Рішення № 86927343, 13.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2020 року № 826/900/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна"до про Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправною бездіяльності та стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (далі - ТОВ "Аскоп-Україна") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 414774,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "Аскоп-Україна";

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Аскоп-Україна" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 414774,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 22.09.2015 протиправною бездіяльністю відповідача порушені права ТОВ "Аскоп-Україна". Враховуючи, що податкова декларація з ПДВ за липень 2015 року була подано позивачем до контролюючого органу 20.08.2018, останній, відповідно до положень статті 200 Податкового кодексу України, зобов`язаний був провести до 09.09.2015 камеральну перевірку заявлених у податковій декларації даних та до 14.09.2015 подати до Державної казначейської служби України висновок із зазначенням суми ПДВ в розмірі 441774,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету, а орган Державної казначейської служби України - перерахувати такі кошти ТОВ "Аскоп-Україна" до 21.09.2015. Позивач стверджує, що контролюючим органом не було складено акта про проведення перевірки, не прийнято податкового повідомлення-рішення про зменшення або відмову в наданні бюджетного відшкодування, що свідчить про відсутність порушень позивачем вимог податкового законодавства при заявленні суми ПДВ в розмірі 441774,00 грн до бюджетного відшкодування. За наведених обставин, позивач вважає, що невідшкодована сума ПДВ в розмірі 441774,00 грн є заборгованістю бюджету та підлягає стягненню на його користь.

Ухвалами суду від 25.01.2016 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/900/16, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

14.04.2016 до суду від Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надійшли заперечення проти позову, за змістом яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав невірного визначення позивачем способу захисту порушеного права. Також, у запереченнях відповідач просить суд розглянути справу без його участі.

18.04.2016 представником ДПІ у Дніпровському районі Панасюк Ю.О. подано до суду письмові заперечення проти позову, за змістом яких остання просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав відсутності протиправної бездіяльності з боку відповідача. Зазначила, що ДПІ у Дніпровському районі вжито всі заходи та передано матеріали для проведення документальної позапланової перевірки до Головного управління ДФС у м. Києві.

12.04.2017 позивачем подано до суду заяву про зміну способу захисту порушеного права позивача, шляхом зобов`язання ДПІ у Дніпровському районі внести заяву ТОВ "Аскоп-Україна" про повернення суми бюджетного відшкодування за липень 2015 року в розмірі 441774,00 грн за податковою декларацією з податку на додану вартість № 9175584058 від 20.08.2015 та відомості про набуття такою сумою статусу узгодженої до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ухвали суду від 13.11.2017 адміністративну справу № 826/900/16 до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до судового розгляду у судове засідання на 05.12.2017.

Представник позивача у судовому засіданні 05.12.2017 просив суд не розглядати заяву про зміну способу захисту порушеного права позивача та підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідачів у судове засідання 05.12.2017 не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи неприбуття у судове засідання представників відповідачів, суд на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив про розгляд справи у письмовому провадженні.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі, вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно її розгляд продовжено у письмовому провадженні з урахуванням положень пункту 10 частини першої статті 4, частини четвертої та частини п`ятої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15.12.2017.

29.03.2019 позивачем подано до суду клопотання, у якому останній просить суд приєднати до матеріалів справи копію постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 та врахувати при вирішенні спору правовий висновок, викладеній у ній щодо застосування норм права у подібних відносинах. При цьому, повідомив, що відмовляється від раніше поданого клопотання про зміну способу захисту порушеного права, у зв`язку з чим просить суд вирішити спір відповідно до первісних позовних вимог, заявлених у позовній заяві, без урахування вищевказаного клопотання.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

20.08.2015 ТОВ "Аскоп-Україна" було подало до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, у якій позивач заявив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 441774,00 грн.

Разом з податковою декларацією ТОВ "Аскоп-Україна", відповідно до вимог пунктів 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України, було подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування (додаток 4) та розрахунок суми бюджетного відшкодування (додаток 3) (а.с. 25-28).

