за тілом кредиту становить 5647,09 грн., та заборгованість за простроченим тілом кредиту становить 1774,74 грн., на загальну суму - 7421,83 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, згідно ст.141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із сплаченого судового збору, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.1), пропорційно до задоволених вимог позовної заяви та складає 1249,50 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.207, 526, 527, 530, 549, 551, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, ст.ст. 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, ст.ст.13, 81, 95, 141, 258-260, ст.ст.263, 265, 281-284, 289 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (ІПН НОМЕР_1 ), зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м.Київ, вул.Грушевського, буд.1-Д, адреса для листування 49094, м.Дніпро вул.Набережна Перемоги, буд.50, МФО-305299, код ЄДРПОУ-14360570, рахунок № НОМЕР_2 ), у погашення заборгованості за кредитним договором №б/н від 04.02.2015 року в розмірі 7421 (Сім тисяч чотириста двадцять одна) грн. 83 коп. та у відшкодування сплаченого судового збору в сумі 1249 (Одна тисяча двісті сорок дев`ять) грн. 50 коп.

В іншій частині розміру позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або вручення.

Суддя В.М. Дригваль