Рішення № 86932417, 16.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.01.2020Справа № 910/16086/19Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Фермерського господарства «Агроінвест-Топилище»

до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу»

про стягнення 13203 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Фермерського господарства «Агроінвест-Топилище» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» про стягнення 13203 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладених між сторонами Договорів поставки №51 від 02.07.2019 та №57 від 08.07.2019, в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 11706 грн. Крім того, на вказану заборгованість позивачем нараховано до стягнення 1223,91 грн пені, 108,30 грн 3% річних та 163,90 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.11.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 27.11.2019, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 09.12.2019 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 19.12.2019. Позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 14.12.2019.

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши, що з урахуванням положень статуту відповідача, генеральним директором підприємства не було уповноважено директора Волинської філії на укладання спірних договорів, а відтак спірні договори були укладені директором філії із перевищенням наданих йому повноважень, що свідчить про недійсність вказаних договорів. Крім того, відповідач вказав, що директора Волинської філії, яким були підписані зазначені договори, 09.09.2019 було звільнено із займаної посади за фактами порушення у фінансово-господарській діяльності філії, у зв`язку з чим відкрито кримінальне провадження. Також відповідач зазначив, що у наданих позивачем видаткових накладних які підтверджують факт поставки товару не зазначено посади, прізвища та ініціалів особи, яка отримала товар. На підставі викладеного відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.07.2019 між Фермерським господарством «Агроінвест-Топилище» (позивач, постачальник) та Державним підприємством «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки №51, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець належним чином прийняти і оплатити товар: Інсектицид «Вантекс, мк.с.», у кількості 3,2 літри, загальною вартістю 3977,60 грн разом з ПДВ (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, передача товару у власність покупця здійснюється окремими партіями, згідно правил Інкотермс-2010, на складі постачальника. Відвантаження товару здійснюється за рахунок постачальника.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару покупцем від постачальника (п.2.3 Договору).

Згідно з п.2.4 Договору, приймання-передача товару здійснюється по кількості та якості у місці зберігання товару згідно з встановленими вимогами про порядок приймання: по кількості - відповідно до ваги, що зазначена у накладній на товар; по якості - згідно документа (аналіз на карточка, посвідчення про якість, видані елеватором), що підтверджує якість товару і відповідно до вимог діючого на Україна ДСТУ, ГОСТУ, параметрам, державним стандартам та всім якісним характеристикам для певного виду товару, встановлених чинним законодавством України.

Пунктом 2.7 Договору сторони погодили, що оплата здійснюється на підставі безпосередньо даного договору чи видаткової накладної, що зазначається в призначенні платежу покупцем. Підставою для оплати також може бути рахунок-фактура, виставлений постачальником, покупець вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань у випадку неоплати товару у строки, визначені цим договором чи специфікацією не залежно від того, чи виставлявся постачальником рахунок-фактура.

Відповідно до п.2.8 Договору, покупець зобов`язується сплатити вартість товару у строки, вказані у рахунку, а у випадку коли рахунок не виставлявся - у день отримання товару згідно видаткової накладної, якщо у специфікації не вказано інше. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем своїх зобов`язань щодо своєчасного здійснення оплати за поставлений товар/партію товару, покупець сплачує постачальнику штрафну санкцію у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п.6.1 Договору, договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, а щодо взаєморозрахунків, включаючи виплати штрафних санкцій, гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

Разом з тим, 08.07.2019 між Фермерським господарством «Агроінвест-Топилище» (позивач, постачальник) та Державним підприємством «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (відповідач, покупець) було укладено Договір поставки №57 відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується передати у власність, а покупець належним чином прийняти і оплатити товар: Пропульс 4х5 л., у кількості 3,68 літри, загальною вартістю 7729,29 грн разом з ПДВ (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору, передача товару у власність покупця здійснюється окремими партіями, згідно правил Інкотермс-2010, на складі постачальника. Відвантаження товару здійснюється за рахунок постачальника.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту отримання товару покупцем від постачальника (п.2.3 Договору).

Згідно з п.2.4 Договору, приймання-передача товару здійснюється по кількості та якості у місці зберігання товару згідно з встановленими вимогами про порядок приймання: по кількості - відповідно до ваги, що зазначена у накладній на товар; по якості - згідно документа (аналіз на карточка, посвідчення про якість, видані елеватором), що підтверджує якість товару і відповідно до вимог діючого на Україна ДСТУ, ГОСТУ, параметрам, державним стандартам та всім якісним характеристикам для певного виду товару, встановлених чинним законодавством України.

