Рішення № 86932097, 08.01.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/139/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2020 Справа № 908/3090/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/3090/19

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14)

про стягнення 266 216,22 грн.

за участю представників:

від позивача – Нинюк Л.О., довіреність № 2803 від 02.09.2019

від відповідача – Власов Є.В., довіреність № 22 від 01.01.2020

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 02.12.2019 та 08.01.2020 здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу – програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

СУТЬ СПОРУ

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 28-23/23287 від 24.10.2019 до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення заборгованості в сумі 262080,38 грн., пені в сумі 3791,19 грн., трьох відсотків річних в сумі 344,65 грн. за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013, що разом складає 266216,22 грн.

При цьому в пунктах 1, 2 прохальної частини поданої позовної заяви позивач просив розглянути позовну заяву у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням/викликом сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 07.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3090/19, присвоєно справі номер провадження 12/139/19, задоволено клопотання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 02.12.2019 о 14:30.

12.11.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що 29.10.2019 відповідач оплатив заборгованість за рахунком № 590 від 31.08.2019 в повному обсязі в сумі 262 080,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 33623 від 29.10.2019, а тому просить суд зменшити розмір позовних вимог в цій сумі та стягнути з відповідача пеню в сумі 6577,13 грн. за період з 01.10.2019 по 28.10.2019 та три відсотка річних в сумі 603,14 грн. за період з 01.10.2019 по 28.10.2019.

12.11.2019 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про повернення судового збору, за змістом якого останній просить постановити ухвалу про повернення переплаченої суми судового збору в розмірі 2072,24 грн., оплата якої підтверджується платіжним дорученням № 15226 від 25.10.2019. Вказане клопотання мотивоване п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про повернення судового збору».

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.11.2019 клопотання про повернення судового збору передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Оскільки заява про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем у відповідності до приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України - до першого судового засідання, з наданням доказів надіслання її на адресу відповідача, відтак вона приймається судом до розгляду. Таким чином, предметом розгляду є вимоги позивача, викладені в заяві про зменшення розміру позовних вимог, а саме: про стягнення пені в сумі 6577,13 грн., трьох відсотків річних в сумі 603,14 грн., що разом складає 7180,27 грн.

26.11.2019 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України, в якому останній зазначає наступне:

- відповідно до ст. 233 ГК України суду надано право зменшувати розмір належних до сплати боржником штрафних санкцій;

- згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України судом при вирішенні питання щодо зменшення штрафних санкцій має бути взято до уваги такі фактори: ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу;

- на цей час відповідач перебуває у тяжкому фінансовому стані та не може вчасно виконати свої зобов`язання за договорами про спільне використання технологічних електричних мереж, що підтверджується наступним;

- про тяжке фінансове становище свідчить зменшення власного капіталу, зокрема у 2016 році в порівнянні з 2015 роком власний капітал ПАТ "Запоріжжяобленерго" зменшився на 5 %, у грошовому виразі це дорівнює 18836 тис. грн., у 2017 році капітал зменшився на 0,5 %, що у грошовому еквіваленті дорівнює 1726 тис. грн.;

- вже за результатами 2017 року збиток підприємства склав 14,1 млн. грн., а за результатами 2018 року збиток підприємства складав 11,7 млн. грн.;

- вищезазначені обставини свідчать, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" знаходиться у надкритичному фінансово-господарському стані (копії звіту про фінансові результати за 2017 та 2018 та звіту про фінансовий стан на 31.12.2017 та на 31.12.2018 додаються);

- ПАТ "Запоріжжяобленерго" намагається сумлінно виконувати свої договірні зобов`язання, в тому числі із позивачем, так рахунки за квітень, травень, червень, липень 2019 по договору № 12-7 від 01.01.2013 про спільне використання технологічних електричних мереж були оплачені відповідачем вчасно;

- зазначене свідчить що несвоєчасна оплата відповідачем рахунку № 590 від 31.08.2019 за договором № 12-7 від 01.01.2013 є винятковим випадком, та не має систематичного характеру;

- вважає, що відповідачем у встановлений законом спосіб, належними та допустимими доказами доведено факт критичної неплатоспроможності свого фінансового стану та потенційної загрози банкрутства;

- вважає, що відповідачем в своєму відзиві на позовну заяву були наведені об`єктивні обставини, які підтверджують відсутність вини відповідача в неналежному виконанні договірних зобов`язань за договором № 12-7 від 01.01.2013, а враховуючи обставини, які ускладнюють виконання або роблять виконання рішення неможливим, а саме: скрутний фінансовий стан ПАТ "Запоріжжяобленерго", відповідач має всі наявні підстави для звернення до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду;

- не застосування ч. 1 ст. 331 ГПК України щодо використання судом права на надання розстрочки виконання рішення суду призведе до погіршення скрутного фінансового становища відповідача, оскільки позивачем буде здійснюватися примусове виконання рішення суду, що призведе до накладення додаткових арештів на рахунки відповідача, стягнення з відповідача суми виконавчого збору, та як наслідок загрози у функціонуванні об`єднаної енергетичної системи України. Просить суд зменшити розмір пені до 1000,00 грн. та розстрочити виконання рішення в частині сплати суми основного боргу, пені та трьох відсотків річних, а також судового збору на 2 (два) календарних місяці, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

Також 26.11.2019 на адресу суду від відповідача надійшли пояснення щодо представництва в суді, в яких останній вказує, що з огляду на те, що сума позовних вимог у справі № 908/3090/19 з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог становить 7180,27 грн., що не перевищує 192100,00 грн., тому відповідно до чинного законодавства України при розгляді справ у малозначних спорах представництво товариства здійснюється на підставі довіреності представника, виданої відповідності до ст. 60 ГПК України.

Ухвалою суду від 02.12.2019 відкладений розгляд справи на 08.01.2020 о 14:00.

05.12.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив згідно із ст. 166 ГПК України, в якій останній зазначає наступне:

- ні договором № 12-7, ні нормами діючого законодавства України, якими встановлені загальні умови виконання зобов`язання і відповідальність за порушення зобов`язання не передбачені підстави звільнення від відповідальності у зв`язку із знаходженням будь-якої сторони, в даному випадку відповідача у справі, в тяжкому фінансовому стані або доведення щодо відповідача факту критичної неплатоспроможності свого фінансового стану та потенціальної загрози банкрутства, а також в залежності від кількості несвоєчасного виконання зобов`язань, у тому числі систематичності чи винятковості невиконання;

- посилання відповідача на норми ст. 614 ЦК України, якими передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом, безпідставні;

- підстави звільнення відповідача від відповідальності, передбачені ст. 617 ЦК України, відсутні;

- у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій;

- 29.10.2019 відповідач оплатив заборгованість за рахунком № 590 від 31.08.2019 в повному обсязі, відповідно він прострочив виконання зобов`язання з оплати вищевказаного рахунка на 28 днів (з 01.10.2019 по 28.10.2019);

- суми пені в розмірі 3791,19 грн. та 6577,13 грн. розраховані станом на 16.10.2019 та станом на 28.10.2019, не є надмірно великими порівняно із збитками кредитора, які завдані у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання за договором № 12-7;

- згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, у системному розумінні якої, а також національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи;

- позивачем заявлені вимоги про стягнення пені та трьох процентів річних за прострочення виконання зобов`язання лише за одним рахунком;

- розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/3090/19 на два місяці подовжить період відновлення порушеного права позивача та призведе до довготривалого невиконання рішення суду і порушення права на справедливий судовий розгляд;

- крім того, відповідач включений до «Переліку об`єктів великої приватизації державної власності», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 36-р від 16.01.2019, що згідно із п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» є підставою для зупинення відповідного виконавчого провадження/зупинення вчинення виконавчих дій. Просить визнати поважною причину пропуску строку подання відповіді на відзив, оскільки відзив надійшов на адресу ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька АЕС» 28.11.2019, не враховувати заперечення, наведені відповідачем у відзиві, та відмовити у задоволенні клопотання про зменшення пені до 1000,00 грн. та розстроченні виконання рішення суду у справі № 908/3090/19 на два місяці.

В судове засідання 08.01.2020 з`явилися представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 08.01.2020 підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 08.01.2020 підтримав вимоги клопотання про розстрочення виконання рішення суду, просив надати розстрочку строком на 2 місяці, а також підтримав вимоги клопотання про зменшення пені.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги позицію позивача та відповідача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 01.01.2013 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", далі Власник мереж, в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», далі Користувач, був укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7, далі Договір.

До вказаного Договору між сторонами були підписані наступні додаткові угоди: № 1 від 01.10.2013, № 2 від 01.01.2014, № 3 від 01.11.2014 з протоколом розбіжностей, № 4 від 01.01.2015 з протоколом розбіжностей від 10.02.2015, № 5 від 01.11.2015, № 6 від 01.11.2016, № 7 від 06.02.2017 з протоколом розбіжностей, № 8 від 01.03.2017, № 9 від 01.12.2017, № 10 від 01.10.2018 з протоколом розбіжностей від 19.11.2018.

