Рішення № 86932209, 15.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2020Справа № 910/14789/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/14789/19

Позовну заяву Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 6; код ЄДРПОУ: 00034022)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС" (02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, буд. 101; код ЄДРПОУ: 36068718)

Про стягнення пені та штрафу за порушення умов договору від 09.10.2018 №286/2/18/ в розмірі 214 102, 53 грн

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС" (далі - відповідач) про стягнення пені та штрафу за порушення умов договору від 09.10.2018 №286/2/18/122.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про поставку товарів для державних потреб (за кошти Державного бюджету України) від 09.10.2018 №286/2/18/122, за що йому нараховані відповідні штрафні санкції - 158 901, 09 грн пені та 55 201, 44 грн штрафу.

29.10.2019 Господарський суд міста Києва постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху та встановив строк - 5 днів для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання оригіналу довіреності.

05.11.2019 представник позивача надав для огляду суду оригінал довіреності № 220/514/Д від 03.12.2018 на Ніколову В.М., чим усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи № 910/14789/19 за правилами спрощеного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін; запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву з доказами направлення позивачу - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та заперечення на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

13.12.2019 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяв, в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

- відповідно до видаткової накладної від 23.11.2018 №385 відповідач поставив товар у кількості 1 шт до військової частини, визначеною рознарядкою до специфікації, так само видаткова накладна №342 від 23.11.2018 підтверджує поставку 1 шт. товару своєчасно до відповідної військової частини. Згідно умов договору, чинного законодавства України та судової практики, передбачено, що саме видаткова накладна підтверджує поставку товару відповідачем позивачу, в той час як акт приймання передачі фіксує факт прийняття позивачем товару;

- листом від 08.12.2012 №286/6/6589 позивач повідомив, що відмовляється від прийняття товару по договору на суму 788 592,00 грн, тобто використавши своє право на відмову від подальшого отримання товару від відповідача за договором позивач відповідними діями припинив договір з 08.12.2018;

- нарахування пені та штрафу на підставі п. 7.3.6. договору є неправомірним, з огляду на те, що позивач відмовився від прийняття виконання частини зобов`язання по договору з 08.12.2018.

Також у відзиві відповідач просить продовжити строк для подачі відзиву на позовну заяву, оскільки фізично не зміг скористатися своїм правом на подання відзиву у строк передбачений ухвалою суду, оскільки для належної оцінки доказів, доданих до позовної заяви, відповідачу знадобився додатковий час для збору інформації, якою обґрунтований відзив на позов.

За загальним правилом, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених Господарським процесуальним кодексом України (ч. 2 ст. 118 ГПК України). Частиною 2 статті 119 ГПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відтак, враховуючи дату отримання відповідачем ухвали суду від 22.11.2019 та встановлений в ній строк, кінцевою датою для відповідача на подачу відзиву була дата - 07.12.2019 (включно). Однак відповідачем відзив на позовну заяву здано до відділення поштового зв`язку лише 13.12.2019.

Доводи, наведені відповідачем, не є такими, які можна визнати поважними, та покласти основу рішення про продовження строку. Водночас, з метою забезпечення принципу змагальності (ст. 13 ГПК України), суд вважає за необхідне з власної ініціативи продовжити відповідачу строк для подачі відзиву до 13.12.2019, прийняти відзив та долучити його до матеріалів справи.

13.12.2019 через канцелярію суду представник відповідача також подав клопотання про розгляд справи з викликом учасників № 16/12/19-г/330, оскільки позивач вважає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи позбавить його можливості надання додаткових усних пояснень та/або заперечень щодо викладених у позовній заяві обставини та у разі необхідності надання додаткових доказів у справі.

Щодо клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з ч. 6 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

В обґрунтування поданого клопотання заявником не наведено жодних обставин, які можуть бути підставами для розгляду справи № 910/14789/19 в судовому засіданні з повідомленням сторін. При цьому, предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму, в матеріалах справи наявні документи для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а також характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Дослідивши заявлене клопотання, суд зазначає, що клопотання про розгляд справи з викликом учасників справи задоволенню не підлягає.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У частині 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 09.10.2018 між Міністерством оборони України (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС" (відповідач у справі, постачальник за договором) укладено Договір №286/2/8/122 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов`язується у 2018 році поставити Міністерству оборони України обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (Лінія самообслуговування на 1000 чол) (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.

