Рішення № 86933325, 13.01.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року Черкаси справа № 925/1398/19

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О. І.,

без виклику учасників справи, розглянув справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабель Трейд»

до фізичної особи-підприємця Олійник Ігоря Івановича

про стягнення 26580,00 грн,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кабель Трейд» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Олійник Ігоря Івановича про стягнення заборгованості за прострочення виконання зобов`язання з надання послуг з перевезення вантажу згідно з договором транспортного експедирування від 20.08.2019 №2008/001 у розмірі 26580,00 грн, у тому числі 500,00 грн штрафу, 25080,00 грн неустойки, 1000,00 грн збитків та відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.12.2019 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.12.2019 вручено уповноваженому представнику відповідача 05.12.2019, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

24.12.2019 (тобто в межах строку встановленого судом) через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив від 20.12.2019 на позовну заяву, у якому в відповідач заперечує проти позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю, мотивуючи свій відзив тим, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження прострочення відповідачем надання автомобіля під завантаження. Не містить жодних застережень щодо наявності будь-якого прострочення подання транспортного засобу під завантаження і акт здачі-приймання транспортно-експедиторських послуг від 13.09.2019, тому вимога про стягнення штрафу є непідтвердженою жодним доказом. Щодо вимоги про стягнення неустойки у розмірі 25080,00 грн відповідач зазначив, що прострочення доставки вантажу відбулося з вини митних органів Російської Федерації, тому його вина відсутня у простроченні доставки вантажу, як і відсутні підстави для стягнення неустойки. Вказано, що розмір пені, який міг би бути стягнутий у випадку наявності вини відповідача, становить 270,00 грн, а період за який позивач мав нарахувати пеню з 04.09.2019, а не з 03.09.2019. Щодо стягнення 1000,00 грн збитків позивач надав лише рахунок на оплату від 14.09.2019 №24, який не є належним підтвердженням понесення збитків, він не підтверджує, що збитки понесені саме з вини відповідача, більше того, стягнення будь-яких збитків за відсутності вини відповідача є безпідставними.

13.01.2020 позивач подав до суду відповідь від 08.01.2020 на відзив, у якій позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, мотивуючи свої вимоги, тим, що факт порушення строку надання автомобіля під завантаження відповідачем не оскаржується, при цьому у відзиві відповідач звертає увагу лише на ненадання достатніх доказів зі сторони позивача. Щодо твердження відповідача про факт наявності вини митних органів Російської Федерації у порушенні строків доставки вантажу, позивач зазначив, що до митного посту на оформлення автомобіль перевізника з вантажем позивача прибув лише 09.09.2019, тоді як кінцевим строком його доставки була дата 03.09.2019. На підтвердження даного факту позивач просить суд долучити до матеріалів справи лист Федеральної митної служби від 20.09.2019 №02-01-22/14558. Наголосив, що вимога позивача про стягнення 25080,00 грн неустойки за своєю правовою природою є штрафом, розмір якого визначений та погоджений сторонами у договорі. Щодо вимоги про стягнення збитків у розмірі 1000,00 грн позивач наголошує, що збитки понесені позивачем, як наслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема прострочення дати доставки вантажу. Заперечення відповідача проти наявності причинно-наслідкового зв`язку у даному випадку є нелогічними та необґрунтованими.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кабель Трейд» (Клієнтом - позивач у справі), в особі директора Майданик І.В., що діє на підставі Статуту, та фізичною особою-підприємцем Олійник Ігорем Івановичем (Експедитором - відповідач у справі) було укладено договір транспортного експедирування №2008/001 (далі - договір, а.с. 48-55), за умовами якого Експедитор зобов`язався за плату і за рахунок Клієнта виконати, а при необхідності - також і організувати виконання визначених цим договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу, а Клієнт зобов`язався прийняти та оплатити належним чином надані послуги.

Згідно з пунктом 1.2 договору конкретний перелік послуг і інформація про них зазначаються у заявці на перевезення вантажу, підписаної обома сторонами, яка є невід`ємною частиною цього договору. Зразок заявки наводиться у Додатку №1 (для автотранспорту) і Додатку №2 (для морського транспорту) до договору, які є його невід`ємною частиною. Заявка, підписана уповноваженою на те особою Клієнта і скріплена печаткою Клієнта, направляється Експедитору факсом або в сканованому вигляді електронною поштою з подальшим направленням оригіналу цієї заявки (рекомендованим листом з повідомленням про вручення, кур`єрською службою або шляхом вручення під розписку) протягом 3 (трьох) робочих днів 9 дня направлення цієї заявки факсом або електронною поштою. Якщо Експедитор приймає заявку до виконання, вій зобов`язаний в день отримання цієї заявки факсом або в сканованому вигляді електронною поштою поставити на отриманої таким шляхом заяві підпис уповноваженої на те особи Експедитора і печатку Експедитора і цього ж дня направити цю заявку Клієнту факсом або в сканованому вигляді електронною поштою, а після отримання від Клієнта оригіналу заявки - протягом 3 (трьох) робочих днів з дня такого отримання проставити на отриманому оригіналі заявки підпис уповноваженої на те особи Експедитора і друк Експедитора і направити цей оригінал заявки Клієнту рекомендованим листом з повідомленням про вручення, кур`єрською службою або шляхом вручення під розписку.

Відповідно до пункту 3.4 Договору Клієнт зобов`язується оплатити послуги і додаткові витрати Експедитора протягом 2 (двох) банківських днів після вивантаження вантажу та підписання обома сторонами акту здачі-приймання наданих послуг і отримання від Експедитора оригіналу рахунку на оплату.

Пунктом 4.4 договору визначено, що у разі порушення терміну доставки вантажу, зазначеного у заявці Клієнта з вини Експедитора, Експедитор зобов`язаний сплатити Клієнту неустойку у розмірі 12% від вартості послуг Експедитора (вартості замовлення) за кожний день прострочення. Неустойка нараховується протягом всього періоду прострочення доставки вантажу, незалежно від його тривалості.

Відповідно до пункту 4.5 договору якщо Експедитор не може забезпечити подачу транспортного засобу для завантаження вантажу на час, вказаний в заявці Клієнта, Експедитор зобов`язаний за кожну добу такого порушення сплатити Клієнту штраф у розмірі 500 грн за кожну добу.

У пункті 4.9 договору встановлено, що за невиконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Збитки, завдані Експедитором Клієнту в результаті невиконання або неналежного виконання Експедитором своїх зобов`язань за цим Договором, підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 8.1 договору він вступає у силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє протягом одного року. Якщо одна із сторін або обидві сторони не виконують або неналежно виконують свої зобов`язання за цим договором, термін його дії продовжується до моменту належного виконання зобов`язання винною стороною.

На виконання вищевказаних вимог договору сторонами була підписана Заявка №2008/01 (а.с. 56), відповідно до якої Експедитор зобов`язався 26.08.2019 з 09:00 до 17:00 подати автомобіль під навантаження за адресою: Росія, Пермський Край, м.Пермь, вул. 25 Октября, буд. 106 та доставити вантаж у термін 02.09.2019-03.09.2019 за адресою: Україна, м.Київ, вул.Північно-Сирецька, буд. 1. У заявці також встановлена вартість здійснення послуг перевезення у розмірі 19000,00грн.

13.09.2019 сторонами складено акт здачі-приймання транспортно-експедиторських послуг. Акт здачі-приймання транспортно-експедиторських послуг зі сторони Клієнта підписано 14.09.2019 із зауваженнями. У акті зазначено, що має місце факт порушення строків поставки (а.с. 58).

Згідно з платіжним дорученням №8263 від 13.09.2019 позивач сплатив відповідачу вартість послуг у сумі 19000,00 грн згідно з договором.

Позивач у позовній заяві зазначив про порушення з боку відповідача умов договору щодо строків подачі транспортного засобу на навантаження та терміну доставки вантажу, транспортний засіб на навантаження відповідачем було подано 27.08.2019, а не 26.08.2019, вантаж доставлено позивачу лише 14.09.2019, а не 03.09.2019.

У листі від 20.09.2019 №1253-У2-06 Товариство з обмеженою відповідальністю «Інкаб» повідомило позивача про затримку при проходженні кордону, у якому зазначено, що затримка при проходженні кордону на пограничному переході м. Нехотеевка відбулася з вини митних органів РФ. При цьому експортна декларація була складена коректно та зазначено, що необхідні поправки були внесені з боку товариства невідкладно у момент звернення, і ніяким чином не вплинули на строк проходження вантажем кордону.

24.09.2019 з метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача направлено претензію №2409/1 з вимогою у 30-денний термін з моменту отримання претензії сплатити грошові кошти в загальній сумі 26580,00 грн та попереджено про звернення до суду у разі невиконання даної вимоги (а.с. 60.-62).

Претензію відповідач отримав 09.10.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 64). Претензія залишилась без відповіді та задоволення.

У зв`язку наведеними порушеннями позивач нарахував і просить стягнути з відповідача штраф у сумі 500,00 грн та неустойку у сумі 25080,00 грн, а також збитки у розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Транспортно-експедиторська діяльність здійснюється суб`єктами господарювання різних форм власності, які для виконання доручень клієнтів чи відповідно до технологій роботи можуть мати: склади, різні види транспортних засобів, контейнери, виробничі приміщення тощо. Експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України. (стаття 4 Закону).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між сторонами дійсно виникли господарські відносини, які за своєю правовою природою охоплюються визначенням договору транспортного експедирування (у даному випадку - послуги на перевезення вантажу автомобільним транспортом) на підставі письмового строкового оплатного договору.

Крім наведеного вище Закону договір транспортного експедирування регламентовано главою 64 Цивільного кодексу України та главою 32 Господарського кодексу України.

У статті 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов`язань, пов`язаних із перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Аналогічні положення містяться також у статті 929 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

У статті 931 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Судом також встановлено, що на виконання умов договору позивачем було подано заявку, яка прийнята відповідачем до виконання. Відповідачем було надано автомобільний транспорт під завантаження та доставлено вантаж у місце призначення. Сторонами у заявці також було узгоджено вартість виконаних Експедитором робіт на суму 19000,00 грн. Платіжним дорученням від 13.09.2019 №8263 позивач перерахував відповідачу вартість виконаних робіт на суму, яка була узгоджена у договорі.

