Рішення № 8692976, 24.03.2010, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-234/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 при секретарі:

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача: ОСОБА_2

не з’явився

не з’явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка цивільну справу

за позовом ОСОБА_3 (с. Мар’їна Роща Петропавлівського району Дніпропетровської області)

до Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області)

про стягнення моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності в сумі 80 000, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – ОСОБА_3 (с. Мар’їна Роща Петропавлівського району Дніпропетровської області) звернувся до суду з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» (м. Павлоград Дніпропетровської області) моральну шкоду, спричинену втратою професійної працездатності в сумі 80 000, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач знаходився у трудових відносинах з «Шахтою імені ОСОБА_4» Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля», де працював прохідником п’ятого розряду. 26.06.2009р. о 01 годині 40 хвилин з позивачем трапився нещасний випадок на виробництві, а саме: під час виконання наряду по кріпленню 801 бортового штреку, а саме: встановлення арочної крепі від кровлі відшарувався великий шматок породи і з висоти 2, 1 м впав на позивача, чим спричинив закриту черепно-мозкову травму зі струсом головного мозку. 23.12.2009р. позивач був звільнений з шахти імені ОСОБА_4 Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» з зв’язку з тим, що стан здоров’я позивача перешкоджав його подальшому продовженню трудових відносин. В зв’язку з небезпечними умовами праці, низьким рівнем техніки безпеки, із впливом комплексу виробничих шкідливостей (фізичні перенагрузки, вимушена робоча поза, неблагоприємний мікроклімат) на підприємстві вугільної промисловості позивач отримав професійне захворювання. Йому було встановлено другу групу інвалідності та діагноз – закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку. Вищенаведені захворювання позивачем отримано в результаті трудових відносин з відповідачем. Відповідно до довідки МСЕК від 17.12.2009р. позивачу встановлено 80% втрати професійної працездатності, встановлено другу групу інвалідності, встановлено потребу у медикаментозному лікуванні по патології психіки. Інвалідність встановлена на строк до 01.01.2011р. Позивач зазначає, що внаслідок професійного захворювання йому завдано моральну шкоду, яка виражається в тому, що він втратив професійну працездатність, в молодому віці став інвалідом, втратив високооплачувану роботу. Спричинену моральну шкоду в розмірі 80 000, 00 грн. позивач просить стягнути з відповідача на його користь в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з’явився, подав заяву, відповідно до якої просить розглянути справу у його відсутність, позові вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу без його участі. Відповідач надав до суду заперечення на позовну заяву, відповідно до яких просить відмовити в задоволенні позову з наступних підстав. Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що позивач не надав жодних доказів наявності у нього моральної шкоди. Крім того, відповідач посилається на те, що укладаючи трудовий договір з позивачем, йому було роз’яснено його права і обов’язки, про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров’я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, при цьому позивач свідомо приймав запропоновані йому умови праці з підвищеною небезпекою. Відповідач не приховував від позивача важкість та шкідливість технологічного процесу, технологію виробництва не порушував, а тому, як вважає відповідач, протиправних дій відносно позивача не вчиняв і не може нести відповідальність у вигляді відшкодування моральної шкоди за цієї підстави. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів про хворобу, пов’язану зі стресом, якого він зазнав в результаті трудового каліцтва, професійного захворювання чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви свого стану. Відповідач наголошує на тому, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань позивачу сплачено одноразову допомогу та призначено щомісячні грошові виплати в зв’язку зі стійкою втратою професійної працездатності, згідно довідки МСЕК. Відшкодування моральної шкоди (за її наявності) також було покладено на обов’язки Фонду. Відшкодування моральної шкоди колективним договором Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» не передбачено, отже воно не може нести відповідальність за цієї підстави, згідно з «Гірничим законом України».

Крім того, відповідач надав до суду клопотання про призначення судової медико-соціальної експертизи. Відповідач вважає, що наявність факту моральної шкоди є спірним та підлягаючим встановленню в порядку, передбаченому чинним законодавством, а саме: проведенням відповідної експертизи, оскільки для вирішення питання щодо наявності факту спричинення моральної шкоди ушкодженням здоров’я при виконанні трудових обов’язків необхідні спеціальні медичні пізнання, якими суд не володіє. Для об’єктивного вирішення справи по суті одним із основних доказів є медичний документ про встановлення факту наявності моральної шкоди.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 25.06.2001р. по 23.12.2009р. працював на шахті «імені ОСОБА_4» Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля», з якої був звільнений у зв’язку з виявленою невідповідністю працівника виконуємій роботі зі станом здоров’я, що підтверджується записами у трудовій книжці (а.с. 3-4).

