Рішення № 86927436, 15.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року м. Київ № 640/18030/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві

про зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зобов`язання Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 , накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.06.2011 по виконавчому провадженню № 27439629.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на Кримінальний кодекс України, Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ та зазначає, що після повернення в грудні 2014 року виконавчого документа до суду державний виконавець повинен був скасувати вжиті ним заходи примусового виконання рішення, в тому числі зняти арешт, накладений на майно боржника, проте державним виконавцем арешт з майна знято не було.

Відповідачем відзив на позов не подано.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Постановою відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві від 23.06.2011 відкрито виконавче провадження № 27439629 по примусовому виконанню виконавчого листа Шевченківського районного суду міста Києва від 01.06.2011 № 1-628 про конфіскацію ј частини майна ОСОБА_1 .

23.06.2011 відділом державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою державного виконавця від 15.12.2014 повернуто виконавчий документ стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

11.09.2019 позивач звернувся до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з метою зняття арешту.

Листом від 18.09.2019 Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві повідомив позивача про відсутність підстав для зняття арешту, оскільки виконавчі провадження з 2001 по 2015 роки знищені за закінченням терміну зберігання.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (який був чинним на час здійснення виконавчого провадження, далі - Закон № 606-ХІV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У відповідності до статті 18 Закону № 606-ХIV державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа.

Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону №606-ХIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз наведеного дає суду підстави стверджувати, що державний виконавець у випадку повернення виконавчого документу стягувачу зобов`язаний був припинити чинність арешту майна боржника, скасувати інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

Під час розгляду даної адміністративної справи не вбачається за можливе встановити, чи було зазначено в постанові відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документу стягувачеві про скасування арешту, накладеного на майно боржника, оскільки як вбачається з листа відповідача виконавчі провадження з 2001 по 2015 роки знищені за закінченням терміну зберігання.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна міститься інформація про накладення арешту на майно позивача, згідно з постановою відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.06.2011 ВП № 27439629.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діє на час розгляду справи, далі - Закон 1404-VIII) виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 59 Закону №1404-VIII передбачено порядок зняття арешту з майна, накладеного державним виконавцем.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1 2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом (стаття 62 Закону № 1404-VIII). Закон № 606-XIV порядку вчинення дій щодо арешту на майно/зняття арешту з майна, яке підлягає конфіскації, та у разі повернення виконавчого листа суду не містив.

З урахуванням наведеного та враховуючи, що матеріли виконавчого провадження №27439629 є знищеними, суд виходить з положень Закону України "Про виконавче провадження", в редакції станом на час ухвалення рішення у справі, та приймає до уваги позицію відповідача щодо відсутності у Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві повноважень щодо зняття арешту з майна позивача.

Разом з цим, суд звертає вагу, що позивачем фактично обрано не належний спосіб захисту порушеного права, адже Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII випадок позивача не належить до підстав зняття арешту державним виконавцем, а надає таке повноваження виключно суду.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом зняття арешту з усього майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного постановою Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.06.2011 по виконавчому провадженню № 27439629.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 9, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (вул. Миколи Кагарлицького, 2-д, м. Київ, 04201, код ЄДРПОУ 35018577) про зобов`язання вчинити дії задовольнити.

2. Зняти арешт з усього майна, що належить ОСОБА_1 , накладеного постановою Відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції в м. Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23.06.2011 по виконавчому провадженню № 27439629.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (вул. Миколи Кагарлицького, 2-д, м. Київ, 04201, код ЄДРПОУ 35018577).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.А. Бояринцева