Рішення № 86927026, 10.01.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2020 року справа № 580/3460/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суду в складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

05.11.2019 до Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у встановленні позивачу статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення;

- зобов`язати відповідача встановити позивачу статус члена сім`ї померлого ветерана війни та видати посвідчення із написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 , з яким із 1977 уклала шлюб та спільно проживала до дати його смерті. Зазначає, що після смерті чоловіка не одружилась вдруге.

Позивач вказала, що ОСОБА_2 мав статус ветерана війни - учасника бойових дій, у період із 01.08.1972 по 15.11.1994 проходив службу в Збройних силах, мав вислугу років у Збройних Силах 22 роки. Нагороджений двома ювілейними медалями та двома медалями за вислугу років.

Позивач вважає, що має право на статус члена сім`ї померлого ветерана війни, у зв`язку із чим звернулась до відповідач, однак останній відмовив їй у встановленні зазначеного статусу з посиланням на відсутність у ОСОБА_2 нагород за бойові дії.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження в адміністративній справі, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням наявним в матеріалах справи, однак відзив на позов не подав, поважності причин неподання відзиву суду не повідомив.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає про таке.

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 12.11.1977 Серії НОМЕР_1 позивач та ОСОБА_2 12.11.1977 уклали шлюб.

Із 01.08.1972 по 15.11.1994 ОСОБА_2 проходив службу в Збройних Силах, з 1976 по 1980 приймав періодичну участь у розмінуванні місцевості, про що свідчить довідка Черкаського об`єднаного міського військового комісаріату від 10.10.2016 №5/1181.

Згідно з посвідченням Серії НОМЕР_2 від 20.12.2011 ОСОБА_2 є ветераном війни - учасником бойових дій.

Відповідно до послужного списку ОСОБА_2 , останній нагороджений: ювілейною медаллю « 60 років Збройних Сил СССР», ювілейною медаллю « 70 років Збройних Сил СССР», медаллю за вислугу років «За бездоганну службу» - ІІІ ст., медаллю за вислугу років «За бездоганну службу» - ІІ ст.

Як свідчить свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_3 від 29.09.2016 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, позивач у 2018 році зверталась до відповідача із зверненням щодо надання їх статусу члена сім`ї померлого ветерана війни, однак відповідно до копії витягів з протоколу №31 від 30.08.2018 та №33 від 17.09.2018 засідання комісії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради з питань встановлення громадян пільгових статусів позивачу відмовлено у встановленні бажаного статусу на підставі п. 1, 3, ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки ОСОБА_2 не мав нагород за бойові дії.

30.08.2019 позивач звернулась до відповідача із зверненням від 30.08.2019 №М-447/28-5/01-11 щодо надання статусу члена сім`ї померлого за чоловіка, учасника бойових дій.

11.09.2019 відповідач листом №М-447/28-5/01-11 повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення її звернення у зв`язку із відсутністю нагород за бойові дії у ОСОБА_2 .

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 4 Закону № 3551-ХІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать:

- учасники бойових дій;

- особи з інвалідністю внаслідок війни;

- учасники війни.

Тобто, даною статтею ветеранів війни розділено на три групи: 1) учасники бойових дій; 2) особи з інвалідністю внаслідок війни; 3) учасники війни. В подальшому у статтях 5, 6, 7, 8 Закону № 3551-ХІІ надається визначення хто саме є учасниками бойових дій, особами з інвалідністю внаслідок війни та учасниками війни. Таке розділення законодавцем на групи ветеранів війни пов`язане з наданням пільг та гарантій їх соціального захисту в залежності від того є особа учасником бойових дій, особою з інвалідністю чи учасником війни.

Як встановлено судом ОСОБА_2 мав статус ветерана війни - учасника бойових дій, відтак користувався пільгами передбаченими Законом №3551-ХІІ.

Приписами п. 3 ст. 10 Закону №3551-ХІІ визначено, що чинність цього Закону поширюється на дружин, які не одружилися вдруге, батьків, неповнолітніх дітей померлих учасників бойових дій, партизанів, підпільників, військовослужбовців та учасників війни, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Другої світової війни та війни 1938-1939 років з імперіалістичною Японією, нагороджених за бойові дії державними нагородами та орденами і медалями колишнього Союзу РСР (крім ювілейних).

В результаті системного тлумачення вказаної норми, суд приходить до висновку, що для поширення дії Закону №3551-ХІІ на дружин, які не одружилися вдруге, батьків, неповнолітніх дітей померлих учасників бойових дій, партизанів, підпільників, військовослужбовців та учасників війни, які проходили службу у військових підрозділах, частинах, штабах і установах, що входили до складу діючої армії в період Другої світової війни та війни 1938-1939 років з імперіалістичною Японією, необхідною умовою є нагородження останніх за бойові дії державними нагородами та орденами і медалями колишнього Союзу РСР (крім ювілейних).

Однак, як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 не мав нагород за бойові дії.

Крім того, суд відхиляє посилання позивача на абз. 2 п. 2 ст. Закону №3551-ХІІ, оскільки матеріали справи не містять доказів набуття ОСОБА_2 статусу, особи з інвалідністю, в той час як за даною нормою чинність зазначеного закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, учасників бойових дій, партизанів, підпільників і учасників війни, нагороджених орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу, визнаних за життя особами з інвалідністю, чинність цієї статті поширюється незалежно від часу смерті особи з інвалідністю.

Відтак, на позивача не поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому відповідач правомірно відмовив позивачу у встановленні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні.

Керуючись ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити повністю.

2. Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.

Суддя О.А. Рідзель