Враховуючи, що ДПІ у Дніпровському районі у визначені податковим законодавством не було подано висновок до органу Державної казначейської служби України із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 441774,00 грн, що підлягає бюджетному відшкодуванню, ТОВ "Аскоп-Україна" звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пунктів 200.7, 200.8 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Згідно з пунктом 200.10 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 21.08.2015 по 16.09.2015 посадовою особою ДПІ у Дніпровському районі проведено камеральну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Аскоп-Україна" суми бюджетного відшкодування за липень 2015 року, за результатами якої складено довідку від 16.09.2015 № 7367/26-53-28-30579869 (а.с. 71-74).

У вказаній довідці контролюючий орган вказав, що за результатами перевірки заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в банку за липень 2015 року ТОВ "Аскоп-України" встановлено наявність достатніх підстав, що свідчать про необхідність проведення документальної позапланової перевірки, а саме: головним критерієм бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податковому періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.

21.12.2015 ДПІ у Дніпровському районі звернулось до Головного управління ДФС у м. Києві з листом № 8232/8/26-53-26-07 для проведення позапланової документальної перевірки.

Поряд з цим, відповідачем не надано суду жодного доказу, що така перевірка була проведена.

Так, пунктом 200.11 ПК України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання указаної норми постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 N 1238 затверджено Перелік достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку, а саме:

1. Порушення справи про банкрутство відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" стосовно платника податку на додану вартість (далі - платник) та/або його постачальників.

2. Наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців записів (стосовно платника та/або його постачальників) про: відсутність підтвердження відомостей, внесених до зазначеного Реєстру; відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання); прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця; визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи; припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, стосовно яких відсутні рішення або відомості, які є підставою для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

3. Існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов`язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг, які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки.

4. Відсутність даних у податковій звітності платника про здійснення протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів) операцій з постачання товарів/послуг, до яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість, або наявність даних про те, що обсяг таких операцій становить менш як 50 відсотків загального обсягу постачання.

5. Невідповідність платника жодному з таких критеріїв:

1) у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розділом IV Податкового кодексу України, чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах з платником, перевищує 20 осіб та середня заробітна плата усіх працівників не менше ніж у 2,5 раза перевищує мінімальний установлений законодавством рівень;

2) має основні фонди для провадження задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців;

3) рівень визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток до сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розділом III Податкового кодексу України.

6. Відсутність протягом попередніх 24 послідовних звітних податкових періодів (місяців) (для платників податку з квартальним звітним періодом - протягом попередніх восьми послідовних звітних періодів) документальних планових перевірок.

7. Наявність документально підтвердженої інформації про порушення платником норм податкового законодавства відповідно до пункту 78.1 статті 78 розділу II Податкового кодексу України.

У довідці від 16.09.2015 № 7367/26-53-28-30579869 ДПІ у Дніпровському районі зазначило, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за липень 2015 року є експорт бобів сої до Англії та Туреччини, та імпорту риби з Норвегії, Польщі.

У пункті 3.3 довідки контролюючим органом не встановлено розбіжностей сплачених сум коштів ТОВ "Аскоп-Україна" митним органам та відхилень з Інформацією про фактичне ввезення та вивезення товару за межі митної території України.

Указаною довідкою також зафіксовано правомірність нарахування податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Встановлені обставини суперечать висновку довідки від 16.09.2015 № 7367/26-53-28-30579869 про неможливість підтвердити фактичну сплату коштів, позаяк у мотивувальній частині контролюючий орган підтверджує сплату позивачем коштів митному органу у липні 2015 року.

Також, суд акцентує увагу, що неможливість дослідження фактичної сплати ТОВ "Аскоп-Україна" вартості товарів/послуг постачальникам або до Державного бюджету України не є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки, позаяк не така підстава не визначена у Переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 N 1238.

Згідно з пунктом 200.14 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідачем не надано суду жодного доказу на складання та направлення платнику податку рішення, визначеного пунктом 200.14 ПК України.

Суд при вирішенні даної справи також враховує, що згідно з пунктом 76.2 статті 76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

У свою чергу, пунктом 86.1 статті 86 ПК України встановлено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

При цьому, відповідно до пункту 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що за результатами проведення камеральної перевірки складається акт виключно у разі встановлення контролюючим органом порушення платником податків вимог податкового законодавства. Складання довідки за результатами проведеної камеральної перевірки вимогами ПК України не передбачено.

Встановлені обставини свідчать про те, що відповідачем оформлено результат проведеної камеральної перевірки у спосіб, що не передбачений законодавством, при цьому, складена довідка не містить викладу допущеного порушення позивачем при формуванні суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2015 року.

За змістом пунктів 200.12, 200.13 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин ПК України було визначено, що в разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ, вимог, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 цього Кодексу, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

При цьому, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідне податкове повідомлення.

Як установлено матеріалами справи, ТОВ "Аскоп-Україна" при поданні податкової декларації з ПДВ за липень 2015 року, повністю дотримано вимоги, передбачені пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України. У свою чергу, контролюючим органом за результатами проведеної камеральної перевірки не складено та не подано висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, чим допущено протиправну бездіяльність.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до пункту 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від`ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що визначаючи суму бюджетного відшкодування за липень 2015 року позивачем повністю дотримано вимоги статті 200 ПК України та розраховано останню як різницю між податковими зобов`язаннями та податковим кредитом.

Крім того, слід зазначити, що згідно з встановленими обставинами справи та відповідно до акта перевірки, факт оплати сум податку на додану вартість митному органу у липні 2015 року підтверджено, що суми від`ємного значення з ПДВ, заявлені до бюджетного відшкодування в липні 2015 року, заявлені в межах сум фактично сплачених у звітному (податковому) періоді до Державного бюджету України та не перевищували суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V ПК України на час подання податкової декларації.

Враховуючи наведене у сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за липень 2015 року та наявність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у розмірі 441774,00 грн.

У постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування ПДВ здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком № 39, оскільки на момент розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків.

Формулюючи наведений висновок Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на момент виникнення спірних правовідносин надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, було передбачено статтею 200 ПК України та Порядком № 39.

Невиконання цього обов`язку спричиняло порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування ПДВ, а такі способи судового захисту як визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо неподання до органу казначейства висновку із зазначенням відповідної суми бюджетного відшкодування та зобов`язання податкового органу вчинити передбачені законодавством дії, спрямовані на підготовку і надання відповідного висновку органам казначейства, були сформульовані Верховним Судом України виходячи, зокрема, з чинного на той час законодавства.

Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

У зв`язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду) на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Станом на час розгляду справи у суді касаційної інстанції Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює. Крім того, за інформацією, наведеною в листі Державної фіскальної служби України від 26 липня 2017 року № 16189/6/99-99-12-03-02-15 "Про розгляд звернень щодо Тимчасового реєстру", скерованого на адресу товариства, на сьогодні чинним законодавством не передбачено механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

При вирішенні даної справи, суд на підставі статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає доцільним врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15, та задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ТОВ "Аскоп-Україна" заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 414774,00 грн.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (02660, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 29, 1 поверх, літера Б, ідентифікаційний код 30579869) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 24-б, ідентифікаційний код 39469994) щодо неподання до органу Державної казначейської служби України висновку із зазначенням суми податку на додану вартість в розмірі 414774,00 грн, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ "Аскоп-Україна" по декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-А, ідентифікаційний код 37993783) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (02660, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 29, 1 поверх, літера Б, ідентифікаційний код 30579869) заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 414774,00 грн по декларації з податку на додану вартість за липень 2015року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (02094, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 24-б, ідентифікаційний код 39469994) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскоп-Україна" (02660, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 29, 1 поверх, літера Б, ідентифікаційний код 30579869) 8004,61 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.П. Катющенко