Додатковою угодою № 7 від 06.02.2017 сторони дійшли згоди змінити в преамбулі та додатках до Договору найменування ВАТ «Запоріжжяобленерго» на ПАТ «Запоріжжяобленерго».

Відповідно до п. 1.1. Договору Власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними електричними мережами в точки приєднання електроустановок Користувача та (або) інших суб`єктів господарювання (далі Субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує Користувач, а Користувач – своєчасно сплачувати вартість послуг Власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору передбачене право Власника мереж на отримання від Користувача плати за спільне використання технологічних електричних мереж, визначеної відповідно до «Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423, величина якої зазначена у Додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».

Умовами п. 4.1. Договору передбачений обов`язок Користувача здійснювати оплату за використання електричних мереж Власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж Власника мереж здійснюється згідно з Додатком № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж».

Згідно із п. 7.1., 7.2. (в редакції додаткової угоди № 9 від 01.12.2017), п. п. 7.3. (в редакції додаткової угоди № 6 від 01.11.2016), 7.4., 7.5. Договору розрахунковим періодом вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця. Вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у Додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», розробленому відповідно до «Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж», затвердженої постановою НКРЕ від 12.06.2008 № 691, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.08.2008 за № 732/15423. За підсумками розрахункового періоду Власник мереж:

- у термін до 5 числа місяця наступного за розрахунковим направляє Користувачу рахунок та підписані уповноваженою особою Власника мереж та скріплені його печаткою два примірники «Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток № 5). Сума платежу визначається, виходячи з Додатку № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж»;

- у терміни, передбачені законодавством зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка та оформленого «Акту прийому-здачі наданих послуг» до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Власника мереж. Користувач у термін, що не перевищує 2 дні з дня отримання зобов`язаний повернути Власнику мереж один екземпляр підписаного та скріпленого своєю печаткою «Акту прийому-здачі наданих послуг» (додаток № 5).

Пунктом 11.5. Договору сторони визначили, що цей Договір набирає чинності з 1 січня 2013р. і укладається на термін до 31 грудня 2013 р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством. У разі переходу права власності (права господарського відання) на технологічні електричні мережі до іншої особи цей Договір втрачає чинність.

Додатковою угодою № 10 від 01.10.2018 сторони дійшли згоди викласти Додаток № 4 «Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж» в новій редакції, відповідно до якої сума витрат, що підлягає відшкодуванню Власнику мереж за послуги з утримання технологічних електричних мереж становить 262080,38 грн. на місяць.

Вказана додаткова угода була підписана сторонами, при цьому з боку Власника мереж із протоколом розбіжностей від 19.01.2018, за яким Власник мереж пропонує додати до неї пункт 4, який стосується його місцезнаходження та реквізитів.

Позивач в позовній заяві вказує, що листом № 75-62/26014 від 19.11.2018 направив відповідачу, у тому числі додаткову угоду № 10 від 01.10.2018 до договору № 12-7 з протоколом розбіжностей до неї, листом № 007-52/17684 від 26.11.2018 відповідач повернув позивачу документи, зазначивши, що вважає невизначеною вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання. При цьому позивач зазначає, що 13.12.2018 повторно направив листом № 75-62/28341 відповідачу додаткову угоду № 10 від 01.10.2018 до договору № 12-7 з протоколом розбіжностей до неї, яку останній отримав 03.01.2019. Проте, станом на дату подання цієї позовної заяви позивачу не надходили від відповідача документи, передбачені ч. 5 ст. 181 ГК України щодо врегулювання розбіжностей.

На виконання умов Договору позивач направив листом за вих. № 75-53/19203 від 04.09.2019 рахунок-фактуру № 590 від 31.08.2019 та акт прийому-здачі наданих послуг № 8-19 від 31.08.2019 за серпень 2019 відповідачу. Згідно рекомендованого повідомлення відповідач отримав вказаний лист з документами 06.09.2019.

Позивач в позові вказує, що днем оплати рахунка № 590 від 31.08.2019 відповідно до умов Договору є 30.09.2019, втім відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати вказаного рахунка.

Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив оплату за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж за серпень 2019 в сумі 262080,38 грн., що підтверджується засвідченою копією платіжного доручення № 33623 від 29.10.2019 (оплата проведена банком 29.10.2019).

