Рішення № 86927427, 14.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2020 року м. Київ № 826/10460/16

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Київської області про поновлення на посаді.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

До Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом звернувся ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Прокуратури Київської області (далі також - відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Київської області від 01 липня 2016 року № 375к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області;

- зобов`язати прокурора Київської області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області;

- зобов`язати прокурора Київської області нарахувати (обчислити) та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 01 липня 2016 року по дату фактичного поновлення на роботі, яку обчислити у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, провівши її індексацію у відповідності до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

- стягнути з прокуратури Київської області на користь позивача моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 02 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував наказ прокуратури Київської області від 01 липня 2016 року № 375к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені прокуратури області, у зв`язку з реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів прокуратури Київської області відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України. Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені прокуратури області. Стягнув з прокуратури Київської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 70 478,70 грн. В іншій частині адміністративного позову відмовив. Допустив негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені прокуратури області та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі № 826/10460/16 (провадження № К/9901/24007/18) постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області - скасовано; у цій частині направлено справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва; в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року залишено без змін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 826/10460/16 була розподілена на суддю Вовка П.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 жовтня 2019 року прийнято до провадження адміністративну справу №826/10460/16 в частині позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Крім того, ухвалою суду від 29 жовтня 2019 року, зокрема, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Відповідачем надано відзив на позовну заяві, в якому він просить суд закрити провадження у справі, з огляду на те, що прокуратура Київської області у повному обсязі виконала постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року, шляхом поновлення ОСОБА_1 на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав до звільнення.

Ухвалою суду від 26 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання Прокуратури Київської області про розгляд адміністративної справи № 826/10460/16 за правилами загального позовного провадження.

05 грудня 2019 року позивачем також було подано клопотання про здійснення розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, яке не підлягає задоволенню, оскільки дана справа не належить до переліку, визначеного ч. 4 статті 257 КАС України, що вже було встановлено ухвалою суду від 26 листопада 2019 року.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, наказом прокурора Київської області від 01 липня 2016 року № 375к ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області, у зв`язку з реорганізацією органів прокуратури та скороченням кількості прокурорів прокуратури Київської області відповідно до вимог п. 9 ч. 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та п. 1 ч. 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись із вказаним наказом про звільнення з займаної посади, позивач звернувся до суду за захистом своїх справ.

Судами під час попереднього розгляду і вирішення даної справи було встановлено протиправність звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

Відповідно до ч. 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Між тим, постановою Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №826/10460/16 (провадження № К/9901/24007/18) постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області - скасовано; у цій частині направлено справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва; в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2017 року залишено без змін.

За правилами ч. 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, Верховний Суд у своїй постанові від 03 жовтня 2019 року зазначив про наступне:

«На думку колегії суддів, зроблений судами попередніх інстанцій висновок про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді, з якої його звільнено, слідує з буквального тлумачення поняття «поновлення на попередній роботі», зазначеного в статті 235 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України). Проте, ототожнення поняття «попередня робота» та «попередня посада» є помилковим.

Виходячи із специфіки даної категорії публічно-правових спорів, поняття «попередня робота» слід трактувати дещо ширше, зокрема, як обсяг та перелік функціональних завдань та обов`язків працівника, його повноважень та відповідальності за відповідною посадою.

Тому, враховуючи ту обставину, що посада «начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному проваджені прокуратури області» не існувала на час постановлення судового рішення, задля повного та належного захисту порушеного права позивача, суд повинен був з`ясувати, яка посада в апараті прокуратури Київської області є рівнозначною тій, яку позивач обіймав до звільнення.

Верховний Суд наголошує на тому, що спосіб захисту порушеного права безпосередньо повинен бути пов`язаний з подальшою можливістю виконати судове рішення і є ефективним тоді, коли може забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

При повторному розгляді справи суду першої інстанції необхідно з`ясувати назву посади в апараті прокуратури Київської області, яка за обсягом та переліком функціональних завдань і обов`язків, повноважень та відповідальністю є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав до звільнення, та поновити його на такій посаді».

Матеріалами справи встановлено, що наказом Генеральної прокуратури України від 29 грудня 2015 року № 145ш з метою удосконалення організації роботи прокуратури Київської області, керуючись статтями 9, 10, 14 та підпунктом 6 пункту 5-1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» ліквідовано у структурі та штатному розписі прокуратури області відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ, Державної митної служби та Державної прикордонної служби України управління нагляду у кримінальному провадженні. Утворено у структурі та штатному розписі прокуратури області відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду у кримінальному провадженні.