Пунктом 2.7 Договору сторони погодили, що оплата здійснюється на підставі безпосередньо даного договору чи видаткової накладної, що зазначається в призначенні платежу покупцем. Підставою для оплати також може бути рахунок-фактура, виставлений постачальником, покупець вважається таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань у випадку неоплати товару у строки, визначені цим договором чи специфікацією не залежно від того, чи виставлявся постачальником рахунок-фактура.

Відповідно до п.2.8 Договору, покупець зобов`язується сплатити вартість товару у строки, вказані у рахунку, а у випадку коли рахунок не виставлявся - у день отримання товару згідно видаткової накладної, якщо у специфікації не вказано інше. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем своїх зобов`язань щодо своєчасного здійснення оплати за поставлений товар/партію товару, покупець сплачує постачальнику штрафну санкцію у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з п.6.1 Договору, договір вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2019, а щодо взаєморозрахунків, включаючи виплати штрафних санкцій, гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов зазначених договорів передав відповідачеві товар, обумовлений договорами на загальну суму 11706,89 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №103 від 08.07.2019 та №106 від 08.07.2019.

Однак відповідач поставлений товар не оплатив внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 11706,89 грн. Доказів повної оплати поставленого позивачем товару відповідачем не надано.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст.265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу положень ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань з повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів здійснення оплати відповідачем поставленого позивачем товару, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 11706,89 грн основної заборгованості.

В той же час, заперечення відповідача стосовно того, що спірні договори підписані директором Волинської філії Романчуком С.А. із перевищенням повноважень, що свідчить про недійсність вказаних договорів судом розцінюються критично з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-4 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як встановлено судом, та підтверджується відповідачем у поданому до суду відзиві, станом на момент укладення спірних договорів, директор Волинської філії Романчук С.А. діяв на підставі довіреності №61/05-19-1 від 27.05.2019, якою останньому зокрема було надано право підписувати угоди на суму не більше 20000 грн на рік.

Так суд зазначає, що загальна вартість Договорів поставки №51 від 02.07.2019 та №57 від 08.07.2019 складає 11706,89 грн, що в свою чергу не перевищує встановленого довіреністю обмеження, а відтак в силу положень Статуту відповідача та Порядку ведення договірної роботи останнього не потребувало додаткового погодження із посадовими особами підприємства.

Також матеріали справи не містять доказів визнання в судовому порядку спірних договорів недійсними.

Крім того, судом також відхиляються доводи відповідача щодо неотримання від позивача обумовленого договором товару, оскільки матеріали справи містять копії видаткових накладних №103 від 08.07.2019 та №106 від 08.07.2019 які містять підписи постачальника та отримувача та відповідні печатки підприємств.

Крім того в матеріалах справи наявна копія податкової накладної №108 від 08.07.2019, яка зареєстрована в державній податковій службі України 18.07.2019, що також підтверджує здійснення позивачем господарської операції з поставки відповідачу товару.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 108,30 грн та інфляційних втрат в сумі 163,90 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що розрахунок 3% річних проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

В той же час, стосовно розрахунку інфляційних втрат суд зазначає, що при здійсненні вказаного нарахування позивачем допущено арифметичні помили у зв`язку з чим, здійснивши власний перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат за визначений позивачем період, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог у цій частині та стягнення з відповідача 57,84 грн інфляційних втрат.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1223,91 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 ст. 547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктами 4.2 Договорів №51 та №57 сторони погодили, що у разі невиконання покупцем своїх зобов`язань щодо своєчасного здійснення оплати за поставлений товар/партію товару, покупець сплачує постачальнику штрафну санкцію у розмірі 0,1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

В той же час, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до положень укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 2700 грн, слід зазначити таке.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивачем, на підтвердження факту надання правничої допомоги до матеріалів справи додано Договір про надання адвокатських послуг №03-10-2019/8 від 03.10.2019, укладений із адвокатом Грищенко О.М. та Акт здачі-приймання виконаних робіт від 31.10.2019 на суму 2700 грн, а також платіжне доручення №656 від 31.10.2019 на суму 2700 грн.

Таким чином, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, разом з тим витати позивача на оплату послуг адвоката покладаються відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи насіння і садивного матеріалу» (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8; ідентифікаційний код 37884028) на користь Фермерського господарства «Агроінвест-Топилище» (45341, Волнська обл., Іваничівський р-н, с. Топилище; ідентифікаційний код 34626298) 11706 (одинадцять тисяч сімсот шість) грн 89 коп. заборгованості, 1223 (одна тисяча двісті двадцять три) грн 91 коп. пені, 108 (сто вісім) грн 30 коп. 3% річних та 57 (п`ятдесят сім) грн 84 коп. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1905 (одна тисяча дев`ятсот п`ять) грн 57 коп. та 2700 (двi тисячi сімсот) грн витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 16.01.2020

Суддя Я.В. Маринченко