Рішення № 8693360, 27.01.2010, Жданівський міський суд Донецької області

Справа № 2- 6 /2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2010 року Жданівський міський суд Донецької області

в складі:

головуючого судді: Бузанова П.М.

при секретарі: Широкової О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жданівка справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Жданівка про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

07 липня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Жданівка про відшкодування моральної шкоди в розмірі 40000 грн., у зв'язку з трудовим каліцтвом при виконанні трудових обов'язків в період роботи на підприємстві вугільної промисловості.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 посилається на наступні підстави:

Так, він знаходився у трудових відносинах з Шахтою «Жданівська» та 12 червня 1989 року при виконанні своїх трудових обовязків у забої гірничої виробітки отримав травму . По даному факту був складений акт за формою Н-1 та згідно висновку МСЕК від 04.07.03 року йому вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності 40 %, а з 21.11.2008 року безстроково, внаслідок травми встановлена 3 група інвалідності: Органічний розлад особистості за змішаним типом (експлазитивному депресивному) в наслідок резидуальної енцефалопатії ( внаслідок виробничої ЧМТ у 1989 році).

Після отриманої травми він відчуває фізичні та моральні страждання, більшу частину свого життя змушений проводити в лікарні і постійно лікуватися, приймати ліки. Намагався працювати на різних професіях, однак в наслідок травми, він не може працювати, повинен жити тільки на випадкові заробітки та виплату регресу.

Живе з дружиною, яка на даний час вагітна. Крім цього в нього на утриманні знаходяться двоє неповнолітніх дітей. Із-за отриманої травми він не може приділити належну увагу сімї, вихованню дітей. У звязку з отриманої травмою постійно мучить почуття власної не повноцінності.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав повністю та просив суд стягнути моральну шкоду з відповідача, яку оцінює в 40000 грн., в зв'язку з трудовим каліцтвом, посилаючись на підстави викладені в позовній заяві.

Представник позивача підтримав позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнав, показав суду, що відповідно до Закону України «Про внесення змін «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ... від 23.02.2007 року ст. ст. 1,5,9,10 Фонд звільнений від обов'язку відшкодування моральної шкоди, як страхових виплат. Фонд не є належним відповідачем по справі, тому позивачу необхідно звертатися до підприємства.

Також відсутній висновок МСЕК про заподіяння позивачу моральної шкоди. Позивач не довів, що йому спричинена моральна шкода.

Крім того, позивачем пропущений строк звернення до суду зі вказаним позовом тому в позові просив відмовити.

Суд вислухав пояснення сторін, дослідивши матеріали справи встановив наступні фактичні обставини:

- так, ОСОБА_1 перебував у трудових правовідносинах з вугледобувними підприємством: шахта «Жданівська», працював: підземним прохідником, звільнився за власним бажанням 04.01.1991 року (а.с. );

- відповідно до акту про нещасний випадок на виробництві № 93 від 19.07.2002 року ОСОБА_1 отримав травму: забита рана надбрівної дуги справа . (а.с. )

- згідно висновку МСЕК від 04.07.2003 року ОСОБА_1 встановлена стійка втрата професійної працездатності вперше 40 %, а з 21.11.2008 року безстроково, призначена 3 група інвалідності в звязку з травмою: Органічний розлад особистості за змішаним типом (експлазитивному депресивному) в наслідок резидуальної енцефалопатії ( внаслідок виробничої ЧМТ у 1989 році), призначено медичне та санаторно - курортне лікування, може бути працевлаштований на низько кваліфікаційних працях (а.с. )

-з витягів історії хвороби, даних амбулаторної картки ( а.с. ) ОСОБА_1 видно, що він постійно страждає на психічне захворювання та вимушений знаходитися на лікуванні.

Відповідно до встановлених фактичних обставин, суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини по відшкодуванню моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності при виконанні трудових обов'язків в період роботи на підприємстві вугільної промисловості.

Тому при розгляді справи слід керуватися нормами матеріального права, які викладено у Законі України «Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, професійного захворювання, що спричинило втрату працездатності.» №1105-ХІУ від 23 вересня 1999 року, введеного в дію з 01.04.2001р.

Відповідно до вимог, які викладено у п.п. «е» п.1 ч.1 ст.21, ст.28 названого Закону, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

Відповідно до вимог, які викладено у ч. 3 ст.34 названого Закону, сума страхової виплати у відшкодування моральної (немайнової) шкоди не може перевищувати 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати незалежно від будь-яких інших страхових виплат.

Факт заподіяння моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності ОСОБА_1 на думку суду, доведено, дослідженими письмовими доказами по справі: копією трудової книжки, актом про розслідування хронічного профзахворювання, довідкою МСЕК, витягами з історії хвороби та амбулаторної карти позивача (а.с. ).