Наказом Генеральної прокуратури України від 09 серпня 2018 року № 109ш з метою удосконалення організації роботи прокуратури Київської області, керуючись статтями 9, 10, 14 Закону України «Про прокуратуру» ліквідовано у структурі та штатному розписі прокуратури області підрозділи управління нагляду у кримінальному провадженні та відділ аналізу оперативної інформації та міжнародного співробітництва. Утворено у структурі та штатному розписі прокуратури Київської області управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності у складі восьми відділів, у тому числі, відділ нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби. Установлено у штатному розписі новоутвореного підрозділу, у тому числі посади відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби: начальник відділу - 1, прокурори - 4, усього - 5.

Положеннями статті 235 КЗпП України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції, яка діла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що прокуратура Київської області як юридична особа не була ні ліквідована, ні реорганізована.

У свою чергу, ліквідація структурного підрозділу юридичної особи публічного права, зокрема управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні, з одночасним створенням іншого структурного підрозділу - управління нагляду у кримінальному провадженні з аналогічними функціями нагляду над органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби України, не є ліквідацією або реорганізацією прокуратури Київської області в розумінні п. 1 ч. 1 статті 40 КЗпП України.

Матеріалами справи підтверджено, що після організаційних змін у штаті прокуратури Київської області, фактично відбулось перейменування відділу, начальником якого був ОСОБА_1 до його звільнення. При цьому, як у штатному розписі ліквідованого, так і новоствореного відділу наявна посада «начальник відділу».

Між тим, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує про те, що ОСОБА_1 13 квітня 2017 року подано заяву до прокуратури Київської області про відтермінування виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року в частині поновлення його на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області до розгляду його касаційної скарги Вищим адміністративним судом України.

07 листопада 2017 року позивач подав заяву до прокуратури Київської області про виконання рішення суду в частині його поновлення на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області. На виконання рішення суду та за заявою позивача прокурором Київської області Чібісовим Д.О. прийнято наказ від 20 листопада 2017 року № 312к, яким скасовано наказ прокурора Київської області від № 375к від 01 липня 2016 року, поновлено ОСОБА_2 на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області, виплачено позивачу середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 70 478,70 грн.

У подальшому, за заявою позивача від 26 грудня 2017 року, наказом прокурора Київської області № 330к від 27 грудня 2017 року ОСОБА_3 призначено на посаду начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Київської області, на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_4 з 28 грудня 2017 року.

У зв`язку із закінченням строку та виходом з відпустки ОСОБА_4., за заявою позивача від 06 квітня 2018 року, наказом прокурора Київської області № 63к від 06 квітня 2018 року ОСОБА_3 призначено на посаду начальника відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні оперативно-розшукової діяльності управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Київської області з 10 квітня 2018 року.

Таким чином, на думку відповідача, прокуратура Київської області у повному обсязі виконала постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року, шляхом поновлення позивача на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав до звільнення.

За правилами п. 8 ч. 1 статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Відповідач у відзиві зазначає про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наявність підстав, зазначених у п. 8 ч. 1 статті 238 КАС України.

Суд не погоджується із такими твердженнями суб`єкта владних повноважень, з огляду на те, що справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції після касаційного перегляду виключно в частині поновлення на посаді, тобто в межах розгляду даної справи не оскаржуються рішення, дій або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, тому відсутні підставі визначені статтею 238 КАС України для закриття провадження.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» (далі також - Закон).

Положеннями статті 1 Закону визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно з ч. 1 статті 2 Закону, на прокуратуру покладаються такі функції: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов`язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається (статті 5 Закону).

За правилами статті 10 Закону, у системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя.

Регіональну прокуратуру очолює керівник регіональної прокуратури - прокурор області, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя, який має першого заступника та не більше трьох заступників.

У структурі регіональної прокуратури утворюються підрозділи управління та відділи.

Відповідно до ч. 2 статті 14 Закону, у структурі органів прокуратури встановлюються посади державних службовців, інших працівників, діяльність яких регулюється цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Згідно з п. 11 ч. 1 статті 15 Закону, прокурором органу прокуратури є: керівник підрозділу регіональної прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах регіональної).