Оскільки відбулося несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, позивач намагається стягнути з відповідача пеню за загальний період з 01.10.2019 по 28.10.2019 в сумі 6577,13 грн. на підставі п.п. 9.2.1. п. 9.2. Договору. Так, вказаним пунктом договору передбачена відповідальність Користувача: за внесення платежів, передбачених п. 4.1. Користувач сплачує Власнику мереж пеню у розмірі 0,1 % за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені). Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

З посиланням на приписи ч. 2 статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, в зв`язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 01.10.2019 по 28.10.2019 в сумі 603,14 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. Спір в даній праві виник саме у зв`язку з виконанням умов договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Умовами пунктів 5.15., 5.16. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ № 910 від 17.10.2005 (які були чинними станом на дату укладення Договору між сторонами) передбачено, що відносини сторін у разі передачі (транзиту) електричної енергії технологічними електричними мережами споживача регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання. Передача (транзит) електричної енергії без оформлення договору про спільне використання технологічних електричних мереж або про технічне забезпечення електропостачання забороняється. У разі передачі електричної енергії послідовно мережами декількох суб`єктів господарювання договори про спільне використання технологічних електричних мереж (про технічне забезпечення електропостачання) укладаються безпосередньо між суб`єктами, які мають спільну межу балансової належності і мають враховувати обсяги передачі електричної енергії наступному суб`єкту господарювання.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов укладеного Договору позивач виписав відповідачу рахунок-фактуру № 590 від 31.08.2019 на оплату витрат за спільне використання технологічних електричних мереж за серпень 2019 на суму 262080,38 грн. та оформив акт прийому-здачі наданих послуг № 8-19 від 31.08.2019 за серпень 2019, які супровідним листом за вих. № 75-53/19203 від 04.09.2019 надіслав на адресу відповідача. У вказаному листі просив оформити акти прийому-здачі наданих послуг та 2 примірники направити на адресу ВП ЗАЕС. Згідно рекомендованого повідомлення відповідач отримав вказаний лист з документами 06.09.2019 (а.с. 47).

Строк оплати послуг з утримання технологічних електричних мереж визначений в сторонами в розділі 7 Договору, а саме в п. 7.4. Вказаним пунктом Договору встановлено, що оплата Користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого Власником мереж рахунка та оформленого «Акту прийому-здачі наданих послуг» до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Власника мереж.

Таким чином, з урахуванням п. 7.4. Договору строк оплати рахунка-фактури № 590 від 31.08.2019 настав 29.09.2019, втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк настав 30.09.2019, прострочка виникла з 01.10.2019.

Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив оплату за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж за серпень 2019 в сумі 262080,38 грн., що підтверджується засвідченою копією платіжного доручення № 33623 від 29.10.2019 (оплата проведена банком 29.10.2019) (а.с. 77).

Фактичні обставини справи свідчать про те, що відповідач виконав обов`язок з оплати вартості наданих послуг з порушенням строку, встановленого умовами Договору.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали свідчать, що позивач намагається стягнути з відповідача за порушення строку оплати наданих послуг пеню за загальний період з 01.10.2019 по 28.10.2019 в сумі 6577,13 грн. на підставі п.п. 9.2.1 п. 9.2. Договору.

Прострочення виконання грошових зобов`язань з боку відповідача підтверджено обставинами та доказами у справі, а наданий позивачем розрахунок пені за загальний період 01.10.2019 по 28.10.2019 відповідає вимогам чинного законодавства України та умовам п.п. 9.2.1 п. 9.2. Договору, тому позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" пені в сумі 6577,13 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Розглянувши клопотання про зменшення розміру пені та мотиви звернення з ним, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зазначені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту наведених норм вбачається, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку.

Відповідно до абзацу 1 п. 3.17.4. чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 … вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, до обставин, що ускладнюють виконання рішення відповідач відносить складний фінансовий стан підприємства, збитковість підприємства.

Проте слід зазначити, що сам по собі тяжкий фінансовий стан підприємства не може вважатися безумовною підставою для застосування положень ст. 233 ГК України, адже, враховуючи положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач прострочив виконання обов`язку з оплати наданих послуг за Договором, оскільки виконав його у повному обсязі лише 29.10.2019, а строк виконання обов`язку з оплати послуг за рахунком-фактурою № 590 від 31.08.2019 за умовами Договору настав 30.09.2019.