Згідно п. 1.2. договору, ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, за умовами якої мають бути поставлені: обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (Лінія самообслуговування на 1000 чол), а саме: 4 нейтральні елементи (прилавки), 2 стійки для столових приборів та підносів, 2 прилавки охолоджуємий, 2 марміти для других страв, 2 марміти для перших страв, 2 холодильних вітрини у кількості - 10 штук, у строк - до 23.11.2018 (включно), загальною вартістю - 3 285 800,00 грн (з ПДВ).

Ціна товару з ПДВ становить 3 942 960,00 грн та включає доставку.

Згідно з п. 2.3. договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у військовій частині одержувачем замовника у присутності уповноваженого представника постачальника.

В пункті 2.4. договору сторонами було узгоджено, що приймання товару за кількістю та якістю оформлюється актом приймання-передачі (додаток 22 до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440), який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках: перший примірник - замовнику, другий - одержувачу замовника, третій - постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністрі борони України від 31.12.2016 № 757 є підтвердженням приймання товару.

Ціна цього договору становить 3 942 960,00 грн, у тому числі без ПДВ - 3 285 800,00 грн, ПДВ 657 160,00 грн (за загальним фондом) (п. 3.1 Договору).

У відповідності до п. 4.1. договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі), але не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.

Відповідно до п. 5.1. договору товар постачається на умовах DDP- склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів Інкотермс у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці замовника, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п. 5.2. договору місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід`ємною частиною цього Договору, згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.

Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених договором.

Постачання товару одержувачу замовника постачальником зобов`язаний провести з обов`язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, якості, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії.

Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника несе постачальник.

Пунктом 6.1.2. договору визначено, що замовник зобов`язаний прийняти поставлений товар згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймання-постачання (додаток 22 до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440).

У відповідності до п. 6.2.4. договору замовник має право у разі порушення постачальником порядку постачання товару, його кількості, якості та строків, які визначені у специфікації, та/або рознарядці, при зміні постачальником в односторонньому порядку умов Договору чи відмови від виконання Договору замовник, в односторонньому порядку має право:

- відмовитись від подальшого виконання зобов`язань постачальником за договором;

- відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником;

- достроково розірвати договір, повідомивши про це постачальника у строк 5 робочих днів з дня настання таких підстав.

Пунктом 6.3.1. договору визначено, що постачальник зобов`язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені договором.

Згідно з п. 7.3.6. договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальником додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості недопоставленого товару.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п. 10.1 договору).

Додатком 12.1.1 до договору сторонами узгоджено рознарядку за специфікацією.

Як зазначає позивач, ТОВ "Євро Класс" товар на суму 394 296,00 грн в кількості 1 шт. та на суму 394 296,00 грн в кількості 1 шт. поставило з порушення термінів, узгоджених сторонами, а товар на суму 788 592,00 грн не поставило взагалі, в зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 158 901,09 грн та штраф у розмірі 55 201,44 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що частково поставив товар своєчасно, що підтверджується видатковими накладними №385 від 23.11.2019 та №342 від 23.11.2018, відповідно до яких, товар на суму 788 592,00 грн поставлений 23.11.2018, тобто у межах строку, узгодженого сторонами.

Також, відповідач зазначає, що 08.12.2018 за вих. № 286/6/6589 позивачем на адресу відповідача направлено у лист, у якому позивач повідомив, що відповідно до п. 6.2.4. Договору відмовляється від подальшого виконання зобов`язань за договором № 286/2/18/122 від 09.10.2018 на суму 788 592,00 грн. Таким чином, відповідач зазначає, що з моменту відмови позивача від виконання відповідачем своїх зобов`язань, зобов`язання сторін по Договору припинилася з 08.12.2018.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 1.2 Договору кінцевим строком поставки товарів є 23.11.2018 включно.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був поставити товар, обумовлений договором, до 23.11.2018 включно.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем поставлено позивачу товар на суму 788 592,00 грн (2 шт.) у строк визначений договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 342 та № 385 від 23.11.2018, які підписані сторонами та містять відтиски печаток сторін.