До того ж, на думку суду, втрата позивачем працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого значно погіршено.

-2-

Тому суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 внаслідок втрати працездатності заподіяно моральну шкоду, так як він відчув і відчуває фізичні, моральні страждання: частково втратив працездатність, змінився його звичайний спосіб життя, що навіть дрібна побутова робота стала для нього неможливою і більшу частину свого життя він змушений вживати ліки.

Вказані обставини безумовно свідчать про необхідність значних додаткових зусиль з боку ОСОБА_1 для реалізації його звичайного способу життя.

Відповідно до роз'яснень, які викладено у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру і обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат і з урахуванням інших обставин, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_1 суд також керується вимогами ст. 41 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, та враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати ОСОБА_1 важкість вимушених змін в житті позивача, характеру додаткових зусиль для організації його життя та побуту

Суд вважає, що з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких ОСОБА_1 зазнав, в тому числі і у зв'язку з первинною втратою працездатності 40%, що він є інвалідом 3 групи, приймаючи до уваги його багаторічний стаж роботи на підприємствах вугільної промисловості, в підземних умовах, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, розмір моральної шкоди слід визначили в сумі 12 000 грн. (дванадцять тисяч гривень).

Тому з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в місті Жданівка на користь ОСОБА_1 слід стягнути 12 000 грн. (дванадцять тисяч гривень) в рахунок відшкодування моральної шкоди, задовольняючи позов частково.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на ті підстави, що згідно Закону України «Про внесення змін «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ... від 23.02.2007 року ст. ст. 1,5,9,10 Фонд звільнений від обов'язку відшкодування моральної шкоди, як страхових виплат.

Такі доводи відповідача суд вважає неспроможними, оскільки, ч.3 ст.43 Конституції України, передбачено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.

Судом встановлено, що страховий випадок із позивачем стався у 1989 році, йому вперше було встановлено втрату працездатності у зв'язку з нещасним випадком у 2003 році, і з цього часу у нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, тобто в період дії Закону України «Про внесення змін «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ... від 23.02.2007 року відповідно якого обовязок по відшкодуванню моральної шкоди було покладено на відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в місті Жданівка, та до набрання чинності Закону України «Про внесення змін «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» ... від 23.02.2007 року.

Згідно із ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі.

Оскільки Закон України від 23.02.2007 р. №717-У, набрав чинності 20.03.2007 р. і не має зворотної сили на спірні правовідносини і у зв'язку з цим, право на відшкодування моральної шкоди може стягуватися лише в разі, коли стійка втрата працездатності вперше була встановлена в період дії Закону до 01.01.2006 року.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд не може прийняти до уваги доводи Фонду про те, що позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди, яка у даному випадку повинна були підтверджена висновком МСЕК. Відповідно до діючого Законодавства втрата працездатності яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено. Обов'язкове ж призначення МСЕК з приводу встановлення факту спричинення моральної шкоди передбачається у випадку відсутності вищевказаних доказів.

Доводи відповідача про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вказаним позовом, також не ґрунтується на Законі, оскільки між сторонами виникли правовідносини, які випливають з обов'язку щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я, і відповідно до вимог п. З ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність на них не розповсюджується. Тому суд не може прийняти до уваги посилання Фонду на ст.1166 ЦК України, оскільки вказана норма Закону не розповсюджується на трудові правовідносини

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 р. за конституційним зверненням Управління дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградський області про офіційне тлумачення частини З ст. 34 Закону не позбавляє застрахованого працівника, який втратив професійну працездатність, права на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва і не виключає обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, у випадку тимчасової чи стійкої втрати потерпілим професійної працездатності ( ст. 1,5; ч.5 ст. 6; ч.2 ст. 13; п/п « є» п.1 ч.І ст. 21; ч.2ст. 28).

Відповідно до вимог, які викладено у п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України « Про державне мито» від 21 січня 1993 р. № 7-93, з наступними змінами та доповненнями до нього, Фонд соціального страхування звільнено від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15,81.88,213,215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 21,28, п. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105- XIV з наступними змінами і доповненнями, рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1- рп/2004 р., суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання в місті Жданівка про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

-3-

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в місті Жданівка на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди 12 000 грн. (дванадцять тисяч гривень).

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в місті Жданівка витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 15 (п'ятнадцять) гривень на на р/р № 31216259700004, МФО-834016 ЄДРПОУ 34686537 отримувач УДК у м. Донецьку, банк ГУ ДКУ у Донецькій області.

На рішення може бути подана заява про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Жданівский міський суд протягом 10 днів з дня оголошення рішення, та скарга до Апеляційного суду Донецької області через Жданівский міський суд протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Жданівського міського

суду Донецької області П.М. Бузанов