Водночас, позивач зазначає, що виконання умов договору відповідачем проведено неналежним чином, зокрема, позивач стверджує, що відповідач надав транспортний засіб 27.08.2019, а не 26.08.2019, а також було порушено строк доставки вантажу 14.09.2019 замість 03.09.2019.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з положеннями частини 1 статті 218 Господарського Кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Стаття 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у розумінні цього Кодексу визначає господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Поняття неустойки визначено у статті 549 Цивільного Кодексу України, згідно з якою неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідальність Експедитора за порушення умов договору передбачена у пунктах 4.4 та 4.5 договору, згідно з якими за порушення строку подачі транспортного засобу під завантаження Експедитор сплачує Клієнту штраф у розмірі 500,00 грн за кожну добу такого порушення, а також у разі порушення терміну доставки вантажу, зазначеного у заявці Клієнта з вини Експедитора, Експедитор зобов`язаний сплатити Клієнту неустойку у розмірі 12% від вартості послуг Експедитора (вартості замовлення) за кожний день прострочення.

Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання передбачені у статті 617 Цивільного Кодексу України, згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічні положення містяться також у частині другій статті 218 Господарського Кодексу України, якою передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Отже, з огляду на наведені положення закону, умови договору та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що відповідач у порушення укладеного між сторонами договору неналежним чином виконав свої зобов`язання у частині своєчасної доставки вантажу до місця призначення, що є підставою для застосування до нього відповідальності, яка визначена у договорі. Відповідачем не доведено та належними доказами не підтверджено, що вказане порушення сталося внаслідок випадку чи непереборної сили або ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Суд критично оцінює лист Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкаб» щодо затримки транспортного засобу відповідача на митному кордоні, оскільки останній не містить будь-яких фактичних даних щодо дат перетину кордону та тривалості затримки.

Водночас, як вбачається зі змісту пункту 4.5 договору, що нарахування неустойки за вказане правопорушення встановлюється у розмірі 12% від вартості послуг Експедитора (вартості замовлення) за кожний день прострочення. Як зазначено вище, якщо неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання право, то така неустойка є пенею.

Разом з тим, зазначена позивачем вимога про стягнення неустойка (пеня) у розмірі 25080,00 грн, у такому розмірі до задоволення не підлягає, оскільки не відповідає приписам чинного законодавства, а саме Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Статтями 1, 3 зазначеного Закону встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи положення частини другої статті 551 Цивільного Кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Положення ж Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

З огляду на наведена, суд вважає, що позивач має право на нарахування відповідачу пені за весь час прострочення ним виконання зобов`язання з 04.09.2019 (дата виникнення права на нарахування пені) до 13.09.2019 (останній день прострочки) від вартості послуг Експедитора (19000,00 грн) у розмірі 172 грн 82 коп.

Щодо вимоги про стягнення штрафу у сумі 500,00 грн, то з огляду на докази, які надані позивачем у справі суд не встановив, що таке порушення мало місце, тому суд не вбачає правових підстав для стягнення штрафу, а отже вимоги у частині стягнення штрафу є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Згідно з положеннями статті 611 Цивільного Кодексу України, у разі порушення зобов`язання, серед іншого, настають правові наслідки, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди. Право на їх стягнення з Експедитора також передбачено умовами договору.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків,

потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Як зазначено вище відповідачем було порушено умови договору у частині своєчасної доставки вантажу. Водночас, позивач, як на правову підставу своїх вимог посилається на пункт 4.9 договору та вимогу фізичної особи-підприємця Червоненко Л.В. №24 від 14.09.2019 на оплату штрафу за простій автомобіля на суму 1000,00 грн та просить стягнути з відповідача збитки в сумі 1000,00 грн.

У статтях 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду доказів того, що ним понесені реальні збитки зі сплати коштів у сумі 1000,00 грн фізичній особі-підприємцю Червоненко Л.В. і, що їх сплата, пов`язана саме з порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором, а не з іншими обставинами. Наявність рахунку на оплату штрафу за простій автомобіля сам по собі не свідчить про його оплату та не є підтвердженням того, що вказаний рахунок якимось чином пов`язаний з правовідносинами, які виникли між учасниками цієї справи.

За приписом статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені судом обставини, наведені правові норми, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення у частині стягнення пені у сумі 172 грн 82 коп. У іншій частині позовних вимог суд відмовляє, у зв`язку із їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, враховуючи зазначенні положення Закону та часткове задоволення вимог позивача йому до відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає 12 грн 49 коп судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Олійник Ігоря Івановича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабель Трейд» (вул.Короленка, 25, Київський район, м.Харків, 61003, ідентифікаційний код 38632904) 172 грн 82 коп пені та 12 грн 49 коп судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 16.01.2020.

Суддя О.І.Кучеренко