Поставлений товар був прийнятий позивачем у відповідності до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 та умов договору актом приймання № 23 від 11.12.2018, та актом приймання № 61 від 18.12.2018, копії яких наявні в матеріалах справи, які також підписані сторонами без заперечень та зауважень. Як зазначено у вказаних актах, додатками до них є видаткові накладні № 342 та № 385 від 23.11.2018.

Зазначаючи про порушення відповідачем строків поставки товару та наявність підстав для застосування штрафних санкцій за відповідне порушення позивач посилається на акти приймання - передачі товару № 23 від 11.12.2018 та № 61 від 18.12.2018, які відповідно складені, поза граничним строком поставки товару.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Водночас відповідно до ст. 689 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як вже зазначалося судом, пунктом 2.4 Договору сторони узгодили, що акт приймання - передачі товару за кількістю та якістю, який оформлюється на підтвердження факту приймання товару (не постаки), складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках.

Отже, обов`язок по складанню акту приймання - передачі товару за договором покладений не на постачальника, а на покупця товару, при цьому з одного боку договір не містить строків, в які такий акт має бути складений, а з іншого, механізм організації та ведення обліку військового майна чітко регламентований нормативно - правовими актами, зокрема, наказами Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440 та від 31.12.2016 № 757.

При цьому, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Матеріали справи містять копії видаткових накладних, на поставку товару (2 шт.), які датовані 23.11.2018, та відповідно підтверджують факт поставки такого товару відповідачем позивачу в строк обумовлений договором.

Посилання позивача на акти приймання - передачі товару № 23 від 11.12.2018 та № 61 від 18.12.2018, як докази поставлення товару, судом відхилені, оскільки фактична поставка товару за Договором здійснена відповідачем без порушення строку, а складання одержувачем позивача актів приймання через двадцять днів після фактичного отримання товару не співвідноситься із принципами добросовісного виконання позивачем умов укладеного між сторонами спору Договору та не може бути підставою для притягнення відповідача до відповідальності за порушення строків поставки та стягнення з останнього штрафних санкцій.

При цьому, судом враховано, що у договорі сторони погодили здійснення поставки товару на умовах DDP Міжнародних правил по тлумаченню термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року, згідно з якими DDP (DELIVERED DUTY PAID) - поставка зі сплатою мита. Термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов`язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Факт здійснення господарської операції з передачі товару підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції Закону України № 1724-VIII від 03.11.2016) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2 розділу II Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 440 від 17.08.2017 (далі - Інструкція № 440 від 17.08.2017), первинними документами накладні, вимоги, відомості, акти, атестати та інші документи, які призначені для оформлення і підтвердження здійснених господарських операцій, що пов`язані з рухом і зміною вартісного та якісного (технічного) стану військового майна, і є підставою для записів облікових даних в облікових регістрах.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Крім того, відповідно до п.2 розділу II Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 440 від 17.08.2017 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.09.2017 за №1192/31060, первинними документами є видаткові накладні, що пов`язані з рухом і зміною вартісного та якісного (технічного) стану військового майна, і є підставою для записів облікових даних в облікових регістрах.

При цьому, ані Інструкція № 440 від 17.08.2017, ані Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні" не містять вимогу про складання декількох видів первинних документів при здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, вищевказані видаткові накладні підписані уповноваженими особами обох сторін та скріплені відбитками їх печаток, в графі "одержав" без будь яких застережень, що останніми не заперечується, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення "Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 № 88, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження факту поставки позивачем 23.11.2018 товару відповідачеві на виконання умов договору.

Щодо наявних в матеріалах справи повідомлень - підтвердження про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених Міністерством оборони України від 11.12.2018, від 18.12.2018, то оскільки такі документи теж складаються позивачем, суд відхиляє доводи позивача, що дати таких документів підтверджують порушення з боку відповідача строків поставки товару до військових частин А 1815 та А 0339.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). За приписами статті Цивільного кодексу України, правові наслідки, встановлені договором або законом, настають у разі порушення зобов`язання.

Відповідач свої зобов`язання до поставки товару у строк до 23.11.2018 включно до військових частин А 1815 та А 0339 не порушив, а відтак відсутні правові підстави для застосування до нього відповідальності, передбаченої п. 7.3.6. договору, при здійсненні вказаних поставок. Відповідно позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, як не доведені та необґрунтовані.