В свою чергу, нарахована позивачем пеня в розмірі 6577,13 грн. базується на умовах договору про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013, які в силу закону є обов`язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі і щодо нарахування пені. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Отже, оцінивши співвідношення розміру заявленої пені, із розміром завданих позивачу збитків, врахувавши інтереси обох сторін, суд не вбачає підстав для зменшення пені, оскільки її розмір не є значним порівняно з сумою збитків, тому в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити як безпідставного та необґрунтовано заявленого.

Стосовно посилання відповідача у відзиві на відсутність його вини в неналежному виконанні договірних зобов`язань суд вважає зазначити наступне.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України) (п. 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013).

Посилання відповідача на відсутність його вини у неналежному виконанні зобов`язань за договором перед позивачем судом не приймаються, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 96, ч. 1 ст. 625 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями та боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки мало місце прострочення оплати відповідачем за надані послуги, а наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних за загальний період з 01.10.2019 по 28.10.2019 здійснений у відповідності до приписів статті 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 603,14 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. покладаються на відповідача у справі - Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" згідно із п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Стосовно клопотання відповідача про надання розстрочки, суд вважає зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Судом враховано, що підставою для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому, надання заявникові розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.

Отже, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Відповідно до приписів частин 1, 2, 3 ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Законодавець визначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно із п. 7.2. чинної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Докази у справі свідчать про те, що відповідач погасив заборгованість в сумі 262080,38 грн. перед позивачем 29.10.2019.

Враховуючи погашення відповідачем вказаного боргу, та зазначення відповідачем про можливість самостійно сплатити позивачу грошові кошти (пеню, три відсотка річних та судовий збір) на умовах розстрочки строком на 2 місяці, суд вважає за доцільне в даному випадку, надати відповідачу розстрочку виконання рішення в даній справі на 2 місяці з метою з метою виконання прийнятого рішення.

Розстрочка виконання рішення суду сприятиме як можливості відповідачу самостійно сплатити грошові кошти позивачу, так і зробить реальною можливість отримання боргу стягувачем без примусового виконання рішення.

За такими обставинами, клопотання відповідача підлягає задоволенню, а тому слід надати Публічному акціонерному товариству “Запоріжжяобленерго” розстрочку виконання рішення суду у справі № 908/3090/19 від 08.01.2020 щодо стягнення з нього пені в сумі 6577,13 грн., трьох відсотків річних в сумі 603,14 грн. та витрат зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн. строком на 2 місяці частинами шляхом сплати:

- суми 4550,64 грн. у строк до 08.02.2020 року,

- суми 4550,63 грн. у строк до 08.03.2020 року.

Щодо клопотання про повернення суми судового збору слід зазначити наступне.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду.

Так, згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При поданні позову у даній справі позивачем був сплачений судовий збір згідно платіжного доручення № 15226 від 25.10.2019 в розмірі 3993,24 грн. за розгляд позовних вимог про стягнення з відповідача в коштів в загальній сумі 266216,22 грн.

В процесі розгляду справи позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з відповідача кошти в загальній сумі 7180,27 грн. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" позивач за розгляд позовних вимог в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1921,00 грн.

Таким чином, переплата позивачем судового збору на користь державного бюджету складає 2072,24 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судовий збір в сумі 2072,24 грн., сплачений Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" згідно платіжного доручення № 15226 від 25.10.2019 підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.01.2020, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240, 247-252, 331 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" задовольнити.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926, на користь:

- Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964, пеню в сумі 6577 (шість тисяч п`ятсот сімдесят сім) грн. 13 коп., три відсотка річних в сумі 603 (шістсот три) грн. 14 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп., видавши наказ.

3. Розстрочити виконання рішення суду від 08.01.2020 у справі № 908/3090/19 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, 69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926, на користь:

- Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964, грошових коштів в загальній сумі 9101,27 грн. на 2 (два) місяці частинами шляхом сплати:

- суми 4550 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 64 коп. у строк до 08.02.2020 року;

- суми 4550 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн. 63 коп. у строк до 08.03.2020 року.

4. Повернути Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", 71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964, з Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Запоріжжі/Вознесенівс./22030101; код отримувача (ЄДРПОУ): 38025409; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; номер рахунку: UA938999980000034311206083010, наявність відомчої ознаки: “83” Господарські суди), судовий збір в сумі 2072 (дві тисячі сімдесят дві) грн. 24 коп., сплачений згідно платіжного доручення № 15226 від 25.10.2019, про що винести відповідну ухвалу.

Повне рішення складено – 13.01.2020 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.