26.06.2009р. комісія у складі голови – начальника зміни служби з охорони праці ВСП «Шахта імені ОСОБА_4» Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» провела розслідування нещасного випадку, що стався на Відкритому акціонерному товаристві «Павлогрдвугілля» з ОСОБА_3, який працює на цьому підприємстві прохідником.

Причину нещасного випадку встановила комісія з участю представників роботодавця - відповідача по справі.

Комісією встановлено, що однією із причин нещасного випадку слугувало порушення технології кріплення виробки у частині того, що попередньо не було виконано встановлення анкерного кріплення, а також неякісна оборка призабійної частини виробки.

Згідно проведеної перевірки комісія встановила, що нещасний випадок вважається пов’язаним з виробництвом і підлягає обліку.

В подальшому, 21.08.2009 року наступною комісією був також складений акт № 14 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом, відповідно до якого викладені вище обставини знайшли своє підтвердження.

Крім того, в матеріалах справи є виписной епікриз з історії хвороби позивача № 486, відповідно до якого встановлений раніше діагноз підтвердився. Рекомендований режим труда та відпочинку, нагляд у невропатолога, періодичні огляди у лікаря.

Відповідно до висновку МСЕК від 17.12.2009 року, серія ДНА-02 № 032764, позивачеві було встановлено 80% втрати професійної працездатності, 2-тю групу інвалідності.

Так, 11.02.2010р. постановою № 0417/1140/1140/3 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України призначив позивачу щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 3 528, 36 грн., виплати яких провадити з 17.12.2009р. по 31.12.2010р. включно.

Того ж дня, 11.02.2010р. постановою № 0417/1140/1140/2 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України призначив позивачу одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 42 408, 00 грн.

Підставою для винесення зазначених вище постанов став висновок МСЕК від 17.12.2009р. серії ДНА-02 № 032764 щодо встановлення позивачу стійкої втрати професійної працездатності 80% та 2-ої групи інвалідності.

Виходячи з наведеного, не викликає сумніву та є таким, що доведений, факт того, що втрата професійної працездатності настала в результаті нещасного випадку на виробництві.

Отже суд вважає, що наявність моральної шкоди у позивача, у зв'язку з нещасним випадком при виконанні трудових обов'язків і у зв'язку з встановленою йому 80% втратою працездатності, втратою можливості працювати за станом здоров'я на попередній роботі, забезпечувати родину, не підлягає сумніву.

Вищевказані обставини свідчать про спричинення позивачеві моральних страждань та душевних хвилювань через те, що вказані обставини привели до порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, потребують від нього додаткових зусиль для влаштування подальшого життя.

Компенсація по відшкодування моральної шкоди через втрату працездатності позивачеві не було нарахована та не була сплачена.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частина 1 ст. 1167 ЦК України зазначає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).

Стаття 23 ЦК України вказує, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” з 01 січня 2008 року припинено відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди застрахованим особам.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 встановлено, що після зняття обов'язку щодо відшкодування страхової виплати за моральну шкоду з Фонду соціального страхування від нещасного випадку така шкода відшкодовується власником або уповноваженим ним органом на підставі ст. 1167 ЦК України.

Не підлягає задоволенню клопотання відповідача про призначення судової медико-соціальної експертизи з наступних підстав. Наявність факту заподіяння моральної шкоди позивачу встановлено судом. Наявність додаткового медичного висновку про встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди не є обов'язковим для вирішення справи по суті, оскільки суд правомочний самостійно встановити факт заподіяння моральної шкоди потерпілому з урахуванням глибини його фізичних та душевних страждань, погіршення його стану здоров’я, здібностей та позбавлення його певних можливостей їх реалізації. Спеціальні медичні знання для цього не потрібні.

Що стосується посилання відповідача на відсутність його вини в порушенні прав позивача, відсутність з його боку протиправних дій та причинного зв'язку між порушенням прав позивача і протиправними діями, суд не бере їх до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України у разі спричинення каліцтва, іншого пошкодження здоров'я моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної чи юридичної особи, що його спричинила.

Враховуючи ступінь втрати професійної працездатності позивача, його часткову можливість вести активний спосіб життя, застосовуючи принцип розумності та справедливості, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 8 000, 00 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 58-60, 79, 88, 212, 213-215, 218, 223 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь ОСОБА_3 ( Дніпропетровська область, Петропавлівський район, с. Мар’їна Роща, вул. Калініна, 10, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) моральну шкоду в сумі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь державного бюджету витрати на оплату державного мита в сумі 400 (чотириста) грн. 00 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Павлоградвугілля» (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76, ідентифікаційний код 00178353) на користь державного бюджету витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 (п’ятнадцять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області може бути подано через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя К.В. Пелипенко