При цьому, за правилами ч. 2 статті 15 Закону, прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.

За визначенням ч. 2 статті 1 Закону України «Про державну службу», державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Відповідно до п.п. 4, 6 ч. 1 статі 2 Закону України «Про державну службу»:

посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону;

рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

В ході розгляду справи, судом було встановлено, що внаслідок визнання протиправним наказу від 01 липня 2016 року № 375к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ, державної митної служби та державної прикордонної служби управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області, відповідачем на підставі заяви позивача було поновлено таку особу на посаду державної служби, що належить до однієї групи оплати праці, а саме на посаду начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Київської області, на період відпустки по догляду за дитиною ОСОБА_4 з 28 грудня 2017 року.

За правилами ч. 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки Верховним Судом при повторному розгляді справи було зобов`язано суд встановити назву посади в апараті прокуратури Київської області, яка за обсягом та переліком функціональних завдань і обов`язків, повноважень та відповідальністю є рівнозначною посаді, яку ОСОБА_1 обіймав до звільнення, та з огляду на встановлений наведеними вище нормами єдиний статус працівників органів прокуратури, який встановлюється незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі, та з огляду на те, що позивача було поновлено на посаді «начальника відділу», яка у розумінні п. 6 ч. 1 статі 2 Закону України «Про державну службу» є рівнозначною посадою відносно посади, яку ОСОБА_1 займав до звільнення, за його власною заявою, суд дійшов висновку, що поновлення позивача на посаді начальника відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи прокуратури Київської області є належним способом виконання рішення суду у справі №826/10460/16, а тому відповідні позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, суд звертає увагу, що 12 грудня 2019 року позивачем надано суду заяву, у якій він просить суд: поновити його на попередній роботі з аналогічними функціональними обов`язками та розміром усіх надбавок, що існували на день звільнення, включаючи надбавку за особливо важливу роботу у розмірі 70 відсотків; звернутись до Генеральної прокуратури України з запитом про повну назву посади з аналогічними функціональними обов`язками, які виконував до звільнення; одночасно прийняти рішення про виплату вимушеного прогулу з 03 листопада 2016 року по 19 листопада 2017 року, врахувавши збільшення в цей час розміру окладів, премій та інших складових заробітної плати, провівши також перерахунок усіх щорічних виплат (матеріальних допомог, відпускних тощо; одночасно прийняти рішення про виплату різниці заробітної плати при виконанні нижчеоплачуваної роботи з 1 вересня 2018 року по теперішній час за рахунок отримання у зв`язку з цим зменшеної надбавки за виконання особливо важливої роботи (30 відсотків замість 70 відсотків), провівши також перерахунок усіх щорічних виплат (матеріальних допомог, відпускних тощо; вирішити питання щодо доцільності залучення спеціаліста або експерта з метою проведення розрахунку недоотриманої заробітної плати внаслідок незаконного звільнення та виконання нижчеоплачуваної роботи; у разі необхідності вийти за межі позовних вимог та обрати належний захист поновлення порушених прав, включаючи отримання усіх виплат.

Відповідно до ч. 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

За правилами ч.ч. 1-3 статті 47 КАС України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

Враховуючи те, що справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції виключно в частині поновлення на посаді, та те, що заява подана позивачем поза межами строку, визначеного статтею 47 КАС України, суд дійшов висновку про залишення такої заяви без розгляду.

Положеннями статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Питання про виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу було вирішено постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року, що виключає необхідність здійснення повторного розрахунку.

При цьому, відтермінування виконання вказаної вище постанови відбулось, як було встановлено під час розгляду справи, у зв`язку і зверненням ОСОБА_1 до прокуратури Київської області із відповідною заявою, що свідчить про його волевиявлення та відсутність протиправної бездіяльності з боку відповідача.

Оскільки ОСОБА_1 фактично було поновлено на посаду держаної служби, що належить до однієї групи оплати праці, відсутні підстави для виплати позивачеві коштів, передбачених статтею 235 КЗпП України.

Згідно з положеннями статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності позивач має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача в частині поновлення на посаді не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Прокуратури Київської області (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) про поновлення на посаді - відмовити.

Рішення відповідно до статті 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк