Ухвала суду № 86927133, 15.01.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

15 січня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/74/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі судді Падій В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №620/74/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) до Державної екологічної інспекції України (провул. Новопечерський, 3, корпус 2, м. Київ, 01042, код ЄДРПОУ - 37508533) про визнання дій протиправними, скасування висновку та наказу,

У С Т А Н О В И В:

08.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України, в якому просить суд:

1. Визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції України щодо заниження оцінок за результатами оцінювання службової діяльності начальника Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Бурковського Леоніда Григоровича.

2. Скасувати висновок від 02.12.2019, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання службової діяльності начальника Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Бурковського Леоніда Григоровича.

3. Скасувати наказ Державної екологічної інспекції України від 09.12.2019 №409-о про звільнення з посади начальника Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено про протиправність оскаржуваних рішень відповідача, оскільки для визначення результатів виконання завдань співбесіда з позивачем проводилась не безпосереднім керівником (суб`єктом призначення), а комісією, про склад якої позивачу не оголошувалось, правовий статус в Державній екологічній інспекції України та повноваження більшості осіб, які проводили співбесіду та задавали питання - позивачу не відомі. 11.12.2019 позивач у встановленому порядку оскаржив висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання до керівника Державної екологічної інспекції України, однак відповідь не отримав, його скарга не розглянута, та відповідачем, без розгляду поданої позивачем скарги, прийнято наказ про звільнення позивача, що є передчасним та порушує права позивача. Вважає, що відповідач, приймаючи наказ про звільнення позивача без результатів розгляду скарги та без повторного оцінювання, позбавив позивача прав, наданих законодавством України, та порушив права останнього щодо проходження державної служби.

В додаток до адміністративного позову позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову від 08.01.2020, в якій останній просив суд постановити ухвалу, якою зупинити дію наказу Державної екологічної інспекції України від 09.12.2019 №409-о про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а вжиття заходів забезпечення позову не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії оскаржуваного рішення не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених ним заходів до вирішення спору по суті.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 09.01.2020 позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено п`ятиденний строк, з дня отримання зазначеної ухвали суду, для усунення недоліків поданої позовної заяви.

Позивач ухвалу суду отримав 13.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

14.01.2020 через службу діловодства суду позивачем подано документи, на виконання вимог ухвали Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.01.2020.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 15.01.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

Також 14.01.2020 позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову від 13.01.2020, в якій останній просив суд постановити ухвалу, якою зупинити дію наказу Державної екологічної інспекції України від 09.12.2019 №409-о про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Чернігівській області.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що 10.12.2019 позивач у встановленому порядку оскаржив висновок, що містить негативну оцінку за результатами оцінювання, в результаті чого 03.01.2020 відповідачем було прийнято новий висновок за результатами оцінювання позивача. Враховуючи зміну відповідачем висновку за результатами оцінювання позивача, вважає, що звільнення останнього повинно здійснюватися лише після затвердження висновку. Оскільки наказ про звільнення позивача прийнято 09.12.2019, а висновок за результатами оцінювання позивача прийнято 03.01.2020, відповідач порушив права позивача, звільнивши останнього без наявності результатів оцінювання. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а вжиття заходів забезпечення позову не є вирішенням публічного-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом. Зупинення дії оскаржуваного рішення не скасовує його чинність, ніяк не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених ним заходів до вирішення спору по суті. Також зазначив, що враховуючи наявність судових рішень в інших справах про поновлення на посаді, які відповідач не виконує, існує небезпека ускладнення виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог позивача.

Розгляд поданих заяв про забезпечення адміністративного позову здійснюється, на підставі частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, без повідомлення учасників справи.

Визначаючись щодо наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній адміністративній справі, суд враховує таке.

Підстави забезпечення позову визначені статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, відповідно до частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, а тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному конкретному випадку, виходячи з наданих доказів, встановити, чи є хоча б одна з обставин для вжиття заходів забезпечення позову, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Статтею 151 КАС України передбачено види забезпечення позову.

Так, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Тобто, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що за своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Із вищенаведеного випливає, що, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для такого забезпечення позову.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі №826/9263/17 (адміністративне провадження №К/9901/44796/18), висновки якого, в силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Оцінивши усі докази, досліджені судом у їх сукупності, та виходячи з положень частини 2 статті 150 КАС України, суд вважає, що забезпечення позову в даній справі шляхом зупинення дії наказу Державної екологічної інспекції України від 09.12.2019 №409-о про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до часу набрання законної сили судовим рішенням у справі про, зокрема, його скасування, матиме наслідком те, що суд фактично продовжить службові відносини заявника та роботодавця, а відтак фактично буде ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову та виходить за межі встановлених підстав для забезпечення позову.

Суд звертає увагу, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. Їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду самої справи, з урахуванням усіх належних та допустимих доказів, які сторони вправі надавати суду в ході розгляду адміністративної справи.

Суд зазначає, що законодавство передбачає ефективні засоби відновлення в судовому порядку прав незаконно звільненої особи роботодавцем: 1) рішення суду про поновлення на посаді підлягає до негайного виконання; 2) за весь час вимушеного прогулу на користь незаконно звільненої особи стягується середній заробіток; 3) у випадку затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді особа вправі позиватися про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання рішення суду.

Отже суд не встановив підстав вважати, що у випадку скасування за позовом ОСОБА_1 наказу про його звільнення рішення суду буде неможливо виконати чи виконання такого рішення буде суттєво ускладнено.

Не доведено заявником в поданих заявах про забезпечення позову і мотивів та підстав очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, як і того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення позивачу необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Встановлення ж протиправності дій та рішень суб`єкта владних повноважень - відповідача є предметом розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.

Таким чином, заявником не доведено наявності у поданих заявах хоча б однієї з вичерпного переліку підстав, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, для постановлення судом ухвали про забезпечення позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених частиною 2 статті 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову, у зв`язку з чим заяви ОСОБА_1 від 08.01.2020 та від 13.01.2020 про забезпечення позову є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяв ОСОБА_1 від 08.01.2020 та від 13.01.2020 про забезпечення позову у справі №620/74/20 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку може бути оскаржена ухвала про відмову у забезпеченні позову.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Падій