Щодо прострочення відповідачем його зобов`язань, обумовлених договором, по поставці товару (2 шт.) на суму 788 592, 00 грн до військової частини А 0281 та до Житомирського військового інституту ім. Корольова.

За умовами договору відповідач був зобов`язаний здійснити відповідні поставки також у строк до 23.11.2018, проте не здійснив взагалі. Вказане стверджується позивачем, і не заперечується відповідачем, при цьому, матеріали справи доказів на спростування тверджень позивача не містять.

Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафної санкції, передбаченої абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, допускається за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір (постанова Верховного Суду України від 20 грудня 2010 р. у справі N 3-41гс10; постанова Верховного Суду України від 28 лютого 2011 р. у справі N 3-11гс11).

У даному випадку позивач є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки, а відповідач допустив прострочення не грошового зобов`язання.

Згідно ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6).

Згідно з п. 7.3.6 Договору за порушення строків виконання зобов`язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальником додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості недопоставленого товару.

Отже, в даному випадку (щодо поставок до військової частини А 0281 та до Житомирського військового інституту ім. Корольова) наявні правові підстави для застосування до відповідача відповідальності передбаченої п. 7.3.6. договору.

Позивач, відповідно до наданого ним розрахунку позивних вимог, нараховує відповідачу за вказане порушення пеню в розмірі 0, 1 % від суми непоставленого товару та штраф в розмірі 7 % від суми непоставленого товару за 181 добу.

Водночас, згідно доказів наданих до справи відповідачем (лист від 08.12.2018 вих. № 286/6/6589), 08.12.2018 позивач на підставі п. 6.2.4. договору відмовився від подальшого виконання зобов`язання за договором на суму 788 592,00 грн.

В п. 6.2.4. договору сторони погодили право позивача відмовитися від подальшого виконання зобов`язань постачальником за договором, у разі порушення постачальником порядку постачання товару та строків постачання товару.

З огляду на односторонню відмову позивача від поставки товару, припинився обов`язок відповідача з поставки товару на суму 788 592,00 грн до військової частини А 0281 та до Житомирського військового інституту ім. Корольова.

Так, зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604-609 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 598 Цивільного кодексу України припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відтак, оскільки позивачем 08.12.2018 реалізоване надане йому п. 6.2.4 Договору право на односторонню відмову від зобов`язання, обов`язок відповідача з поставки товару на суму 788 592,00 грн припинився 08.12.2018, проте, з 24.11.2018 до 07.12.2018 у відповідача був наявний обов`язок з поставки товару за договором на суму 788 592,00 грн військової частини А 0281 та до Житомирського військового інституту ім. Корольова.

Отже, як встановлено судом, відповідачем допущено порушення взятих на себе зобов`язань за Договором в період з 24.11.2018 по 07.12.2018 (14 діб), а саме порушено строки поставки товару на суму 788 592,00 грн до військової частини А 0281 та до Житомирського військового інституту ім. Корольова.

Враховуючи, що прострочення відповідача мало місце лише 14 діб, у відповідності до п. 7.3.6. договору, за відповідне порушення відповідачу може бути нарахована тільки пеня. Прострочення відповідача щодо відповідних поставок за договором не тривало понад 30 днів, відповідно відсутні правові підстави для нарахування відповідачу штрафу в розмірі 7 %.

Пеня за прострочення поставки може бути нарахована лише за період з 24.11.2018 по 07.12.2018 на суму вартості товару, поставка якого була прострочена відповідачем. За розрахунком суду за період з 24.11.2018 по 07.12.2018 пеня за договором складає 11 040, 26 грн, які і підлягають стягненню з відповідача.

В іншій частині позовні вимоги визнаються судом не доведеними та необґрунтованими.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО КЛАСС" про стягнення пені та штрафу за порушення умов договору від 09.10.2018 №286/2/18/ в розмірі 214 102, 53 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Класс" (02002, м. Київ, вулиця Степана Сагайдака, будинок 101; ідентифікаційний код: 36068718) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код: 00034022) пеню в розмірі 11 040 (одинадцять тисяч сорок) грн 26 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 165 (сто шістдесят п`ять) грн 60 коп.

3. В іншій частині позову, що стягнення 55 201, 44 грн штрафу та 147 860, 83 грн пені, відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.01.2020.

Суддя Г. П. Бондаренко